Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 526/1186/25
Провадження № 2/526/957/2025
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 грудня 2025 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі
головуючої судді Максименко Л.В.
секретаря судового засідання Павленко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Гадяч цивільну справу № 526/1186/25 за позовом ТОВ «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в:
21 квітня 2025 року ТОВ «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №4336172 від 27.01.2024 в розмірі 153 562,50 грн, судові витрати в сумі 2422,40 грн та 10 000 грн витрат на правову допомогу.
Ухвалою від 02.05.2025 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.
Позивач ТОВ «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» копію ухвали про відкриття провадження отримав 02.05.2025, яка була надіслана на його електронну адресу.
ВідповідачОСОБА_1 цивільний позов з додатками та копію ухвали про відкриття провадження у справі не отримав, зворотне повідомлення повернуто до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Згідно п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Так, відповідач не повідомив суд про зміну адреси реєстрації чи проживання. Оскільки згідно з інформацією, зазначеною у повідомленні про вручення поштового відправлення із штриховими ідентифікаторами № 06 102 5089 1086, копія ухвали суду та копія позовної заяви з додатками відповідачу не вручено, а поштове відправлення повернуто до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою»", то суд приходить до висновку, що згідно ч.6 ст. 272 ЦПК України відповідачу вручено вказане поштове відправлення і фактично вона є повідомленою про розгляд справи в суді першої інстанції.
Окрім того, цивільний позов з додатками та копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідачу було направлено 02.05.2025 на його офіційну електронну адресу, зазначену позивачем.
Представнику відповідача адвокату Хоруженку С.Г. 18.06.2025 було надано доступ до цієї справи за допомогою Електронного кабінету користувача ЄСІТС «Електронний суд», що підтверджується повідомленням №81730 від 18.06.2025 про надання доступу до цієї справи за допомогою Електронного кабінету користувача ЄСІТС.
Отже, представник відповідачаОСОБА_1 адвокат Хоруженко С.Г. з 18.06.2025 мав доступ до матеріалів вказаної справи та був ознайомлений з позовною заявою у відповідності до п.2 ч.8 ст. 128 ЦПК України.
У відведений строк, з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, від сторін не надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
06 листопада 2025 року від представника відповідача адвоката Хоруженка С.Г. через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник позивача просив відмовити ТОВ «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» у задоволенні його позовних вимог у зв`язку з недоведеністю позивачем отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, незгодою з розміром нарахованих процентів, штрафних санкцій та неспівмірності розміру судових витрат позивача на правничу допомогу зі складністю справи.
07 листопада 2025 року від представника ТОВ «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» Руденка К.В. надійшла відповідь на відзив, в якому він просив позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.
Ознайомившись з відзивом суд встановив наступне.
Виходячи з положень ст. 178 ЦПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом Хоруженко С.Г. в інтересах відповідача було подано до суду відзив з пропущенням процесуальних строків, адже доступ до матеріалів справи представник позивача через систему «Електронний суд» мав з 18.06.2025, тоді як відзив ним було подано лише 06 листопада 2025 року, при цьому жодних клопотань про поновлення пропущеного строку та відповідного обґрунтування подано не було, крім того, даний відзив було підписано електронним підписом адвоката Хоруженка С.Г. без підтвердження його повноважень на представництво у даній справі відповідача - ОСОБА_1 , а відтак суд не вбачає підстав для прийняття відзиву на позовну заяву і приходить до висновку про відмову у прийнятті відзиву.
Згідно з ч.1 ст.174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом встановлено, що 27.01.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4336172. Сума кредиту 22 500 грн. 00 коп., строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 8 днів, стандартна процентна ставка 2,50% за кожен день користування кредитом (912,50% річних), яка застосовується в межах всього строку кредиту, знижена процентна ставка 456,25% річних (1,25 % в день) - застосовується з дати видачі кредиту до 03.02.2024, якщо споживачем виконані умови для отримання знижки, зокрема до вказаного строку включно або протягом 3 календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного графіком платежів або здійснено часткове дострокове повернення кредиту. Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою 225 000 грн. Реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою 490 009,65%, реальна річна процентна ставка за зниженою процентною ставкою - 260 716,67 %. У випадку невиконання та/або неналежного виконання клієнтом зобов`язання на кожен 7-й день кожного факту такого невиконання клієнт зобов`язанний на вимогу товариства сплатити штраф у розмірі 25% від суми невиконаного та/або неналежного виконання клієнтом зобов`язання. До договору додано Таблицю обчислення вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту. Вказаний кредитний договір підписано електронним підписом відповідача з використанням одноразового ідентифікатора №55703.
Відповідно до п.1.2 договору товариство зобов`язалось надати відповідачу грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернут кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.
Згідно п. 2.1 договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .
Відповідач, відповідно до ст. 15 Закону «Про споживче кредитування», у випадку, якщо вважав умови кредитування для себе неприйнятними мав змогу і після підписання кредитного договору відмовитись від нього протягом 14 днів з моменту укладення договору, та протягом ще 7 днів повернути кредит та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит.
Такі ж умови містяться й в самому договорі (п.5.3.2).
Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким із моменту укладення договору.
Виходячи з мети законодавчого захисту прав споживача як більш вразливої та незахищеної сторони у договорі (в якому одна сторона є фахівець, а інша - ні), закон має на меті захистити право споживача бути обізнаним з умовами договору, що укладається, на зрозумілій для нього мові, коротко і прозоро, без прихованих невигідних для нього наслідків та умов, з метою уникнення ситуації, коли для належного розуміння договору та його умов споживач мав би детально аналізувати об`ємний матеріал, і з метою уникнення викривлення дійсного волевиявлення позичальника-споживача. Дані вимоги закону не мали на меті надати споживачу формальні підстави для подальшого визнання укладеного договору недійсним. Споживач (позичальник) не звільнений від обов`язку бути добросовісним при укладенні договору, що означає повне з`ясування позичальником умов договору (тобто умов, на яких йому кредитор видасть кредитні кошти, і які наслідки він матиме для себе) до підписання договору і відповідно до отримання позичальником на підставі підписаного договору кредитних коштів, а не навпаки.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування».
Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» містить положення про те, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
У статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» наведено визначення термінів, які вживаються в цьому Законі, зокрема:
договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;
загальна вартість кредиту для споживача - сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом;
загальний розмір кредиту - сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит;
загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб;
Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом, що врегульовано в частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються: платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов`язків, передбачених договором про споживчий кредит; платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов`язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено.
Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» не забороняє встановлення у договорі про споживчий кредит процентів, комісій та інших обов`язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця (крім тих, які згідно із законом надаються безоплатно) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Зі змісту укладеного між сторонами кредитного договору вбачається, що сторони погодили строк кредитування, розмір відсотків та порядок їх сплати. Також договір містить інформацію про реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту.
27.01.2024 о 23:14 позивач видав відповідачу кредит у розмірі 22500 грн, шляхом перерахування коштів на картку позичальника НОМЕР_1 ,яку він вказав у зазначеному вище договорі при заповненні анкетних даних (п.10 договору), що підтверджується повідомленням платіжної системи TОВ «Універсальні платіжні рішення» №3426-2808 від 28.08.2024 р., з якого вбачається, що між TОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Лінеура України» укладено договір на переказ коштів.
Також, згідно відповіді АТ «Універсал Банк» на ухвалу суду про витребування доказів від 02.05.2025, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) було емітовано карту № НОМЕР_3 , номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за вказаною платіжною карткою НОМЕР_4 , який вказує і сам ОСОБА_1 . Згідно виписки по даній картці за період з 27.01.2024 по 01.02.2024 ОСОБА_1 дійсно було перераховано 27.01.2024 о 23:14 грошові кошти в сумі 22 500 грн.
Тобто ТОВ «Лінеура України» виконало свої зобов`язання за вказаним кредитним договором, тоді як відповідач порушив умови вказаного договору, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка, згідно розрахунку ТОВ «Лінеура України» станом на 26.08.2024 становить 153 562,50 грн та складається з 22 500 грн заборгованість за кредитом, 119 812,50 грн заборгованість за процентами, відповідно до п.1.4 договору за ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом (912,5% річних) за період з 27.01.2024 по 26.08.2024, 11 250 грн заборгованість за штрафом.
26.08.2024 між ТОВ «Лінеура України» та ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», укладено Договір факторингу №26/08/24 від 26.08.2024 року, у відповідності до умов якого право вимоги до відповідача за договором №4336172 про надання споживчого кредиту від 27.01.2024 року перейшло до ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС». Вказане підтверджується копіями відповідного договору факторингу, витягом з реєстру боржників, платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №1261 від 26.08.2024 про сплату коштів за договором факторингу №26.08/24 від 26.08.2024.
Сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором відповідно до Реєстру боржників від 26.08.2024 року до Договору факторингу №26/08/24 від 26.08.2024 року становить 153 562,50 грн, та складається з 22 500 грн заборгованість за кредитом, 119 812,50 грн заборгованість за процентами, 11 250 грн заборгованість за штрафом.
Позивач вказує, що первісний кредитор здійснив нарахування штрафних санкцій відповідно до умов кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно - телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Згідно з п. 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис є одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що укладений між сторонами договір про надання кредиту, є укладеним з додержанням письмової форми визначеної законом, оскільки укладений з додержанням процедури визначеної законом України «Про електронну комерцію», та підписаний відповідачем шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором, у порядку визначеному ст. 12 Закону та умов кредитного договору.
На підтвердження факту укладення даного договору відповідачем свідчить зазначення в договорі його особистих даних, таких як номер та серія паспорта, ідентифікаційний номер, місце проживання, а також існування самого тексту договору у позивача, який згідно зі ст. 11 Закону є оригіналом такого договору.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання:, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом,
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6ч. 1 ст. З Закону України «Про електронну комерцію»).
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Судом встановлено, що відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору.
Таким чином, сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з умовами договору позики позичальник зобов`язується вчасно повернути позику, сплатити відсотки за користування позикою в порядку, визначеному цим договором.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язаннівстановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Також ч.3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Ч.1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, зокрема те, що відповідачем не доведено факту належного виконання ним умов кредитного договору, суд вважає, що у позивача наявні правові підстави для звернення до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Зокрема суд погоджується із розрахунком позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором станом на 26.08.2024 в сумі 142 312,50 грн, з яких: 22 500 грн заборгованість за кредитом, 119 812,50 грн заборгованість за процентами, які нараховані за період з 27.01.2024 по 26.08.2024, тобто до відступлення прав вимоги.
Щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 11 250 грн суд вважає необхідним вказати наступне.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-ІХ від 15 березня 2022 року, внесено зміни до розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» і доповнено його п. 6-1, який встановлює нові правила звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання ним своїх зобов`язань за договором про споживчий кредит, а саме у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.
У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті.
Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Також, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, первісним кредитором ТОВ «Лінеура України» всупереч вказаних вимог Закону України №2120-ІХ від 15 березня 2022 року та перехідних положень, було неправомірно нараховано відповідачу штраф за невиконання вказаного кредитного договору в сумі 11 250 грн, який позивач просить стягнути з відповідача. З огляду на викладене, в цій частині позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
За вказаних обставин з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кредитні кошти у розмірі 142 312,50 грн, з яких: 22 500 грн - заборгованість за кредитом, 119 812,50 грн - заборгованість за процентами.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Як вбачається з положень ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, під час судового розгляду предметом доказування є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення.
Об`єктом оцінки судом при ухваленні рішення є як докази (фактичні дані, відомості), так і процесуальні джерела, що їх містять (показання свідків, висновки експертів, тощо).
Відповідно до положень Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наявний у матеріалах цивільної справи.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином доведено позовні вимоги лише в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, що складається з тіла кредиту та несплачених відсотків, в зв`язку із чим позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн, суд зазначає наступне.
Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 1-4 статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг.
Так, в матеріалах справи зокрема наявний договір №02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02 серпня 2024 року, укладений між ТОВ "Факторингова компанія "УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС" та ФОП Руденко К. В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Руденко К.В., довіреність ТОВ "Факторингова компанія "УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС" від 26.02.2024 видана адвокату Руденку К.В. на представництво інтересів позивача у судах, акт приймання-передачі наданих послуг № 44 до договору №02/08/2024 у якому вказано загальну вартість юридичних послуг 100 000 грн та витяг з реєстру №1 до акта приймання-передачі наданих послуг №44 до договору №02/08/2024 від 02.08.2024 у якому вказано детальний опис робіт, виконаних адвокатом та опис наданої послуги, що включає підготовку позовної заяви та клопотання про витребування доказів по боржнику ОСОБА_1 - 10 000 грн. Долучено платіжну інструкцію про оплату юридичних послуг за договором №02/08/2024.
Тобто позивач скористався своїм правом на професійну правничу допомогу, поніс витрати на оплату цієї допомоги та має право на їх відшкодування.
Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зауважує, що відповідач не подавав до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому суд звертає увагу, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Проте, стороною відповідача не зазначено обставин та доказів, які б дали підстави для зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Таким чином, враховуючи складність справи, тривалість її розгляду, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторін, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача витрат на правову допомогу пропорційно до задоволених вимог в розмірі 9300 грн. При цьому суд вбачає співмірність розміру судових витрат на правничу допомогу, заявлених стороною, із складністю справи, ціною позову та виконаних адвокатом робіт.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог (93%) в розмірі 2252,83 грн.
Керуючись ст. 12, 81, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Позовні вимоги ТОВ «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №4336172 від 27.01.2024 станом на 26.08.2024 у загальному розмірі 142 312 (сто сорок дві тисячі триста дванадцять) грн 50 коп., яка складається з 22 500 грн - заборгованість за кредитом, 119 812,50 грн - заборгованість за процентами.
Відмовити ТОВ «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 у частині щодо стягнення з нього штрафу в сумі 11 250 грн за кредитним договором №4336172 від 27.01.2024.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністюФакторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2252,83 грн 00 коп. та витрати на юридичну допомогу у розмірі 9300 грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін:
Позивач- ТОВ "Факторингова компанія "УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС", місцезнаходження - м. Київ, вул. Василенко Миколи, буд.7, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 41915308.
Відповідач - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_2 .
Головуюча: Л. В. Максименко
Судове рішення № 133060563, Гадяцький районний суд Полтавської області було прийнято 31.12.2025. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 526/1186/25. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: