Рішення № 133058242, 18.12.2025, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/2930/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2025 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Вачко В. І. ,

з секретарем судового засідання Щипською І.О.,

розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу поліції № 1 Коростенського РУП ГУНП у Житомирській області, Головного управління Національної поліції у Житомирській області, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення , -

В С Т А Н О В И В:

25.07.2023 року позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , звернувся в Овруцький районний суд Житомирської області з адміністративним позовом до Відділу поліції № 1 Коростенського РУП ГУНП у Житомирській області, Головного управління Національної поліції у Житомирській області, в якому просить поновити строк на оскарження постанови від 09.07.2023 року серії БАБ № 172948 по справі про адаміністративне правопорушення; скасувати постанову від 09.07.2023 року серії БАБ №172948 по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.121-3 КУпАП відносно ОСОБА_1 та справу закрити за відсутністю події та складу правопорушення.

Позов мотивований тим, що 09.07.2023 року поліцейським СРПП ВП № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області сержантом поліції Білоцьким О.В. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 172948, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190,00 грн. Відповідно постанови 09.07.2023 о 00:10 годині за адресою: м.Овруч Коростенського району Житомирської області, вул.Героїв Майдану, 27 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_2 , у якого не освітлювався державний номерний знак, чим порушив п.2.9.в.ПДР та при обладнаному т/з ременями безпеки, не був пристебнутий ременем безпеки. Позивач ОСОБА_1 вважає постанову про накладення адміністративного стягнення від 09.07.2023 року серії БАБ №172948 незаконною та необґрунтованою з огляду на відсутність складу правопорушення, зокрема, наявність ознак умислу чи необережності. Оскільки перед початком руху ним ретельно було перевірено належність роботи освітлення транспортного засобу, в тому числі номерного знаку. Конструкцією автомобіля не передбачено повідомлення водія про несправність освітлення номерного знаку під час руху, тому він не міг знати про можливу його несправність. Під час руху транспортного засобу неможливо спостерігати, чи працює освітлення номерного знаку, неможливо спрогнозувати дату та час, коли воно може вийти з ладу. На момент зупинки не знав та не міг знати про несправність підсвітки номерного знаку, а дізнався лише від поліцейського.

Ухвалою суду від 02.10.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу поліції № 1 Коростенського РУП ГУНП у Житомирській області, Головного управління Національної поліції у Житомирській області, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, які усунуто 08.10.2023.

Ухвалою суду від 24.10.2023 року відкрито провадження у даній справі, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

14.11.2023 року до суду від представника відповідача ГУНП в Житомирській області Панасюк Г.Л. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, мотивуючи тим, що оскаржувана постанова винесена у встановленому законом порядку, а твердження позивача про неправомірні дії з боку інспектора поліції, допущені під час складання спірної постанови, є необгрунтованими, оскільки будь-яких доказів наявності таких дій суду не подано.

Розглянувши вимоги та доводи сторін, викладені у заявах по суті спору, дослідивши та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачаєтсья з матеріалів справи, 09.07.2023 року поліцейським СРПП ВП № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області сержантом поліції Білоцьким О.В. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №172948, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190,00 грн. Відповідно постанови 09.07.2023 о 00:10 годині за адресою: м.Овруч Коростенського району Житомирської області, вул.Героїв Майдану, 27 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_2 , у якого не освітлювався державний номерний знак, чим порушив п.2.9.в.ПДР та при обладнаному т/з ременями безпеки, не був пристебнутий ременем безпеки та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121-3 КУпАП.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_3 , яке видане ТСЦ 1843, транспортний засіб, автомобіль марки «Шкода Октавія», 2000 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить ОСОБА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, відеозапис з нагрудної бодікамери, яка використовувалась поліцейським СРПП ВП № 1 Коростенського РУП сержантом ОСОБА_2 за 09.07.2023 рік в період часу з 00:00 годин до 00:30 години відсутній.

Наведене свідчить про публічно-правовий спір з приводу рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Наведеним конституційним положенням кореспондує частина першастатті 8 Закону України "Про Національну поліцію".

Згідно з п. 8 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі -ПДРУкраїни).

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до п.30.2 ПДР України, затвердженої Постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка. На трамваях і тролейбусах наносяться реєстраційні номери, що надаються відповідними уповноваженими на те органами. Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чистими і достатньо освітленими.

Відповідно доп. 2.9 «в» ПДР України, затвердженого Постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим у Державтоінспекції, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Номерні знаки повинні відповідати ДСТУ 4278:2019 «Дорожній транспорт. Знаки номерні транспортних засобів. Загальні вимоги. Правила застосування». Цей стандарт установлює типи та основні розміри, вимоги до інформаційного змісту, правила застосування номерних знаків, при цьому застосування оргскла або плівок для прикриття номерних знаків від механічних пошкоджень (камінням з-під транспорту, який проїжджає) та світлодіодних стрічок навколо місця закріплення номерного знака нормативними документами, чинними у сфері безпеки дорожнього руху, не передбачено.

Відповідно до ч. 1 ст.121-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу: без номерного знака; з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам; з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим; закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію; забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака та тягне за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, санкція цієї норми передбачає окремі склади адміністративного правопорушення, а саме керування або експлуатація транспортного засобу: - без номерного знака; - з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам; - з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію; - забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів; - а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Законом № 2658-IX від 06.10.2022 року, КУпАП було доповнено ст.121-3 порушення вимог законодавства щодо використання номерних знаків транспортних засобів, для посилення адміністративної відповідальності за порушення порядку встановлення та використання номерних знаків транспортних засобів, оскільки складовою безпеки дорожнього руху є контроль за законністю використання транспортних засобів, як джерел підвищеної небезпеки. Запорукою ефективної реалізації контролюючих функцій у зазначеній сфері є належна ідентифікація транспортних засобів, що приймають участь у дорожньому руху.

Згідно з пояснювальною запискою до цього Закону зазначалось, що останнім часом спостерігається негативна тенденція керування водіями транспортними засобами із навмисним маскуванням або приховуванням номерних знаків. Так розповсюдженим є покриття номерних знаків світловідбивними плівками, лаками, прозорими наліпками, що закривають один або декілька символів номерного знаку. У мережі Інтернет можна придбати різноманітні засоби, що підміняють у русі номерні знаки (так звані перевертні) або створюють ефект "випадкового" закриття символів керованими муляжами листків. Окремі водії розміщують номерні знаки під певним кутом, що унеможливлює їх зчитування під час автоматичної фіксації правопорушення за перевищення швидкості руху. Іншою проблемою є керування транспортними засобами у яких взагалі відсутні номерні знаки, або номерні знаки розміщенні не у встановлених місцях. Розповсюдженою негативною практикою є відсутність переднього номерного знаку, особливо у власників спортивних автомобілів. Так само не рідкими є випадки виготовлення та використання номерних знаків, що не відповідають встановленим вимогам Міністерства внутрішніх справ. Через мережу Інтернет можна придбати так звані 3D номерні знаки, що виконані із полімерних матеріалів та можуть мати елементи LED підсвічування, що ускладнює його візуальне сприйняття вночі. Такі знаки практично не можуть бути зчитані вночі під час автоматичної фіксації правопорушень.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення. Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення інспектор зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з цим, суд зазначає, що згідно з п.1 ст.247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно достатті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі ст.ст.73, 74 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.ст.75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач стверджує, що не порушував вимог п.п. «В» п.2.9 ПДР України, не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП, а оскаржувана постанова не містить відомостей про адміністративне правопорушення (діяння), прямо передбачене диспозицією ч.1 ст. 121-3 КУпАП, а також посилань на будь-які докази, що підтверджують факт вчинення протиправного діяння позивачем, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є саме оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зазначено відповідачем про порушення водієм Правил дорожнього руху.

Проте зазначена постанова є предметом оскарження, тому остання не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові.

Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку та підтверджує факт скоєння правопорушення.

Крім того відповідач в постанові серія БАБ № 172948 від 09.07.2023 не вказав об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП, вказавши, що позивач керував ТЗ у якого не освітнелий державний номерний знак, при цьому не зазначив, чи було умисне проховування номерного знаку, чи даний факт перешкоджає чи ускладнює його ідентифікацію.

Враховуючи презумпцію невинуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, саме на інспектора патрульної поліції покладений тягар доведеності наявності складу правопорушення належними та допустимими доказами.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28 жовтня 2019 року в справі № 161/7041/17, адміністративне провадження № К/9901/23913/18.

Стаття 62 Конституції України встановлює, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а).

Відповідно п. 3 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 2 від 06.03.2008 року, постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.

Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення - наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Не спроможними є також доводи про те, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах, про те, що факти, які розглядаються скоріше були, а ніж не були. Оскільки, як роз`яснив Верховний Суд у Постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Тому, сумнів у тому, що позивач припустився порушення Правил дорожнього руху за вказаних вище обставин, суд тлумачить на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, факт керування позивачем транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, що становить склад адміністративного правопорушення відповідно до ч.1 ст.121-3 КУпАП відповідачем не доведено. Інші докази, які б вказували на вину позивача у інкримінованому правопорушенні, в матеріалах справи відсутні. Сама по собі постанова про адміністративне правопорушення та опис інкримінованого правопорушення не можуть бути доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, оскільки постанова - це процесуальний документ, що має виноситися вже на основі досліджених доказів, а не бути самостійним доказом, а опис правопорушення є фабулою обвинувачення та правовою кваліфікацією інкримінованого правопорушення, що має бути доведено або спростовано на основі відповідних доказів, що досліджуються під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, в межах даної справи відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності свого рішення, а судом з наявних матеріалів справи не встановлено жодних обставин, що свідчили б про зворотне. На основі цього суд також приходить до висновку, що відповідачем не спростовано презумпцію, що закріплена у ч.2 ст.77 КАС України та не доведено правомірність свого рішення, а отже, з урахуванням також вищенаведених обставин та положень законодавства, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписівстатті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.

Крім того правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019р. у справі за № 724/716/16-а, Верховний Суд виклав правовий висновок, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Водночас, згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Суд зауважує про те, що строк звернення до адміністративного суду за своєю суттю являється періодом часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою про вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Абзацом першим частини 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 статті 122 КАС України).

Отже, строк звернення до суду може встановлюватися приписами КАС України та інших законів. При цьому за загальним правилом обчислення строку здійснюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності унормовано статтею 286 КАС України.

Так, за правилами частини 2 статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Згідно з пунктом третім частини першої статті 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

За правилами статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Як альтернативний спосіб захисту прав передбачено послідовне оскарження постанови спочатку до органу, який виніс постанову, а потім до суду.

Системний аналіз цитованого правового регулювання дає підстави для висновку про те, що за обставин цієї справи строк звернення до суду є скороченим, що обумовлено специфікою спорів, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства, та необхідністю досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Адміністративний суд зобов`язаний в кожному випадку з`ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку.

Відповідно до частини 1 статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Таким чином, вихід за визначені часові межі робить для відповідного учасника процесу вчинення певних процесуальних дій неможливим.

Згідно з частинами 1, 5 та 6 статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Оскаржувана постанова не була вручена позивачу на місці, а надіслана поштою 18.07.2023 року, а отже, позивачем дотримано строк звернення до адміністративного суду з позовом.

Згідно ч.3 ст.241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Відповідно до ст.242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та аналізуючи наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача. Таким чином оскаржувана постанова серії БАБ № 172948 від 09.07.2023 року підлягає скасуванню, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП закриттю у зв`язку з відсутністю у його діях ознак складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд, урахувавши положення ст.139 КАС України щодо правил розподілу судових витрат, вирішивши питання, регламентовані п.п. 1-4 ч.9 цієї ж статті, як то, чи пов`язані судові витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмет спору, поведінку сторін під час розгляду справи, зокрема, наявність безпідставних тверджень з їх боку, при розподілі судових витрат, які у цьому випадку складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із залученням експерта, виходив із наступного.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з відповідача слід стягнути судові витрати у розмірі 536,80 гривень.

Керуючись ст.ст.241, 245, 246, 255, 257, 286, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задоволити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 172948 від 09 липня 2023 року, винесену поліцейським СРПП ВП № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області сержантом поліції Білоцьким О.В., якою за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП, до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 гривень.

Закрити справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121-3 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Житомирській області код ЄДРПОУ 40108625, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір в розмірі 536,80 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18.12.2025 року.

Суддя: В. І. Вачко