Рішення № 133051399, 31.12.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 140/8811/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі Відділення Фонду, позивач) звернулося з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення адміністративно-господарської санкції в сумі 27934,66 грн та пені в сумі 606,55 грн, всього 29541,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі Закон №875-ХІІ) відповідачем у 2024 році не забезпечено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 1 особа. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 27934,66 грн, яка відповідачем в добровільному порядку не була сплачена. За несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в сумі 606,55 грн, яку позивач просить стягнути з ФОП ОСОБА_1 разом із сумою адміністративно-господарських санкцій в примусовому порядку.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.14).

У відзиві на позовну заяву (а.с.21-27) відповідач позовні вимоги позивача не визнав з тих підстав, що в 2024 році ним до податкового органу було подано 4 квартальні податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

Податкову звітність було подано за допомогою програмного забезпечення «Соната» та при поданні звітності - податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб (Звіт ЄСВ) (форма звіту F0500109) за чотири квартали 2024 року, у рядку 10 підрядок 101 «середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період» була допущена технічна помилка в визначені середньооблікової кількості штатних працівників, - не було враховано те, що працюють зовнішні сумісники, що призвело до завищення середньооблікової чисельності штатних працівників.

Помилка у рядку 101 «середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період» звітності виникла через особливості програмного забезпечення «Соната», яке автоматично враховує зовнішніх сумісників. Ручне виправлення цих даних програмою не передбачене.

У звітності податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб (Звіт ЄСВ) (форма звіту F0500109) рядок 101 «середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період» із врахуванням сумісників вказано: у І кварталі 2024 року: січень - 7 осіб, лютий - 8 осіб, березень - 8 осіб; у II кварталі 2024 року: квітень - 7 осіб, травень - 6 осіб, червень - 6 осіб; у III кварталі 2024 року: липень - 5 осіб, серпень - 10 осіб, вересень - 20 осіб; у IV кварталі 2024 року: жовтень - 10 осіб, листопад - 10 осіб, грудень - 10 осіб.

Ручне коригування даного показника в програмі «Соната» є технічно неможливим, оскільки при спробі внесення змін програма формує помилку та не дозволяє зберегти звіт.

Правильно середньооблікова кількість штатних працівників у 2024 році становила: у І кварталі 2024 року: січень - 4 особи, лютий - 4 особи, березень - 4 особи; у II кварталі 2024 року: квітень - 4 особи, травень - 3 особи, червень - 3 особи; у III кварталі 2023 року: липень - 2 особи, серпень - 5 осіб, вересень - 4 особи; у IV кварталі 2024 року: жовтень - 4 особи, листопад - 4 особи, грудень - 5 осіб.

Підсумована кількість 3,8 (46/12=3,8), округлюючи до цілого значення дорівнює 4, тому створювати робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю не потрібно.

Разом з тим, у рядку 104 «облікова кількість штатних працівників» податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб (звіт ЄСВ, форма F0500109), щомісячно відображається фактична облікова кількість штатних працівників. Згідно з даними цього рядка, чисельність штатних працівників у відповідача у 2024 році не перевищувала 5 (п`яти) осіб: у І кварталі 2024 року: січень - 4 особи, лютий - 4 особи, березень - 4 особи; у II кварталі 2024 року: квітень - 4 особи, травень - 3 особи, червень - 3 особи; у III кварталі 2023 року: липень - 2 особи, серпень - 5 осіб, вересень - 4 особи; у IV кварталі 2024 року: жовтень - 4 особи, листопад - 4 особи, грудень - 5 осіб.

Підсумована кількість 3,8 (46/12=3,8), округлюючи до цілого значення дорівнює 4.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, здійснюючи розрахунок середньооблікової чисельності штатних працівників, безпідставно взяв до уваги дані рядка 101 «Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період», який формується автоматично програмним забезпеченням та включає, зокрема, й працівників-сумісників. Натомість у рядку 104 «облікова кількість штатних працівників», де щомісячно відображається фактична чисельність штатних працівників за основним місцем роботи, коректно зафіксовано, що вона не перевищувала 5 (п`яти) осіб.

Фактичні дані за 2024 рік підтверджують:

І квартал 2024 року: січень - 4 особи за основним місцем роботи, 3 особи за сумісництвом; лютий - 4 особи за основним місцем роботи, 3 особи за сумісництвом; березень - 4 особи за основним місцем роботи, 4 особи за сумісництвом.

II квартал 2024 року: квітень - 4 особи за основним місцем роботи, 3 особи за сумісництвом; травень - 3 особи за основним місцем роботи, 3 особи за сумісництвом; червень - 3 особи за основним місцем роботи, 3 особи за сумісництвом.

ІІІ квартал 2024 року: липень - 2 особи за основним місцем роботи, 3 особи за сумісництвом; серпень - 5 осіб за основним місцем роботи, 5 осіб за сумісництвом; вересень - 4 особи за основним місцем роботи, б осіб за сумісництвом.

IV квартал 2024 року: жовтень - 4 особи за основним місцем роботи, 6 осіб за сумісництвом; листопад - 4 особи за основним місцем роботи, 6 осіб за сумісництвом; грудень - 5 осіб за основним місцем роботи, 5 осіб за сумісництвом.

З наведених підстав представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково зазначив, що відповідач не позбавлений права здійснити коригування своєї звітності у встановленому порядку. Станом на 09.09.2025 стосовно відповідача зміни до Централізованого банку даних з проблем інвалідності Пенсійним фондом України не внесені, а тому у Волинського ОВФСЗОІ відсутні підстави щодо виключення відповідача з числа боржників.

Таким чином, з вищенаведеного у відповідача, вбачається невиконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році (а.с.93-95).

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Суд встановив, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як юридична особа 14.02.2013 що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.12-13).

Частинами першою, другою статті 18 Закону №875-ХІІ передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Згідно з частиною шостою статті 19 Закону №875-ХІІ Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

про працевлаштованих осіб з інвалідністю;

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону (частина дванадцята статті 19 Закону №875-ХІІ).

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону №875-ХІІ).

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону №875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені пред`являються протягом шести місяців після закінчення строку для самостійної сплати, встановленого частиною четвертою цієї статті.

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для суб`єктів господарювання, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до вимог Порядку надання Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.03.2023 №14-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2023 за №457/39513 (далі Порядок №14-2), Пенсійний фонд України скерував до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю витяг з централізованого банку даних з проблем інвалідності (ЦБІ), з якого слідує, що станом на 2024 рік середньооблікова кількість штатних працівників ФОП ОСОБА_1 у звітному періоді становить 8 осіб (а.с.8), тому згідно із частиною першою статті 19 Закону № 875-ХІІ відповідач у 2024 році повинен був виконати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 робоче місце, проте, цей норматив виконаний не був, оскільки кількість осіб з інвалідністю у звітному періоді за даними витягу становить 0.

Отже, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом звітного 2024 року відповідачем не виконано.

При вирішенні спору суд також бере до уваги те, що питання, пов`язані з обліком штатних працівників, регулюються Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за № 1442/11722 (далі Інструкція №286), дія якої згідно із пунктом 1.1 поширюється на всі юридичні особи, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.

Відповідно до пункту 3.2 та підпунктів 3.2.1, 3.2.2, 3.2.5 Інструкції №286 середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з`явились або не з`явились на роботу. Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця. Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував. При обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо. Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Підпунктом 2.6.1 пункту 2.6 Інструкції №286 встановлено, що не включаються до облікової кількості штатних працівників працівники, прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств.

З наведеного суд погоджується з доводами відповідача про те, що до середньооблікової кількості штатних працівників не включаються працівники за сумісництвом.

Водночас, як вбачається з поданих суду податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2024 рік, позивачем особисто включено до середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу зовнішніх сумісників, оскільки зазначено в податковому розрахунку за 1 квартал 2024 року в середньообліковій кількості 7+7+8 працівників, за 2 квартал 7+6+6 працівників, за 3 квартал 5+10+10 працівників, за 4 квартал 10+10+10 працівників, що в середньому за рік і становить 8 працівників.

Отже, доводи відповідача не можуть бути підставою для звільнення від сплати адміністративно-господарських санкцій за порушення нормативу з огляду на те, що обов`язок роботодавця відповідати за достовірність звітності є ключовим у контексті виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю. Для уникнення санкцій або успішного їх оскарження роботодавець має забезпечити точність і своєчасність звітності, а в разі помилок оперативно їх виправити та надати докази виконання нормативу.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24 квітня 2025 року у справі 280/3642/23, за змістом якої Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю з набранням чинності Законом України від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX, тобто з 06.11.2022, отримав повноваження застосовувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю (4 % від середньооблікової чисельності штатних працівників або одне місце для підприємств із 8-25 працівниками) на основі автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, без необхідності проведення позапланових перевірок Держпраці, що робить правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21 листопада 2022 року у справі № 400/3957/21, неактуальною для спірних правовідносин через зміни в правовому регулюванні. Автоматизоване виявлення Фондом соціального захисту осіб з інвалідності роботодавців-порушників до 10 березня на основі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності є реактивним заходом контролю, що відбувається після завершення звітного року. За результатами такого заходу Фонд може накласти на роботодавця адміністративно-господарські санкції та пеню відповідно до Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого Постановою КМ України № 70.

При цьому, суд може врахувати, чи вживав роботодавець заходів для виправлення звітності лише до моменту накладення санкцій, а не переглядати результат автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, що узгоджується зі змістом частини 14 статті 19 Закону №875-XII, відповідно до якої зміна показників у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування після 31 березня не призводить до зміни сум адміністративно-господарських санкцій.

У спірному випадку відповідач порушив вимоги законодавства щодо не забезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки в поданих офіційних документах неправильно відобразив кількість середньооблікової чисельності штатних працівників, включивши зовнішніх сумісників, та своєчасно не скористався правом подати уточнюючу звітність щодо її виправлення.

Поряд з цим, жодних доказів виправлення помилок у звітності за 2024 рік до настання контрольної дати, визначеної статтею 19 Закону №875-XII, зокрема, шляхом подання уточнюючих розрахунків, відповідачем суду не надано, атому покликання на відповідача на не можливість коригування показника середньооблікової кількості штатних працівників за звітний період суд до уваги не бере.

Згідно із пунктом 1 Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.03.2023 № 14-1, наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 10.03.2023 № 17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2023 за № 456/39512, цей Порядок відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон) визначає механізм надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік (далі - розрахунок).

Пунктами 2 5 цього Порядку передбачено, що розрахунок надсилається у формі електронного документа Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за формою, наведеною у додатку. Створені Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю оригінали розрахунків передаються Пенсійному фонду України з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги», «Про публічні електронні реєстри», «Про захист персональних даних», «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», інших нормативно-правових актів. Пенсійний фонд України надсилає розрахунки через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України протягом п`яти календарних днів з дня їх одержання від Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю. Інформація про дату і час надсилання розрахунків надається Пенсійним фондом України в електронному вигляді у формі квитанцій протягом трьох робочих днів з дня їх відправки.

З матеріалів справи вбачається дотримання позивачем зазначеного Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, про що свідчать наявні у справі розрахунок та квитанція від 04.03.2025 (а.с.6, 7).

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд у цій справі дійшов висновку про те, що оскільки відповідач у 2024 році не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 робоче місце, не подав до суду доказів, які б свідчили про вжиття ним усіх залежних від нього заходів для відповідності у 2024 році середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення, при цьому, адміністративно-господарські санкції своєчасно в добровільному порядку не сплатив, що зумовило нарахування пені, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій в сумі в сумі 27934,66 грн та пені в сумі 606,55 грн належить задовольнити.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь держави в особі Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції в сумі 27934,66 грн та пені в сумі 606,55 грн, всього 29541,21 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот сорок одна) грн 21 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (43008, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Олімпійська, 3А, код ЄДРПОУ 13369882);

Відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій