Рішення № 133051359, 31.12.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 640/20542/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

21.07.2021 до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі ГУ ДПС у Київській області, відповідач-1), Державної податкової служби України (далі ДПС України, відповідач-2) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2021 №00/3868/0712 та рішення ДПС України від 15.06.2021 №13374/6/99-00-06-03-02-06.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівниками ГУ ДПС в Київській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт № 1189/10-13-07-13/ НОМЕР_1 від 01.02.2021, яким серед іншого встановлено порушення вимог п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування послуг», в частині проведення розрахункових операцій із застосуванням платіжних карток без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без роздрукування відповідних розрахункових документів за період з 01.01.2017 по 30.08.2019 на загальну суму 2182079,94 грн., в т. ч. за 2017 рік в сумі 522175,10 грн, за 2018 рік в сумі 705102,31 грн та за 2019 рік в сумі 954802,53 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 11.03.2021 № 00/3868/0712 про застосування штрафної санкції у розмірі 218207,99 грн. Позивач не погоджується із застосуванням до неї штрафної санкції та в обґрунтування своєї позиції вказує на те, що у перевіряємому періоді здійснювала роздрібну торгівлю продуктами харчування на ринку на підставі відповідного дозволу. А тому, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 23.08.2000 № 1336, підпадає під коло осіб, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій.

Також вказує на те, що позивач хоч і не використовувала РРО під час здійснення касових операцій, але і не проводила розрахункових операцій за готівку, оскільки всі операції проводилися через POSтермінал ПАТ АК «Приватбанк» та одразу відображались на поточному банківському рахунку, що відображено у банківській виписці, яка надавалась до перевірки. Крім цього, відповідно до вимог Порядку № 833 на кожну розрахункову операцію позивач виписувала кожному покупцю товарний чек з переліком товарів і зазначенням повної суми розрахункової операції, що в розумінні статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» забезпечує право споживача на повернення товару неналежної якості і в розумінні Закону № 265 є розрахунковим документом.

З врахуванням наведеного просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідачів у відзивах на позовну заяву (т. 2 а.с. 177-179, 182-184) позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити повністю. В обґрунтування цієї позиції вказав, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 . ГУ ДПС у Київській області правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.03.2021 №00/3868/0712, яким до позивача застосовано фінансові санкції у сумі 218207,99 грн за непроведення розрахункових операцій через РРО.

Станом на 15.12.2022 день набрання чинності Законом України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 № 2825-IX (далі Закон № 2825-IX), адміністративну справу № 640/20542/21 Окружним адміністративним судом міста Києва не було розглянуто.

Згідно із частиною третьою статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Відповідно до статей 1, 2 розділу І Закону № 2825-IX ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва. Утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Пунктом 2 розділу ІІ Закону № 2825-ІХ (в редакції Закону України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ від 16.07.2024 № 3863-IX) установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.

До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту.

Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Після початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду Київський окружний адміністративний суд та інші окружні адміністративні суди України завершують розгляд та вирішення переданих їм справ.

Згідно із переліком судових справ за формою додатку 3 до Порядку № 399 адміністративна справа № 640/20542/21 передана на розгляд Волинського окружного адміністративного суду (https://court.gov.ua/gromadjanam/perelik_rozpodil/).

27.02.2025 справа № 640/20542/21 зареєстрована у Волинському окружному адміністративному суді та за результатами автоматизованого розподілу справи між суддями визначено склад суду (суддя Денисюк Р.С.) для розгляду цієї справи.

Ухвалою суду від 04.03.2025 дану справу прийнято до провадження та ухвалено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження (т.2 а.с. 215-216)

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 18.01.2021 № 66-п, виданого Головним управлінням ДПС у Київській області, на підставі п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, підрозділу 52-2 підпункту 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», та у зв`язку із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань запису № 23570060007004566 від 30.08.2019 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи платника податку ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та з питань нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичною особою - платником податків за період діяльності з 01.01.2011 по 30.08.2019. Результати перевірки оформлені актом від 01.02.2021 № 1189/10-36-07-13/3036912821 (т. 1 а.с. 64-97).

Перевіркою встановлено порушення фізичною особою платником податку ОСОБА_1 , серед іншого, вимог п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування послуг», в частині проведення розрахункових операцій із застосуванням платіжних карток без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без роздрукування відповідних розрахункових документів за період з 01.01.2017 по 30.08.2019 на загальну суму 2182079,94 грн., в т. ч. за 2017 рік в сумі 522175,10 грн, за 2018 рік в сумі 705102,31 грн та за 2019 рік в сумі 954802,53 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.03.2021 № 00/3868/0712 про застосування штрафної санкції за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у розмірі 218207,99 грн (т. 1 а.с. 106).

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки від 01.02.2021 до позивача застосовано штрафні санкції за таке порушення: проведення розрахункових операцій із застосуванням платіжних карток без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без роздрукування відповідних розрахункових документів за період з 01.01.2017 по 30.08.2019 на загальну суму 2182079,94 грн. в розмірі 10 % вартості проданих товарів 218207,99 грн (т. 1 а.с. 108).

Не погоджуючись із застосуванням фінансових санкцій позивач оскаржила вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПС України. Рішенням ДПС України за результатами розгляду скарги від 15.06.2021 за №13374/6/99-00-06-03-02-06, податкове повідомлення-рішення від 11.03.2021 № 00/3868/0712 в частині застосування штрафних санкцій, застосованих поза межами строків, визначених п. 114.1 ст. 114, ст. 102 ПК України в сумі 7291,30 грн скасовано, в іншій частині ППР залишено без змін, а скаргу - без задоволення (т. 1 а.с. 111-112).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

За визначенням, наведеним в абз. 6 статті 2 Закону № 265/95-ВР реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;

розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

З наведеного слідує, що суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Згідно з пунктом 3 пункту 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (далі Положення № 148) готівка - грошові знаки національної валюти України (банкноти і монети, у тому числі розмінні, обігові, пам`ятні монети, які є платіжними засобами).

Відповідно до абз. 4 пункту 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України від 21.01.2004 №22 (далі Інструкція № 22), безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Пунктом 1.14 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346 (далі Закон № 2346, чинного на момент виникнення спірних правовідносин) спеціальний платіжний засіб (платіжна картка тощо) - платіжний інструмент, що виконує функцію засобу ідентифікації, за допомогою якого держателем цього інструмента ініціюється переказ грошей з відповідного рахунка платника або банку, а також здійснюються інші операції, передбачені відповідним договором. За допомогою спеціальних платіжних засобів формуються документи за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів або надаються інші послуги держателям спеціальних платіжних засобів.

Пунктом 12 частини 1 статті 9 Закону № 265/95-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються: якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Відповідно статті 10 Закону №265/95-ВР перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов`язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної економічної, фінансової політики. Розрахункові книжки не застосовуються у випадках здійснення підприємницької діяльності, визначених статтею 9 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 23.08.2000 № 1336 (далі Постанова № 1336 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій. Пунктом 3 якого дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій під час здійснення роздрібної торгівлі на ринках, ярмарках (за винятком розташованих на їх території магазинів, кіосків, палаток, павільйонів, приміщень контейнерного типу).

З аналізу зазначених норм вбачається, що суб`єкту господарювання в сфері торгівлі продуктами харчування на ринку дозволяється не застосовувати реєстратори розрахункових операцій або програмні реєстратори розрахункових операцій тільки у разі проведення ними розрахунків з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 здійснює торгівельну діяльність продуктами харчування на ринках, ярмарках, про що їй Виконавчим комітетом Коцюбинської селищної ради видано дозвіл № 19/1 на розміщення на території смт. Коцюбинське, вул. Залізнична об`єктів благоустрою будівель і споруд соціального, побутового, торговельного та іншого призначення. Строк дії дозволу з 22.03.2016 по 21.03.2020 (т. 2 а.с. 166).

Оскільки ОСОБА_1 здійснює роздрібну торгівлю продуктами харчування на ринках, ярмарках, тому підпадає під коло осіб, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій.

Також, пункт 5 статті 3 Закону №265 визначає, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Суд звертає увагу, що як вбачається з матеріалів справи, на кожну розрахункову операцію позивач виписувала товарний чек із зазначенням повної суми розрахункової операції розрахунки позивачем у перевіряємий період здійснювались безготівковим шляхом за допомогою банку-еквайєра та наданого ним POS-терміналу, що не заперечується і в акті перевірки та підтверджено заключною випискою за період з 01.01.2011 по 30.08.2019 (т. 1 а.с. 113-171), товарними чеками (т. 1 а.с. 172-250, т. 2 а.с. 1-165).

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного на той час законодавства, що в свою чергу робить протиправним застосування штрафних санкцій передбачених ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та в даному випадку, позивач не має використовувати РРО.

Суд прийшов що висновку, що ГУ ДПС у Київській області, приймаючи податкове повідомлення-рішення №00/3868/0712 від 11.03.2021 безпідставно застосувало до позивача фінансові санкції, передбачені статтею 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у розмірі 218207,99 грн. Отже, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас суд звертає увагу, що 30.08.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 . Тобто, на час проведення у лютому 2021 року перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №00/3868/0712 від 11.03.2021 ОСОБА_1 вже не була суб`єктом господарювання.

Щодо вимоги позову про визнання протиправним та скасування рішення про результати розгляду скарги від 15.06.2021 за №13374/6/99-00-06-03-02-06, суд зазначає таке.

Порядок та строки оскарження в адміністративному порядку рішень податкового органу регламентовано статтею 56 Податкового кодексу України.

Відповідно до приписів п.п.56.1, 56.2 та 56.10 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що податковим законодавством передбачено право платника податків на оскарження рішення податкового органу, прийнятого за результатами розгляду його скарги, до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Суд зазначає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати), зазвичай, індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Разом з цим, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Так, рішення суб`єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорювані рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Згідно з п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Суд наголошує, що оскаржуване в цій справі рішення ДПС України від 15.06.2021 за №13374/6/99-00-06-03-02-06, прийняте за результатами розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення, саме по собі не є юридично значущим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а лише залишає чинним (таким, що має обтяжувальну дію щодо позивача) винесене раніше рішення, а відтак безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.

Зазначений висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними зокрема, в постановах від 11.06.2019 у справі № 826/24656/15, від 18.06.2019 у справі №826/7961/16, від 24.06.2019 у справі № 826/11001/15, від 06.02.2020 у справі № 810/101/16, від27.04.2020 у справі №360/1050/19.

З урахуванням зазначеного, відсутні підстави для скасування рішення ДПС України за результатами розгляду скарги щодо податкового повідомлення-рішення 15.06.2021 за №13374/6/99-00-06-03-02-06, оскільки останнє не створює жодних правових наслідків для позивача, на відміну від оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Звертаючись до суду, позивач сплатила судовий збір у сумі 2182,08 грн та 908,00 грн, що підтверджується квитанціями від 20.09.2021 № 12088 та № 12131 (т. 2 а.с. 169, 170), як за дві самостійні вимоги майнового та немайнового характеру.

У зв`язку із частковим задоволенням позову на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області необхідно стягнути сплачений судовий збір за позовну вимогу майнового характеру в розмірі 2182,08 грн відповідно до квитанції від 20.09.2021 (т. 2 а.с. 169).

Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 11.03.2021 № 00/3868/0712.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області судовий збір в сумі 2182,08 грн (дві тисячі сто вісімдесят дві гривні 08 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: фізична особа ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а, код ЄДРПОУ 44096797).

Відповідач: Державна податкова служба України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393).

Суддя Р.С. Денисюк