Рішення № 133051322, 31.12.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 140/11595/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення нарахування та виплати підвищення до пенсії згідно вимог статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України №1524 від 27.12.2024; зобов`язання провести з 06.04.2025 по момент припинення права на даний вид пенсії нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні добровільного гарантованого відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-ІХ, що дорівнює 2 361,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є непрацюючим пенсіонером, має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується відповідною довідкою.

Позивач зареєстрований та постійно проживає в населених пунктах Камінь-Каширського району Волинської області, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» віднесені до зони гарантованого добровільного відселення.

Вказує, що з 01.01.2025 відповідач протиправно припинив нарахування доплати, посилаючись на статтю 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-ІХ (далі Закон №4059-ІХ) та постанову Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 №1524 «Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення».

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У відзиві на позовну заяву від 09.11.2025 представник відповідача проти позову заперечила та зазначила, що позивач перебуває на обліку та отримує пенсію за віком, призначену на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. Позивач є потерпілим від аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням.

У спірний період не перебуває у трудових відносинах та не є фізичною особою-підприємцем.

За даними, наявними в Єдиному державному демографічному реєстрі щодо проживання Позивача в зоні гарантованого добровільного відселення відсутня інформація про реєстрацію у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення у період з 12.12.1995 по 29.12.1997.

Крім того, відповідач послався на положення статті 45 Закону №4059-IX, якою встановлено спеціальний порядок нарахування та виплати доплат непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні безумовного (обов`язкового) чи гарантованого добровільного відселення, з урахуванням відомостей Єдиного державного демографічного реєстру.

На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 27.12.2024 №1524 «Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення».

Відповідач вказує, що у зв`язку з відсутністю в Єдиному державному демографічному реєстрі відомостей про безперервне проживання позивача у відповідних зонах, відсутні правові підстави для призначення доплати, передбаченої статтею 45 Закону №796-XII.

Таким чином, відповідач вважає, що діяв на підставі та в межах повноважень, визначених Конституцією та законами України, а отже його дії не можуть бути кваліфіковані як протиправна бездіяльність.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Суд, керуючись вимогами частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), дійшов висновку про можливість розгляду даного спору за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи (3 категорія) серії НОМЕР_1 та знаходиться на обліку в органах ПФУ як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

Як слідує з витягу з реєстру територіальної громади, ОСОБА_1 була зареєстрована та проживала на території Камінь-Каширського району в такі періоди:

з 20.05.1975 по 11.12.1995 АДРЕСА_1 ;

з 16.11.2006 по даний час АДРЕСА_2 .

Крім того, згідно довідки Любешівської селищної ради №321 від 15.01.2025 підтверджено, що позивач з 30.12.1997 по 16.11.2006 проживала в селі Віл, Любешівського району (зараз Камінь-Каширський район) Волинської області. Довідку видано на підставі господарських книг №5,6 за 1996-2000 роки особовий рахунок №377, №413; №5 за 2001-2005 роки особовий рахунок №411 та №5 за 2006-2010 роки особовий рахунок №411.

Вищезазначені населені пункти відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, віднесені до зони гарантованого добровільного відселення.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду 27.10.2023 у справі №140/25204/23 було визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та зобов`язано здійснити з 17.12.2022 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).

Зазначає, що з 01.01.2025 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі визначеному статтею 45 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» в розмірі 2361,00 грн. припинено.

З цього приводу 10.09.2025 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою щодо доплати як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення.

Проте листом від 22.09.2025 №12945-12331/Д-02/8-0300/25 відповідач повідомив позивача про те, що за даними в Єдиному державному демографічному реєстрі відсутня інформація про реєстрацію у зоні безумовного (обов`язкового відселення) та в зоні гарантованого добровільного відселення у період з 12.12.1995 по 29.12.1997.

Позивач вважаючи, що відповідач протиправно не здійснював йому з 01.01.2025 доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що має статус потерпілої особи внаслідок Чорнобильської катастрофи та постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі 2361 грн, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.

Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов`язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.

Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов`язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.

Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.

Відповідно до статті 45 Закону №4059-IX Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27.12.2024 №1524 «Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення», пунктами 1, 1-1 якої (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2025 №263) установлено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:

особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;

у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.

Установлено, що у 2025 році виплата за проживання на забруднених територіях встановлюється у розмірі, передбаченому статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», як самостійна доплата до пенсії, на яку має право особа згідно із законом.

Суд враховує правову позицію, викладену в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 у зразковій справі №240/4937/18, яка полягає у такому.

Передбачена статтею 39 Закону №796-ХІІ доплата є періодичним (щомісячним) платежем, виплата якого, за загальним правилом, не обмежена в часі. Вирішуючи питання про зобов`язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суди, у разі відсутності спору про право особи на отримання такої доплати або встановлення такого права в судовому порядку, не мають підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві. У разі зміни чинного законодавства України, яким регулюються питання соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач повинен керуватися нормами законів, чинних на час призначення (нарахування) виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Крім того, згідно з усталеною судовою практикою (постанови Верховного Суду України від 23.04.2013 №21-239а11, від 19.03.2013 №21-53а13, від 05.11.2013 №21-293а13, від 07.07.2014 №21-222014 тощо), відступу від якої не здійснювалось Верховним Судом, виплати за рішеннями судів, якими зобов`язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача.

Отже, у зв`язку із набранням чинності з 01.01.2025 Законом №4059-ІХ, змінилося правове регулювання правовідносин щодо здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення.

Статтею 45 Закону №4059-ІХ чітко регламентовано розмір доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення 2361,00 грн.

Тому, починаючи з 01.01.2025, розмір доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, уже не підпадає під дію рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 у справі №140/25204/23, позаяк виплата та нарахування за цим рішенням суду підвищення до пенсії здійснюється до зміни правового регулювання спірних правовідносин. Однак відповідач не здійснює таку виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 2361,00 грн.

З цього приводу суд зауважує, що позивачу вже було призначено підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 у справі №140/25204/23.

В даному випаду позивачу припинено таку виплату з 01.01.2025.

Надаючи оцінку таким діям пенсійного органу, суд зазначає, що підстави припинення такої виплати визначені саме частиною 3 статті 45 Закону №4059-ІХ, якою передбачено, що виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов`язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.

Відповідачем у спірному випадку не підтверджено, що позивач після призначення такої доплати до пенсії на виконання рішення суду залишив своє місце постійного проживання та реєстрації на території гарантованого добровільного відселення. Більше того, відповідач не надав доказів постійного проживання та реєстрації місця проживання позивача за межею зони гарантованого добровільного відселення.

Відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів про реєстрацію місця проживання позивача за межею зони гарантованого добровільного відселення відповідач суду не надав.

Саме пенсійний орган, припиняючи виплату спірного підвищення до пенсії, зобов`язаний встановити підстави для припинення такої доплати, а не покладати такий обов`язок на отримувача цієї доплати чи посилатись на відсутність відомостей в Єдиному державному демографічному реєстрі про проживання отримувача такої доплати в межах відповідної зони в певний період.

При цьому, частина 4 статті 45 Закону №4059-ІХ передбачає, що для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.

В той же час, позивач надав суду витяг з реєстру територіальної громади, з якого слідує, що ОСОБА_1 була зареєстрована та проживала на території Камінь-Каширського району в такі періоди: з 20.05.1975 по 11.12.1995 АДРЕСА_1 ; з 16.11.2006 по даний час АДРЕСА_2 .

Крім того, згідно довідки Любешівської селищної ради №321 від 15.01.2025 підтверджено, що позивач з 30.12.1997 по 16.11.2006 проживала в селі Віл, Любешівського району (зараз Камінь-Каширський район) Волинської області. Довідку видано на підставі господарських книг №5,6 за 1996-2000 роки особовий рахунок №377, №413; №5 за 2001-2005 роки особовий рахунок №411 та №5 за 2006-2010 роки особовий рахунок №411.

Підставою для припинення виплати такої доплати до пенсії є встановлення факту залишення особою свого місця постійного проживання на зазначеній території та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов`язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 №1524 визначено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:

особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;

у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.

Оскільки Пенсійний фонд України було зобов`язано забезпечити звірення відомостей про зміну місця проживання (проживання за межею зони гарантованого добровільного відселення) такою особою у період після 1 січня 1993 року, а вказані обставини відповідачем встановлені не були, то суд дійшов висновку, що позивачу протиправно припинено нарахування та виплату доплати, як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

З огляду на встановлені у справі обставини та наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову у спосіб визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо припинення позивачу нарахування та виплати доплати як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX, та зобов`язання відповідача здійснити позивачу з 06.04.2025 (у межах строку звернення до суду) нарахування та виплату доплати як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX, що дорівнює 2361 грн, до зміни законодавчого регулювання цих правовідносин.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати згідно статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо припинення ОСОБА_1 нарахування та виплати доплати як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 06.04.2025 нарахування та виплату доплати як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX, що дорівнює 2361 грн, до зміни законодавчого регулювання цих правовідносин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826).

Суддя А.Я. Ксензюк