Рішення № 133050056, 17.12.2025, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/2090/25

Провадження № 2/456/1180/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

17 грудня 2025 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Дверій Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Стрийська державна нотаріальна контора про встановлення факту спільного проживання та визнання права власності на частину спадкового майна,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить встановити, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_2 та по сьогоднішній час проживав та проживає в будинку по АДРЕСА_1 ; визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 спадкового майна після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , яке складається з будинку «А-2» загальною площею 198,9 кв.м, літньої кухні «Б» площею 28,1 кв.м, гаража «В» площею 66,7 кв.м та земельної ділянки площею 622 кв.м, кадастровий номер 4611200000:05:038:0017, за адресою: АДРЕСА_1 , поклавши судові витрати на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка була в шлюбі з його батьком ОСОБА_4 та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . На час її смерті він та усі члени його сім`ї з серпня 2004 року проживали і були зареєстровані в даному будинку, який на праві власності належав його батькові, але був збудований за час їхнього з мамою шлюбу, а отже, його матері належала 1/2 частки будинку як спільна сумісна власність. За таких обставин, проживаючи в даному будинку, він прийняв спадщину у вигляді 1/4 частки спадкового будинковолодіння та 1/4 частки земельної ділянки після смерті матері, але не оформив необхідних документів.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер його батько ОСОБА_4 , який за життя склав заповіт, яким усе своє майно заповів племіннику ОСОБА_2 . До спадкового майна входив будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 622 кв.м, кадастровий номер 4611200000:05:038:0017, на якій і розташоване дане будинковолодіння.

За таких обставин вважає, що має право на частину спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , яка складається з 1/4 сумісної частки у власності будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 та 1/4 частки земельної ділянки, кадастровий номер 4611200000:05:038:0017.

Реалізуючи своє право на частину спадкового майна, 19.05.2023 він звернувся до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 державний нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері з підстав відсутності його реєстрації в спадковому будинку та запропонував звернутись в суд з позовом про встановлення факту спільного проживання та визнання права власності на частку спадкового майна в порядку спадкування за законом. За таких обставин він змушений звернутись до суду з даним позовом.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву.

Третя особа не скористалися правом на подання пояснень.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 15 квітня 2025 року головуючим у справі визначено суддю Гулу Л.В. /а.с. 23/

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26.04.2025 позовну заяву залишено без руху і надано позивачу термін для усунення недоліків /а.с. 26-27/.

23.05.2025 позивачем подано заяву про усунення недоліків /а.с. 29-39/.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26.05.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Стрийська державна нотаріальна контора про встановлення факту спільного проживання та визнання права власності на частину спадкового майна прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справ постановлено проводити за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання на 24.07.2025. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /а.с. 40/.

Ухвалою від 24.07.2025 підготовче судове засідання відкладено на 21.08.2025 /а.с. 46/.

Ухвалою від 21.08.2025 закрито підготовче провадження у справі. Справу призначено до судового розгляду по суті на 19.09.2025 /а.с. 54/.

Ухвалою від 19.09.2025 судове засідання відкладено на 22.10.2025 /а.с. 67/.

Ухвалою від 22.10.2025 судове засідання відкладено на 11.11.2025 /а.с. 73/.

Розгляд справи по суті відбувся 03.12.2025 за участі позивачка ОСОБА_1 та його представника адвоката Андрейківа Ю.Я. По закінченні судових дебатів 17.12.2025 визначено як дату оголошення судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Андрейків Ю.Я. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позові, просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, повторно на виклик суду не з`явився, про причину неявки не повідомив, відзив на позов не подав, тому суд відповідно до ст. 280 ЦПК України розглянув справу заочно за його відсутності на підставі наявних у ній доказів.

Третя особа подала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, і позов слід задовольнити, ухваливши заочне рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були подружжям, які за час шлюбу здійснили будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 622 кв.м, кадастровий номер 4611200000:05:038:0017.

За час шлюбу в ОСОБА_4 та ОСОБА_3 народився син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач по справі. 10.07.2003 ОСОБА_1 уклав шлюб із ОСОБА_5 та за час шлюбу в них народилося двоє дітей: ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 /а.с. 4-9, 81-84/.

Відповідно до будинкової книги для прописки громадян за адресою: АДРЕСА_1 всі вищезазначені особи мають зареєстроване місце проживання /а.с. 13-16, 18-19/.

Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_1 будинок за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_4 /а.с. 17/.

Згідно з технічним паспортом житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , складеним 21.05.2024 Стрийським МБТІ на замовлення позивача, загальна площа спірного будинку 198,9 кв.м, житлова 76,7 кв.м. /а.с. 10-12/.

Згідно з висновком про вартість майна ринкова вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 становить 1365938,00 грн /а.с. 33/.

Інформація про зареєстроване право власності на земельну ділянку площею 622 кв.м, кадастровий номер 4611200000:05:038:0017, за адресою: АДРЕСА_1 відсутня /а.с. 32/.

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку встановлено, що земельна ділянка площею 0,0622 га, кадастровий номер 4611200000:05:038:0017, за адресою: АДРЕСА_1 , призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), належить ОСОБА_4 на підставі Державного акту від 18.05.2006 ЯГ 042325, реєстраційний №01:06:444:00079. Нормативна грошова оцінка становить 359674,00 грн /а.с. 34-39/.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується копією свідоцтва про смерть, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4 , про що 26 квітня 2023 року складено відповідний актовий запис № 282 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 /а.с. 3/.

Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі встановлено, що 19.05.2023 після смерті ОСОБА_4 зареєстровано спадкову справу №70672918 /а.с. 32/.

З листа № 157/02-14 від 27.02.2025 вбачається, що нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку під ним у зв`язку з наявністю заповіту на користь онука ОСОБА_2 /а.с. 21/

Також встановлено та підтверджується копією свідоцтва про смерть, що ІНФОРМАЦІЯ_8 померла ОСОБА_3 , про що 26 лютого 2016 року складено відповідний актовий запис № 121 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 /а.с. 3 на звороті/.

За життя ОСОБА_3 заповіту не складала.

Оглядом витребуваної копії спадкової справи щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_3 встановлено факт звернення позивача ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини /а.с. 58-66/.

З листа № 157/02-14 від 27.02.2025 вбачається, що нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку під ним у зв`язку з відсутністю належних правовстановлюючих документів на житловий будинок, виданих на ім`я спадкодавця, та пропуском строку звернення з відповідною заявою /а.с. 31/.

Відтак судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину спірного житлового будинку та земельної ділянки під ним після смерті ОСОБА_3 .

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. А відтак при вирішенні вказаного спору слід керуватися нормами ЦК України 2004 року, оскільки спадкування спадкового майна має місце після прийняття нового Цивільного кодексу України.

Частиною першою ст. 1297 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, в складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до пунктів 4 та 6 глави 1 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після визначення (виділення) частки померлого у спільному майні. Тому при спадкуванні таких часток істотне значення має встановлення їх розміру, що може бути зроблено як за життя спадкодавців, так і після відкриття спадщини.

Як вбачається зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб спадкоємців.

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

На підставі положень ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_1 будинок за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_4 /а.с. 17/

Згідно з технічним паспортом житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , складеним 21.05.2024 Стрийським МБТІ на замовлення позивача, що загальна площа згаданого будинку198,9 кв.м, житлова 76,7 кв.м /а.с. 10-12/.

Згідно з висновком про вартість майна ринкова вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 становить 1365938,00 грн /а.с. 33/.

Також дослідженим доказами встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були подружжям, які за час шлюбу здійснили будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 622 кв.м, кадастровий номер 4611200000:05:038:0017.

Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

За час шлюбу в ОСОБА_4 та ОСОБА_3 народився син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач по справі. 10.07.2003 ОСОБА_1 уклав шлюб із ОСОБА_5 та за час шлюбу в них народилося двоє дітей: ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 /а.с. 4-9, 81-84/.

Як роз`яснено в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, у тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема, на житловий будинок, іншу споруду.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Згідно зі ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, згідно з ч. 2 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Згідно зі ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Згідно з частиною четвертою статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року в справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема, виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року в справі №750/9847/18 (провадження № 61-18230св19), від 03 лютого 2021 року в справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року в справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20).

В. поданій до суду позовній заяві та в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 ствердив, що на день смерті матері ОСОБА_3 постійно проживав разом з нею в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що з 2007 року позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 в будинку батьків. Разом з ним проживає дружина та діти.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що позивач не тільки проживав та проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а й допомагав батькам будувати вказаний будинок.

У суду немає підстав ставити під сумнів істинність фактів, повідомлених свідками. Даних про яку-небудь зацікавленість свідків у результаті розгляду справи немає, їх покази відповідають і не суперечать обставинам, відомості про які містяться в інших зібраних по справі доказах.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

Суд погоджується з аргументами позивача, вважає такі обґрунтованими та підтвердженими належними, допустимими та достовірними доказами, які в своїй сукупності є достатніми.

Таким чином, враховуючи, що позивач отримати свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкування за законом після смерті матері не має можливості у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі такого, а тому, враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Так, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 5372,00 грн, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Встановити, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини постійно проживав зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_2 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Стрийським МРВ УМВС України у Львівській області 24.04.2002; РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності на 1/4 житлового будинку «А-2» з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з чотирьох житлових кімнат, житловою площею 76,7 кв.м, загальною площею 198,9 кв.м, до якого належать: літня кухня «Б», гараж «В», вимощення «І», огорожа «1», хвіртка «2», ворота «3», ворота «4», та 1/4 частину земельної ділянки площею 622 кв.м, кадастровий номер 4611200000:05:038:0017, за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплачений ним судовий збір у сумі 5372,00 грн (п`ять тисяч триста сімдесят дві гривні 00 копійок).

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 17 грудня 2025 року.

Суддя Л.В.Гула