Ухвала суду № 133049949, 31.12.2025, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/2092/25

Провадження №1-кс/463/11605/25

У Х В А Л А

31 грудня 2025 року Личаківський районний суд м.Львова

в складі: слідчого судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву слідчого судді ОСОБА_3 у справі за клопотанням ОСОБА_4 , поданого в інтересах ТОВ «Євростандарт Система» про скасування арешту майна,-

в с т а н о в и в:

Згідно з ч. 3 ст. 35 КПК України вказане клопотання визначене для розгляду слідчому судді ОСОБА_3

До суду поступила заява про самовідвід слідчого судді, яка мотивована тим, що заявник звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 62021000000000861. Поряд з цим за результатами прийнятих слідчим суддею ОСОБА_3 процесуальних рішень щодо накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №62021000000000861, власниками такого майна неодноразово подавалися дисциплінарні скарги на ніби-то неправомірні дії слідчого судді ОСОБА_3 при вирішенні питання про арешт майна. Деякі з вказаних скарг на даний час не розглянуті, зокрема, востаннє подано скаргу 17.11.2025 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а тому слідчий суддя знаходиться у стані невизначеності та під певним «тиском дисциплінарного провадження». Зважаючи на дані обставини слідчий суддя ОСОБА_3 вважає за необхілним заявити собі самовідвід у вказаному провадженні.

Учасники процесу в судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Також представник заявника не зміг вийти на відеоконференцію через систему «ВКЗ» з за допомогою своїх технічних засобів, а відтак ним бла подана заява про розгляд вказаної справи без його участі. Їх неявка не перешкоджає розгляду заяви.

Оглянувши матеріали скарги та заяву про відвід, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст.80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

З матеріалів скарги вбачається, що вказане клопотання стосується скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 62021000000000861.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно з правовими позиціями, висловленими у рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), який констатує порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР (далі - Конвенція), де зазначено, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути видно, що воно чиниться (рішення у справах «Білуха проти України», пункт 53, «Де Куббер проти Бельгії», пункт 26).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспекти. Зокрема, у рішеннях у справах «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначено, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.

Додатково і на доповнення до цього ставлення судді до справи має важливе, проте не вирішальне значення. Вирішальною є можливість об`єктивного підтвердження таких фактів (наприклад, рішення у справі ЄСПЛ «Ferrantelli and Sanyangelo v. Italy», постанова від 7 серпня 1996 року, збірник 1996-ІІІ, с. 951-52, параграф 58, та рішення у справі «Wettstein v. Switzerland», № 33958/96, параграф 44).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків, вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23).

На думку Європейського суду з прав людини, судді у своїй професійній діяльності мають бути вільними від особистих симпатій, уподобань, схильностей. Вважається, що суддя є безстороннім, якщо немає доказів, які свідчили б про протилежне (суб`єктивна безсторонність). Суду також належить бути безстороннім об`єктивно, тобто мати достатньо гарантій, що виключають будь-які сумніви стосовно нього. Цей аспект висуває додаткові обмеження для суддів щодо їхньої участі в політичному житті держави або будь-якій іншій діяльності, оскільки це може викликати підозру в їхній особистій заінтересованості під час вирішення справ. Суддя не буде об`єктивно безстороннім у випадку його залежності від чогось або когось.

Закон не покладає на суддю обов`язку переконувати у своїй неупередженості. Суддя (суд) своєю процесуальною та позапроцесуальною поведінкою має таку неупередженість та безсторонність транслювати, демонструючи презумпцію неупередженості судді. Якщо у судді існують реальні факти для самовідводу, які впливатимуть на його безсторонність, суддя має вказати про це у поданій заяві (процесуальному рішенні).

Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Саме така позиція відображена у пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, та статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року.

У рішенні у справі «Castillo Algaro v. Spain» (постанова від 28 жовтня 1998 року, збірник 1998-VIII, с. 3116, параграф 45) зазначено, що дійсно навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення; йдеться про довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні викликати у людей.

Як зазначено у коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, відчуття упередженості це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об`єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях.

Головна мета відводу гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, а також відсутність на даний момент фактів та належних доказів, які б свідчили що слідчим суддею ОСОБА_3 не є можливим винесення об`єктивного рішення у вказаній справі, а також на думку слідчого судді, у даному випадку у стороннього спостерігача не можуть виникнути сумніви в неупередженості судді, тільки тому, що на розгляді у ВРП перебуває ряд скарг на його ніби-то неправомірні дії і він може бути необ`єктивним та упередженим внаслідок таких дій заявників при ухваленні рішення у зазначеній вище справі, а відтак, слідчий суд приходить до висновку, що у заяві про самовідвід слідчого судді ОСОБА_3 слід відмовити.

Керуючись, ст.ст. 75, 80, 81 КПК України, -

п о с т а н о в и в:

Відмовити у заяві слідчого судді ОСОБА_3 про самовідвід у справі клопотанням ОСОБА_4 , поданого в інтересах ТОВ «Євростандарт Система» про скасування арешту майна.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1