Рішення № 133049862, 31.12.2025, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1871/25

Провадження №2/443/1090/25

РІШЕННЯ

іменем України

31 грудня 2025 року Жидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю ФК «ГЕЛЕКСІ» в особі представника звернулося до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики в розмірі 25104,50 грн., а також понесені судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2423,00 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що між ТзОВ "Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» (23.06.2025 року назву було змінено на ТзОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ») та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно- телекомунікаційної системи було укладено договір позики №69936 від 17.04.2019 року в електронній формі. ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» було фінансовою установою, яке здійснювало діяльність на ринку фінансових послуг. З цією метою, ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» було організовано сервіс з надання онлайн позик (https://cashinsky.ua), який забезпечував надання грошових коштів у позику з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом укладення з клієнтами електронних договорів позики.

Відповідно до положень укладеного Договору позики Позикодавець надає Позичальнику позику (надалі за текстом іменується - «позика» в усіх відмінках), а Позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України - гривні, в сумі та строк встановлений цим Договором. Слід зазначити, що Позивач не відкриває рахунки споживачам фінансових послуг та не здійснює їх обслуговування. Тому, з метою перерахування коштів Позичальникам, Позивач уклав договір з надавачем платіжних послуг - ТОВ "ФК "ЕЛАЕНС". ТОВ "ФК "ЕЛАЕНС" (ТМ "ФОНДІ") є компанією , що мала право на надання платіжних послуг. На підставі договору №04/08-17-ПК від 04.08.2017 року ТОВ "ФК "ЕЛАЕНС" (ТМ "ФОНДІ") надавало ТОВ «ФК «Гелексі» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку.

Відповідно до змісту довідки наданої платіжним оператором, у результаті платіжної операції на картковий рахунок Позичальника, було успішно перераховано кошти у сумі 5000 грн. На підставі зазначеного вище договору Позичальнику надано грошові кошти в якості позики у сумі 5000 грн., на умовах строковості, поворотності та оплатності. Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0.01% в день, розмір комісії складає 1.9%, підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3.0%. Відповідач не виконує свої грошові зобов`язання належним чином, довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову складає 25104,5 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість за позикою; 20104,5 грн., - заборгованість по процентам та комісії за користування позикою

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 24.10.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін у судове засідання.

12.11.2025 представником відповідача адвокатом Квак В.В. подано відзив на позовну заяву, згідно якого останній просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, мотивуючи тим, що відповідачка заперечує позовну заяву в повному обсязі, зокрема з огляду на те, що по-перше позивачем не надано належних і допустимих доказів зарахування коштів за даним договором на рахунок відповідачки.

Позивач покликається на те що кошти відповідачці були перераховані за посередництвом ТОВ ФК "ЕЛАЄНС". В якості підтвердження наведеного позивач долучає довідку про переказ коштів № 69936 від 01 вересня 2025 рок видану ТОВ ФК "ЕЛАЄНС" та договір о надання послуг з переказу грошових коштів Від 04.08.2017 року укладено між позивачем та ТОВ ФК "ЕЛАЄНС". Жоден із вище перелічених документів не дає можливості ідентифікувати отримувача коштів і не містить згоди Позичальника на отримання таких. Отже Згадані Довідка та договір про переказ коштів не відповідають вимогам належності, достовірності та достатності доказів. В той самий час, позивач з невідомих причин навіть не згадує про необхідність витребування зазначених виписок по рахунку. Таким чином матеріали справи відсутні належні достатні та достовірні докази зарахування від позивача на рахунок відповідача коштів в сумі 5000 грн.

По-друге, безпідставним є покликання позивача на те що нібито відповідачка уклала з першим договір позики в електронній формі . Слід наголосити що долученому до матеріальної справи договори позики не міститься жодного порядку укладення такого договору не зазначається яким чином повинен бути накладений електронний підпис, відсутня інформація про те яким чином позичальник повинен підтвердити свою згоду з умовами договору. Голослівним є покликання позивача в позовній заяві про те що нібито "Надання клієнтом-позичальником відповіді про прийняття (акцепт) пропозиції, тобто пропозиції ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» укласти електронний договір позики (оферти), здійснюється в декілька кроків шляхом вчинення певних дій. Так, зміст пропозиції чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій її розміщено, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею, зокрема: - проставляння клієнтом чек-боксу "з умовами договору позики згоден"; - підтвердження даних банківської картки; - натискання кнопки "Підтвердити заявку" ; - введення клієнтом коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу. Введення клієнтом коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу являє собою підписання договору клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, як це визначено статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»". Позивачем не тільки не надано жодних доказів про те, що нібито позичальник отримував код підпис, який потім вводив в якесь віконечко в електронному сервісі, але й також не конкретизовано і не встановлено, що собою представляє "код підпису" та яким чином його повинна була отримувати відповідачка. Наведене унеможливлює підтвердження чи спростування, того чи насправді відповідачка отримувала будь-які коди підпису. З наведеного слідує що позивачем умови договору були складені таким чином що неможливо ідентифікувати особу яка нібито його підписує і не конкретизовано Яким чином цей підпис взагалі має проставлятись. Таким чином матеріали справи відсутні належні і достовірні докази того що Відповідачка нібито була ознайомлена з умовами договору позики.

По-третє, умови п. 5.3. Договору позики щодо нарахування комісійної винагороди в розмірі 3,0% є нікчемними. Відповідно до 5.3 Договору позики у випадку прострочення терміну платежу зі сплати Заборгованості, Позичальник зобов`язаний сплатити Позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% (три відсотка) в день від суми позики за кожний день прострочення. В той самий час, Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).

Відповідно до положень абзацу 2 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до договору позики та наданого позивачем розрахунку передбачається сплата основної частини позики відсотків пені та комісійна винагорода в розмірі 3,0%. Таким чином комісійна винагорода в розмірі 3% силу дії закону є нікчемною. Згідно наданого стягувачем розрахунку така винагорода була нарахована в розмірі 20030,00.

По- четверте, позивач нараховує відсотки після закінчення строку договору.

Згідно п. 1.1.5 Кредитного договору ( на який покликається позивач) термін повернення кредиту 16.05.2019 року. Договір не передбачає можливості пролонгації, а жодних додаткових договорів між сторонами укладено не було. Таким чином, будь-яке нарахування відсотків штрафів і пені після зазначених дат є протиправним.

Наведене відповідає правовій позиції Великої палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12, викладеній в пункті 54 постанова від 28.03.2018 року. Згідно з означеної правової позиції право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В нашому випадку, строк кредитування закінчився відповідно 16.05.2019 року.

Слід звернути увагу що пеня комісії відсотки за згаданою кредитним договором, відповідно до даного розрахунку, на загальну суму 21908 грн, були нараховані після 16.05.2019 року. Виходячи з викладеного 21908 грн нараховані протиправно.

12.11.2025 представником позивача подано відповідь на відзив, згідно якого останній просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі, зазначивши, що у відзиві на позовну заяву Відповідач не заперечує проти існування наступних юридичних фактів: Укладення Кредитного договору з Позивачем; Отримання кредитних коштів за Кредитним договором; Наявність заборгованості за Кредитним договором.

При цьому, беззаперечним є факт укладення між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕЛЕКСІ" та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно- телекомунікаційної системи договору позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії № 69936 від 17 квітня 2019 року в електронній формі та невиконання Відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення позики. У своєму відзиві Відповідач не стверджує, що кредитні кошти не отримував, та не надає доказів, що заборгованість була погашена.

Щодо форми укладання Договору позики.

Порядок укладення електронного договору визначено статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію», згідно приписів якої пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно- комунікаційну відповідає нормам законів України «Про електронну комерцію», «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні довірчі послуги».

Щодо перерахування Позивачем на рахунок Відповідача кредитних коштів.

Відповідно до положень Договору позики Позикодавець надає Позичальнику позику, а Позичальник зобов`язується повернути позику та грошову винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України - гривні, в сумі та строк встановлений цим Договором. Грошові кошти у позику за цим Договором надаються на умовах невідновлювальної кредитної лінії. Грошові кошти у позику за цим Договором надаються окремими траншами. Слід зазначити, що Позивач не відкриває рахунки споживачам фінансових послуг та не здійснює їх обслуговування. Тому, з метою перерахування коштів Позичальникам, Позивач уклав договір з надавачем платіжних послуг - ТОВ "ФК "ЕЛАЕНС". ТОВ "ФК "ЕЛАЕНС" (ТМ "ФОНДІ") є компанією , що мала право на надання платіжних послуг. На підставі договору №04/08-17-ПК від 04.08.2017 року ТОВ "ФК "ЕЛАЕНС" (ТМ "ФОНДІ") надавало «ФК «ГЕЛЕКСІ» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку. Відповідно до змісту довідки наданої платіжним оператором, у результаті платіжної операції на картковий рахунок Позичальника, було успішно перераховано кошти у сумі 5000 грн..

Перерахування кредитних коштів за Кредитними договорами Кредитодавця відповідними посередниками відповідає положенням ст. 6 та ст. 9 Закону України "Про електронну комерцію", а вищевказані докази перерахування кредитних коштів є належними та допустимими доказами. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про електронну комерцію» сторони електронного правочину можуть користуватися послугами постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері. Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронну комерцію» учасниками відносин у сфері електронної комерції є суб`єкти електронної комерції, постачальники послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, органи державної влади та органи місцевого самоврядування в частині виконання ними функцій держави або місцевого самоврядування.

Наголошують, що довідка ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» містить ключові реквізити (платник, отримувач за іменем, дата, сума, номер транзакції) і у сукупності з договором та розрахунком є належним доказом надходження коштів. Отже, грошові кошти було перераховано на картковий рахунок Відповідача.

Звертає увагу на те, що у випадку якщо відповідач заперечує належність йому карти/рахунку чи призначення платежу, це є питанням доказування, яке відповідач має підтвердити документально.

Відповідач у відзиві не надав жодного документа, який би доводив, що карта з наведеним у довідці маскуванням належить іншій особі або що перерахування здійснено з інших підстав.

Щодо періоду нарахування процентів та комісії.

Згідно пункту 1.1 Договору, За Договором Позикодавець надає Позичальнику позику (надалі за текстом іменується - «позика» в усіх відмінках), а Позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України - гривні, в сумі та строк: сума позики 5000,0 грн. (надалі за текстом іменується - «сума позики» в усіх відмінках); плата за користування позикою у вигляді: процентів (надалі за текстом іменується - «процентна ставка» в усіх відмінках) складає 0,01% (одна сота відсотка) вдень від поточного залишку позики;

комісії (надалі за текстом іменується - «комісійна винагорода» в усіх відмінках) складає 1,4 % в день від початкового розміру позики відповідно п.п. 1.1.1. Договору;

нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.

нарахування комісії за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.

2.1 Строк дії Договору - до повного виконання Позичальником зобов`язань за Договором. У розділі «5. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН» наявний пункт 5.3: У випадку прострочення терміну платежу зі сплати Заборгованості, Позичальник зобов`язаний сплатити Позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% (три відсотка) в день від суми позики за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 4.3 Договору, Обчислення строку користування позикою та нарахування процентів та комісії за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики Позичальнику (перерахування грошових коштів на банківський рахунок Позичальника) до строку повернення позики, зазначеному в пп.1.1.5. Договору включно.

Отже, Договором встановлено Проценти за користування позикою - пункт 1.1.2.1. Комісійна винагорода - пункт 1.1.2.2 Підвищену комісійну винагороду - пункт 5.3

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом").

З розрахунку заборгованості, вбачається, що підвищену комісійну винагороду позикодавець нараховував саме як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України за правилами, визначеними пунктом 5.3 договору позики, який розміщено у розділі «відповідальність сторін», а не як відсотки за правомірне користування кредитом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16), уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Сторони кредитного договору можуть встановити проценти за неправомірне користування грошовими коштами, іншими словами у випадку неповернення грошових коштів, у визначений кредитним договором строк, та такі проценти можуть нараховуватись й після спливу визначеного кредитним договору строку згідно статті 625 ЦК України. (Позиція Верховного Суду викладена у постановах: Постанова КЦС ВС від 05.03.2025 - № 463/3981/22, Постанова КЦС ВС від 05.03.2025 - № 463/8617/22, Постанова КЦС ВС від 05.02.2025 - № 463/14194/21, Постанова КЦС ВС від 08.01.2025 - № 463/7183/22).

Поняття «користування кредитом» є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Із умов договору вбачається, що сторони передбачили міру відповідальності за несвоєчасне погашення кредиту на лояльних умовах, шляхом нарахування комісії за період після закінчення строку кредитування, коли боржник продовжує користуватись позикою.

Отже, кредитним договором було передбачено комісію як плату, яка встановлюється за користування позикою після настання строку погашення.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість Відповідачем у встановлений договором строк не погашено.

Щодо доказів наявності заборгованості Відповідача перед Позивачем.

Розрахунок заборгованості є інформаційною таблицею, складеною Позивачем, у якій відображено операції в межах правовідносин сторін за договором позики. Сам по собі розрахунок заборгованості не є беззаперечним доказом існування заборгованості. При цьому, сукупність наданих Позивачем доказів однозначно підтверджує наявність договірних відносин Сторін.

В той же час, Відповідач не надав до виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку відкритому в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до якого було випущено банківську платіжну карту № НОМЕР_1 , який відповідач зазначив, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача, хоча такий обов`язок передбачений ст.81 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Крім того, оскільки позивач не є банківською установою, а мав лише статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, а тому не може надати первинні банківські документи (виписки з рахунків, тощо), а відтак наведений позивачем у позовній заяві розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру.

Наданий розрахунок заборгованості є належним, оскільки позивач не є банківською установою, а тому позбавлений можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів і формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками.

Розрахунок не спростовано Відповідачем, контррозрахунок не подано, а також не доведено належними доказами відсутність такої заборгованості.

Матеріали справи містять докази виконання Позивачем своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів, проте позичальник не довів належними та допустимими доказами повернення цих коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

29.12.2025 представником відповідача подано додаткові письмові пояснення, згідно яких зазначає, що по-перше, сторона позивача заперечує проти твердження позивача про, нібито, визнання обставин: 1) укладення Кредитного договору з Позивачем; 2) отримання кредитних коштів за Кредитним договором; 3) наявність заборгованості за Кредитним договором. Жодний аргумент чи твердження викладені у відзиві не повинні тлумачитись як визнання відповідачкою будь-якої обставини справи. Сторона відповідача у своєму відзиві, наголошує на тому що позивач має надати належні та допустимі докази на підтвердження своїх доводів, відповідач не визнає жодної обставини зазначеної позивачем.

По-друге, щодо форми укладання Договору позики.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію», згідно приписів якої пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Як, зазначалось у відзиві, у долучений до матеріальної справи договір позики не містить жодного порядку укладення такого договору; не зазначається яким чином повинен бути накладений електронний підпис, відсутня інформація про те яким чином позичальник повинен підтвердити свою згоду з умовами договору. Крім того, абсолютно голослівним є твердження позивача, що : «Надання клієнтом-позичальником відповіді про прийняття (акцепт) пропозиції, тобто пропозиції ТОВ «ФК ГЕЛЕКСІ» укласти електронний договір позики (оферти), здійснюється в декілька кроків шляхом вчинення певних дій. Так, зміст пропозиції чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій її розміщено, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею, зокрема:- проставляння клієнтом чек-боксу "з умовами договору позики згоден";- підтвердження даних банківської картки;- натискання кнопки "Підтвердити заявку" ;- введення клієнтом коду-підпису у відповідне вікно на сторінці». «Так, з наданої позивачем інформації, яка надсилалася останнім на адресу відповідача на виконання вимог оскаржуваного розпорядження, вбачається, що алгоритм отримання позики фізичною особою-клієнтом (https://cashinsky.ua) складається з наступних етапів: TOB «ФК «Гелексі» 1) проставлення клієнтом чек- боксу «з умовами договору позики згоден»; 2) підтвердження даних банківської картки; 3) натискання кнопки «Підтвердити заявку»; 4) введення клієнтом коду- підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу».

Відповідачка наголошує, що вищезазначена інформація в жодній формі не надходила відповідачці і позивач ніколи не ознайомлював відповідачку із зазначеною інформацією.

По-третє, Позивач не надав доказів надіслання наведеної інформації на адресу відповідачки і не надав докази що відповідача нібито ознайомилась з такою інформацією в будь-якій інформаційній системі. Тобто місце мають голослівні ні чим не підтверджені доводи позивача. У справі яка розглядається, позивач стверджує, що відповідачка нібито отримала та ввела «код-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу». Однак, позивач не надав доказів що відповідачка взагалі отримувала такий код доступу.

По-четверте, щодо перерахування Позивачем на рахунок Відповідача кредитних коштів. Довідка про переказ коштів № 69936 від 01 вересня 2025 рок видану ТОВ ФК "ЕЛАЄНС", всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України та п. 11 Розділу IV «Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами» Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 01.06.2011 року № 174 , абз 7 ч. 2.ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не містить особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. (абзац 7). В той самий час, позивач не надає і не просить витребувати відповідні банківські виписки відповідачки, відповідно належні і допустимі докази перерахування коштів від позивача до відповідачці суду надані не були.

По-п`яте, щодо періоду нарахування процентів та комісії.

Згідно п. 1.1.5 Кредитного договору ( на який покликається позивач) термін повернення кредиту 16.05.2019 року. Договір не передбачає можливості пролонгації, а жодних додаткових договорів між сторонами укладено не було. Таким чином, будь-яке нарахування відсотків штрафів і пені після зазначених дат є протиправним. Наведене відповідає правовій позиції Великої палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12, викладеній в пункті 54 постанова від 28.03.2018 року. Згідно з означеної правової позиції право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В нашому випадку, строк кредитування закінчився відповідно 16.05.2019 року.

Слід звернути увагу що пеня комісії відсотки за згаданою кредитним договором, відповідно до даного розрахунку, на загальну суму 21908 грн, були нараховані після 16.05.2019 року. Виходячи з викладеного 21908 грн нараховані протиправно.

По-шосте, Позивачем не спростовано доводів наведених у відзивів ( розділ «По- третє»), щодо нікчемності умов п. 5.3. Договору позики про нарахування комісійної винагороди в розмірі 3,0%. Згідно наданого позивачем розрахунку, така комісійна винагорода була нарахована в розмірі 20030,00 грн., а отже нараховані кошти не підлягають стягненню.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, згідно змісту позовної заяви представник позивача просить розгляд даної справи проводити без участі їхнього представника.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явилися, згідно поданих письмових пояснень, представник відповідача просить судове засідання проводити без участі відповідачки.

Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 29.12.2025, є дата складення повного тексту судового рішення 31.12.2025.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 17.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 в електронному вигляді було укладено договір позики №69936 (надалі - договір) (а.с.6-9).

ОСОБА_1 для підписання договору позики №69936 від 17.04.2019 було надано наступний одноразовий ідентифікатор /79699535/.

Відповідно до п.1.1 договору, за Договором Позикодавець надає Позичальнику позику (надалі за текстом іменується «позика» в усіх відмінках), а Позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та строк:

сума позики 5000,0 грн. (надалі за текстом іменується «сума позики» в усіх відмінках) (п.п.1.1.1 договору);

Згідно п.п.1.1.2 договору, плата за користування позикою у вигляді:

процентів (надалі за текстом іменується «процентна ставка» в усіх відмінках) складає 0,01% (одна сота відсотка) в день від поточного залишку позики;

комісії (надалі за текстом іменується «комісійна винагорода» в усіх відмінках) складає 1,4% (одна ціла чотири десятих відсотка) в день від початкового розміру позики відповідно пп.1.1.1. Договору.

нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.

нарахування комісії за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.

строк повернення позики (термін платежу): 16 травня 2019 р.

Відповідно до п.1.2 договору, позика надається Позичальнику в сумі, що зазначена в пп.1.1.1. Договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок Позичальника).

Згідно п.1.3 договору, якщо Позичальник повертає позику в той самий день, що і день отримання позики Позичальник сплачує на користь Позикодавця компенсацію в розмірі 100,00 грн. (сто гривень 00 копійок). В цьому випадку вимоги пп.1.1.2.1.1.4. не застосовуються.

Відповідно до п.2.1 договору, строк дії Договору до повного виконання Позичальником зобов`язань за Договором.

Датою укладання Договору є дата перерахування суми кредиту на банківський рахунок Позичальника (п.2.2 договору).

Згідно п.3.1 договору, позикодавець має право:

вимагати від Позичальника повернення суми позики, процентів за користування позикою та виконання усіх інших зобов`язань передбачених цим Договором;

вимагати від Позичальника дострокового повернення позики, сплати процентів за користування позикою в разі наявності хоча б однієї із зазначених обставин:

виявлення недостовірної інформації у Заявці, яка подавалась для отримання позики;

внесення інформації про Позичальника до Бюро кредитних історій як негативного позичальника;

у разі порушення строку повернення позики, встановленого пп.1.1.5. Договору Позикодавець має право нараховувати Позичальникові підвищену комісійну винагороду за користування позикою за кожен день прострочення зобов`язання відповідно до пп.5.3. Договору;

у разі порушення строку повернення позики, встановленого пп.1.1.5. Договору Позикодавець має право нараховувати Позичальникові неустойку у вигляді пені за кожен день прострочення зобов`язання відповідно до пп.5.4. Договору;

у випадку прострочення терміну платежу зі сплати Заборгованості здійснити безспірне списання коштів з банківського рахунку, зазначеного Позичальником, для повного погашення Заборгованості;

відмовити у видачі позики у разі технічної неможливості відправити Позичальнику кошти;

прийняти платіж в рахунок часткового або повного повернення позики так само у разі якщо такий платіж вчинений не особисто Позичальником, а будь-якою іншою особою на яку Позичальник поклав свій обов`язок з повернення позики як за власною ініціативою так і за попередньою домовленістю з цією особою.

Відповідно до п.3.3 договору, позикодавець зобов`язаний:

достроково повернути позику як в повному обсязі, так і частинами, сплативши проценти та комісію за користування позикою, які були нараховані, включаючи день фактичного повернення позики;

до доступу до інформації з питань надання фінансових послуг Позикодавця та інформації, право на отримання якої закріплено в законах України;

продовжити строк Договору (не більше 3-х разів поспіль);

повернути позику до закінчення строку, на який був продовжений строк Договору.

Відповідно до п.3.4 договору, позичальник зобов`язаний, зокрема не пізніше дати, вказаної в пп.1.1.5. Договору, повернути позику в повному обсязі, сплатити проценти та комісію за користування позикою в порядку, визначеному цим Договором та додатками до нього; при продовженні строку Договору сплатити проценти, комісійну винагороду та штрафи (в разі їх наявності) за користування позикою у день продовження строку Договору; у випадку прострочення сплати Заборгованості за цим Договором в повному обсязі або частково, сплатити нараховані проценти та підвищену комісію за користування позикою, виходячи з фактичного строку користування, включаючи день погашення, а також нараховану пеню; зареєструватися на Сайті Позикодавця під своїм справжнім ім`ям; надавати Позикодавцю виключно достовірні дані, включаючи персональні дані; визнавати електронні документи, складені Позикодавцем і Позичальником (заявки, договори, акти та інше), як документи, складені в простій письмовій формі відповідно до законодавства України; виконувати інші обов`язки, передбачені цим Договором.

Згідно п.4.1 договору, позичальник зобов`язується повністю повернути Позикодавцю суму отриманої позики та виконати всі інші зобов`язання, встановлені Договором, не пізніше 16 травня 2019р.

Сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів і комісійна винагорода за користування позикою здійснюватиметься згідно Графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору та розміщується в Особистому кабінеті (п.4.2 договору).

Обчислення строку користування позикою та нарахування процентів та комісії за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики Позичальнику (перерахування грошових коштів на банківський рахунок Позичальника) до строку повернення позики, зазначеному в пп.1.1.5. Договору включно (п.4.3 договору).

Відповідно до п.4.4 договору, у разі продовження строку Договору Позичальником, нарахування процентів та комісійної винагороди за Договором після продовження строку здійснюється за фактичну кількість календарних днів на яку продовжено строк Договору.

Сторони несуть відповідальність за порушення умов цього Договору згідно чинного законодавства України та цього Договору (п.5.1 договору).

Порушенням умов цього Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору (п.5.2 договору).

У випадку прострочення терміну платежу зі сплати Заборгованості, Позичальник зобов`язаний сплатити Позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% (три відсотка) в день від суми позики за кожний день прострочення (п.5.3 договору).

У випадку прострочення терміну платежу зі сплати Заборгованості, Позичальник зобов`язаний сплатити Позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми Заборгованості (п.5.4 договору).

Згідно п.8.1 договору, сторони гарантують та підтверджують, зокрема, що:

Вони та їх представники не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними.

Вони розуміють природу Договору, їх права та обов`язки.

Укладення Договору відповідає їх інтересам.

Договір укладається не під впливом тяжких для них обставин та на взаємовигідних умовах.

Волевиявлення є вільним і усвідомленим та відповідає їх внутрішній волі.

Умови Договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості Сторін.

Договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому.

Укладення та виконання умов цього Договору не порушує умови будь-якого іншого правочину (угоди, договору тощо), права чи інтереси третіх осіб. 8.1.9 Укладення та виконання умов цього Договору не порушує будь-які чинні закони або інші нормативні акти України.

Згідно п.9.1 договору, внесення змін та доповнень до цього Договору оформлюється шляхом укладання Сторонами додаткових договорів. Всі зміни, доповнення та додатки до цього Договору, є його невід`ємною частиною.

Пункт 10 договору містить реквізити сторін, зокрема дані позичальника, а саме: ПІБ позичальника ОСОБА_1 , дата народження, її реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер паспорта, адресу місця реєстрації.

Як видно із Графіку платежів до договору позики №69936 від 17.04.2019, то в такому сторони погодили наступне: сума позики 5000,00 грн., проценти за користування позикою 14,5 грн., комісійна винагорода за користування позикою 2030,00 грн., термін платежу 16.05.2019 року, заборгованість за договором позики усього 7044,50 грн. (а.с.10).

Судом також встановлено, що 16.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 в електронному вигляді було укладено додаткову Угоду №1 до договору позики №69936 (надалі - угода) (а.с.10).

Відповідно до п.1 угоди, вирішено внести до Договору позики №69936 від 17 квітня 2019 року, укладеного між Сторонами (далі Договір) такі зміни:

Згідно п.п..1.1 угоди, пункт 1.1.1. Статті 1. «Предмет договору» викласти в наступної редакції: «1.1.1. сума позики 5000,0 грн. (надалі за текстом іменується «сума позики» в усіх відмінках);»

Згідно п.1.2 угоди, Пункт 1.1.5. Статті 1. «Предмет договору» викласти в наступної редакції: «1.1.5. строк повернення позики (термін платежу) 14 червня 2019 року.»

Відповідно до п.1.3 угоди, Пункт 4.1. Статті 4 «Порядок повернення позики, порядок нарахування та сплати процентів та комісійної винагороди» викласти в наступної редакції: «4.1. Позичальник зобов`язується повністю повернути Позикодавцю суму отриманої позики та виконати всі інші зобов`язання, встановлені Договором, не пізніше 14 червня 2019 року.»

Скасувати Графік платежів до Договору позики №69936 від 17 квітня 2019 року та викласти його в новій редакції з урахуванням змін та вимог, що викладені в п.1. цієї Додаткової угоди (п.2 угоди).

Згідно п.3 угоди, ця Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання Сторонами, є невід`ємною частиною Договору.

Всі інші умови Договору, що не суперечать цій Додатковій угоді, залишаються без змін (п.4 годи).

Як видно із Графіку платежів до договору позики №69936 від 17.04.2019, то в такому сторони погодили наступне: сума позики 5000,00 грн., проценти за користування позикою 14,5 грн., комісійна винагорода за користування позикою 2030,00 грн., термін платежу 14.06.2019 року, заборгованість за договором позики усього 7044,50 грн. (а.с.11), який підписаний ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором /81982346/.

Вищевказані умови позики також вказані у Паспорті позики (а.с.12-14), який підписаний ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором 79699535.

Відповідно до листа ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛАЄНС», який адресований ТзОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ», то в такому ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛАЄНС» повідомляє, що ТОВ ФК ЕЛАЄНС на підставі Договору № 04/08-17 ПК про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) від 04.08.2017р. надавало ТОВ ФК ГЕЛЕКСІ послуги з переказу грошових коштів фізичним особам, без відкриття рахунку.

Враховуючи вказане, повідомляємо, що у результаті платіжної операції, ініційованої ТОВ ФК ГЕЛЕКСІ, на картковий рахунок отримувача було успішно перераховано грошові кошти. Деталі транзакції (платіжної операції):

1.) платник коштів: ТОВ ФК ГЕЛЕКСІ (код ЄДРПОУ 41229318)

2.) отримувач коштів: ОСОБА_1

3.) номер транзакції в системі: 1121615779

4.) номер операції: 141984907

5.) дата проведення платежу: 17.04.2019

6.) сума платежу 5000

7.) валюта платежу: гривня UAH

8.) платіжний засіб (метод): карта

9.) банк емітент платіжної картки отримувача коштів PRIVATBANK

10.) номер банківської картки отримувача коштів НОМЕР_1 (а.с.23)

Як видно із розрахунку заборгованості за договором позики №69936 від 17.04.2019, за період з 17.04.2019 по 01.08.2025, станом на 11.10.2019 заборгованість ОСОБА_1 за вищевказаним договором позики станом на 14.06.2019 складає 7044,50 грн., з яких 5000,00 грн. заборгованість за сумою позики, 14,50 грн. заборгованість за процентами та 2030,00 грн. заборгованість за комісією. Станом на 11.10.2019 сума заборгованості становить у розмірі 26908,56 грн. (а.с.15-19).

Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.

Порядок укладання договорів в електронній формі передбачений зокрема Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п.12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частини 1, 2 статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача стосовно того, що відповідачка не укладала та не отримувала кредитних коштів, оскільки із копії наявного у матеріалах справи електронного договору, у сукупності з іншими дослідженими судом письмовими доказами, вбачається, що ОСОБА_1 , як позичальник за Договором, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі ТзОВ "Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ», надавши Кредитодавцю персональні дані, а саме: свої ПІП, реєстраційний номер облікової картки платника податків, дату народження, дані паспорта громадянина України, адресу зареєстрованого та фактичного місця проживання, які були необхідні та достатні для укладення договору і формування одноразового ідентифікатора. Суд зазначає, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариств за допомогою логіна і пароля особистого кабінету договір не був би укладений.

Крім того, не заслуговують на увагу і твердження представника відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу про зарахування кредитних коштів у розмірі 5000,00 грн, оскільки як зазначалось вище у матеріалах справи наявний лист ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛАЄНС», в якому повідомляється про те, що 17.04.2019 було успішно перераховано грошові кошти у розмірі 5000,00 грн., отримувач коштів ОСОБА_1 , номер банківської картки отримувача коштів НОМЕР_1 .

При цьому, слід зазначити, що у силу вимог процесуального закону на кожну зі сторін покладається обов`язок доведення тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач не був позбавлений можливості надати суду докази на спростування наведених позивачем обставин, зокрема того, що банківська картка НОМЕР_1 не належить відповідачу, однак цього не зробив, обмежившись наведенням лише письмових аргументів. Відповідачем та її представником не надано жодних доказів, які б спростовували вищевказаних обставин.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу, не повернуті, що свідчить про порушення його прав, у зв`язку з цим позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом стягнення із боржника фактично отриманої суми кредитних коштів та сплати відсотків.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання, що позовні вимоги в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за вищевказаним договором позики у розмірі 5030,00 грн. (5000,00 грн. (заборгованість за основною сумою боргу) + 30,00 грн. (заборгованість за нарахованими процентами за 60 днів (строк дії договору), підлягають до задоволення.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями за договором №69936 від 17.04.2019, суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

При цьому Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

При цьому, позичкодавець, встановивши у вищевказаному договору позикикомісії (у розмірі 1,4% в день від початкового розміру позики не зазначив за які конкретні розрахунково-касові дії з відповідача буде взята комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по комісії необхідно відмовити за безпідставністю.

За наведених обставин позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 485,35 грн., виходячи з розрахунку 5030,00 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2422,40 грн. (ставка судового збору) : 25104,50 грн. (розмір заявлених позовних вимог), що буде пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст.141 ЦПК України).

На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача подано такі документи:

Договір про надання правничої допомоги від 29.07.2025 укладеного між адвокатом Рудзей Ю.В. та ТзОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» (а.с.25-26);

Акт №69936 від 01.09.2025 наданих послуг правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 29.07.2025, з якого вбачається, що адвокатом було надано правові послуги щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на суму 5000,00 грн. (а.с.20).

Таким чином, оскільки позовні вимоги задоволено часткового, розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача становитиме у розмірі 1001,81 грн. виходячи з розрахунку 5030,00 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 5000,00 грн. (понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу) : 25104,50 грн. (розмір заявлених позовних вимог).

Керуючись ст.ст. 12,81,141, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» (юридична адреса: 01054, м. Київ, вул.В`ячеслава Липинського, 10/1, код ЄДРПОУ 41229318) заборгованість за договором позики №69936 від 17.04.2019 в розмірі 5030 (п`ять тисяч тридцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» (юридична адреса: 01054, м. Київ, вул.В`ячеслава Липинського, 10/1, код ЄДРПОУ 41229318) витрати на сплату судового збору в розмірі 485 (чотириста вісімдесят п`ять) гривень 35 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) 1001 (одну тисячу одну) гривню 81 коп. витрат на правову допомогу.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя С.І. Сливка