Ухвала суду № 133049824, 31.12.2025, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/10955/25

Провадження № 1-кс/461/7979/25

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

31.12.2025 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , секретар ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

в с т а н о в и в :

старший слідчий слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням у кримінальному провадженні № 22025140000000322 від 30.12.2025, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України, погодженим Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрювано му ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Львів, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави із утриманням його у Державній установі «Львівська установа виконання покарань №19» терміном на 60 днів.

В обґрунтування поданого клопотання покликається на те, що 30 грудня 2025 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України. ОСОБА_4 повідомлена підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України. З урахуванням ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, та особи підозрюваної, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_4 , сторона обвинувачення приходить до висновку про необхідність застосування відносно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної не в силі.

Прокурор ОСОБА_8 в судовому засіданні подане клопотання підтримав, просив таке задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою поклались на розсуд суду.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом УСБУ у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025140000000322 від 30.12.2025, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що за не встановлених досудовим розслідуванням обставин та місці, у грудні 2025 року, але не пізніше 30.12.2025, у період воєнного стану, у громадянина України ОСОБА_4 виник злочинний умисел на вчинення з метою ослаблення держави вибухів, спрямованих на зруйнування та пошкодження об`єкту, який має важливе оборонне значення, вчинене в умовах воєнного стану.

На виконання злочинного умислу, у грудні 2025 року, ОСОБА_4 вирішив влаштуватися на роботу помічником слюсаря в ТОВ «Гідрокран» (ЄДРПОУ 40644290), яке здійснює діяльність у сфері металообробки та ремонту спеціальної техніки, у тому числі військового призначення, виконує роботи для військових частин, а також виготовляє окремі гідравлічні компоненти, що використовуються для потреб оборонного сектору України.

15 грудні 2025 року ОСОБА_4 був допущений до роботи у виробничому цеху ТОВ «Гідрокран», розташованому за адресою: м. Львів, вул. Земельна, 23, де перебував у статусі працівника (помічник слюсара) та мав доступ до території цеху.

Перебуваючи в умовах дії правового режиму воєнного стану в Україні, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх наслідки, на прохання свого рідного брата ОСОБА_9 вчинив дії, спрямовані на підпал виробничого приміщення ТОВ «Гідрокран» за адресою: м. Львів, вул. Земельна, 23, підприємства, діяльність якого пов`язана, зокрема, з ремонтом різного типу військової техніки як автомобільної, так і окремих систем, пов`язаних з протиповітряною обороною та ракетними системами, а також виготовлення різних гідравлічних компонентів для військових потреб як вітчизняного, так і імпортного виробництва, що використовуються Збройними Силами України у протидії збройній агресії російської федерації, та є об`єктом, який має важливе оборонне значення для держави

Так, 29.12.2025, наприкінці робочого дня, ОСОБА_9 здійснив підготовчі дії для реалізації умислу на підпал: приніс на територію підприємства електричну плиту, встановив її під компресорним ресівером (ємністю зі стисненим повітрям) у відокремленому приміщенні (робочому місці), та під`єднав до електроживлення, створивши умови для нагрівання ресівера і виникнення пожежі з потенційним вибухом.

30.12.2025 близько 09 год. 35 хв., перебуваючи у виробничому цеху ТОВ «Гідрокран» (м. Львів, вул. Земельна, 23), ОСОБА_4 зайшов до відокремленого приміщення (робочого місця свого брата), де знаходилась вказана електрична плита, попередньо встановлена та під`єднана до живлення 29.12.2025, і, виконуючи вказівку брата, розмістив біля електричної плити горючі матеріали дві картонні коробки з масляними фільтрами, чим фактично забезпечив активну фазу реалізації наміру підпалу. Після цього ОСОБА_4 покинув зазначене приміщення та продовжив виконувати інші роботи. В подальшому близько 09 год. 45 хв. 30.12.2025, виникло загоряння, яке працівниками підприємства було локалізовано на місці.

ОСОБА_4 діяв з усвідомленням того, що у приміщенні наявний ресівер зі стисненим повітрям, а також мастильні матеріали та інше технологічне обладнання, і що нагрівання ресівера в умовах пожежі створює реальний ризик його руйнування та вибуху, що могло призвести до масштабного знищення (пошкодження) майна, зупинки роботи підприємства, зриву виконання робіт для сил оборони, а також створення загрози життю та здоров`ю працівників і осіб, які перебували у виробничих приміщеннях поруч.

Будучи переконаним, що вчинив усі дії для досягнення своє злочинної мети, ОСОБА_4 покинув місце підпалу.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.

30 грудня 2025 року, ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Повідомлена ОСОБА_4 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України, підтверджується здобутими доказами, а саме:

Повідомленням начальника ВКІБ УСБУ у Львівській області №62/30/3-129 від 30.12.2025 про кримінальне правопорушення, у якому зазначено про протиправну діяльність ОСОБА_4 .

Протоколу огляду місця події від 30.12.2025 виробничого приміщення (цеху) товариства з обмеженою відповідальністю «Гідрокран», розташованого за адресою: м. Львів, вул. Земельна, буд. 23;

Протоколом обшуку від 30.12.2025 за місцем тимчасового проживання ОСОБА_4 ;

Протоколами допиту свідків від 30.12.2025 та 31.12.2025, а саме ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ;

Проколами від 30.12.2025 про пред`явлення для впізнання особи ОСОБА_4 за фотознімками, свідками ОСОБА_10 ;

Протоколом затримання 30.12.2025 ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України;

Повідомленням про підозру 31.12.2025 ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України;

Протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 30.12.2025;

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_4 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому кримінальному провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Оцінюючи особу підозрюваного та інкриміноване йому кримінальне правопорушення, слідчий суддя вбачає наявність передбачених ст.177 КПК України ризиків, яких неможливо запобігти у разі перебування підозрюваної на волі, а саме:

переховуватись від органу досудового розслідування та суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України, який є особливо тяжким злочином у розумінні ст. 12 КК України, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна, а, отже, розуміючи наслідки притягнення до відповідальності, з метою її уникнення, існують ризики того, що він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства;

знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на даний час у рамках досудового розслідування зазначеного кримінального провадження не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, зокрема, не встановлені всі причетні особи до вчинення кримінального правопорушення. Ураховуючи вищевикладене, у випадку застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, останній, достовірно знаючи про місце перебування документів або речей, за допомогою яких було реалізовано злочинний намір, може їх знищити, спотворити, приховати, не надавши органам досудового розслідування можливості встановити місце їх перебування та вилучити у встановленому законом порядку. Крім того, перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може спілкуватися з причетними до вчинення кримінального правопорушення особами з приводу планів укриття злочинної діяльності, знищення, приховання та спотворення речових доказів, що негативно вплине на подальше здійснення досудового розслідування та притягнення винних до кримінальної відповідальності та зможе надавати останнім допомогу у переховуванні від органу досудового розслідування;

незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, підозрюваний може незаконно впливати на інших осіб, невідомих на даній стадії органу досудового розслідування, яким відомі обставини вчинення вище вказаного кримінального правопорушення з метою примушування їх до дачі завідомо неправдивих показів або відмови від їх надання, що негативно вплине на хід досудового розслідування в цілому. Застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, призведе до забезпечення конспірації злочинної діяльності шляхом надання порад та вказівок стосовно показань майбутніх свідків у вказаному кримінальному провадженні.

Зухвалість інкримінованих ОСОБА_4 дій свідчить про відсутність у підозрюваного будь-яких моральних принципів та дає підстави вважати, що ОСОБА_4 , розуміючи невідворотність покарання за вчинені ним діяння, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності;

продовжити злочинну діяльність, в тому числі і з метою уникнення від відповідальності.

Таким чином, застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

При оцінці обставин, передбачених ст. 178 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що:

- наявні докази вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення є вагомими, належними та допустимими, отриманими у встановленому КПК України порядку;

- у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України, які є особливо тяжким та тяжким злочинами у розумінні ст. 12 КК України, санкціями яких передбачено покарання за ч.2 ст.113 КК України, ОСОБА_4 загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна;

- вік та стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_4 дозволяє застосування щодо неї запобіжного заходу, пов`язаного з обмеженням волі та свободи пересування.

Враховуючи зазначене, з метою забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків, як підозрюваного, щодо нього необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це необхідно робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Згідно вимог ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 109-114-1, 258 - 258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.

Таким чином, враховуючи ч.4 ст.183 КПК України, приходжу до висновку не визначати розміру застави.

Керуючись ст.ст.176-178, 182, 183, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в :

клопотання задовольнити.

Застосувати підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)», без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали становить шістдесят днів з моменту затримання, тобто до 27.02.2026 року включно.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на старшого слідчого слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області ОСОБА_6 .

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст складено 31.12.2025.

Слідчий суддя ОСОБА_1