Рішення № 13304902, 21.12.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2010 р.           Справа № 13/33. За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»

До Унітарного приватного підприємства «Сантехбудмеханізація»

Про стягнення заборгованості –1006215,04 грн.

Суддя С.О. Миронюк.

Представники:

Від позивача –не з’явився.

Від відповідача –не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м. Київ, звернулось з позовом до Унітарного приватного підприємства «Сантехбудмеханізація», м. Чернівці, про стягнення заборгованості за Договором фінансового лізингу № 415-LD від 21.02.2008 року в сумі 1006215,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання укладеного між сторонами договору фінансового лізингу № 415-LD від 21.02.2008 року, позивачем передано відповідачу предмет лізингу, однак відповідачем своєчасно не сплачувались лізингові платежі, що призвело до виникнення основного боргу в сумі 706912,04 грн. в наслідок чого позивачем надіслано відповідачу повідомлення про відмову від договору та проханням повернути предмет лізингу. У зв’язку із порушенням умов договору позивачем відповідачу нарахована неустойка за прострочення сплати лізингових платежів в сумі 45472,00 грн., 3% річних в сумі 24493,50 грн., неустойку за несвоєчасне повернення предмету лізингу в сумі 229337,50 грн.

Ухвалою суду від 22.10.2010 р. порушено провадження по даній справі, судове засідання призначено на 16.11.2010 р.

Ухвалами суду від 16.11.2010 р. та 07.12.2010 р. відкладено розгляд справи на 21.12.2010 р.

29.11.2010 р. позивач звернувся з заявою про зменшення позовних вимог та просить стягнути з відповідача 921192,16 грн., в тому числі 706912,04 грн. основного боргу, 45472,00 грн. неустойки (пені) за прострочення сплати платежів, 24493,50 грн. річних та 144314,62 грн. неустойки за прострочення повернення предметів лізингу.

14.12.2010 р. представник позивача звернувся з заявою про підтримання позовних вимог та розгляд справи без його участі.

Відзиву на позов відповідач не направив, представник відповідача в судове засідання не з’явився, однак це не перешкоджає розгляду справи, оскільки всіх викликаних осіб належним чином повідомлено про місце, дату і час судового засідання.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

21.02.2008 р. між УПП “Сантехбудмеханізація” та ТОВ “УніКредит Лізинг” укладено договір фінансового лізингу № 415-LD, згідно з пунктом 1.1 якого: “Лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати Предмет Лізингу у власність від Продавця (відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому Договорі, зокрема, у Додатку №1 до цього Договору) та передати Предмет Лізингу у користування Лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим Договором, з урахуванням того, що Продавець був обраний Лізингоодержувачем. Ціна Предмета-Лізингу становить Еквівалент 269108,90 Дол. США у т.ч. ПДВ (надалі - Ціна Предмета Лізингу)”.

Додатковою угодою № 1 від 27.05.2008 р. до договору фінансового лізингу № 415-LD від 21.02.2008 року сторони доповнили п. 1.1. Договору наступним: “При зміні курсу гривні до долару США з моменту передачі предмету Лізингу за Актом Приймання-передачі Ціна Предмета Лізингу має переглядатись Сторонами”.

Згідно із ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

ТОВ “УніКредит Лізинг” виконало свої зобов’язання за договором фінансового лізингу № 415-LD від 21.02.2008 р. та передало відповідачу предмет лізингу –екскаватор гусеничний VOLVO EC210B/ та навантажувач VOLVO BL71, що підтверджується актом прийманні-передачі.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно пункту 7.1 договору фінансового лізингу змінні складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у додатку № 2 до цього договору.

Пункт 7.5 договору: “Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця Лізингові Платежі у Гривнях на Дати Платежів, вказані в Додатку №2 до цього Договору на рахунок, зазначений в розділі 16 цього Договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про Лізинговий Платіж”.

Пунктом 7.4 договору фінансового лізингу встановлено: “Лізингодавець письмово повідомлятиме Лізингоодержувача про суму Лізингового Платежу, що належить до сплати, згідно з цим Договором, за 3 (три) Робочих Дні до кожної чергової Дати Платежу. Сума Лізингового Платежу, що зазначається в повідомленні про Лізинговий Платіж, визначається по офіційному курсу обміну гривні до долару США Національного банку України на Дату Повідомлення. У разі якщо офіційний курс обміну валюти Національного банку України, який діє на Дату Повідомлення не співпадає з офіційним курсом обміну Національного банку України на Дату Платежу Лізингоодержувач самостійно здійснює перерахунок Лізингового Платежу і враховує таку різницю при здійсненні оплати”.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 193 Господарського кодексу України також передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Однак, Лізингоодержувач не своєчасно сплачував Лізингові Платежі, що призвело до виникнення заборгованості.

Повідомленням № 336 від 04.03.2010 р. позивач повідомив відповідача про наступне: “У зв’язку з тим, що таке прострочення триває більше 30 днів, ТОВ “УніКредит Лізинг” як Лізингодавець, керуючись ч.2 ст. 7 Закону України “Про фінансовий лізинг”, даним повідомляє про відмову від Договору фінансового лізингу № 415-LD від 21 лютого 2008 року в односторонньому порядку та припинення дії вищезазначеного договору фінансового лізингу, починаючи з 16 березня 2010 року” та вимагав повернути предмет лізингу.

Вказане повідомлення було отримано відповідачем 09.03.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №07590132.

Відповідно до ч.2, 3 ст. 7 Закону України “Про фінансовий лізинг: “Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову”.

Відповідно до графіку лізингових платежів (додаток №2 до договору) згідно із офіційним курсом гривні до долару США на дату відповідних платежів та враховуючи часткову сплату лізингових платежів відповідачем у нього утворилась заборгованість по лізингових платежах в сумі 706912,04 грн. (розрахунок в позовній заяві).

Будь-яких доказів на спростування позовних вимог чи про сплату заборгованості, часткового її погашення, відповідач до суду не подав.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 8.2 договору фінансового лізингу № 415-LD: “У випадку несплати Лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим Договором, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення”.

Частина 6 ст. 232 Господарського кодексу України: “Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано”.

Позивачем правомірно нараховано неустойку за прострочення сплати лізингових платежів у сумі 45472,00 грн.

Згідно п.12.5 договору фінансового лізингу № 415-LD: “У випадку несвоєчасного демонтажу та повернення Предмета Лізингу з вини Лізингоодержувача, останній зобов’язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нараховану на суму Еквівалента Ціни Предмета Лізингу за період такого прострочення”.

Відповідно стягненню підлягає неустойка за несвоєчасне повернення предмету лізингу за період з 16.03.2010 р. по 14.10.2010 р. у сумі 144314,62 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем також правомірно нараховані 3% річних за період з 16.03.2010 р. по 14.10.2010 р. в сумі 24493,50 грн.

Судові витрати у належить покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з унітарного приватного підприємства "Сантехбудмеханізація" (58009 вул. Миколаївська, 34-Ж м. Чернівці, р/р 26005060004412 в ЧФ КБ “Приватбанк” МФО 356282 код ЄДРПОУ 32790737) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, блок 5, 2-й поверх, р/р 26502010003043 ТОВ “УніКредит Банк”МФО 300744, код ЄДРПОУ 33942232) 706912,04 грн. основного боргу, 45472,00 грн. неустойки (пені) за прострочення сплати платежів, 24493,50 грн. річних та 144314,62 грн. неустойки за прострочення повернення предметів лізингу; 9211,92 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або апеляційного подання до Львівського апеляційного суду через Господарський суд Чернівецької області, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя                                         С.О. Миронюк.