Рішення № 13304742, 21.12.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2010 р. Справа № 58/275-10

вх. № 9985/3-58

Суддя господарського суду Присяжнюк О.О.

при секретарі судовогозасідання Суслова В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Цуканова Т.В. довіреність від 30.11.2010 року відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Істок", м. Х-в

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 7046,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача за договором підряду № 2, укладеним між сторонами 02 жовтня 2009 року на виконання будівельних та дорожніх робіт 3709,48 грн. основного боргу, 265,40 грн. інфляційних витрат, 71,87 грн. - 3% річних та 3000 грн. - моральної шкоди. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних попередньою ухвалою суду документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

02 жовтня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду №2 на виконання будівельних та дорожних робіт.

Відповідно до розділу 1 договору відповідач повинен був виконати у строк до 01.11.2009 року у дворі будинку № 29 по проспекту Леніна у м. Харкові роботи із встановлення бортового (бордюрного) каменя у кількості 27 шт, здійснити переустановлення існуючого бортового (бордюрного) каменя у кількості 15 шт, підготувати підґрунтя під асфальт і здійснити укладення асфальтового покриття загальною площею 70, 8 м2, з них 27 м2 на старий асфальт з підготовкою підґрунтя, виконати інші роботи, які складають предмет договору розділ 1 договору № 2 від 02.10.2009 р.

Згідно п.2.1 договору № 2 від 02.10.2009 року встановлено вартість робіт, яка складає 12595,00 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору позивачем було внесено авансовий платіж відповідачу в сумі 3709,48 грн., тобто з боку позивача зобов'язання за договором № 2 від 02.10.2009 р. було виконано належним чином.

Згідно з п. 4.1 договору роботи вважаються прийнятими після підписання акта приймання-передача виконаних робіт, який підписується обома договірними сторонами.

Однак відповідач своїх зобов'язань за договором № 2 від 02.10.2009 р. належним чином і в повному обсязі не виконав.

Актом приймання-передачі виконаних робіт від 26.10.2009, яким встановлено, що вказані роботи виконані відповідачем не в повному обсязі та неякісно (копія акту додається), відповідач зобов'язався усунути недоліки і виконати роботи у повному обсязі до 01.11.2009р., який підписано представником відповідача за довіреністю ОСОБА_3

Однак даних недоліків, як і решту робіт, передбачених договором № 2 від 02.10.2009 р. відповідач не виконав. Про невиконання складено Акт від 05.11.2009, позивачем та представником відповідача за довіреністю ОСОБА_3, в якому міститься угода між позивачем та відповідачем стосовно подальших відносин між ними, з урахуванням порушень відповідачем договору підряду № 2 від 02.10.2009 р. Цим актом встановлено невиконання та неналежне виконання відповідачем робіт за договором № 2 від 02.10.2009 р., обов'язок відповідача усунути виявлені у частково здійснених роботах недоліки у строк до 01.05.2010, крім того, відповідач зобов'язався повернути отриманий ним аванс в сумі 3709, 48 грн до 31 березня 2010 р.

Однак цих дій відповідач так і не вчинив, недоліків робіт не усунув, решту робіт не виконав, авансу в сумі 3709, 48 грн до цього часу не повернув.

Також, в матеріалах справи міститься претензія від 27 серпня 2010 № 10, надіслана відповідачеві (копія із доказами вручення відповідачу додаються) залишена ним без розгляду та відповіді.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання стаття 610 ЦК України. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк стаття 530 ЦК України.

Згідно із статтею 252 Цивільного кодексу України термін (строк) визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. При цьому строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (частина третя статті 254 ЦК України).

Зазначені обставини з урахуванням приписів чинного цивільного законодавства дають підстави дійти висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості із відповідача на користь позивача за договором підряду № 2 від 02.10.2009 року в сумі 3709,48 грн.

Позовна вимога позивача про відшкодування моральної шкоди в сумі 3000,00 грн. не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пункт 3 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" за № 4 від 31.03.1995 року визначає, що під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посягання на фірмові найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, а також вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Позивачем у позовній заяві не зазначено, з яких міркувань він виходив, визнаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, у зв'язку з чим суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 3000,00 грн. необґрунтовані та непідтверджені суду документально.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГУ України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши здійснені позивачем розрахунки індексу інфляції та 3 % річних, суд дійшов висновку про те, що вони відповідають вимогам чинного законодавства та нараховані 265,40 грн. інфляційних та 71,87 грн. 3% річних підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки такі вимоги обґрунтовані належними та допустимими доказами та ґрунтуються на відповідних приписах чинного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 58,58 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 135,53 грн. та 70,4 грн. інші судові витрати (довідка з ЄДРПОУ) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, ч. 1 ст. 69, 77, 82-1, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у ХГРУ "Приватбанк", МФО 351533) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІСТОК» (61072, м. Харків, пр. Леніна, буд.29, кв.16 , код 22705267, п/р 26006830147740 в ХОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 351016)3709,48 грн. неповерненого авансу, 265,40 грн. інфляційних, 71,87 грн. - 3% річних, 58,58 грн. державного мита та 135,53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000,00 грн.

Суддя Присяжнюк О.О.

Повний текст рішення підписаний 22.12.2010 року