Рішення № 13304697, 14.12.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2010 р. Справа № 58/271-10

вх. № 9967/3-58

Суддя господарського суду Присяжнюк О.О.

при секретарі судовогозасідання Фоменко О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Геворкян Г.Г., дор. № 125 від 05.01.2010 року відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Харківського обласного Комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури територіі", м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Куп"янськ

про стягнення 6603,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача 6603,63 грн., з яких 5021,12 грн. основного боргу, 864,52 грн. інфляційних, 479,57 грн. пені, 238,42 грн. 3 % річних за договором № 369 про постачання теплової енергії, укладеним між сторонами 01.01.2006 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині оплати послуг за договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити позов, також позивач 14.12.2010 року надав до суду заяву, в якій просить суд долучити до матеріалів справи Довідку з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відповідно до якого відповідач зареєстрований за тією ж адресою, яка вказана у позовній заяві:АДРЕСА_1.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані попередньою ухвалою суду документи не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В ухвалі суду від 25.11.2010 року сторони були попереджені про те, що у разі неявки сторони в судове засідання суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами..

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

01.01.2006 року між ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" (Енергопостачальна організація) та ФОП ОСОБА_2 (Споживач) був укладений договір № 369 про постачання теплової енергії.

Відповідно до умов договору позивач (Енергопостачальна організація) зобовязався постачати відповідачеві (Споживачеві) теплову енергію в гарячій воді або водяній парі в потрібних йому обсягах на потреби, перелік яких вказано в п.2.1. договору, а відповідач зобовязався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в необхідних обсягах та в терміни, передбачені договором, а саме розд. 6 договору. У відповідності до п.6.3 договору відповідач повинен був за 15 днів до початку розрахункового періоду сплатити позивачу вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Згідно п.6.3.1. договору остаточні розрахунки за теплову енергію, що спожита протягом розрахункового періоду, здійснюються до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим згідно платіжного доручення отриманого від позивача.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобовязання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору в період з листопада 2007 року. по жовтень 2010 року включно здійснив відпуск теплової енергії відповідачу, в приміщення, які він займає за адресою: смт. Ківшарівка, КБО. Позивач направив відповідачу рахунки на оплату спожитої теплової енергії за вищевказаний період, що підтверджується матеріалами справи.

Але відповідач не виконав належним чином взяті на себе за договором зобовязання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої теплової енергії, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 5021,12 грн., яка до цього часу не погашена. Вказана сума боргу відповідачем не оскаржена, доказів на підтвердження неотримання за договором вказаних послуг у визначеному позивачем розмірі або погашення боргу у встановленому договором порядку відповідач до суду не надав.

Будинок є вбудованим в будинок КБО і до нього надавалася теплова енергія, що підтверджується актом про включення та відключення опалення б/н від 06.11.2007 року-№ 2 від 07.04.2008 року, б/н від 18.11.2008 року - б/н від 23.03.2009 року, б/н від 23.11.2009 року - б/н від 22.03.2010 року.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 5021,12 грн. основного боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п. 7.2.2. договору зобовязання відповідача забезпечуються нарахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, таким чином, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 479,57 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У відповідності із ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання зобовязання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу. За таких підстав вимога позивача про стягнення з відповідача 864,52 грн. інфляційних витрат та 238,42 грн. трьох відсотків річних також обґрунтована та підлягаюча задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1 в сел. Заборівка, адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" (адреса: 61022, м. Харків, Держпром, 3 під., 5 поверх, р/р 2600130138088 у АКБ "Золоті ворота", м. Харків, МФО 351931, код ЄДРПОУ 03361721) - 5021,12 грн. основного боргу, 864,52 грн. інфляційних витрат, 238,42 грн. трьох відсотків річних, 479,57 грн. пені, 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

Суддя Присяжнюк О.О.

Повний текст рішення підписаний 15 грудня 2010 року.