Рішення № 13304664, 22.12.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" грудня 2010 р. Справа № 14/88-1759

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

Розглянув справу

за позовом Прокурора м. Тернополя в інтересах держави бул. Шевченка, 7, м.Тернопіль,46000 в особі Тернопільської міської ради вул. Листопадова, 5, м.Тернопіль, 46000

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

за участю представників сторін:

прокуратури: Ковалик Ю.В.;

позивача: Михальчук О.Ю.;

відповідача: не з'явився.

Суть справи:

Прокурор м. Тернополя в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради звернувся у господарський суд Тернопільської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

Розгляд справи судом відкладався з підстав, що викладені у відповідній ухвалі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, підтримані повноважним представником та прокурором, позивач посилається на те, що перевіркою, проведеною Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель у Тернопільській області, виявлено факт самовільного зайняття фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 земельної ділянки. З огляду на що просить зобов'язати відповідача звільнити незаконно захоплену земельну ділянку в судовому порядку.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, участь повноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України та п.19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. №01-8/482. Таким чином, справа відповідно до ст.75 ГПК України розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні представнику позивача та прокуророві процесуальні права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, розяснено.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача господарським судом встановлено наступне:

Згідно із проведеним посадовими особами контролюючого органу обстеженням земельної ділянки, яка знаходиться у межах міста Тернополя по вул. Львівській ними встановлено (акт від 14.10.2010 року у справі), що земельна ділянка площею 0,0058 га із земель житлової та громадської забудови, самовільно зайнята га використовується фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 без правовстановлюючих документів.

Зважаючи на встановлені в процесі перевірки обставини контролюючим органом приватному підприємцю виносились приписи, відповідно до ст.ст.6 та 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" з вимогою усунути виявлені порушення вимог земельного законодавства.

В свою чергу, невжиття відповідачем заходів щодо усунення порушення вимог законодавства, яке регламентує земельні правовідносини, слугувало підставою для звернення прокурора в інтересах органу місцевого самоврядування до господарського суду із позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Оцінюючи підстави для звернення із позовними вимогами, суд враховує, що згідно з пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

За Рішенням Конституційного Суду України N 3-рп/99 від 08.04.99 року під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано в тому числі повноваження органу виконавчої влади (органи місцевого самоврядування). В контексті пункту 2 статті 121 Конституції України приписи пункту 3 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави.

Відповідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Пунктом 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин.

До розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ X Перехідні положення п. 12 Земельного кодексу України).

Таким чином, прокурор цілком обґрунтовано пред'явив позов в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради як органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави, оскільки предмет спору ці інтереси зачіпає.

Вирішуючи спір по суті суд враховує, що земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом п. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальної власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України регламентовано, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні слідує, що зазначені вище правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку у відповідача відсутні.

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Поняття "самовільне зайняття земельних ділянок" визначено у ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

З огляду на те, що відповідач займає спірну земельну ділянку без наявних правових підстав, визначених положеннями ст. ст. 116, 125, 126 Земельного кодексу України, суд прийшов до висновку, що спірна земельна ділянка є самовільно зайнятою і, в силу приписів ст. 212 Земельного кодексу України, підлягає поверненню власнику землі, у даному випадку Тернопільській міській раді.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених в процесі розгляду справи обставин, суд вважає, що доводи, викладені у позовній заяві та поясненнях повноважних представників позивача та прокурора є обґрунтованими, підтверджуються зібраними по справі доказами, відповідають приписам закону, який регламентує спірні правовідносини, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44,49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.4-3,29,33,43,44,49, 75,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, яка розташована згідно схеми розташування самовільно зайнятої земельної ділянки у місті Тернополі по вул. Львівській площею 0,0058 га.

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1):

- в доход Державного бюджету України - 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. державного мита;

- в доход Державного бюджету України, № 31210264700002 у ГУДК у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач державний бюджет м. Тернопіль 22050003 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати накази.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 27. 12 дата 2010 року через місцевий господарський суд.

СуддяО.В. Руденко