Ухвала суду № 133045828, 15.12.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 638/20374/25-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2025 року суддя Печерського районного суду м. Києва Вовк С.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат,

ВСТАНОВИВ:

03.12.2025 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до частини першої ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з частиною четвертою статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач звертаючись до суду із позовом про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, посилався на те, що він звільнений від сплати судового збору у відповідності до частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Разом з тим, ЗУ «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. А споживачем, права якого захищаються цим законом, є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів» підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлює певні особливості судового захисту їх прав.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно із ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Отже, позивачі, вважаючи себе споживачами, при зверненні до суду для дотримання вимог ч.5 ст.28, ст.175 ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими вони обґрунтовують вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено ( ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»), тим самим навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Пунктом 23 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Позовна заява містить посилання на рішення Конституційного суду України від 10.11.2011 №15-рп/2011 та в тому числі ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів». Разом з тим, 10.07.2017 набрали законної сили зміни у редакцію ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно Закону № 1734-VIII від 15.11.2016, та згідно яких, ст.11 викладена в редакції «цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Крім того, системний аналіз положень ЗУ «Про захист прав споживачів» доводить, що, недостатньо зазначити, що позов який подано позивачем є позовом про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених ЗУ «Про захист прав споживачів».

Застосування ЗУ «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними законами.

З урахуванням вищевикладеного, позовна заява ОСОБА_1 не є позовом про захист прав споживачів, а відтак позивач не звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».

Отже позивачеві необхідно сплатити судовий збір, відповідно до встановлених ставок Закону України «Про судовий збір» і розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеному Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», у статті 7, встановлено розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу в розрахунку на місяць - 3 028, 00 грн.

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У позовній заяві зазначено ціну позову в сумі 347 468, 48 грн, а відтак судовий збір від цієї ціни позову становить 3474,68 грн.

Відтак, при зверненні до Печерського районного суду м. Києва заявнику слід сплатити судовий збір на реквізити: отримувач коштів: ГУК у м. Києві / Печерс. р-н/22030101; код отримувача (код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача: UA228999980313181206000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030101; призначення платежу: 22030101;101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Печерський районний суд міста Києва.

Недоліки позовної заяви підлягають усуненню шляхом подання до суду платіжного документу про сплату судового збору, відповідно до частини четвертої статті 177 ЦПК України.

У відповідності до частини третьої, четвертої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом і водночас кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві, що встановлено положеннями частини третьої ст. 185 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1-19, 23, 33, 34, 49, 174-177, 184, 185, 352-355 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, про визнання протиправними дії, стягнення моральної шкоди, залишити без руху, надавши позивачу строк у десять днів з дня отримання копії ухвали, для усунення зазначених недоліків.

Ухвала може бути оскаржена в частині визначення розміру судового збору, а в решті ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Вовк