Рішення № 13304435, 30.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.10                                                                                           Справа № 31/185-2010

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю „Хімрезерв-Львів”, м. Львів

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікторія Плюс”, м. Борислав Львівської області

про:стягнення 4680,48 грн.

                                                                                          Суддя Артимович В.М.

                                                                                          При секретарі Митник М.Б.

Представники:

від позивача:Танайлов С.О. - представник;

від відповідача:не з’явився.

Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що сторона подала відповідне клопотання.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Хімрезерв-Львів”, м. Львів, надалі - позивач, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікторія Плюс”, м. Борислав Львівської області, надалі - відповідач, про стягнення коштів в сумі 4680,48 грн., в тому числі основного боргу в сумі 2381,06 грн., пені в сумі 2043,93 грн. грн., процентів річних в сумі 255,49 грн.

Ухвалою суду від 03.11.2010 р. позовну заяву прийнято до провадження та призначено її розгляд на 23.11.2010 р.

23.11.2010 р. позивачем через канцелярію суду подано клопотання про збільшення суми позовних вимог, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 2043,93 грн. та проценти річних в сумі 255,49 грн.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду від 23.11.2010 р.

В судове засідання 30.11.2010 р. прибув представник позивача, який уточнені позовні вимоги підтримав, пояснив, що відповідач основний борг сплатив. Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не направив, причин неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору по суті.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 30.11.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 06.12.2010 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

Між позивачем та відповідачем 30.11.2009 р. укладено договір купівлі –продажу № 11/30/11/09, згідно умов якого позивач зобов’язувався передати відповідачеві у власність товар, а відповідач зобов’язувався прийняти і оплатити товар у кількості, асортименті та за ціною, вказаною у накладній.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було передано у власність відповідача товару на загальну суму 3581,06 грн., що підтверджується наявною у справі накладною № ЛВ-0502 від 26.04.2010р.

Згідно до п. 4.1 договору розрахунки за відвантажений товар здійснюються шляхом перерахування відповідачем коштів протягом десяти банківських днів з моменту отримання товару.

Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як підтверджується матеріалами справи відповідач свої зобов’язання по оплаті за відвантажений товар виконав повністю лише після порушення провадження у справі, відтак в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 2381,06 грн. провадження у справі слід припинити згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Правові основи господарської діяльності суб’єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує пеню за кожен протермінований день від простроченої суми у розмірі 0,4 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Також відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 зазначеного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проаналізувавши вказані вище норми законодавства, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що відповідно становить 240,36 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно ж п. 6.4 договору у разі прострочення оплати вартості отриманого товару покупець сплачує двадцять процентів річних від простроченої суми.

Відтак, позивачем правомірно нараховано відповідачеві двадцять процентів річних в сумі 255,49 грн.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також те, що відповідач основний борг погасив, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85, п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Хімрезерв-Львів”, м. Львів, задоволити частково.

2. В частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 2381,06 грн. провадження у справі № 31/185-2010 припинити.

3. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікторія Плюс” (82300, м. Борислав Львівської області (79040, м. Львів, вул. Конюшинна, 14; код ЄДРПОУ 03335511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Хімрезерв-Львів” (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 357/4; код ЄДРПОУ 34029478) пеню в сумі 240,36 грн., проценти річних в сумі 255,49 грн., державне мито в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                           Артимович В.М.