Рішення № 13304294, 13.12.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.12.2010 Справа № 18/101

За позовом Приватного підприємства „Закарпатський нафтовий холдинг”, м. Мукачево

до Товариства з обмеженою відповідальністю ”Цетан Плюс”, м. Ужгород

про стягнення 97662,16 грн.,

Суддя господарського суду Кривка В.П.

представники:

Позивача Дідич М.А., довіреність №1 від 27.07.2009 року ;

Відповідача не зявився;

СУТЬ СПОРУ: Приватним підприємством „Закарпатський нафтовий холдинг”, м. Мукачево заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю ”Цетан Плюс”, м. Ужгород про стягнення 97662,16 грн.

Позовні вимоги підтримані уповноваженим представником у ході судового розгляду вмотивовано тим, що на підставі укладеного між Приватним підприємством „Закарпатський нафтовий холдинг” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Цетан - Плюс” договору поставки нафтопродуктів №21/08 від 01.08.2008 року, позивачем було здійснено поставку обумовлених нафтопродуктів, за які відповідачем здійснено лише часткову оплату, внаслідок чого, в останнього утворився борг в сумі 52412,40 грн., який позивач і просить стягнути. Зважаючи на прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань, позивачем проведено нарахування штрафних та фінансових санкцій і просить стягнути 27280,51 грн. пені, 13 827,64 грн. інфляційних нарахувань та 4141,63 грн. три відсотки річних.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи на адресу вказану позивачем, підтверджену реєстраційними документами (ухвали суду від 12.11.2010 року, 30.11.2010 року та 13.12.2010 року надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією з відміткою про отримання) у судові засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані ухвалами докази та документи не подав, причин неявки та невиконання вимог суду не повідомив, тому справа розглядається у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,

суд встановив:

01 серпня 2008 року між Приватним підприємством „Закарпатський нафтовий холдинг” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Цетан - Плюс” (Покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №21/08. Відповідно до умов зазначеного договору Постачальник зобовязується передати в погоджені строки, а Покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти, найменування, кількість, ціна, яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару. Номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюється сторонами за обопільною згодою на основі заявки Покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках фактурах) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар (а.с. 9-12).

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 13.12.2010 року у справі № 18/101

Пунктами 2.1 зазначеного договору передбачено, що постачання товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними та/або актами приймання-передачі, товарно-транспортними накладними), які підписані представниками обох сторін. Покупець зобовязується оплатити повну вартість (в розмірі 100%) товару відображену в рахунках фактурах та накладних документів на товар (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі) протягом трьох робочих днів, з дати здійснення поставки товару.

На виконання Договору Позивачем в період з 06.08.2008р. по 21.10.2008р. було поставлено нафтопродукти на загальну суму 573843 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи узгодженими сторонами видатковими, податковими та товарно транспортними накладними (а.с. 16-83). Проте за даними позивача, які відповідачем в установленому порядку не заперечені та не спростовані, в порушення умов укладеного договору, товариство з обмеженою відповідальністю ”Цетан Плюс” свої зобовязання щодо оплати поставленого товару в обумовлені строки виконано частково (а.с. 84-120), внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість у сумі 52412,40 грн., у звязку з чим, 02.03.2009 року позивач звернувся до відповідача з досудовим попередженням №17 та вимогою щодо погашення заборгованості (а.с.121). Проте відповідач на згадане попередження не відреагував, борг не погасив.

Таким чином, сума заборгованості за поставлений товар становить 52412,40 грн., належним чином доведена матеріалами справи, відповідачем в установленому порядку не заперечена та не спростована.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV з наступними змінами та доповненнями (ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-IV з наступними змінами та доповненнями) господарське зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

За таких обставин, порушене право позивача підлягає захисту судом шляхом стягнення з відповідача 52412,40 грн. основного боргу за поставлений товар.

Поряд з цим, за прострочення виконання грошових зобовязань покликаючись на умови договору та положення закону позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми 27 280,51 грн. пені 13 827,64 грн. інфляційних нарахувань, а також суму 4141,63 грн. 3% річних за прострочення оплати поставленого товару.

Відповідно до п. 4.1 Договору у випадку несвоєчасної оплати (не оплати), а також порушення строків покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період несвоєчасної оплати за кожен день прострочення, від суми невиконання грошового зобовязання.

Проведені позивачем нарахування суми пені з урахуванням заявленого періоду та виникнення у відповідача відповідно до умов договору грошових зобовязань, а також Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР та вимог ст. 232 ГК України підлягають до задоволенню частково у розмірі 6191,84 грн. У задоволенні решти вимог у зазначеній частині слід відмовити.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 13.12.2010 року у справі № 18/101

Заявлені в зазначеній частині вимоги, обґрунтовані та обумовлені Законом, між тим, з огляду заявлений період прострочення та невірне нарахування підлягають до задоволення частково, а саме 11111,43 грн. інфляційних нарахувань, та 2881,96 грн. 3% річних за прострочення оплати поставленого товару. У задоволенні решти вимог у зазначеній частині слід відмовити.

Невиконання відповідачем своїх зобовязань за договором спонукало позивача звернутися за правовою допомогою для захисту свого порушеного права та представлення інтересів в суді, тому просить стягнути з відповідача понесені у звязку з цим, витрати на загальну суму 6806 грн. Як вбачається з матеріалів справи такі витрати обумовлено та підтверджено договором про надання юридичних послуг від 03.11.2010 року між позивачем та приватним підприємцем ОСОБА_1., узгодженим актом про надання послуг (а.с. 125-128, 140), та платіжними дорученнями про їх оплату (а.с. 127). Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав, що зазначено у Рішенні Конституційного суду України від 16.11.2000 року. Досліджуючи правову природу витрат позивача на оплату юридичних послуг, з урахуванням позовних вимог, суд дійшов висновку, що фактично йдеться про відшкодування заподіяних позивачеві збитків. Аналогічної позиції притримується Вищий господарський суд у Постанові ВГСУ №16483/1-13 від 14.11.2002 року. Суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що відповідач, внаслідок невиконання умов договору банківського рахунку, змусив позивача понести витрати, пов'язані з розглядом справи, чим останньому було заподіяно збитки. Враховуючи, що позивач поніс відповідні збитки у вигляді витрат на юридичну допомогу, що співпадає із загальним визначенням поняття збитків як зменшення будь-яких матеріальних благ, тому можливе відшкодування позивачу оплати юридичних послуг як завданих збитків на підставі ст. 22 Цивільного кодексу України, відповідно до якої збитками є втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За таких обставин, заявлені в зазначеній частині вимоги належним чином доведені, обумовлені ст.ст. 22, 1166 ЦК України, ст.ст. 220,224 ГК України тому підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог і становлять 793,96 грн. держмита та 179,36 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 58, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 13.12.2010 року у справі № 18/101

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Цетан - Плюс”, пл. Народна,5 (кімната 43) м. Ужгород (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31656101) на користь Приватного підприємства „Закарпатський нафтовий холдинг”, м. Мукачево, вул. Крилова, 98-Г (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34126437) суму 79 403 (Сімдесят девять тисяч чотириста три) грн. 63 коп., а також суму 793 (Сімсот девяносто три) грн. 96 коп. держмита та 179 (Сто сімдесят девять) грн. 36 коп. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти заявленої до стягнення суми відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

В звязку з оголошенням в судовому засіданні 13.12.2010 року лише вступної і резолютивної частини, повний текст рішення складено відповідно до ст. 84 ГПК України та підписано 17.12.2010 року.

Суддя В.Кривка