Рішення № 13304233, 27.12.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

27 грудня 2010 р. Справа 12/177-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Колійні ремонтні технології" (юр.адреса: вул. Б.Хмельницького, 144, с.Зубра, Пустомитівський район, Львівська область, 81135; поштова адреса: вул. Ак.Лазаренка, 1, м.Львів, 79026)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноекспорт" (юр.адреса: вул. Ватутіна, 9в, м.Вінниця, 21001; поштова адреса: 21001, м.Вінниця, а/с 520)

про стягнення 88 002,43 грн.

Головуючий суддя Тісецький С.С.

Cекретар судового засідання Поцалюк Н.В.

Представники

позивача : Кіцак М.С., довіреність

відповідача : Гончарук Т.В., директор

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 19.11.10 року суддею Кожухар М.С. було порушено провадження по справі №12/177-10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Колійні ремонтні технології" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноекспорт" про стягнення 88002,43 грн. боргу, що включає в себе: 86296,60 грн. - основної суми боргу, 1429,21 грн. - пені, 276,62 грн. - 3% річних та призначено до розгляду на 09.12.10 року.

Проте, відповідно до розпорядження заступника голови господарського суду Вінницької області від 08.12.10 р., справу № 12/177-10 передано для подальшого розгляду судді Тісецькому С.С.

Ухвалою суду від 09.12.2010 р. суддею Тісецьким С.С., справу прийнято до провадження та призначено до слухання на 27.12.2010 р.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в звязку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обовязок суду.

На визначену дату з'явились представники сторін.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав позовні вимоги, представника відповідача, який позов визнав, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд зясував:

Згідно укладеного між сторонами договору №10/03/16-1 від 16.03.2010 р. позивач (продавець) зобов'язався продати (передати у власність) відповідачу (покупцю) товар, а саме зерно пшениці, а відповідач зобов'язався прийняти та в повному розмірі оплатити товар, відповідно до умов договору (п.п.1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п.1.3 договору, загальна кількість товару, який постачається позивачем відповідачу, визначається у видаткових накладних.

Факт поставки товару підтверджується накладними. В накладних вказується повна назва продукції, одиниця виміру, ціна за одиницю, кількість, вартість продукції, а також інші необхідні параметри (п.3.1 договору). Зобов'язання позивача (продавця) щодо поставки товару вважається виконаним з моменту передачі товару відповідачу (покупцю) відповідно до умов договору (п.3.2 договору).

Позивачем, на виконання своїх зобов'язань по договору, було здійснено поставку товару на загальну суму 1726296,60 грн., а відповідачем даний товар прийнятий, що підтверджується обопільно підписаними видатковими накладними та довіреностями на отримання товару на ім'я ОСОБА_1. (а.с.6-24).

Відповідно до п.4.1. договору, ціна товару договірна та визначена сторонами з розрахунку, що ціна однієї тони товару разом з ПДВ складає 1300,00 грн., в т.ч. ПДВ 216,67 грн.

Розрахунки за договором погоджені сторонами п.п.5.1.,5.2 договору та проводяться в національній валюті України - гривні в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку відповідача (покупця) на поточний рахунок позивача (продавця). Розрахунки за товар здійснюються відповідачем на умовах попередньої оплати на протязі двох банківських днів після отримання рахунку.

Позивач керуючись умовами договору надіслав на адресу відповідача супровідним листом №23/05 від 23.09.2010 р. рахунок №04/02/10-1с від 20.04.2010 р. на суму 86296,60 грн., який відповідачем був отриманий 01.10.2010 р., що підтверджується відміткою на поштовому повідомленні про вручення.

Відповідач свої зобов'язання по договору, щодо здійснення оплати не виконав, в зв'язку з чим його заборгованість склала 86296,60 грн.

Відповідач у судовому засіданні та відзиві на позовну заяву вимоги позивача визнав у повному об'ємі, обґрунтовуючи свою заборгованість перед позивачем скрутним фінансовим становищем.

Таким чином основний борг відповідача за отриманий товар на день розгляду справи складає 86296,60 грн.

Враховуючи викладене суд зазначає наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Дії позивача по продажу товару та дії відповідача по його прийняттю за визначеною ціною, що підтверджується вище вказаними накладними, свідчить про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриману продукцію.

Відповідач доказів повного проведення розрахунків з позивачем суду не надав.

Керуючись вказаними статтями, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними доказами, наявними в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню, а саме стягнення з відповідача 86296,60 грн. - основної суми боргу, з покладанням на відповідача судових витрат на підставі ст.49 ГПК України .

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 1429,21 грн. - пені за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.

Ч 1. ст.547 ЦК України, визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 1429,21 грн. - пені, не підлягає задоволенню, так як вказана вимога не передбачена умовам договору.

Одночасно позивач просить стягнути з відповідача 276,62 грн. - 3% річних, згідно наданого ним розрахунку.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 276,62 грн. - 3% річних, відповідають умовам чинного законодавства і підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, 32,33, 43, 44, 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити частково .

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноекспорт" (юр.адреса: вул. Ватутіна, 9в, м.Вінниця, 21001; поштова адреса: 21001, м.Вінниця, а/с 520, код ЄДРПОУ 32054916) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Колійні ремонтні технолігії" (юр.адреса: вул. Б.Хмельницького, 144, с.Зубра, Пустомитівський район, Львівська область, 81135; поштова адреса: вул. Ак.Лазаренка, 1, м.Львів, 79026, код ЄДРПОУ 33133794) 86296,60 грн. - основної суми боргу, 276,62 грн. - 3% річних; 865,73 грн. - витрат на державне мито та 232,17 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно сумі задоволених вимог.

3.В частині стягнення 1429,21 грн. пені - відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Тісецький С.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 29 грудня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (юр.адреса: вул. Б.Хмельницького, 144, с.Зубра, Пустомитівський район, Львівська область, 81135)

3 - відповідачу (юр.адреса: вул. Ватутіна, 9в, м.Вінниця, 21001)