Ухвала суду № 133042240, 23.12.2025, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 754/16898/25

провадження № 2/361/5707/25

УХВАЛА

про передачу справи за підсудністю

23 грудня 2025 року м. Бровари

Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Ведмідь Н.В., вирішуючи питання про відкриття провадження у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Представник ТОВ «Діджи Фінанс», шляхом використання Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», в жовтні 2025 року подав Деснянському районному суду міста Києва позовну заяву, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором.

Ухвалою від 30.10.2025 року Деснянський районний суд м. Києва відповідно до ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) справу передав за територіальною підсудністю на розгляд Броварському міськрайонному суду Київської області.

У порядку автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Ведмідь Н.В.

Вивчивши матеріали позовної заяви вважаю, що справу слід направити за підсудністю належному суду з наступних підстав.

Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.

Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.

Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.

Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.

Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов`язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (ст. 378, п. 6 ч. 1 ст. 411 ЦПК України).

Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу (ч. 9 ст. 187 ЦПК України,).

Згідно з ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно з положеннями ЦПК України існує загальна підсудність за місцезнаходженням відповідача (ст. 27 ЦПК України) та альтернативна підсудність за вибором позивача (ст. 28 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичних осіб пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

З огляду на ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно з вимогами ст. 6 Закону громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором.

Виходячи із змісту вказаних норм, підсудність визначається за зареєстрованою адресою проживання відповідача.

Звертаючись з позовом до суду позивач вказав місце проживання або перебування відповідача за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана адреса також значиться в кредитному договорі.

Як вбачається із відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру зареєстрованого у встановленому порядку місцем проживання або перебування відповідача ОСОБА_1 не знайдено.

Як вбачається із відповіді щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери реєстру ОСОБА_1 ВПО не значиться.

Відповідно до ч. 9, ч. 10 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.

Деснянський районний суд м. Києва, визначаючи підсудність розгляду цієї справи за Броварським міськрайонним судом Київської області, не врахував, що проспект Броварський 89 розташований у м. Києві, а не в м. Броварах, а тому територіально не підсудне Броварському міськрайонному суду Київської області.

Дотриманням судами процесуальних норм інституту підсудності означає дотримання п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі «Занд проти Австрії» (доповідь від 12 жовтня 1978 року), термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «всю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)».

Враховуючи, що Деснянський районний суд м. Києва, направив справу Броварському міськрайонному суду Київської області, а судом, встановленим законом у цій справі є Деснянський районний суд м. Києва, суддя дійшла висновку про передачу справи належному суду.

Керуючись ст. 27-32, 260 ЦПК України, суддя

постановив:

Матеріали цивільного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передати на розгляд Деснянському районному суду м. Києва за підсудністю.

Ухвала набирає законної з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення її учаснику справи.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ведмідь Н.В