Рішення № 133042099, 29.12.2025, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/2363/25

РІШЕННЯ

Іменем України

29 грудня 2025 рокуселище Бородянка

Бородянський районний суд Київської області в складі головуючого судді Стасенка Г.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 27 серпня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 було укладено договір позики № 73755395, який підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора. 14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаними в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників № 42 від 24 січня 2025 року до вказаного договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 15228 грн 75 коп., з яких 7500 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 2051 грн 25 коп. сума заборгованості за відсотками, 4927 грн 50 коп. сума заборгованості за понадстрокове користування позикою, 750 грн комісія на надання позики.

Просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 73755395 від 27 серпня 2024 року в розмірі 15228 грн 75 коп. і відшкодувати судові витрати.

За ухвалою судді від 30 вересня 2025 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами. Сторонам роз`яснено право подати до суду заяви по суті справи та встановлені строки для їх подання; у встановлені судом строки, в тому числі додаткові строки, надані в зв`язку з неотриманням копії ухвали, відповідачка відзив на позов суду не подала.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 27 серпня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 укладено договір позики № 73755395, який було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 87133, за умовами якого відповідачка отримала позику в розмірі 5000 грн, строком кредитування 30 днів до 25 вересня 2024 року, зі сплатою денної процентної ставки в розмірі 0,775% в день, комісії за надання позики в розмірі 15% від суми наданої позики, що становить 750 грн, а також процентної ставки в розмірі 2,70% в день за понадстрокове користування позикою (її частиною) (а.с. 6-10, 11-12).

Зі змісту вказаного договору позики вбачається, що ставки, визначені п. 2.3 договору, є незмінними протягом всього строку позики та можуть бути змінені виключно на підставі укладеної між позикодавцем і позичальником додаткової угоди до договору.

Пунктом 6 договору встановлено порядок здійснення пролонгації строку кредитування, а саме позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування або строку виплати позики, установлених цим договором (пролонгація) на підставі поданого до позикодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку користування позикою здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку позики відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника, якщо інше не визначено додатковою угодою. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв`язку з продовженням строку позики обираються позичальником самостійно під час ініціювання укладення додаткової угоди про продовження строку позики та визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між сторонами, а також відображаються позичальнику в особистому кабінеті.

Згідно з п. 16 договору, в якому наведена інформація про умови, що дозволяють зміну процентної ставки або розміру комісії за надання позики, встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено позикодавцем в односторонньому порядку, а зазначена в договорі процентна ставка за користування позикою може бути змінена виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін.

На підставі договору факторингу № 14/06/21, укладеного 14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «ФК «ЄАПБ», додаткових угод до нього та реєстру боржників від 24 січня 2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаним договором позики в сумі 15228 грн 75 коп., з яких 7500 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 2051 грн 25 коп. сума заборгованості за відсотками, 4927 грн 50 коп. сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою, 750 грн комісія за надання позики (а.с. 13-21).

Згідно з розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 за договором позики № 73755395 станом на 30 червня 2025 року становить 15228 грн 75 коп., з яких 7500 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 2051 грн 25 коп. сума заборгованості за відсотками, 4927 грн 50 коп. сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою, 750 грн комісія за надання позики (а.с. 22).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з вимогами ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договорами або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до розрахунку позивача, заборгованість ОСОБА_1 за основною сумою боргу становить 7500 грн (а.с. 22), водночас, з договору позики № 73755395 від 27 серпня 2024 року вбачається, що відповідачка отримала позику в розмірі 5000 гривень (а.с. 6-10, 11-12).

Оскільки жодних доказів на підтвердження того, що відповідачка за умовами вказаного договору отримала позику в розмірі 7500 грн позивачем не надано, суд дійшов висновку, що заборгованість ОСОБА_1 за основним зобов`язанням, яка складається із суми позики, становить 5000 гривень.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками суд зазначає таке.

За положеннями ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного між фінансовою установою і відповідачем договору позики від 27 серпня 2024 року дана фінансова установа надала позичальнику суму позики, а відповідачка зобов`язувалася повернути надану позику в повному обсязі у визначений договором строк 30 днів, до 25 вересня 2024 року (а.с. 6-10).

Пунктом 6 договору позики визначений порядок здійснення пролонгації строку кредитування, згідно з яким позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування або строку виплати позики, установлених цим договором (пролонгація) на підставі поданого до позикодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку користування позикою здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку позики відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника, якщо інше не визначено додатковою угодою. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв`язку з продовженням строку позики обираються позичальником самостійно під час ініціювання укладення додаткової угоди про продовження строку позики та визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між сторонами, а також відображаються позичальнику в особистому кабінеті.

Основними засадами цивільного судочинства згідно з ч. 3 ст. 2 ЦПК України є змагальність та диспозитивність. Принцип змагальності полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України). Принцип диспозитивності цивільного процесу полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Вказані норми кореспондуються зі статтею 81 ЦПК України, яка визначає обов`язок доказування і подання доказів. Згідно з вказаною нормою, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 і 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Однак, всупереч вказаним вимогам позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що позичальником було ініційовано продовження строку користування позикою і зміну дати повернення суми позики, а тому підстав вважати, що відбулася пролонгація строку кредитування, суд не вбачає.

Таким чином, позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування 30 днів, тобто до 25 вересня 2024 року.

Згідно з розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 за договором позики № 73755395 станом на 30 червня 2025 року становить 15228 грн 75 коп., з яких 7500 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 2051 грн 25 коп. сума заборгованості за відсотками, 4927 грн 50 коп. сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою, 750 грн комісія за надання позики (а.с. 22).

Досліджений судом розрахунок заборгованості, свідчить про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування позикою включає періоди, які виходять за межі строку кредитування.

За таких обставин, суд вважає, що з відповідачки підлягають до стягнення відсотки за договором позики № 73755395 від 27 серпня 2024 року в розмірі, визначеному договором, що становить 1162 грн 50 копійок (5000 грн х 0,775% х 30 днів).

Таким чином, оскільки відповідачка умови вказаного договору належним чином не виконувала, то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за договором позики № 73755395 від 27 серпня 2024 року в розмірі 6912 грн 50 коп., яка складається із 5000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 1162 грн 50 коп. сума заборгованості за відсотками, 750 грн комісія за надання позики.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1374 грн 44 коп., виходячи з розрахунку: 6912 грн 50 коп. (розмір задоволених позовних вимог) х 3028 грн (сума сплаченого судового збору) : 15228 грн 75 коп. (розмір заявлених позовних вимог).

Керуючись ст. 207, 512, 514, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за договором позики № 73755395 від 27 серпня 2024 року в розмірі 6912 (шість тисяч дев`ятсот дванадцять) гривень 50 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1374 (одну тисячу триста сімдесят чотири) гривні 44 копійки.

В іншій частині в позові відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 29 грудня 2025 року.

Головуючий - суддяГеннадій СТАСЕНКО