Рішення № 133039303, 16.12.2025, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/4319/25

№ 2-а/183/77/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2025 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складi:

головуючого суддi- Фролової В.О.,

секретаря судового засідання Сторожик А.А.,

розглянувши у письмовому, спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області,Департаменту патрульної поліції,Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.4 ст. 122 КУпАП,

У С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_1 , з позовом до Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області, в якому просив скасувати постанову серії ЕНА № 4574541 від 24.04.2025 про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 122 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором другого взводу першої роти третього батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Кашевським В.О., а провадження в справі закрити, в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що після його зупинки працівниками поліції, з огляду на перевищення ним швидкості, про що було повідомлено інспектором, позивач зазначив представнику поліції, що має сумніви щодо зафіксованої швидкості 101 км., оскільки рухався у потоці автівок у лівій смузі. Зауважив, що пристрій, з яким підійшов інспектор не був опломбований, а також монтованим або розміщеним по зовнішньому периметру дороги або закріпленим на однострої в порушення вимог ст. 40 Закону України «Про національну поліцію». Також, повідомив, що висловлював прохання відкласти розгляд справи про адміністративне правопорушення, у зв`язку з необхідністю скористатися правовою допомогою, що було проігноровано.

Вважає, що дії працівників патрульної поліції є незаконними,а постанова винесена формальною, що, на думку позивача, є підставою для скасування постанови ЕНА № 4574541 від 24.04.2025 про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 122 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі, оскільки вона є незаконною.

Представник управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , зазначивши, що 24.04.2025 о 16:52 год. інспектором другого взводу першої роти третього батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Кашевським В.О. за адресою: Дніпропетровська область, в м. Підгороднє, на автодорозі Н-08, поблизу 958-го кілометру, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом TERRAIN, державний номерний знак НОМЕР_1 , зі швидкістю 103 км/год в межах дорожнього знаку 3.29 «Обмежена максимальної швидкості руху 50 км./год», чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 51 км/год. чим порушив п. 12.9 б ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП. Вказане адміністративне правопорушення зафіксовано лазерним вимірювачем швидкості руху транспортних засобів TruCAM TC 008376 та підтверджується відеозаписом та роздруківкою з вказаного лазерного вимірювача. Зазначив, що вказаний вимірювач конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань швидкості руху транспортних засобів,що спростовує доводи позивача щодо неможливості використання такого приладу в ручному режимі.

З огляду на зазначене, оскаржувана постанова є законною, а позовні вимоги є необґрунтованими, у зв`язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Від позивача надійшла заява про отримання долучених до відзиву документів не в повному обсязі, зокрема довіреності на право представництва інтересів відповідача, копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача, а також відеозаписів з бодікамер інспекторів поліції.

Ухвалою суду від 09.05.2025 адміністративний позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 19.05.2025 відкрито провадження по вказані адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 17.10.2025 залучено в якості співвідповідача у справі Департамент патрульної поліції.

Департамент патрульної поліції відзиву не надав, будь-яких заяв та клопотань до суду не надходило.

Суд, дослідивши адміністративний позов та відзив відповідача, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на. підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIII (далі Закон №580-VIII), поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Як визначено ст.35 цього Закону, поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. №3353-ХІІ, встановлюють «Правила дорожнього руху» (затв. постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306 із змінами та доповненнями).

В силу положень ч.5 ст.14 Закону №3353-ХІІ, учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Викладені положення закону кореспондуються зі змістом п.п.1.3, 1.9 ПДР України, відповідно до яких учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 12.9.б ПДР України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-127, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до пункту «и» п. 30.3 ПДР.

Пункт 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» ПДР України, забороняє рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові.

Положеннями ч.1,2 ст.122 КУпАП передбачено відповідальність водіїв транспортних засобів за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, зокрема більш ніж як на п`ятдесят кілометрів на годину.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно зі ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах стосовно оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Належними є докази, які містять інформацію відносно предмета доказування.

Предметом же доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи та підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 24.04.2025 о 17:01:15, Дніпропетровська область, м. Підгородне, траса М30 958 км, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «TERRAIN» державний номерний знак НОМЕР_2 , рухався зі швидкістю 101 км/год в зоні дії дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 70 км/год», чим перевищив максимальну швидкість на ділянці дороги, де встановлено дорожній знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 50 км/год.», чим перевищив встановлене обмеження швидкості на 51 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом TruCAM TC008376, чим порушив п. 12.9.б.ПДР, у зв`язку з чим, поліцейським другого взводу першої роти третього батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Кашевським В.О., було винесено постанову серії ЕНА № 4574541 від 24.04.2025 про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 122 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Як слідує з позовної заяви, позивач не заперечує факт керування зазначеним вище транспортним засобом, його зупинки працівниками поліції та складання в його присутності постанови про накладення адміністративного стягнення відносно нього. Разом з цим зазначає, що всиновлював сумніви щодо зафіксованого приладом перевищення, а також просив перенести розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо нього.

В той же час, дослідженим відеозаписом з бодікамер інспекторів поліції встановлено, що позивач не заперечував обставин зафіксованого перевищення швидкості руху транспортного засобу, яким він керував, визнавав обставини скоєння ним адміністративного правопорушення (с.17:05:49). Відомості щодо заявлення

ОСОБА_2 клопотань про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення для отримання правової допомоги, відеозапис не містить, що спростовує доводи позивача про порушення його права на захист.

Суд критично ставиться до посилань позивача на не ознайомлення із відеозаписом з бодікамер інспектором поліції, які долучено до відзиву відповідача, оскільки

ОСОБА_2 будучи учасником цих події, був обізнаний про обставини скоєння ним адміністративного правопорушення та розгляду щодо нього справи про адміністративне правопорушення.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що одними із доводів позивача фактично є неправомірність використання поліцейськими лазерного вимірювача швидкості руху «TruCAM» LTI 20/20 (використання його в ручному режимі). Як передбачено ст.31 Закону України «Про дорожній рух», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

За приписами ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII, поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:

1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;

2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;

3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;

4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння;

5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Отже норми ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII, жодним чином не зобов`язують органи поліції здійснювати закріплення технічних приладів, а передбачає лише таку можливість.

За технічними характеристиками лазерний вимірювач швидкості TruCам відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі (без участі оператора).

Лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI20/20 № ТС008376 має сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки, відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, експертного висновку наявного в матеріалах справи, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam ІІ LTI20/20 № ТС008376 є придатним до застосування.

Отже, доводи позивача, про відсутність доказів перевищення позивачем швидкості руху у межах населеного пункту, спростовані фотознімками приладу TruCam. При цьому ці фотознімки є належними, достовірними та достатніми доказами у розумінні статей 73, 75, 76 КАС України, а твердження позивача, про неналежність та недопустимість цих доказів є безпідставними.

Оскаржуючи постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, позивач зазначив про належність розгляду справи відповідачем та винесення постанови на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Згідно з приписами пункту 2.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП вбачається, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.

Проте, слід зазначити, що Законом України № 596-VII внесено зміни до ст.258 КУпАП, зі змісту яких вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції,уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 283 КУпАП.

З огляду на зазначене, посилання позивача на порушення вимог ст. 276 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо нього., з огляду на винесення постанови на місці вчинення адміністративного правопорушення,є хибним.

Отже, суд висновує, що за встановлених обставин, постанова серії ЕНА № 4574541 від 24.04.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 122 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі є такою, що винесена відповідно до норм чинного законодавства, та правові підстав для її скасування відсутні

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що, за встановлених обставин, правові підстави для скасування оскарженої постанови відсутні, у зв`язку з чим в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі викладеного, ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», ст.ст.9,14-2,122,251,252,279-1,279-3 КУпАП,Керуючись ст.ст. 77,139,241-246,250,286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області,Департаменту патрульної поліції,Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.4 ст. 122 КУпАП - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено та підписано 16 грудня 2025 року

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач-1:Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 49001, м. Дніпро, вул. Троїцька Площа,буд 2а.

Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України;

код ЄДРПОУ 40108646; місцезнаходження за адресою: м. Київ, 03048, вул. Федора Ернста, 3.

Суддя В.О. Фролова