Ухвала суду № 133034214, 30.12.2025, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1819/24

Провадження №1-кп/443/32/25

УХВАЛА

судового засідання

30 грудня 2025 року Жидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жидачів кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,

в с т а н о в и в :

в провадженні Жидачівського районного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України.

Захисником подано клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку із зміною обстановки.

Подане клопотання мотивує тим, що згідно витягу електронного додатку Резерв+ від 09.08.2025, згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.08.2025, згідно військово-облікового документу від 02.08.2025 обвинувачений ОСОБА_4 пройшов ВЛК 20.02.2025, а також має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 04.11.2025. Також у ОСОБА_4 перебуває на утриманні троє неповнолітніх дітей. Окрім того ОСОБА_4 притягується до відповідальності за законом, який втратив чинність. Так, 11.05.2023 ОСОБА_4 був визнаний придатним до військової служби за ст.42 (п. «В») Положення «Про військово-лікарську експертизу» №402. Однак, станом на момент розгляду справи вказана стаття відсутня (скасована Законом). ОСОБА_4 визнав вину і розкаявся у скоєному, запобіжний захід не порушував, шкоду не заподіював, від органів досудового розслідування та суду не переховувався, докази по справі не спотворював, не тиснув на свідків та потерпілих.

В судовому засіданні обвинувачений та його захисник підтримали подане клопотання. Крім того обвинуваченим долучено копію електронного документу із застосунку «Резерв +», згідно якого останньому продовжено відстрочку до 05.12.2026 на підставі п.8 ч.1 ст.23.

Прокурор в судовому засіданні клопотання заперечив, оскільки на час вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення у останнього не було підстав для отримання відстрочки, а також єдиною умовою для звільнення особи від кримінальної відповідальності, передбаченої ст.336 КК України, на підставі ст.48 КК України є служба в лавах Збройних Сил України.

Заслухавши сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали поданого клопотання, суд дійшов таких висновків.

Частиною 3 ст.288 КПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно ст.48 КК України, особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Відповідно до роз`яснень пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 48 КК можливе у разі, коли особа вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості.

Судам слід мати на увазі, що в зазначеній статті передбачено дві самостійні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності - втрата суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки на час розслідування чи розгляду справи в суді або діянням, або особою, яка його вчинила.

При цьому треба розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто об`єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності.

Для застосування ст. 48 КК необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним. Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.

Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.48 КК - право, а не обов`язок суду.

Стала судова практика щодо підстав застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України викладена, зокрема у Постановах ККС ВС від 26 березня 2019 року (справі №569/20/14-к), від 04.02.2021 (справа № 953/21593/19), від 13.04.2023 (справа №157/1091/22) та від 20.08.25 (справа №728/704/24), у яких Суд виснував, що під втратою вчиненого особою діяння суспільної небезпечності кримінальний закон розуміє істотну зміну соціально-економічних, політичних або духовних засад життєдіяльності суспільства, яка відбувається незалежно від волі винної особи і внаслідок якої втрачається суспільна небезпечність не лише конкретного злочину, а й подібних йому діянь (наприклад, скасування надзвичайного стану, перехід країни від воєнного часу до мирного або від однієї системи господарювання до іншої тощо). Такі зміни, як правило, передують рішенню законодавця декриміналізувати ті чи інші діяння, у зв`язку з чим до ухвалення такого рішення законодавчим органом суд може у справах цієї категорії застосовувати ст. 48 КК.

Особу може бути визнано такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення цією особою нового злочину. Такі зміни умов життєдіяльності особи повинні носити позитивний характер, дієво впливати на її поведінку і з великою долею ймовірності свідчити про те, що ця особа не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь, у тому числі аналогічних. У результаті таких змін у житті істотно змінюється морально-юридична оцінка особи, у зв`язку з чим втрачається доцільність застосування до неї заходів кримінально-правового впливу.

Тлумачення положень ст.48 КК України вимагає від суду встановлення не формальних, а реальних і об`єктивних змін у житті особи чи в суспільних умовах, які свідчать про те, що вона перестала бути небезпечною або саме діяння втратило суспільну небезпечність.

Для встановлення того, що на час розгляду справи в суді обстановка змінилась, необхідно встановити не тільки те, яка обстановка існувала під час вчинення кримінального правопорушення, а й те, в чому саме полягає її зміна на час розгляду справи.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, яке виразилось в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Відповідно до приписів ст.ст.17,65 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про оборону України» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі -також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні введено воєнний стан, дію якого продовжено Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 05.11.2025 №793/2025, з 05 листопада 2025 року на 90 діб.

Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №65/2022 передбачено, що у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних сил України та інших військових формувань, на території України оголошено загальну мобілізацію, яку продовжено Указом Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 05.11.2025 №794/2025, з 05 листопада 2025 року на 90 діб.

Згідно зі ст.ст.1,22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Окрім цього, громадяни України зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, а також під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).

Саме військова служба за мобілізацією на цей момент є першочерговим заходом з метою забезпечення національних інтересів держави, оскільки є нагальною потребою в умовах збройної агресії з боку іншої держави, захист Вітчизни набуває особливого значення, а тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання, повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.

У зв`язку з цим, ухилення від призову до Збройних Сил України з числа військовозобов`язаних громадян під час воєнних дій, які розпочались або передбачаються, створює загрозу для безпеки держави у сфері оборони.

Як видно із доданих до клопотання документів, а саме електронного додатку Резерв+ від 09.08.2025 та від 10.12.2025, довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.08.2025, ОСОБА_4 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період строком до 05.12.2026 на підставі абз.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: усиновлювачі, на утриманні яких перебуває дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років.

Також як вбачається із оглянутих судом оригіналів свідоцтв про народження дітей, свідоцтва про шлюб та рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 03.12.2024, ОСОБА_4 є батьком трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (усиновлена, згідно рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 03.12.2024), матір`ю якої є ОСОБА_9 та з якою ОСОБА_4 уклав шлюб.

Наведене свідчить про зміну сімейного стану ОСОБА_4 за його власною волею.

Згідно обвинувального акту, інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ст.336 КК України, було вчинено 16.05.2023. Водночас, відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_4 отримав лише у серпні 2025 року, тобто більш як через два роки, та на тій підставі, що він є усиновлювачем дитини за вищезгаданим рішенням суду.

Отож, на момент вчинення інкримінованого правопорушення обвинувачений не отримував відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та, більше того, не існувало і підстав для отримання такої відстрочки.

Діяння (бездіяльність), передбачене ст.336 КК України, на час розгляду клопотання залишається кримінально караним діянням, продовжує мати місце збройна агресія проти України, що потребує постійного здійснення мобілізаційних заходів для надання збройної відсічі зовнішній агресії, а отже відсутні підстави для твердження того, що вчинене діяння перестало бути суспільно небезпечним.

Ухилення від захисту Батьківщини під час військової агресії ворога свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_4 злочину, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.

ОСОБА_4 є особою працездатного віку, не має будь-яких захворювань, які б перешкоджали військовій службі на особливий період, не вживав жодних дій для з`явлення до РТЦК та СП для проходження служби, тобто не намагався виправити наслідки вчиненого злочину, не займається волонтерською діяльністю, матеріали справи не місять жодних відомостей про те, що обвинувачений за весь час судового розгляду вчиняв будь-які дії задля допомоги Збройним Силам України, які б були відмінними від військової служби.

Отримання обвинуваченим відстрочки від призову на військову службу автоматично не припиняє його суспільну небезпеку за інкримінованим правопорушенням та на переконання суду не дає обґрунтованих підстав вважати, що ОСОБА_4 настільки змінився чи змінилась обстановка навколо нього, що він перестав бути суспільно-небезпечною особою, як і не мінімізує вчинення в подальшому ним нового кримінального правопорушення в майбутньому, а також не може в даному випадку бути визнано змінами умов життєдіяльності обвинуваченого в розумінні ст. 48 КК України.

Жодних інших переконливих доводів про наявність об`єктивних обставин, що вказують на таку зміну обстановки навколо обвинуваченого, що робить маловірогідним вчинення ним нового тотожного або однорідного злочину та на втрату суспільної небезпеки особою обвинуваченого, подане клопотання не містить.

Також суд зауважує, що не відбулось жодних змін в законодавстві, зокрема в Додатку №1 до Положення «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» затвердженому наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008, які б змінювали обстановку щодо обвинуваченого настільки, що унеможливило б вчинення ним кримінального правопорушення, оскільки хвороби, стани та фізичні вади, що визначають ступінь придатності до військової служби, зазначені у пункті «в» ст.42 Додатку, за яким обвинуваченого визнано придатним до військової служби, були включено до пункту «б» ст.42 Додатку за якими такі особи також є придатними до військової служби.

Надаючи оцінку доводам захисника, про те, що ОСОБА_4 вину визнав і розкаявся у вчиненому, не переховувався від органів досудового розслідування і суду, то такі суд відхиляє, оскільки це може свідчити про належну процесуальну поведінку, однак, у даному випадку, не про те, що ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Більше того, за час розгляду кримінального провадження, яке надійшло до суду 08.10.2024, обвинувачений жодного разу не висловив готовності понести покарання за скоєне та всіляко намагався затягнути розгляд справи, зокрема неодноразовими неявками в судове засідання, у зв`язку із чим до нього застосовувались заходи забезпечення кримінального провадження.

Таким чином, суд приходить до переконання про відсутність будь-яких змін в обстановці, яка оточувала обвинуваченого ОСОБА_4 на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, внаслідок яких вчинене діяння втратило б суспільну небезпечність або останній перестав бути суспільно небезпечним

Враховуючи вищенаведене в задоволенні поданого клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.48 КК України, ст.ст. 284, 286, 288 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ст.336 КК України та закриття провадження у справі на підставі ст.48 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1