Рішення № 13302253, 22.12.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2010 р.Справа № 8/63-10-4676 Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

при секретарі судового засідання Борисенко В.В.,

за участю представників:

від позивача –Кошкіна І.Ю.,

від відповідача –Дідух С.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі філії „Дирекція первинної мережі ВАТ „Укртелеком” до Військової частини А 2171 про стягнення 21422,10 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.11.2010 р. прийнято позовну заяву Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі філії „Дирекція первинної мережі ВАТ „Укртелеком” до розгляду, порушено провадження у справі № 8/63-10-4676, справу призначено до розгляду в засіданні суду на 22.11.2010 р.

За правилами ст.77 ГПК України у судовому засіданні 22.11.2010 р. розгляд справи відкладено на 08.12.2010 р., у судовому засіданні 08.12.2010 р. –на 22.12.2010 р.

Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками представників сторін.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 22.12.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” в особі філії „Дирекція первинної мережі ВАТ „Укртелеком” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Військової частини А 2171 основного боргу у розмірі 21047,92 грн., пені у сумі 89,39 грн., збитків від інфляції у розмірі 157,85 грн. та 3% річних у сумі 126,94 грн., вказуючи на неналежне виконання відповідачем договору на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв’язку від 26.04.2007 р. № 439-8 в період з березня по жовтень 2010 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” в особі філії „Дирекція первинної мережі ВАТ „Укртелеком” посилається на положення ст.ст.509,525,526,530,625 ЦК України, ст.ст.173 ГК України, умови договору про надання послуг зв’язку від 26.04.2007 р. № 439-8.

Відповідач позов визнав частково, а саме основний борг у розмірі 21047,92 грн. При цьому з огляду на те, що відповідно до абз.3 п.1.2 Тимчасового положення з бухгалтерського обліку у Збройних силах України командир Військової частини А 2171 є розпорядником коштів Державного бюджету України третього ступеня (нижчого рівня), тобто проводить розрахунки при надходженні коштів від розпорядників вищого рівня, які на оплату наданих послуг не направлено, вини Військової частини А 2171 у виникненні заборгованості немає, а отже, є підстави для зменшення неустойки відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

26.04.2007 р. між ВАТ „Укртелеком” (Виконавець) в особі заступника директора з питань маркетингу та продажу послуг філії „Дирекція первинної мережі ВАТ „Укртелеком” та Військовою частиною А 2171 (Споживач) укладено договір № 439-8 (Договір), згідно розділу 1 якого Споживач доручає, а Виконавець бере на себе зобов’язання здійснювати експлуатаційно-технічне обслуговування засобів та споруд зв’язку Споживача, зазначених в додатку № 1 до цього Договору, згідно з паспортом кабельних трас підземних кабельних ліній зв’язку; експлуатаційно-технічне обслуговування по цьому Договору включає в себе виконання комплексу робіт з підтримання засобів та споруд зв’язку Споживача у справному стані шляхом здійснення ремонтно-відновлювальних робіт і забезпечення їх ефективного функціонування.

Умовами договору передбачено:

-          Споживач зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за надані послуги зв’язку (п.2.1.4 Договору); надавати Виконавцю документи про обсяг виділених для оплати послуг зв’язку на певний період (місяць, квартал, рік тощо) бюджетних асигнувань, складених відповідно до вимог чинного законодавства України не пізніше 20 числа місяця, що передує зазначеному періоду (п.2.1.5 Договору);

-          Виконавець зобов’язаний здійснювати роботи з підтримання у справному стані засобів та споруд зв’язку Споживача (п. 2.2.1 Договору); надає Споживачу передбачені договором послуги зв’язку на підставі документів про обсяг виділених для оплати послуг зв’язку на певний період (місяць, квартал, рік тощо) бюджетних асигнувань, складених відповідно до вимог чинного законодавства України (Додаток № 4); зазначені документи надаються Виконавцю не пізніше 20 числа місяця, що передує зазначеному періоду (п. 2.2.9 Договору);

-          вартість технічного обслуговування засобів зв’язку сторонніх організацій визначається згідно з тарифами на додаткові послуги електрозв’язку (п.3.1 Договору); Споживач зобов’язаний щомісячно до 20 числа місяця, наступного за поточним, вносити плату за надані послуги на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі рахунку, виставленого до 5 числа згідно з вимогами законодавства (п.3.2 Договору); Виконавець залишає за собою право змінювати вартість послуг; за 20 днів до запровадження нового розміру плати за послуги інша сторона повідомляється про це письмово (п.3.3 Договору);

-          сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору в порядку, передбаченому законодавством; за порушення строків сплати, передбачених цим Договором, винна сторона сплачує іншій пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості неоплачених послуг, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення (п.4.1 Договору);

-          Договір набуває чинності з моменту підписання, регулює відносини між сторонами з 01.01.2007 р. і діє до 31.12.2007 р. (п.8.1 Договору); якщо жодна з сторін не заявить письмово документом, підписаним уповноваженим представником сторони, про розірвання договору за 30 днів до закінчення терміну його дії, то Договір автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих же умовах (п. 8.2 Договору).

Договір підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками контрагентів.

На виконання Договору філією „Дирекція первинної мережі ВАТ „Укртелеком” на протязі березня –жовтня 2010 р. включно надано послуги, в зв’язку з чим направлено на адресу Військової частини А 2171 рахунки від 15.03.2010 р. № 531, від 20.04.2010 р. № 817, від 17.05.2010 р. № 1025, від 16.06.2010 р. № 1310, від 13.07.2010 р. № 1529, від 12.08.2010 р. № 1773, від 14.09.2010 р. № 2015, від 12.10.2010 р. № 2371, які отримано відповідачем, однак не оплачено, що спричинило звернення до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення основного боргу у розмірі 21047,92 грн., пені у сумі 89,39 грн., збитків від інфляції у розмірі 157,85 грн. та 3% річних у сумі 126,94 грн.

Перевіривши обґрунтованість доводів позивача, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Частиною 1 ст.179 ГК України передбачено, що майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами-юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями.

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із приписами ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, відзначає, що між сторонами по даній справі виникли господарські зобов’язання, підставою яких є письмовий Договір надання послуг з експлуатаційно-технічного обслуговування засобів зв’язку.

При цьому Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” в особі філії „Дирекція первинної мережі ВАТ „Укртелеком” виконано зобов’язання за Договором, що підтверджується рахунками за березень –жовтень 2010 р., виставленими відповідачу, а також визнається Споживачем послуг.

В свою чергу Військовою частиною А 2171 в порушення приписів ст.ст.525,526,610,629,901,903 ЦК України, ч.ч.1,7 ст.193 ГК України та умов Договору не виконано зобов’язання по оплаті послуг, наданих у період з березня по жовтень 2010 р. включно, у розмірі 21047,92 грн., не дивлячись на те, що відповідні зобов’язання згідно домовленості, закріпленої в п.3.2 Договору мали бути виконані до 20 числа місяця, наступного за звітним.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 21047,92 грн. підлягають задоволенню.

Разом з тим, в ч.1 ст.548 ЦК України закріплено, що виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

В ст.549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно п.4.1 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору в порядку, передбаченому законодавством. За порушення строків сплати, передбачених цим Договором, винна Сторона сплачує іншій пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості неоплачених послуг, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення.

Частиною 2 ст.343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина 2 ст.625 ЦК України закріплює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на підтвердження матеріалами справи факту невиконання відповідачем зобов’язань за Договором та правильність розрахунку ціни позову (в т.ч. врахування правил ч.6 ст.232 ГК України), на думку суду, Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” в особі філії „Дирекція первинної мережі ВАТ „Укртелеком” вірно нараховано пеню у розмірі 89,39 грн. та 3% річних у розмірі 126,94 грн., а, відтак, вимоги в цій частині теж підлягають задоволенню.

Також порушення відповідачем обумовлених угодою строків оплати послуг з експлуатаційно-технічного обслуговування засобів зв’язку та ст.625 ЦК України надають позивачу право нарахувати збитки від інфляції.

Між тим, Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” в особі філії „Дирекція первинної мережі ВАТ „Укртелеком” не представлено обґрунтований розрахунок нарахованих інфляційних втрат як-то передбачено п.5 ч.2 ст.54 ГПК України, в т.ч. на виконання викладених в ухвалах суду від 22.11.2010 р. та 08.12.2010 р. пропозицій (доданий до позовної заяви розрахунок визнати обґрунтованим не можна, оскільки в ньому чітко не зазначено місяці нарахування та застосовано індекси інфляції, які не відповідають фактичним, зокрема, у квітні –липні 2010 р.; присутній в судовому засіданні представник позивача пояснень по суті розрахунку в частині стягнення інфляційних втрат надати не зміг).

За таких обставин, позов в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 157,85 грн. підлягає залишенню без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України.

Окремо слід звернути увагу позивача на те, що згідно із ч.4 ст.81 ГПК України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, він має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Стосовно викладених у відзиві на позов тверджень відповідача про зменшення розміру пені в порядку п.3 ч.1 ст.83 ГПК України суд зазначає, що, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, господарський суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим.

Однак відповідач не довів згідно із ст.33 ГПК України винятковість обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов’язання. Усна інформація про те, що кошти на оплату наданих послуг вищестоящим командуванням не направлялись, не може розцінюватись судом як належний доказ, у той час як інших доказів не надано, тому господарський суд підстав для зменшення розміру неустойки не вбачає.

До того ж слід зауважити, що за діючим законодавством неустойка є мірою цивільно-правової відповідальності, способом забезпечення виконання зобов’язання, спрямованим, зокрема, на підвищення дисципліни платежів, та стягується в разі самого лише її встановлення законом або договором.

За правилами ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33,34,38,43,44-49,81,82-85 ГПК України, вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Військової частини А 2171 (65000, м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, 8; код 08309566; р/р 35210009003312 в УДК в Одеській області, МФО 828011) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі філії „Дирекція первинної мережі ВАТ „Укртелеком” (03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 3; код 16479714; р/р 26006501022891 в Київській регіональній дирекції ВАТ „Райффайзен Банк „Аваль”, МФО 322904) 21047 /двадцять одна тисяча сорок сім/ грн. 92 коп. основного боргу, 89 /вісімдесят дев’ять/ грн. 39 коп. пені, 126 /сто двадцять шість/ грн. 94 коп. –3% річних, 212 /двісті дванадцять/ грн. 64 коп. державного мита та 234 /двісті тридцять чотири/ грн. 26 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

3.          В решті позов залишити без розгляду.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 27.12.2010 р.

Суддя Лічман Л.В.