Рішення № 13302220, 24.12.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" грудня 2010 р. Справа № 16/155-10-4495

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від прокурора : Будзул Лавренюк К.Я. згідно посвідчення № 48 від 29.04.2009р.

Від позивача : Мартинова О.А. за довіреністю № 03-2466 від 31.03.2010р.

Від відповідачів : не зявились

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Білгород-Дністровського міжрайонного прокурору Одеської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди водного обєкту загальнодержавного значення та додаткової угоди до даного договору, а також про зобовязання звільнити водний обєкт, -

ВСТАНОВИВ:

Білгород-Дністровський міжрайонний прокурор Одеської області, керуючись ст. 2 ГПК України, звернувся до господарського суду Одеської області з позовними вимогами в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі по тексту ПП ОСОБА_3) про визнання недійсним договору оренди водного обєкту загальнодержавного значення (на місці урочища „Дідове болото”) від 10.04.2009р., укладеного між відповідачами, а також додаткової угоди про внесення змін до договору оренди водного обєкту загальнодержавного значення (на місці урочища „Дідове болото”) від 28.12.2009р., а також про зобовязання ПП ОСОБА_3 звільнити водний обєкт „Дідове болото”, який розташований в Лиманському районі селища Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області. Свої вимоги прокурор обґрунтовує порушенням приписів діючого законодавства України при підписання даного договору за відсутності у Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області повноважень на розпорядження водним обєктом загальнодержавного значення -урочище „Дідове болото”.

Кабінетом Міністрів України згідно з відповідними поясненнями, наданими представником позивача у судовому засіданні 06.12.2010р., позовні вимоги Білгород-Дністровського міжрайонного прокурору Одеської області були підтримані повністю.

В свою чергу, ПП ОСОБА_3 08.11.2010р. звернувся до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи, у звязку з перебуванням даної особи за межами Одеської області. Господарським судом Одеської області розгляд справи у судовому засіданні був відкладений, проте, незважаючи на неодноразові вимоги суду, у наступні судові засідання ПП ОСОБА_3, який був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, не зявився, відзиву на позов не надав. Крім того, представник Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області у судові засідання по даній справі також жодного разу не зявився та відзиву на позов не надав. З огляду на викладене, дана справа розглядається за наявними у ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, суд встановив наступне.

Розпорядженням голови Білгород-Дністровської районної державної адміністрації № 402/А-2009 від 17.03.2009р. ПП ОСОБА_3 було надано у довгострокову оренду терміном на 49 років водний обєкт „Дідове болото”, загальною площею 36,65 га, розташований в Лиманському районі селища Затока Білгород-Дністровського району Одеської області для рибогосподарських потреб та організації любительського і спортивного рибальства та проведенню робіт по охороні та відновленню рибних запасів Дністровського лиману.

На підставі вказаного розпорядження 10.04.2009р. між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ПП ОСОБА_3 (Орендар) був укладений договір оренди водного обєкту загальнодержавного значення (на місці урочища „Дідове болото”), відповідно до умов якого Білгород-Дністровська районна державна адміністрація передала, а ПП ОСОБА_3 прийняв на умовах оренди в користування строком на 49 років (до 09.04.2058р.) водний обєкт загальнодержавного значення на місці урочища „Дідове болото” загальною площею водного дзеркала 36,58 га, для рибогосподарських потреб та організації любительського і спортивного рибальства та проведенню робіт по охороні та відновленню рибних запасів Дністровського лиману та зобовязався щомісячно вносити орендну плату.

Даний водний обєкт був переданий у фактичне користування Орендарю згідно з актом приймання-передачі від 15.04.2009р.

В подальшому, на підставі розпорядження голови Білгород-Дністровської районної державної адміністрації № 1684/А-2009 від 28.12.2009р. між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ПП ОСОБА_3 (Орендар) було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди водного обєкту загальнодержавного значення (на місці урочища „Дідове болото”) від 28.12.2009р., згідно з якою площу орендованого водного обєкту було збільшено з 36,58 га до 72,3191 га та відповідно був збільшений розмір орендної плати за користування даним обєктом.

Посилаючись на порушення прав позивача при укладенні даних догорів, а також стверджуючи про відсутність у Білгород-Дністровської районної державної адміністрації повноважень на розпорядження водним обєктом загальнодержавного значення - урочище „Дідове болото” відповідно до приписів ст. 51 Водного кодексу України, Білгород-Дністровський міжрайонний прокурор Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з даними позовними вимогами.

Згідно ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на наступному.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд (п. 1 Розяснення ВАСУ від 12.03.1999р. №02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними”) повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону: додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому, відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. У разі коли після укладення угоди набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють договірні відносини, ніж ті, що діяли в момент укладення угоди, сторони вправі керуватися умовами договору, а не цим нормативним актом, якщо останній не має зворотної сили (п. 10 Розяснення ВАСУ від 12.03.1999р. №02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними”).

Враховуючи вищенаведені доводи прокуратури, суд вважає за необхідне визначитися, передусім, з правовим режимом водного обєкту загальнодержавного значення на місці урочища „Дідове болото” та з особою, якій надані повноваження на розпорядження цим обєктом.

Статтею 6 Водного кодексу України закріплено, що води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування . Народ України здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.

Згідно з частиною 10 статті 51 Водного кодексу України, користування водними об'єктами (їх частинами) на умовах оренди здійснюється відповідно до вимог водного законодавства і регулюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до частини 5 статті 51 Водного кодексу України орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації . При цьому, частиною 6 вказаної статті передбачено, що розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Статтею 14 Водного кодексу України також визначено, що до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить, крім іншого, розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення.

Відповідно до статті 24 Закону України „Про Кабінет Міністрів України” від 16 травня 2008 року N 279-VI, чинного на час укладення спірного договору, Кабінет Міністрів України спрямовує і координує діяльність місцевих державних адміністрацій щодо виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, актів Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня, здійснення на відповідній території інших наданих місцевим державним адміністраціям повноважень. Аналогічні положення містяться і у ст. 22 Закону України „Про Кабінет Міністрів України” від 7 жовтня 2010 року N 2591-VI, чинному на даний час.

Частиною 7 статті 118 Конституції України встановлено, що місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Слід зазначити, що Кабінетом Міністрів України до теперішнього часу не делегувались повноваження місцевим державним адміністраціям щодо розпорядження водними об'єктами України загальнодержавного значення.

З огляду на викладене, а також з урахуванням наведених приписів законодавства, суд доходить висновку про відсутність у Білгород-Дністровської районної державної адміністрації повноважень на розпорядження водним обєктом загальнодержавного значення на місці урочища „Дідове болото” шляхом передачі цього обєкту в оренду ПП ОСОБА_3 на підставі спірних угод.

Крім того, слід зазначити, що розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації № 1056/А-2010 від 03.11.2010р. розпорядження голови Білгород-Дністровської районної державної адміністрації № 402/А-2009 від 17.03.2009р. „Про передачу фізичній особі підприємцю ОСОБА_3 в довгострокову оренду терміном на 49 років водного обєкту (Дідове болото), розташованого в Лиманському районі селища Затока Білгород-Дністровського району Одеської області для рибогосподарських потреб та організації любительського і спортивного рибальства та проведення робіт по охороні та відновленню рибних запасів Дністровського лиману”, а також розпорядження № 1684/А-2009 від 28.12.2009р. „Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 17.03.2009р. № 402/А-2009 „Про передачу фізичній особі підприємцю ОСОБА_3 в довгострокову оренду терміном на 49 років водного обєкту (Дідове болото), розташованого в Лиманському районі селища Затока Білгород-Дністровського району Одеської області для рибогосподарських потреб та організації любительського і спортивного рибальства та проведення робіт по охороні та відновленню рибних запасів Дністровського лиману”, на підставі яких були укладені спірні угоди, були скасовані, у звязку з виявленими порушеннями земельного та водного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

В свою чергу, згідно із ч. 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи, що договір оренди водного обєкту загальнодержавного значення (на місці урочища „Дідове болото”) від 10.04.2009р., а також додаткова угода про внесення змін до договору оренди водного обєкту загальнодержавного значення (на місці урочища „Дідове болото”) від 28.12.2009р, укладені між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області та ПП ОСОБА_3, суперечать положенням ст.ст. 14, 51 Водного кодексу України з огляду на відсутність у місцевої державної адміністрації повноважень на розпорядження водним обєктом загальнодержавного значення, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову Білгород-Дністровського міжрайонного прокурору Одеської області та необхідність визнання даних угод недійсними відповідно до ч.1 та 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

В свою чергу, стосовно позовних вимог прокурора в частині зобовязання ПП ОСОБА_3 звільнити водний обєкт „Дідове болото”, який розташований в Лиманському районі селища Затока Білгород-Дністровського району Одеської області, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З урахуванням наведених приписів діючого законодавства України, суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на наступному.

Водний обєкт загальнодержавного значення „Дідове болото”, розташований в Лиманському районі селища Затока Білгород-Дністровського району Одеської області, є обєктом державної власності.

Як зазначалось вище, договір оренди водного обєкту загальнодержавного значення (на місці урочища „Дідове болото”) від 10.04.2009р., а також додаткова угода про внесення змін до договору оренди водного обєкту загальнодержавного значення (на місці урочища „Дідове болото”) від 28.12.2009р . , на підставі яких даний обєкт перебував у користуванні ПП ОСОБА_3, визнаються судом недійсними, що свідчить про володіння та користування останнім водним обєктом загальнодержавного значення „Дідове болото” без належних правових підстав. Будь-яких інших документів, які надають ПП ОСОБА_3 право користування даним обєктом з дотриманням вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України до господарського суду ним представлено не було.

В свою чергу, відповідно до ст. 1212 глави 83 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги Білгород-Дністровського міжрайонного прокурору Одеської області, заявлені ним в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про зобовязання ПП ОСОБА_3 звільнити водний обєкт „Дідове болото”, який розташований в Лиманському районі селища Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області обґрунтованими та такими, що містяться на законних підставах, у звязку з чим, позов прокурора в цій частині також підлягає задоволенню відповідно до ст.ст. 216, 236, 386, 1212 ЦК України.

Підсумовуючи все вищенаведене, суд оцінює позов Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області, заявлений в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди водного обєкту загальнодержавного значення (на місці урочища „Дідове болото”) від 10.04.2009р., укладеного між відповідачами, та додаткової угоди про внесення змін до договору оренди водного обєкту загальнодержавного значення (на місці урочища „Дідове болото”) від 28.12.2009р., а також про зобовязання ПП ОСОБА_3 звільнити водний обєкт „Дідове болото”, який розташований в Лиманському районі селища Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області, обґрунтованим та таким, що базується на законних підставах, а відтак, підлягаючим задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розподілити між відповідачами згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 16, 203, 215, 216, 386, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 6, 14, 51 Водного кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним договір оренди водного обєкту загальнодержавного значення (на місці урочища „Дідове болото”) від 10.04.2009р., укладений між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3.

3.Визнати недійсною додаткову угоду про внесення змін до договору оренди водного обєкту загальнодержавного значення (на місці урочища „Дідове болото”) від 28.12.2009р., укладену між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3.

4.Зобовязати фізичну особу підприємця ОСОБА_3 /АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1/ звільнити водний обєкт „Дідове болото”, який розташований в Лиманському районі селища Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області. Наказ видати.

5.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_3 /АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1/ до державного бюджету України через управління Держказначейства в Одеській області на код бюджетної класифікації 22090200, п/р 31114095700008 в управлінні Держказначейства в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460 - держмито в сумі 42 грн. 50 коп. /сорок дві грн. 50 коп./ Наказ видати.

6.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_3 /АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1/ до державного бюджету України через управління Держказначейства в Одеській області на код бюджетної класифікації 22050003, п/р 31213264700008 в управлінні Держказначейства в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460 118 грн. /сто вісімнадцять грн.00 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

7.Стягнути з Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області / 67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул.. Леона Попова, 24, код ЄДРПОУ 04056813 / до державного бюджету України через управління Держказначейства в Одеській області на код бюджетної класифікації 22090200, п/р 31114095700008 в управлінні Держказначейства в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460 - держмито в сумі 42 грн. 50 коп. /сорок дві грн. 50 коп./ Наказ видати.

8.Стягнути з Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області / 67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул.. Леона Попова, 24, код ЄДРПОУ 04056813 / до державного бюджету України через управління Держказначейства в Одеській області на код бюджетної класифікації 22050003, п/р 31213264700008 в управлінні Держказначейства в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460 118 грн. /сто вісімнадцять грн. 00 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 24.12.2010р.

Суддя Желєзна С.П.