Рішення № 13302051, 23.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.10                                                                                           Справа№ 32/187 (2010)

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши матеріали справи

За позовом: Приватного підприємства „Хімтон”, м.Київ.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Галев ЛТД”, м.Львів.

Про стягнення 97 251,08 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився.

від відповідача: не з’явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді, клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не надходили.

Суть спору: Приватним підприємством „Хімтон”, м.Київ подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Галев ЛТД”, м.Львів про стягнення 97 251,08 грн. з яких 91 411,60 грн. основний борг, 2 868,40 грн. пеня, 2437,64 грн. інфляційні нарахування, 533,44 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 08.10.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 09.11.2010р. Ухвалами суду від 09.11.2010р. та 23.11.2010р. розгляд справи відкладено з підстав вказаних в даних ухвалах. В судовому засіданні 07.12.2010р. продовжено строк розгляду спору до 23.12.2010р.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надіслав на адресу суду клопотання вих. №8-45 від 22.12.2010р. (вх. №25245 від 23.12.2010р.) про розгляд справи без участі представника. По суті спору повідомив, що відповідач частково повернув продукцію на загальну суму 53577,12 грн. в зв»язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 43673,96 грн., з яких 37 834,48 грн. основний борг, 2 868,40 грн. пеня, 2437,64 грн. інфляційні нарахування, 533,44 грн. 3% річних.

В судове засідання відповідач участі повноважних представників не забезпечив, вимоги ухвали суду від 07.12.2010р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору.

Станом на 23.12.2010р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

04.01.2010р. між Приватним підприємством „Хімтон” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Галев ЛТД” (покупець) було укладено договір поставки №24/02-10-2 поставки хімпродукції (далі по тексту – договір), згідно якого продавець зобов’язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити хімічну продукцію (надалі –товар) в асортименті та кількості відповідно до специфікації (рахунку-фактури) до даного договору, яка являється його невід’ємною частиною.

Згідно п.4.2. договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця при умові: 50% від суми рахунку –передоплата, 50% від суми рахунку –при умові відстрочки платежу з моменту передачі партії товару у власність покупця –10 (десять) календарних днів.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 121881,60 грн., згідно видаткових накладних: №46271 від 25.06.2010р. на суму 60 940,80 грн. (рахунок-фактура № 46271 від 25.06.2010р. на суму 60940,80 грн.); №46279 від 05.07.2010р. на суму 60 940,80 грн. (рахунок-фактура № 46279 від 01.07.2010р. на суму 60940,80 грн.).

Відповідач порушив свої зобов'язання згідно п.4.2. умов договору, щодо оплати, сплативши неповну суму вартості поставленого товару, а саме 30 470,00 грн., що підтверджується банківською випискою: №1466 від 29.06.2010р. на суму 30 470,00 грн.

Відтак, основний борг відповідача перед позивачем за поставлений товар станом на момент подання позовної заяви становив 91 411,60 грн.

Після порушення провадження у справі відповідач частково повернув продукцію на загальну суму 53577,12 грн., про що вказано у клопотанні позивача вих. №8-45 від 22.12.2010р. (вх. №25245 від 23.12.2010р.), відтак основний борг становить 37 834,48 грн.

Позивач на підставі п.8.2 договору нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 2 868,40 грн.

Крім того, позивач на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 2437,64 грн. інфляційних втрат та 533,44 грн. 3 % річних.

Отже, загальна сума заборгованості становить 43673,96 грн., з яких 37 834,48 грн. основний борг, 2 868,40 грн. пеня, 2437,64 грн. інфляційні нарахування, 533,44 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Факт виконання позивачем зобов’язань по договору підтверджується накладними на загальну суму 121881,60 грн., а саме: №46271 від 25.06.2010р. на суму 60 940,80 грн. (рахунок-фактура № 46271 від 25.06.2010р. на суму 60940,80 грн.); №46279 від 05.07.2010р. на суму 60 940,80 грн. (рахунок-фактура № 46279 від 01.07.2010р. на суму 60940,80 грн.; оригінали оглянуто судом, копії знаходяться в матеріалах справи).

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно умов п.4.2. договору строк оплати становить: 50% від суми рахунку –передоплата, 50% від суми рахунку –при умові відстрочки платежу з моменту передачі партії товару у власність покупця –10 (десять) календарних днів.

Факт часткової оплати в сумі 30 470,00 грн. підтверджується банківською випискою №1466 від 29.06.2010р. Основний борг станом на момент подання позовної заяви становив 91 411,60 грн.

Представником позивача надано суду клопотання вих. №8-45 від 22.12.2010р. (вх. №25245 від 23.12.2010р.), в якому він повідомляє суд, що відповідач частково повернув продукцію на загальну суму 53577,12 грн. та просить суд стягнути з відповідача 37 834,48 грн. основного боргу.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача залишку боргу за поставлений товар в сумі 37 834,48 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 2 437,64 грн. та три проценти річних на загальну суму 533,44 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за прострочення платежу, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

У відповідності до п.8.2. договору у випадку несвоєчасної плати партії товару покупець за кожний день прострочки виплачує пеню в розмірі 0,1 % за кожний прострочений день, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від несплаченої в строк суми по відповідній специфікації (розхідній накладній).

При нарахуванні пені позивач дотримався вищевказаних вимог законодавства відтак, з відповідача підлягає стягненню згідно поданого позивачем розрахунку 2 868,40 грн. пені.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 37 834,48 грн. основного боргу, 2 868,40 грн. пені, 2437,64 грн. інфляційних нарахувань, 533,44 грн. 3% річних.

Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями №1802 від 27.09.2010р. на суму 980,00грн. та №1801 від 27.09.2010р. на суму 236,00 грн. - вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача повністю.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 625, 627-629, 611, 612, 712 ЦК України, ст.ст. 174, 230-232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов, згідно заяви про уточнення позовних вимог, задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Галев ЛТД” (79013, Галицький район, м.Львів, вул.Вербицького, 5/1; код ЄДРПОУ 35009159) на користь Приватного підприємства „Хімтон” (04655, м.Київ, вул.Богатирська, 3-Г; код ЄДРПОУ 30223111) 37 834,48 грн. основного боргу, 2 868,40 грн. пені, 2437,64 грн. інфляційних нарахувань, 533,44 грн. 3% річних, а також 980,00 грн. держмита та 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя                                                                                           Сухович Ю.О.