Рішення № 13301971, 07.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.10                                                                                           Справа№ 32/219 (2010)

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Берта СВ”, м.Львів.

До відповідача: Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Стрийський комбінат хлібопродуктів №2", м.Стрий Львівська область.

Про стягнення 1 245,00 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Антоненко В.А.–представник (довіреність від 19.11.2010р.).

Від відповідача: не з’явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Берта СВ”, м.Львів до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Стрийський комбінат хлібопродуктів №2", м.Стрий Львівська область про стягнення 1 245,00 грн. з яких 1068,89 грн. основний борг, 56,56 грн. пеня, 72,14 грн. 20% річних, 47,41 грн. інфляційних.

Ухвалою суду від 19.11.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 07.12.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити, надав суду акт звірки взаєморозрахунків підписаний між сторонами, згідно якого станом на 06.12.2010р. борг відповідача складає 1068,89 грн.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 19.11.2010р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення № 82400 0175435 1 від 19.11.2010р. вручено 23.11.2010р.

Станом на 14.12.2010р. документи витребувані судом, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи на адресу суду від відповідача не надходили.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

02.01.2009р. між ТзОВ «Берта СВ»(продавець) та ДП «Стрийський комбінат хлібопродуктів № 2»(покупець) було укладено договір № F -172 згідно якого продавець зобов»язується передати у власність покупця продукти харчування в асортименті відповідно до переданої продавцем комерційної пропозиції та/або прас-листа, надалі –товар, а покупець зобов»язується прийняти та оплатити товар.

Згідно п.1.7.1. договору покупець зобов»язаний оплатити продавцю прийнятий від останнього товар протягом 7 календарних днів з моменту прийняття цього товару.

Позивач на виконання умов договору передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 6355,89 грн., з них неоплачені товарно-транспортні накладні: № F01470 від 06.07.2010р. на суму 358,32 грн.; № F01383 від 25.06.2010р. на суму 405,41 грн. та № F01704 від 27.07.2010р. на суму 305,16 грн. на загальну суму 1068,89 грн.

Позивач на підставі п.4.2. договору нарахував пеню в сумі 56,56 грн.

Крім того, на підставі п. 1.7.1 позивач нарахував 72,14 грн. 20% річних, а також на підставі ст.625 ЦК України нарахував 47,41 грн. інфляційних втрат.

Відтак заборгованість становить 1 245,00 грн. з яких 1068,89 грн. основний борг, 56,56 грн. пеня, 47,41 грн. інфляційні нарахування та 72,14 грн. 20% річних.

При винесенні рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Факт поставки товару на суму 1068,89 грн. підтверджується товарно-транспортними накладними: № F01470 від 06.07.2010р. на суму 358,32 грн.; № F01383 від 25.06.2010р. на суму 405,41 грн. та № F01704 від 27.07.2010р. на суму 305,16 грн. на загальну суму 1068,89 грн., які підписані та скріплені печатками сторін у справі (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач за отриманий товар в сумі 1068,89 грн. в терміни вказані сторонами в договорі не розрахувався. Дана сума боргу відображена сторонами в підписаному станом на 06.12.2010р. акті звірки взаєморозрахунків.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів погашення боргу суду не представив; проти позову не заперечив, відтак, суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України прийшов до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 1068,89 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 47,41 грн. інфляційних.

Сторони в п. 1.7.1. передбачили, що у випадку прострочення оплати продавець має право вимагати сплати покупцем 20% річних за користування грошовими коштами від простроченої оплати за кожен день прострочення.

Отже позивач правомірно ставить вимогу про стягнення з відповідача 72,14 грн. 20% річних.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за прострочення платежу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або

договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

В п.4.2. договору сторони передбачили, що за порушення (прострочення виконання) зобов»язань за п.1.7.1. цього договору, покупець повинен сплатити продавцеві неустойку (пеню) в розмірі 0,1% від несплаченої суми (суми заборгованості) за кожний день порушення (прострочення).

При нарахуванні пені позивач брав для розрахунку подвійну облікову ставку НБУ, відтак з відповідача правомірно підлягає до стягнення 56,56 грн. пені.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача повністю.

Керуючись ст.ст. 6, 11, 525, 526, 549, 612, 627-629, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Стрийський комбінат хлібопродуктів № 2», 82400, Львівська область, м.Стрий, вул.Болехівська, 26 (код ЄДРПОУ 00952054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Берта СВ», юридична адреса: 79008, м.Львів, вул.Шевська, 8/1, поштова адреса: 79037, м.Львів, вул.Б.Хмельницького, 212, корп.2 (код ЄДРПОУ 32800996) 1068,89 грн. основного боргу, 56,56 грн. пені, 72,14 грн. 20% річних, 47,14 грн. інфляційних, держмито в сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням в законної сили.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя                                                                                           Сухович Ю.О.