Рішення № 133018576, 30.12.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/15912/25Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі також - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі також - відповідач), відповідно до якої просить:

визнати протиправним та скасувати РІШЕННЯ від 963050119251 10.11.2025 начальника відділу опрацювання документації № 3 управління з питань виплат Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Сніжани Дембицької від 10.11.2025 про відмову ОСОБА_1 у виплаті допомоги на поховання за померлу ОСОБА_2 за заявою № 4925 від 05.11.2025;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 за його зверненням від 05.11.2025 № 4925 допомогу на поховання померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 14.10.2025 по справі № 552/8505/25 встановлено факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Єнакієве Донецької області. На підставі зазначеного рішення 31.10.2025 Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції видано: свідоцтво про смерть ОСОБА_2 (серія НОМЕР_1 ); витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання (№ 00054510286). 05.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до Управління ПФУ в Полтавському районі Полтавської області із заявою (реєстраційний номер звернення 4925) щодо отримання допомоги на поховання померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . До заяви додано всі необхідні документи для отримання допомоги на поховання. Причини відмови полягають у тому, що пенсія померлій не нараховувалася та не виплачувалася.

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №400/6254/24.

Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Свою позицію мотивував посиланням на те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала на обліку в Головному управління, як внутрішньо переміщена особа, та отримувала пенсію в разі втрати годувальника, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Виплата пенсії ОСОБА_2 була призупинена з 01.02.2025 у зв`язку з відсутністю фізичної ідентифікації внутрішньо переміщеної особи. Оскільки нарахування пенсії ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01.02.2025 не проводилась було прийнято рішення щодо відмови заявнику у виплаті допомоги на поховання за померлу ОСОБА_2 , так як виплата пенсії на момент смерті не здійснювалась. Таким чином, Головне управління діяло в межах наданих повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства /а.с. 19-20/.

Згідно з частиною третьою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

За приписами пункту 2 частини 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Відповідно до частини другої статті 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При цьому, як визначено частиною другою статті 262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

05.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до відділу обслуговування громадян (сервісний центр) головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з заявою № 4925 про виплату допомоги на поховання за померлу ОСОБА_2 /а.с. 11-12/.

10.11.2025 начальником відділу опрацювання документації № 3 управління з питань виплат Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Сніжаною Дембицькою прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у виплаті допомоги на поховання за померлу ОСОБА_2 за заявою № 4925 від 05.11.2025 /зв.а.с.12-13/.

Посилаючись на неправомірність дій пенсійного органу, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Закон України від 09 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі також - Закон N 1058-IV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі - Закон N 1058-IV).

Згідно зі статтею 53 Закону N 1058-IV, у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 N 22-1 (далі - Порядок N 22-1).

Звернення за допомогою на поховання регламентовано нормами розділу V Порядку N 22-1.

Відповідно до п. 5.1 Порядку N 22-1 особа, яка звертається по допомогу на поховання, подає до органу, що призначає пенсію, документ, що посвідчує особу заявника, заяву про виплату допомоги на поховання (додаток 8), свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання (додаток 14 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2008 року N 1269/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 липня 2008 року за N 691/15382) або довідку про смерть пенсіонера. У разі реєстрації смерті за межами України подається свідоцтво про смерть або інший документ, що підтверджує факт смерті, виданий компетентним органом іноземної держави.

Згідно з п. 5.2 Порядку N 22-1, заява про виплату допомоги на поховання та необхідні документи працівником структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, приймаються у порядку, передбаченому пунктом 4.2 розділу IV цього Порядку, та засобами програмного забезпечення передаються для опрацювання до структурного підрозділу з питань виплати пенсій органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

Інформація про виплату допомоги на поховання додається до електронної пенсійної справи померлого пенсіонера.

Допомога на поховання виплачується в розмірі, визначеному чинним законодавством.

Допомога на поховання не виплачується в разі смерті особи, яка перебувала на повному державному утриманні (крім випадків, коли поховання здійснюється членами сім`ї або іншою особою).

При цьому, призупинення виплати пенсії жодним чином не позбавляє громадянина України статусу пенсіонера.

Абзацом першим частини другої, частиною четвертою статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Члени сім`ї - особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (абзац шістнадцятий частини першої статті 1 Закону України від 14 жовтня 2014 року N 1700-VII "Про запобігання корупції").

Відповідно до частини другої статті 64 Житлового Кодексу Української РСР до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Водночас, у справі, яка розглядається, позивач не надає доказів, що він представляє інтереси членів сім`ї або є членом сім`ї померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розумінні ст. 52 Закону N 1058-IV.

Також, суд акцентує увагу на тому, що згідно наведених вище норм виплата вказаної допомоги пов`язується лише з фактом поховання пенсіонера і право на отримання допомоги на поховання має особа, яка здійснила таке поховання.

Відповідно до частини першої статті 371 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Судом із Рішення Київського районного суду м. Полтави від 14.10.2025 у справі №552/8508/25 /а.с. 8-9/ встановлено, що заявник ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 у м. Єнакієве Донецької області.

Як зазначено у вказаному вище рішенні суду, "У заявника виникла необхідність встановити факт смерті ОСОБА_2 для одержання свідоцтва про її смерть для оформлення у подальшому спадкових прав на майно та одержання недоотриманої пенсії у зв`язку із смертю та допомоги на поховання".

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 14.10.2025 у справі №552/8508/25 задоволено заяву саме ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1 .

Тобто, саме ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1 є особою у якою виникла необхідність встановлення у судовому порядку факту смерті ОСОБА_2 , у тому числі для отримання допомоги на поховання.

В той час, як ОСОБА_1 жодних належних та допустимих доказів в підтвердження родинних зв`язків або представництва інтересів вказаних вище осіб, ні до заяви, поданої відповідачу про виплату допомоги на поховання, ні до суду в межах цієї справи - не надано.

Також, суд звертає увагу позивача, що його місцем проживання вказано АДРЕСА_1 . У той же час, як встановлено в Рішенні Київського районного суду м. Полтави від 14.10.2025 у справі №552/8508/25, ОСОБА_2 померла на тимчасово окупованій території у місті Єнакієве Донецької області.

Однак, позивачем не було надано жодних доказів в підтвердження виїзд ним на тимчасово окуповану територію у місті Єнакієве Донецької області з метою здійснення поховання ОСОБА_2 , як і не надано будь-яких інших доказів в підтвердження здійснення дій щодо дистанційної організації поховання ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території із органами влади невизнаної Донецької Народної Республіки, що в свою чергу могло б свідчити про підтримку позивачем рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора, до співпраці з державою-агресором.

Вказані обставини свідчать про те, що права позивача не порушені, з огляду на відсутність доказів в підтвердження того, що він є особою, яка здійснила поховання.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (висновки у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18, у справі №910/7164/19).

Суд розглядає адміністративну справу у межах позовних вимог, ця норма встановлює виняток у вигляді можливості у суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Такі повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права (висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07.02.2022 у справі №826/11086/18).

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо особа не довела факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, це не має самостійного правового значення. Аналогічна правова позиція неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема у постановах 30 жовтня 2019 року у справі №316/2721/15-а (2-а/316/90/15), від 11 листопада 2020 року у справі №640/19903/19, від 26 липня 2021 року у справі № 420/2068/19.

Натомість, позивачем не надано доказів того, що він є тією особо, яка здійснювала поховання померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що, у розумінні статті 53 Закону N 1058-IV, виключає його право на отримання такої допомоги.

Таким чином, суд зазначає, що рішення відповідача від 01.05.2025 про відмову щодо виплати допомоги на поховання, прийнято у межах повноважень, у порядку і у спосіб передбачені законодавством, за результатом здійсненого розгляду заяви позивача на підставі документів, що надані самим позивачем, якими не було підтверджено, що ОСОБА_1 є особою, яка здійснила таке поховання ОСОБА_2 , тому суд доходить висновку за відсутності порушеного права позивача у спірних правовідносинах про відмову у задоволенні адміністративного позову повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке. Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не належать розподілу, позаяк позивачеві у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-246, 262, 263 КАС України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, буд.3 під.3, пов.2, м. Харків, 61022, ідентифікаційний код 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги на дане рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.Г. Ясиновський