Рішення № 133016807, 26.12.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2025 року справа №320/42041/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДХАУС ГРУПП» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДХАУС ГРУПП» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.05.2025 №04596324022 та від 19.05.2025 №04596624022 Головного управління Державної податкової служби у м.Києві (місцезнаходження: вул.Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 44116011), прийнятих на підставі Акту від 16.04.2025 №32023/Ж5/26-15-07-02-01/34716042 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «БУДХАУС ГРУПП» (код ЄДРПОУ 34716042) щодо заниження та несплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та заниження зобов`язання по сплаті до бюджету військового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що продаж транспортних засобів здійснено за ціною, яка відповідає експертній оцінці таких автомобілів та не є нижчою за балансову вартість, що не суперечить ст. 173 ПК України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 відкрито адміністративне провадження за правилами загального позовного провадження.

Відповідач не погодившись з доводами викладеними у позовній заяві та подав відзив на позовну заяву, де зазначив, що загальна вартість продажу вказаних вище автомобілів за цивільно правовими угодами становить 490 000 гривень, у той час як середньоринкова ціна таких автомобілів у сукупності становить 10 206 561, 09 грн, тобто різниця між ринковою вартістю та фактичною ціною продажу становить 9 716 561, 09 гривень.

Таким чином, значення для оподаткування має ціна, що зазначена сторонами в договорі купівлі-продажу, однак така ціна не має бути нижчою, зокрема, за середньоринкову вартість такого автомобіля. У тому ж разі, якщо ціна, що зазначена в договорі, є нижчою за середньоринкову ціну, то базою оподаткування має визначатися середньоринкова ціна такого автомобіля, що визначена в установленому порядку Міністерством економіки України.

При цьому необхідно звернути увагу, що різниця між середньоринковою ціною та фактичною ціною продажу є додатковим благом особи на користь якої таке додаткове благо отримано.

Відповідач також звернув увагу, що звіти про оцінку не були надані до перевірки, а були надані лише до суду. Також акцентував увагу на дефектності наданих звітів.

Не погодившись з доводами викладеними у відзиві на позовну заяву, позивачем подано відповідь на відзив у якій позивач звернув увагу, що посилання контролюючим органом на постанову Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403 «Про затвердження Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів» як на обов`язково встановлений порядок розрахунку середньоринкової вартості транспортних засобів не можна брати до уваги, оскільки вказаний порядок встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів (далі транспортні засоби) з метою визначення доходу від їх продажу (обміну) для цілей обкладення податком на доходи фізичних осіб.

Позивач звернув увагу, що професійні оцінювачі діють на підставі ліцензії відповідної господарської діяльності, виданої державним органом, та здійснюють свою незалежну експертизу. Позивач ніяким чином не може впливати на діяльність професійного оцінювача та на оформлення ним звітів, сертифікатів, будь-яких інших документів.

Представник позивача у судових засідання позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити даний позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні даного позову.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Головним управлінням ДПС у місті Києві проведено ТОВ «БУДХАУС ГРУПП» (код за ЄДРПОУ 34716042) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2018 по 30.09.2024.

За результатом перевірки складено Акт №32023/Ж5/26-15-07-02-01/34716042 від 16 квітня 2025 року (далі акт перевірки від 16 квітня 2025 року).

29.04.2025 року Товариством надіслано заперечення №29-04/25 (вх. ГУ ДПС у м. Києві від 29.04.2025 року №46194/6) на Акт перевірки від 16.04.2025 № 32023/Ж5/26-15-07 02-01/34716042.

13.05.2025 року Головним управлінням ДПС України у м. Києві направлено Позивачу лист про результати розгляду заперечення до акту перевірки, яким повідомлено платнику податків про залишення висновку акту без змін, заперечення - без задоволення.

На підставі акта перевірки від 16 квітня 2025 року з урахуванням результатів розгляду заперечення на акт перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 19 травня 2025 року:- №04596324022, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2 666 124, 76 гривень, у тому числі 2 132 899, 81 гривень за податковим зобов`язанням та 533 224, 95 гривень за штрафними санкціями - №04596624022, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 182 185, 52 гривень, у тому числі 145 748, 42 гривень за податковим зобов`язанням та 36 437,1 гривень за штрафними санкціями.

03.06.2025 Товариством подано до Державної податкової служби України скаргу на податкові повідомлення-рішення від 19.05.2025 р. № 04596324022 та №04596624022 видані Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві.

31.07.2025 року ДПС України направлено Позивачу лист-рішення про результати розгляду скарги, яким повідомлено платнику податків про залишення податкових повідомлень-рішень від 19.05.2025 р. № 04596324022 та №04596624022 без змін, скарги - без задоволення

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями Позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їхні права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їхніх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок адміністрування податку на доходи фізичних осіб врегульовано розділом ІV Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є:

- фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

- фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

- податковий агент.

Підпунктом 14.1.80 пунктом 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу

Отже, податковим агентом є юридична особа або підприємець (самозайнята особа), які зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, а також вести податковий облік та подавати податкову звітність. Це означає, що за статусом податковий агент прирівнюється до платника податку і має ті ж самі права та обов`язки.

Платник податків набуває статусу податкового агенту у всіх випадках, коли виплачує фізичній особі дохід (купує товар, замовляє послугу, виплачує заробітну плату) у грошовій формі (готівковій або безготівковій) або не грошовій формі (наприклад, бартер). Він зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за рахунок фізичної особи, використовуючи одну із визначених розділом IV ПК України ставок податку залежно від виду виплачуваного доходу.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування податку на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктами 164.1.1 та 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 ПК України визначено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Підпунктом «е» зазначеного вище підпункту передбачено, що до доходу у вигляді додаткового блага слід відносити вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Окрім цього, підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Проаналізувавши зазначені норми податкового законодавства у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що юридична особа, продаючи фізичній особі товари (роботи, послуги) за індивідуальною знижкою, надає цій особі таким чином додаткове благо, яке повинно включатися до загального місячного оподатковуваного доходу такої особи та, відповідно, з цих сум необхідно сплачувати податок на доходи фізичних осіб.

При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України).

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання) (підпункт 168.1.4 пункту 168.1 статті 168 ПК України).

Підпунктом 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 ПК України також визначено, що відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Отже, індивідуальна знижка на товар є додатковим благом, який має включатися до оподатковуваного доходу та належним чином оподатковуватися (мають утримуватися та сплачуватися податки та збори). Зважаючи на обов`язок юридичної особи нараховувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб при виплаті (наданні) будь-якого виду доходів, який надається фізичній особі, такий обов`язок розповсюджується на юридичну особу і у випадку наданні індивідуальної знижки фізичній особі при продажу товарів.

Тобто, у випадку надання юридичною особою додаткового блага у вигляді індивідуальної знижки на товари фізичній особі, юридична особа набуває статусу податкового агента (продавця) по відношенню до фізичної особи (покупця). Відповідно, у юридичної особи виникає обов`язок протягом трьох днів з дня вчинення операції з індивідуальною знижкою нарахувати та сплатити від імені фізичної особи, якій надано індивідуальну знижку, податок на доходи фізичних осіб.

Аналогічна ситуація стосується також нарахування та сплати військового збору, який нараховується та сплачується за правилами, які встановлені для податку на доходи фізичних осіб, та має аналогічні об`єкта та базу оподаткування.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено продаж транспортних засобів на підставі наступних договорів: Договір купівлі-продажу транспортного засобу від 03.05.2024 року згідно умов договору продавець - ТОВ «БУДХАУС ГРУП», зобов`язується передати у власність покупцеві ОСОБА_1 транспортний засіб марки LAND ROVER, моделі RANGE ROVER 2014 року випуску. За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 60 000,00 грн.; Договір купівлі-продажу транспортного засобу від 22.03.2024 року згідно умов договору продавець - ТОВ «БУДХАУС ГРУП», зобов`язується передати у власність покупцеві ОСОБА_2 транспортний засіб марки LAND ROVER, моделі RANGE ROVER 2014 року випуску. За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 50 000,00 грн.; Договір купівлі-продажу транспортного засобу від 25.09.2024 згідно умов договору продавець - ТОВ «БУДХАУС ГРУП», зобов`язується передати у власність покупцеві ОСОБА_3 транспортний засіб марки LAND CRUISER PRADO 150 2021 року випуску. За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 300 000,00 грн.; Договір купівлі-продажу транспортного засобу від 07.03.2024 року згідно умов договору продавець - ТОВ «БУДХАУС ГРУП», зобов`язується передати у власність покупцеві ОСОБА_4 транспортний засіб марки TOYOTA HIGHLANDER, 2011 року випуску. За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 20 000,00 грн.; Договір купівлі-продажу транспортного засобу від 15.03.2024 року згідно умов договору продавець - ТОВ «БУДХАУС ГРУП», зобов`язується передати у власність покупцеві ОСОБА_5 транспортний засіб марки TOYOTA HIGHLANDER, 2012 року випуску. За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 20 000,00 грн.; Договір купівлі-продажу транспортного засобу від 19.04.2024 року згідно умов договору продавець - ТОВ «БУДХАУС ГРУП», зобов`язується передати у власність покупцеві ОСОБА_6 транспортний засіб марки TOYOTA HIGHLANDER, 2018 року випуску. За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 20 000,00 грн.

Спірним питанням у даній справі є вартість за якою має реалізовуватися автомобіль. Дана вартість реалізації автомобіля є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором. Позиція контролюючого органу полягає, що вартість реалізації має бути визначена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403 «Про затвердження Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів», позиція позивача полягає в тому, що вартість була визначена відповідно до оцінки незалежного експерта на підтвердження чого було надано звіти про проведену незалежну оцінку майна.

Суд зазначає, що за загальним правилом база оподаткування за такими операцією буде визначатися виходячи з договірної ціни такого автомобіля, але не нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснено таку операцію. Аналогічний підхід закріплено у постанові КАС ВС від 02.05.2024 року у справі № 320/3024/22 грн.

З матеріалів справи вбачається, що довідкою №30/04/01 від « 30» квітня 2024 р. виданої Товариством визначено, що автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 введено в експлуатацію 16.02.2015 р. Первісна вартість 4 468 614,50 грн. Станом на 30.04.2024 р. нарахований знос складає 4 468 614,50 грн., залишкова вартість 0,00 грн.; довідкою №17/03/01 від « 17» березня 2024 р. Товариством визначено, що автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER, номер шасі (кузова, рами НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 введено в експлуатацію 30.09.2014 р. Первісна вартість 2 006 426,18 грн. Станом на 17.03.2024 р. нарахований знос складає 2 006 426,18 грн., залишкова вартість 0,00 грн.; довідкою №20/09/01 від « 20» вересня 2024 р. Товариством визначено, що автомобіль TOYOTA, модель LAND CRUISER PRADO 150, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 введено в експлуатацію 27.12.2021 р. Первісна вартість 1 210 092,63 грн. Станом на 20.09.2024 р. нарахований знос складає 655 550,93 грн., залишкова вартість 544 541,70 грн.; довідкою №03/03/01 від « 03» березня 2024 р. Товариством визначено, що автомобіль TOYOTA HIGHLANDER, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 , державний номерний знак НОМЕР_6 введено в експлуатацію 01.10.2011 р. Первісна вартість 335 776,19 грн. Станом на 03.03.2024 р. нарахований знос складає 335 776,19 грн., залишкова вартість 0,00 грн.; Довідкою №11/03/01 від « 11» березня 2024 р. Товариством визначено, що автомобіль TOYOTA HIGHLANDER, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 , державний номерний знак НОМЕР_9 введено в експлуатацію 31.12.2012 р. Первісна вартість 388 880,63 грн. Станом на 11.03.2024 р. нарахований знос складає 388 880,63 грн., залишкова вартість 0,00 грн.; Довідкою №22/04/01 від « 18» квітня 2024 р. Товариством визначено, що автомобіль TOYOTA HIGHLANDER, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_10 , державний номерний знак НОМЕР_11 введено в експлуатацію 31.01.2019 р. Первісна вартість 1 271 866,75 грн. Станом на 22.04.2024 р. нарахований знос складає 1 271 866,75 грн., залишкова вартість 0,00 грн.; Довідкою №15/04/01 від « 15» квітня 2024 р. Товариством визначено, що автомобіль TOYOTA HIGHLANDER, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_12 , державний номерний знак НОМЕР_13 введено в експлуатацію 31.01.2019 р. Первісна вартість 1 271 866,75 грн. Станом на 15.04.2024 р. нарахований знос складає 1 271 866,75 грн., залишкова вартість 0,00 грн.

Тобто, з матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив реалізацію шести автомобілів, а саме: автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER, номер шасі (кузова, рами НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , автомобіль TOYOTA HIGHLANDER, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 , державний номерний знак НОМЕР_6 , автомобіль TOYOTA HIGHLANDER, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 , державний номерний знак НОМЕР_9 , автомобіль TOYOTA HIGHLANDER, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_10 , державний номерний знак НОМЕР_11 , автомобіль TOYOTA HIGHLANDER, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_12 , державний номерний знак НОМЕР_13 балансова вартість яких складала 0, 00 грн.

Визначення доходів від вартості автомобіля регулюється п. 173.1 статті 173 Податкового кодексу України (далі ПК України).

Відповідно до абзацу третього та четвертого пункту 173.1 статті 173 ПК України дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної, ринкової вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).

Аналізуючи дану статтю вбачається, дохід визначається виходячи з 1) середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу; 2) оціночної, ринкової вартості, визначеної згідно із законом.

У даній статті також зазначено, що спосіб вибору способу визначення доходу здійснюється «за вибором платника податку». Тобто, законодавець дозволяє платнику податків самостійно вибрати спосіб визначення доходу від реалізації.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснювалася незалежна професійна оцінка, звіти якої наявні у матеріалах справи. Таким чином, платник податку самостійно визначив, що дохід від продажу легкового автомобіля здійснюється виходячи з «його оціночної, ринкової вартості, визначеної згідно із законом».

Оцінка майна регулюється Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» відповідно до даного закону «оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна)» - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності (ст. 3).

Отже, висновком №011738 від 03.05.2024р. на підставі Звіту про проведену незалежну оцінку майна встановлено, що вартість автомобілю LAND ROVER RANGE ROVER, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 складає 60 000,00грн.; Висновком №10679 від 22.03.2024р. на підставі Звіту про проведену незалежну оцінку майна встановлено, що вартість автомобілю LAND ROVER RANGE ROVER, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 складає 49 000,00 грн.; Висновком №012754 від 25.09.2024р. на підставі Звіту про проведену незалежну оцінку майна встановлено, що вартість автомобілю TOYOTA, модель LAND CRUISER PRADO 150, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 складає 300 000,00 грн.; Висновком №2227 від 05.03.2024р. на підставі Звіту про проведену незалежну оцінку майна встановлено, що вартість автомобілю TOYOTA HIGHLANDER, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 , державний номерний знак НОМЕР_6 складає 20 000,00грн.; Висновком №2226 від 05.03.2024р. на підставі Звіту про проведену незалежну оцінку майна встановлено, що вартість автомобілю TOYOTA HIGHLANDER, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 , державний номерний знак НОМЕР_9 складає 20 000,00грн.; Висновком №011528 від 19.04.2024р. на підставі Звіту про проведену незалежну оцінку майна встановлено, що вартість автомобілю TOYOTA HIGHLANDER, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_10 , державний номерний знак НОМЕР_11 складає 19 500,00грн.; Висновком №011529 від 19.04.2024р. на підставі Звіту про проведену незалежну оцінку майна встановлено, що вартість автомобілю TOYOTA HIGHLANDER, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_12 , державний номерний знак НОМЕР_13 складає 19 500,00грн..

Отже, дослідивши зміст договорів, висновків, звітів експерта, суд зазначає, що продаж транспортних засобів здійснено за ціною, яка відповідає експертній оцінці таких автомобілів та не є нижчою за балансову вартість, що не суперечить ст. 173 ПК України.

Тобто, підстав для донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість та військового збору, судом не встановлено, оскільки позивач діяв в межах чинного законодавства.

Щодо методології визначеної Відповідачем в акті перевірки. Досліджуючи зміст Акта перевірки (аркуш 56-57), судом встановлено, що середньоринкова вартість автомобілів визначена на підставі Міністерства економіки України та Інтернет сайту (Auto.ria).

Суд зазанчає, що використання відповідачем даних з мережі Інтернет, які не підтверджені документально, не може бути підставою для висновків контролюючого органу щодо порушення платником податків норм податкового законодавства. Також, Відповідачем не обгрунтовано, чому було використано саме даний сайт та не зазначено, на яку дату бралася інформація про ринкову вартість автомобілів. Відповідачем також не надано доказів, що наведені дані середньоринкової вартості дійсно містилися на сайті.

Таким чином, суд скептично відноситься до даних сайту Auto.ria, як способу визначення середньоринкової варстості автомобіля, особливо враховуючи наявність звітів про оцінку майна, які є належним та допустимим доказом у даній категорії справ.

Отже, з акту документальної планової виїзної перевірки неможливо встановити, як саме та з використанням яких даних здійснювався розрахунок середньоринкової вартості спірних легкових автомобілів, адже з наведеного Акта не можливо встановити, які саме об`єктивні дані були використані.

Cуд зазанчає, що податковий орган, посилаючись на обставини реалізації Товариством рухомого майна (легкових автомобілів) за ціною, яка є нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу, не навів будь яких мотивів, з посиланням на відповідні докази, за яких такі обставини свідчать про порушення Товариством норм податкового законодавства та законність донарахування податковим органом відповідних податків за вчинення останнього.

Суд враховує, що відповідачем не наведено жодного доказу, який би підтверджував позиці контролюючого органу та спростовував докази надані позивачем.

Щодо відчуження автомобілю TOYOTA (модель LAND CRUISER PRADO 150, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 ), який реалізовано Товариством за вартістю, яка відповідає експертній оцінці та є нижче балансової. Судом враховується, що згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2021 року у справі №826/13445/15 чинне законодавство не визначає балансову вартість основних (виробничих) засобів як єдину величину визначення розумної ціни і реалізація за ціною, нижче від балансової вартості не може бути єдиною та безумовною підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства.

Таким чином, враховуючи, що вартість реалізації транспортного засобу відповідає звіту про оцінку майна, а методологія визначена ринкової вартості, яка застосована відповідачем не відповідає вимогам чинного законодавства, то податкове повідомлення-рішення у даній частині підлягає скасуванню також.

Щодо твердження відповідача, що звіти не були надані до перевірки та до заперечень, суд зазначає наступне.

По-перше: Суд зазначає, що порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727, де в підпункті 12 пункту 3 розділу ІІІ Порядку визначено: Загальні положення акта (довідки) документальної планової перевірки (відповідні додатки до загальних положень) мають містити інформацію про складені акти про ненадання у визначений у запиті строк (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації, акти відмови платника податків, керівника платника податків або уповноваженої ним особи від підписання зазначених актів.

Акти, що засвідчують такі факти, складаються у довільній формі із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків, керівника або уповноваженої ним особи та переліку ненаданих документів, а також причин відмови в їх наданні.

Відповідно до п.1 розділу ІV Порядку, залежно від фінансово-господарської діяльності платника податків та результатів перевірки до інформативних додатків належать: акт про ненадання платником податків документів (їх копій), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для проведення перевірки у визначений у запиті строк (у разі його складання), акт відмови від надання або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації; акт, який засвідчує факт надання документів менше ніж за 3 дні до дня завершення перевірки.

Отже, комплексний аналіз даних норм дає підстави стверджувати, що саме акт про ненадання платником податків документів (їх копій), акт відмови від надання або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації є тим, документом, що підтверджує ненадання документів до перевірки та є невід`ємною частиною акта перевірки. Проте жодного акта про ненадання платником податків документів (їх копій), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для проведення перевірки у визначений у запиті строк (у разі його складання), акт відмови від надання або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації не було складено та надано позивачу ,а також не надано відповідачем до суду.

Таким чином, Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факт ненадання документів до перевірки, дана позиція узгоджується з практикою Верховного Суд з даного питання.

По-друге: Суд погоджується з твердженням відповідача, що первинні документи, які не були надані до перевірки та до заперечень, а були надані лише до суду, не можуть прийматися судом до уваги, оскільки як передбачає пункт 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Аналогічне правозастосування викладено у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року у справі № 160/4504/23, від 31 липня 2024 року у справі № 380/5630/23, від 06 серпня 2019 року у справі №160/8441/18, від 28 жовтня 2021 року у справі №802/880/18-а, від 06 вересня 2022 року у справі №640/772/21, від 14 грудня 2022 року у справі № 640/637/19, від 07 лютого 2023 року у справі №640/9880/19, від 03 жовтня 2023 року у справі №420/534/20, від 21 січня 2025 року у справі № 140/6001/24.

Проте, у постанові від 04 липня 2024 року у справі № 380/8597/23 Верховний Суд указав, що у зазначених положеннях закону мова йде саме про документи, які підтверджують показники податкової звітності, а не всі документи.

Отже, позиція відповідача у цьому випадку є помилковою, оскільки звіти про цінку майна не належать до первинних документів, які підтверджують показники податкової звітності, та безпосередньо не пов`язані із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, а тому положення пункту 44.6 статті 44 ПК України у спірних правовідносинах не застосовуються.

Таким чином, судом відхиляється твердження ГУ ДПС, що дані сертифікати не підлягають врахуванню

Щодо твердження податкового органу про дефектність наданих звітів, то суд зазначає наступне. У разі з незгодою з висновками звітів, відповідно до статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» можна здійснити рецензування звіту про оцінку майна (акту оцінки майна), проте дані дії податковим органом не вживалися та з відповідним клопотанням до суду відповідач не звертався.

Таким чином, судом відхиляється твердження відповідача про наявність дефектів у наданих висновках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 30280,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2930 від 07.08.2025.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, судовий збір у сумі 30280, 00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 19.05.2025 року №04596324022.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від від 19.05.2025 року №04596624022.

4. Стягнути судові витрати в розмірі 30 280,00 грн. (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень 00 копійок) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будхаус Групп» (місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 62/64, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 34716042) з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 44116011) за рахунок бюджетних асигнувань.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.