Постанова № 133012581, 27.11.2025, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/10255/25

Провадження № 3/466/3359/25

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2025 року м. Львів

Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Невойт П.С., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли із Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , фізичної особи- підприємця, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в :

Згідно протоколу № 3Х/30800/023611/П/ПТ від 10.10.2025, 29 вересня 2025 року о 16 год. 45 хв. під час здійснення позапланового заходу зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за фактичним місцем провадження господарської діяльності: АДРЕСА_2 , встановлено порушення законодавства про працю, що містить ознаки адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме порушення вимог ч.1 ст. 21, ч.4 ст. 24 КЗпП.

Так, за місцем провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 були виявлені дві особи за виконанням трудової функції, які назвались ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Також, у ході такої перевірки встановлення використання не задекларованої праці ОСОБА_4 . На вимогу надання документів ФОП ОСОБА_1 не надано жодного документального підтвердження дотримання вимог законодавства в частині допуску до роботи п. Оксани, п. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Окрім цього, не надано інформації, що стосується укладення трудових відносин із найманими працівниками.

За даними реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України, ФОП ОСОБА_1 упродовж двох останніх років не використовує задекларовану працю найманих працвників.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 порушила вимоги ч.1 ст.21, ч.4 ст.24 КЗпП України, що полягає у фактичному допуску трьох працівників - п. Оксани, п. Олени, ОСОБА_4 , до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У судовому засіданні ФОП ОСОБА_1 пояснила, що таке порушення мало місце, однак вона отримала припис про усунення порушень законодавства про працю №3Х/ЛВ/30800/023611/ІІ від 29.09.2025 року та 24.10.2025 року усунула такі порушення. Додатково надала документи, що вона є 2 групи платником єдиного податку.

Дослідивши протокол у справі про адміністративне правопорушення, матеріали справи, проаналізувавши їх у сукупності, суд доходить наступного висновку.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За змістом ст. 279 КУпАП ці обставини встановлюються в ході дослідження доказів під час розгляду справи.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.

Відповідно до диспозиції частини 3 статті 41 КУпАП, адміністративним правопорушення, є фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вина ФОП ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № 3Х/30800/023611/П/ПТ від 10.10.2025 року, актом від 29.09.2025 року №3Х/30800/023611, визнавальними поясненнями ОСОБА_1 та іншими доказами.

Також, суд звертає увагу на те, що 29.09.2025 року інспектором Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці було складено та направлено ОСОБА_1 припис про усунення порушення законодавства про працю №3Х/ЛВ/30800/023611/П, який остання виконала 24.10.2025 року, тобто в межах відведеного строку.

Так, положеннями статті 265 КЗпП України передбачено, що у разі виконання припису центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та усунення виявлених порушень, передбачених абзацами четвертим - шостим, десятим частини другої цієї статті, у визначені приписом строки заходи щодо притягнення до відповідальності не застосовуються.

Заходи щодо притягнення до відповідальності за вчинення порушення, передбаченого абзацами другим, третім, сьомим, восьмим, дев`ятим, одинадцятим частини другої цієї статті, застосовуються одночасно із винесенням припису незалежно від факту усунення виявлених при проведенні перевірки порушень.

Відповідно до частини першої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

За приписами першого речення абзацу другого статті 2 Кодексу законів про працю України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша статті 21 Кодексу законів про працю України).

За правилами частини третьої статті 21 цього ж Кодексу працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Центральним органом виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є Державна податкова служба України (далі також ДПС), що вбачається з пункту 1 положення про цей орган, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227.

Окрім цього абзацом першим постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту» установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Аналіз вищевикладених норм засвідчує, що гарантоване кожному конституційне право на працю реалізується шляхом укладення трудового договору про роботу, зокрема з фізичною особою.

В силу приписів пункту 6 частини першої статті 24 Кодексу законів про працю України такий договір укладається у письмовій формі.

Лише після укладення трудового договору з працівником та повідомлення по це ДПС у встановленому законом порядку особа може бути допущена до роботи.

Без виконання цих умов допуск працівника до роботи забороняється, що прямо визначено у частині третій статті 21 Кодексу законів про працю України.

Виконання таких вимог законодавства про працю є обов`язковим для усіх підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності та підпорядкування, а також для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.

Відповідальність за порушення законодавства про працю установлена нормами статті 265 Кодексу законів про працю України, частина перша якої визначає, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацами другим, третім частини другої цієї ж статті у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин, передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;

вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Тож у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору законодавством України передбачена відповідальність у вигляді штрафу, а для юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, - у вигляді попередження, якщо таке порушення вчинено вперше.

27.11.2025 року ФОП ОСОБА_1 було долучено до матеріалів справи Витяг №34589 з реєстру платників єдиного податку зі змісту якого вбачається, що ФОП ОСОБА_1 належить до 2 групи платників єдиного податку та ставка становить 20.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та матеріали справи, враховуючи особу правопорушниці, ФОП ОСОБА_1 , яка до адміністративної відповідальності притягається вперше, припис про усунення виявлених порушень законодавства усунула вчасно, належить до 2 групи платників єдиного податку, вважаю, що її вина доведена, дії за ч. 3 ст. 41 КУпАП кваліфіковані вірно, тому до неї слід застосувати адміністративне стягнення у виді попередження, яке буде достатнім та співмірним до вчиненого правопорушення.

Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" слід стягнути з правопорушниці, на яку накладено адміністративне стягнення, судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. 33, 40-1, ч. 3 ст. 41 КУпАП, ст. 283, 284 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,

п о с т а н о в и в:

фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП та накласти на неї стягнення у виді попередження.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь державного бюджету України (Отримувач коштів ГУК Львiв/Шевченківський р-н/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38008294, Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача UA888999980313181206000013955, Код класифікації доходів бюджету 22030101), судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп (шістсот п`ять гривень, шістдесят копійок).

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її постановлення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Суддя П. С. Невойт