Рішення № 133012328, 30.12.2025, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/6786/25

пр.№ 2/464/2897/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.12.2025 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:

головуючої судді - БЕСПАЛЬОК О.А.,

з участю секретаря судових засідань БРИНОШ А.Я.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості в якому просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №4841579 від 26 липня 2024 року в розмірі 95175 грн. Окрім цього, просить стягнути з відповідача судові витрати, а саме судовий збір в сумі 2422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Позов мотивує тим, що 26 липня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 укладено договір №4841579 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до п.1.2. договору тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 10000 грн. Згідно із п.1.3 договору строк кредиту 360 днів: з 26 липня 2024 року по 20 липня 2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п.2.1. договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачкою вказано особисто під час укладання договору. Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_2 виконало та надало її кредит в сумі 10000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на її платіжну картку, що підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «Універсальні платіжні рішення». Пунктом 1.2.1 договору сторони передбачили, що за взаємною згодою сторін сума кредиту може бути збільшена, про що сторонами укладається додатковий договір. При цьому сторони погодили, що збільшення суми кредиту можливе до дати здійснення клієнтом першого платежу за договором, відповідно до графіку платежів (п.1.3. цього договору). Враховуючи зазначені вище умови договору, 05 серпня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 укладено додатковий договір до договору №4841579 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 26 липня 2024 року. Сума кредиту, яка була надана згідно з додатковим договором складає 5000 грн. Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_2 виконало та надало її кредит в сумі 5000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на її платіжну картку, що підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «Пейтек». Враховуючи внесені зміни до договору, які оформлені додатковим договором, з врахуванням зміненої суми кредиту за договором (п.п.1.2-1.3 додаткового договору) сума кредиту на дату укладення додаткового договору, склала 15000 грн. За даними поданого розрахунку заборгованості за договором №4841579 від 26 липня 2024 року, загальна сума заборгованості відповідачки складає 95175 грн., з яких: тіло кредиту 15000 грн., нараховані проценти первісним кредитором 55200 грн., нараховані проценти позивачем за 111 календарних днів 24975 грн. 31 березня 2025 року ТзОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу №31/03/2025 за плату відступило, а ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідачки. До ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу від 31 березня 2025 року №31/03/2025 року перейшло право грошової вимоги до відповідачки за договором №4841579 від 26 липня 2024 року, загальна сума заборгованості склала 77700 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту 15000 грн., заборгованість за процентами 55200 грн., штрафні санкції 7500 грн. Станом на дату укладання договору факторингу від 31 березня 2025 року №31/03/2025, строк дії договору №4841579 від 26 липня 2024 року не закінчився. А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачкою, ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» у період з 01 квітня 2025 року по 20 липня 2024 року (111 календарних дні) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 24975 грн. (15000 грн. * 1.5% = 225 грн.*111 календарних дні = 24975 грн). У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п.1.3. договору №4841579 від 26 липня 2024 року, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з відповідачки у сумі 80175 грн. (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 55200 грн., проценти нараховані ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» у сумі 24975 грн). Таким чином, відповідачка має заборгованість перед позивачем за договором №4841579 від 26 липня 2024 року загальною сумою 95175 грн., яка складається із суми заборгованості з тіла кредиту 15000 грн., нарахованих процентів первісним кредитором 55200 грн., нарахованих позивачем процентів за 111 календарних днів 24975 грн. Окрім зазначеної заборгованості за наведеними вище кредитним договором, представником позивача заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10000 грн. та судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову до суду, в розмірі 2422 грн 40 коп.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву за змістом якої просить розглядати справу за відсутності представника, проти заочного розгляду справи не заперечує, позов підтримує та просить такий задоволити.

Відповідачка у судове засідання повторно не з`явився, хоча належним чином повідомлялася про дату, час і місце судового засідання, причин неявки не повідомив та не подав відзив на позовну заяву, а тому відповідно до ст.280 ЦПК України, за згодою позивача, судом здійснено заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

21 жовтня 2025 року ухвалою суду дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до судового розгляду на 10 листопада 2025 року.

Ухвалою суду від 10 листопада 2025 року розгляд справи відкладено на 25 листопада 2025 року, у зв`язку з неявкою відповідача.

12 листопада 2025 року від АТ «Універсал банк» надійшли витребувані докази.

Ухвалою суду від 25 листопада 2025 року витребувано докази в АТ «Універсал банк» та розгляд справи відкладено на 16 грудня 2025 року.

Ухвалою суду від 16 грудня 2025 року розгляд справи відкладено на 30 грудня 2025 року, у зв`язку з не виконанням ухвали про витребування доказів.

26 грудня 2025 року на адресу суду від АТ «Універсал банк» надійшли витребувані докази.

З`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 26 липня 2024 року між ТОВ «Лінеура України» та ОСОБА_2 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено договір №4841579 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до п.1.2 зазначеного договору, тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 10000 грн. Згідно із п.1.3 договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

На підставі погоджених умов, викладених в п.2.1. договору ТОВ «Лінеура України» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 , яку відповідачкою вказано особисто під час укладання договору.

Із врахуванням наведеного, відповідно до зазначених вище умов договору, ТзОВ «Лінеура України» свої зобов`язання перед ОСОБА_2 виконало та надало її кредит в сумі 10000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на її платіжну картку, що підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

Відповідно до п.1.4 договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 1,50 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного п 1.3 цього договору; знижена процентна ставка 0,68 % в день та застосовується, якщо клієнт до 24 серпня 2024 року (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Згідно п.1.2.1. договору за взаємною згодою сторін сума кредиту може бути збільшена, про що сторонами укладається додатковий договір. При цьому сторони погодили, що збільшення суми кредиту можливе до дати здійснення клієнтом першого платежу за договором, відповідно до графіку платежів (п.1.3 цього договору).

Враховуючи зазначені умови договору, 05 серпня 2024 року між ТОВ «Лінеура» да відповідачкою ОСОБА_2 укладено додатковий договір до договору №4841579 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 26 липня 2024 року.

Сторони за взаємною згодою домовилися, що згідно умов цього додаткового договору товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п.1.2 додаткового договору).

Із врахуванням наведеного, відповідно до зазначених вище умов додаткового договору, ТзОВ «Лінеура України» свої зобов`язання перед ОСОБА_2 виконало та надало її кредит в сумі 5000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на її платіжну картку, що підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «Пейтак».

Згідно з інформацією АТ «Універсал банк», наданою суду на виконання ухвали, банківська картка № НОМЕР_3 емітована на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 . На зазначену банківську картку 26 липня 2024 року були зараховані грошові кошти в сумі 10000 грн., а також 05 серпня 2024 року зараховані кошти в сумі 5000 грн.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на 31 березня 2025 року загальна сума заборгованості відповідачки за договором №4841579 від 26 липня 2024 року склала: тіло кредиту 15000 грн., заборгованість за процентами 55200 грн., а всього 70200 грн.

Встановлено, що 31 березня 2025 року між ТзОВ «Лінеура Україна», як клієнтом, та ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено договір факторингу №31/03/2025.

Отримання позивачем прав вимоги за договором підтверджується відповідним актом прийому-передачі реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу №31/03/2025 від 31 березня 2025 року.

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТзОВ «Лінеура Україна» було повідомлено ОСОБА_2 . Таким чином, до позивача ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу від 31 березня 2025 року №31/03/2025 року перейшло право грошової вимоги до відповідачки за договором №4841579 від 26 липня 2024 року.

Станом на дату укладання договору факторингу від 31 березня 2025 року №31/03/2025, строк дії договору №4841579 від 26 липня 2024 року не закінчився. А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачкою, ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» у період з 01 квітня 2025 року по 20 липня 2025 року (111 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 24975 грн. (15000 грн. * 1.5% = 225 грн*111 календарних дні = 24975 грн).

У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п.1.3. договору №4841579 від 26 липня 2024 року, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами складає 80175 грн. (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 55200 грн, проценти нараховані ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» у сумі 24975 грн).

Таким чином, згідно розрахунку заборгованості, відповідачка ОСОБА_2 має заборгованість перед позивачем за договором №4841579 від 26 липня 2024 року загальною сумою 95175 грн., яка складається із суми заборгованості з тіла кредиту 15000 грн., нарахованих процентів первісним кредитором 55200 грн., нарахованих позивачем процентів за 111 календарних днів 24975 грн.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 512 ЦК України передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини перша, друга статті 639 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом статті 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частин першої, другої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти(оферти)однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі №243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Таким чином, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», зазначені вище кредитні договори вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених в письмовій формі. Сторони таких договорів узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення договорів на таких умовах.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами першою, другою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із частиною другою статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Враховуючи наведене вище, оскільки відповідачкою ОСОБА_2 не виконано зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, а позивач отримав право вимоги за такими кредитними договорами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом стягнення із відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором №4841579 від 26 липня 2024 року в розмірі 95175 грн., що складається із заборгованості за основним договором (сумою кредиту) у розмірі 15000 грн., суми заборгованості за процентами нарахованих первісним кредитором у розмірі 55200 грн. та процентів нарахованих позивачем за 111 календарних днів у розмірі 24975 грн.

Щодо вирішення питання судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належить надання професійної правничої допомоги.

Згідно з ч.2 ст.137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини 8 статті 141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19, від 02 вересня 2020 року у справі №329/766/18.

Згідно положень додаткової постанови Верхового Суду від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).

Таким чином суд, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі (10000 грн), адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Так, на підтвердження надання правничої допомоги у визначеному розмірі, до матеріалів справи долучено: копію рахунку на оплату №10765-22/09-2025 від 22 вересня 2025 року на суму 10000 грн.; копію акту прийому - передачі від 22 вересня 2025 року виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року; копію ордеру на надання правничої допомоги серії АІ №1999983 від 22 вересня 2025 року; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №9422/10 та копію договору про надання правничої (правової) допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, укладеного між ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» та адвокатом Столітнім М.М.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що деякі види робіт мають не обґрунтовано завищену вартість. Таким чином, судом встановлена неспівмірність заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу складності справи та фактично виконаними адвокатами (адвокатом) робіт (наданих послуг), часові, витраченому на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг).

Таким чином, виходячи із встановленої реальності участі адвоката та її необхідності, а також з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п.6 ч.3 ст.2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 3000 грн. Суд вважає, що саме такий розмір витрат є необхідним і неминучим для позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», яке була змушеним до залучення професійної правничої допомоги адвоката.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак оскільки позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2422 грн. 40 коп. судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову до суду.

Керуючись ст. ст.2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження м.Київ, вул.Загородня, 15, оф.118/2 заборгованість за кредитним договором №4841579 від 26 липня 2024 року в розмірі 95175 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. та 2422 грн. 40 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ Оксана БЕСПАЛЬОК