Вирок № 133012119, 29.12.2025, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 448/893/25

Провадження № 1-кп/448/153/25

В И Р О К

Іменем України

29.12.2025 місто Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025142270000013 від 14.03.2025 по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Крукеничі, Мостиського району, Львівської області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, українки, особа з інвалідністю ІІІ групи, працюючої ФОП, раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою, другої статті 332 Кримінального кодексу України (далі КК),

за участі сторін кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачена ОСОБА_3 ,

захисник адвокат ОСОБА_5 ,

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив вирок про наступне:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного Судом доведеним

1. ОСОБА_3 , будучи особою з інвалідністю 3 групи, маючи умисел на організацію незаконного переправлення особи через держаний кордон України, усвідомлюючи, що на період дії правового режиму воєнного стану, введеного Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IХ від 24.02.2022, та постанови КМ України «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» №57 від 27.01.1995, виїзд за межі країни військовозобов?язаних осіб забороняється, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 27.04.2022 здійснила пошук військовозобов?язаного громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для подальшого укладання фіктивного шлюбу, тим самим, забезпечити його можливістю безперешкодного перетину державного кордону України.

Так, з метою реалізацію злочинного умислу, спрямованого на незаконне переправлення особи через державний кордон України 28.04.2023 ОСОБА_3 спільно із ОСОБА_6 прибули у Городоцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що за адресою: Львівська область, Львівський район, м. Городок, вул. Майдан Гайдамаків, 3, де здійснили укладення шлюбу.

В подальшому з метою переправлення особи через державний кордон України, 15.06.2023 ОСОБА_3 спільно із ОСОБА_6 прослідували до пішохідного переходу державного кордону України "Шегині", де ОСОБА_3 , яка є інвалідок 3 групи спільно із ОСОБА_6 вийшли о 17:36 годин, як пішоходи за межі державного кордону України, після чого останній по теперішній час не повернувся, а ОСОБА_3 цього ж дня, о 19:03 годин повернулася на територію України.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення:

2. ДіїОСОБА_3 кваліфікуються як незаконне переправлення осіб через державний кордон України, тобто як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України.

Крім того, ОСОБА_3 маючи умисел на організацію незаконного переправлення особи через держаний кордон України, усвідомлюючи, що на період дії правового режиму воєнного стану, введеного Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IХ від 24.02.2022, та постанови КМ України «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» №57 від 27.01.1995, виїзд за межі України військовозобов?язаних осіб забороняється, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 13.12.2023 повторно здійснила пошук військовозобов?язаного громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для подальшого укладання фіктивного шлюбу, тим самим, забезпечити його можливістю безперешкодного перетину державного кордону України.

Так, з метою реалізацію злочинного умислу, спрямованого на незаконне переправлення особи через державний кордон У країни 14.12.2023 ОСОБА_3 спільно із ОСОБА_7 перебуваючи у Дрогобицькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що за адресою: Львівська область, Дрогобицький район, м. Дрогобич, вул. Івана Франка, 20, де здійснили у кладення шлюбу.

В подальшому з метою переправлення особи через державний кордон України 14.05.2024 ОСОБА_3 спільно із ОСОБА_7 прослідували до пішохідного переходу державного кордону України "Шегині", де ОСОБА_3 , яка є інвалідок 3 групи спільно із ОСОБА_7 вийшли о 16:23 годин, як пішоходи за межі державного кордону України та останній по теперішній час не повернувся, а ОСОБА_3 цього ж дня, о 18:47 годин повернулася на територію України.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення:

2. ДіїОСОБА_3 кваліфікуються як незаконне переправлення осіб через державний кордон України, вчиненого повторно, тобто як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.

ІІ. Позиція обвинуваченого

3. В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 вину у інкримінованих їй кримінальноних правопорушеннях визнала повністю та підтвердила обставини, що наведені у обвинувальному акті. Пояснила, що дійсно зазначеного дня та часу, при наведених в обвинувальному акті обставинах, з метою незаконного переправлення осіб через кордон України, оскільки є інвалідом ІІІ групи, зареєструвала шлюб із ОСОБА_6 , а після його розірвання, зареєструвала шлюб із ОСОБА_7 .

4. У вчиненому щиро розкаялася, зазначила, що критично оцінює свої діяння, просила не застосовувати суворої міри покарання. Згідна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, згідна на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без дослідження доказів, якими підтверджуються встановлені досудовим розслідуванням обставини, а також згідна із встановленими обмеженнями оскарження вироку за результатами розгляду обвинувального акту в спрощеному провадженні.

ІІІ. Оцінка Суду

5. Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчинених кримінальних правопорушеннях визнала повністю, вона та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини, викладені в обвинувальному акті, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження, та, роз`яснивши їм положення КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме: про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі відносно тих обставин, які ніким не оспорюються.

6. Суд обмежився допитом обвинуваченої ОСОБА_3 та дослідженням документів, які характеризують обвинувачену, як особу.

Показання обвинуваченої у судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннях у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлялося.

7. Судовий розгляд провадження проводився відносно обвинуваченої ОСОБА_3 в межах пред`явленого обвинувачення.

8. Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.

9. Враховуючи показання обвинуваченого, співвіднісши їх з фактичними обставинами справи, приймаючи до уваги те, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, Суд приходить до переконання, що дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за частиною першою статті 332 КК як незаконне переправлення осіб через державний кордон України та за частиною другою статті 332 КК як незаконне переправлення осіб через державний кордон України, вчиненого повторно.

10. Вина ОСОБА_3 у скоєному доведена у повному обсязі поза розумним сумнівом.

ІV. Призначення покарання

11. При призначенні покарання суд враховує, що у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

12. У справі «Ізмайлов проти росії» (рішення від 16.10.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи. Також у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005) та «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.02.2005) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

13. Згідно з п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

14. Обвинувачена ОСОБА_3 вчинила кримінальні правопорушення, які згідно ст.12 КК України відносяться до нетяжкого та тяжкого злочину.

15. Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , відповідно до ст.66 КК України є: щире каяття, а також повне та беззастережне визнання вини обвинуваченим, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

16. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_8 відповідно до ст.67 КК України не встановлено.

17. Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1 ст.1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

18. Обираючи покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд також враховує те, що вона раніше не судима, щиро розкаялася у вчиненому, висловила жаль з приводу вчиненого діяння, висловила критичне відношення до вчиненого та бажання виправитись, зазначила, що зробила для себе відповідні висновки, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке виражається в тому, що вона добровільно у будь-якій формі своїми активними діями надала допомогу органам досудового розслідування та суду у з`ясуванні тих обставин вчинення злочину, що мають істотне значення для повного розкриття, вчинених кримінальних правопорушеннях, враховуючи її стан здоров`я на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, роль у скоєному кримінальному правопорушенні та поведінку до і після вчинення кримінального правопорушення, позитивно характеризується за місцем проживання, є інвалідом ІІІ групи, має на утриманні малолітню дитину, яку виховує сама. Суд враховує, що обставини, які обтяжують покарання відсутні, у даному кримінальному провадженні відсутній потерпілий, вчиненим злочином завдана шкода лише державним та суспільним інтересам.

19. З огляду на викладене, та, враховуючи позицію прокурора, який просив призначати покарання для обвинуваченої за ч. 1 ст. 332 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 332 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади або займатися діяльністю, пов`язаною із перетинанням особами державного кордону України, із застосуванням ст. 75 КК України, керуючись принципом законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд приходить до висновку та погоджується, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання в межах санкції інкримінованих їй статей КК України: за ч. 1 ст. 332 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 332 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади або займатися діяльністю, пов`язаною із перетинанням особами державного кордону України.

На підставі ч.1 ст.70 КК України ОСОБА_3 визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

20. Суд також погоджується із думкою прокурора, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за її поведінкою під час іспитового строку, тобто його припустимо звільнити її від відбуття покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК, що буде відповідати справедливому співвідношенню між вчиненим злочином та заходами, які застосовуються до винного і зумовлені метою кримінального покарання, є необхідними і не надмірними.

21. У зв`язку зі звільненням ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, необхідно покласти на неї обов`язки, передбачені статтею 76 КК.

22. Вирішуючи питання встановлення іспитового строку та покладення обов`язків із числа регламентованих ст.76 КК України, слід зазначити, що статтею 75 того ж Кодексу передбачено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням. У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

23. У кримінальних провадженнях № 205/7091/16-к у постанові від 17 жовтня 2019 року, № 206/5073/15-к у постанові від 12 вересня 2018 року, Верховний Суд наголосив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

24. З огляду на наведене, з урахуванням обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_3 іспитовий строк тривалістю в 2 роки, із покладенням на неї обов`язків, регламентованих ст.76 КК України, що буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування до обвинуваченої ОСОБА_3 ст.69 КК України, суд не вбачає.

25. Суд приходить до переконання, що таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

26. Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

V. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку

Вирішення питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

27. Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

28. Ухвалою слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 27.03.2025 накладено арешт на речові докази у даному кримінальному провадженні, Суд приходить до висновку про необхідність скасування арешту з вищезазначеного майна, оскільки на даний час обставини, які були підставою накладення арешту на вказане майно відсутні.

Вирішення питання долі речових доказів

29. Долю інших речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

30. Процесуальні витрати по справі відсутні.

31. Цивільний позов відсутній.

32. Запобіжний захід ОСОБА_3 на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання Суд не вбачає.

З цих підстав, керуючись статтями 368, 370-371, 373-374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, Суд,

у х в а л и в :

1. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 332 Кримінального кодексу України і призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

2. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною другою статті 332 Кримінального кодексу України і призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) роківіз позбавленням права обіймати посади або займатися діяльністю, пов`язаною із перетинанням особами державного кордону України на строк 1 (один) рік.

3. На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_3 остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років із позбавленням права обіймати посади або займатися діяльністю, пов`язаною із перетинанням особами державного кордону України на строк 1 (один) рік.

4. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 (два) роки, якщо вона протягом встановленого іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки.

5. Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

6. Іспитовий строк ОСОБА_3 рахувати з моменту проголошення вироку

7. Скасувати арешт, накладений згідно ухвал слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 27.03.2025.

8. Речові докази:

- мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy S 22», серійний номер НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 із вмонтованою SIM-картою № НОМЕР_4 , який упаковано в спецпакет «НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ УКРАЇНИ» №CRI 1103599; мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy А71», серійний номер НОМЕР_5 , IMEI 1: НОМЕР_6 , IMEI 2: НОМЕР_7 із вмонтованою SIM-картою № НОМЕР_8 , який упаковано в спецпакет «НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ УКРАЇНИ» №CRI 1103603; ноутбук «ProBook Нр ім?я пристрою DESKTOP-ANS1JCK» упаковано в спецпакет «НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ УКРАЇНИ» №3492253; банківську картку «monobank» № НОМЕР_9 , банківську картку банку «Банк Львів» № НОМЕР_10 , банківську картку банку " Банк Львів" № НОМЕР_11 , банківську картку банку " Банк Львів" № НОМЕР_12 , банківську картку банку "monobank" НОМЕР_13 , банківську картку банку "ПУМБ" № НОМЕР_14 , банківську картку банку "Приват Банк" № НОМЕР_15 , банківську картку банку "Приват Банк" № НОМЕР_16 , банківську картку банку "Приват Банк" № НОМЕР_17 повернути власнику ОСОБА_3 ;

- печатку з кліше: « Міністерство юстиції України Мостиський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 20849826», яку упаковано в спецпакет «НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ УКРАЇНИ» №CRI1 103598; печатку з кліше: «Міністерство юстиції України Мостиський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 20849826», яку упаковано в спецпакет «НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ УКРАЇНИ» №CRI1103605 знищити.

9. Процесуальні витрати по справі відсутні.

10. Цивільний позов відсутній.

11. Запобіжний захід ОСОБА_3 на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання Суд не вбачає.

12. На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

13. Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

14. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

15. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок суду виготовлений та підписаний в нарадчій кімнаті 29.12.2025.

Суддя ОСОБА_9