Ухвала суду № 133012057, 29.12.2025, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/1850/25 Справа №456/6406/25

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

29.12.2025 м.Миколаїв

Суддя Миколаївського районного суду Львівської області Рябчун А.В., ознайомившись з матеріалами цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗЕТКА.УА» про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИЛА:

26 грудня 2025 року до Миколаївського районного суду Львівської області зі Стрийського міськрайонного суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗЕТКА.УА» про захист прав споживачів, у яякій позивач просить суд:

1. Розірвати договір купівлі-продажу електросамоката Kugoo M365 PRO Performance (500w/11Ah) чорного кольору вартістю 11 990,00 грн, укладений 17 жовтня 2025 року між мною та Відповідачами відповідно до частини 3 статті 9 Закону України «Про захист прав споживачів»;

2. Стягнути солідарно з Відповідача-1 (ФОП ОСОБА_3 ) та Відповідача-2 (ТОВ «РОЗЕТКА. УА») на його користь грошові кошти у розмірі 11 990,00 грн, сплачені за електросамокат та 219,95 коп. за послуги з доставки;

3. Стягнути солідарно з Відповідача-1 (ФОП ОСОБА_3 ) та Відповідача-2 (ТОВ «РОЗЕТКА.УА») на його користь моральну шкоду у розмірі 25 000,00 грн. відповідно статті 22 Закону «Про захист прав споживачів» та ст.ст.23,1167 ЦК України;

4. Зобов?язати Відповідачів прийняти електросамокат назад після винесення судом рішення.

Крім того, позивач просить суд витребувати у Відповідача-1 (ФОП ОСОБА_3 ) докази проведення розрахункової операції від 17 жовтня 2025 року на суму 11 990,00 грн через зареєстрований реєстратор розрахункових операцій, а саме: копію фіскального чека, електронний розрахунковий документ (Z-звіт) за 17 жовтня 2025 року, відомості про реєстрацію РРО та податкову звітність за жовтень 2025 року, та в порядку статті 13 ЦПК України витребувати з Відповідача-2 (ТОВ «РОЗЕТКА.УА») або Державної податкової служби України код ЄДРПОУ (або РНОКПП як ідентифікатор ФОП) Відповідача-1 (ФОП ОСОБА_3 ) та адресу, на яку я він може повернути електросамокат.

26 грудня 2025 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказана справа передана для розгляду судді Рябчун А. В.

Відповідно до вимог частини 6 статті 187 ЦПК України судом 29 грудня 2025 року було скеровано запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання позивача ОСОБА_1 .

Відповідно до відповіді від 29 грудня2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України з огляду на наступне.

Відповідно до статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Так, у позовній заяві позивач заявив 4 позовних вимоги, з яких 2 немайнові (розірвання договору купівлі-продажу та зобов`язання прийняти назад самокат) та 2 вимоги майнового характеру (стягнення солідарно з відповідачів коштів та стягнення солідарно з відповідачів моральної шкоди).

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач як на підставу звільнення від сплати судового збору, в позовній заяві посилається на ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Разом з тим, згідно із ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Пунктом 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5від12.04.1996р.«Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Таким чином, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду у дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Проте в позовній заяві відсутнє таке обґрунтування позовних вимог.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У зв`язку з цим, застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, ЗУ «Про банки та банківську діяльність», ЗУ «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»)

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У вказаному законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору: про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, винагороди товариства, порядок розподілу товару, тощо. А у разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.

Після укладання договору між сторонами виникають інші правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись.

Отже, в даному випадку положення Закону України «Про захист прав споживачів» не розповсюджуються до наведені в позовній заяві обґрунтування потребують уточнень.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.

Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. Тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Тобто, вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та, що складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 08 листопада 2019 року у справі № 400/100/19 (К/9901/29662/19) та постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц (61-2367св18).

Отже, позивачем заявлено 2 майнові вимоги та 2 немайнові вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня - 3028,00 гривні.

Згідно пп. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, судовий збір сплачується за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, за 2 майнові вимоги позивачеві слід сплатити 3028,00 грн *2=6056,00 грн.

Згідно пп. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, за 2 вимоги немайнового характеру позивачеві слід сплатити 1211,20 грн*2=2422,40 грн.

Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір за 2 вимоги майнового характеру та 2 вимоги немайнового характеру у загальній сумі 8478,40 грн на наступні реквізити:

Отримувач коштів ГУК Львiв/Миколаївська тг /22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38008294

Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.)

Рахунок отримувача UA818999980313181206000013887

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Призначення платежу 101 _____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Миколаївський районний суд Львівської області (назва суду, де розглядається справа).

Крім того, при поданні позову в порушення вимог ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем не вказано повного найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти (стосується відповідача -1).

Також при поданні позову в порушення вимог ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем не зазначення ціни позову, оскільки позов підлягає грошовій оцінці.

Вимога позивача про витребування доказів не підлягає розгляду на стадії залишення позову без руху, відтак, після усунення недоліків позовної заяви, суддя вирішить питання про заявлене клопотання.

Відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, суддя вважає за необхідне позовну заяву ОСОБА_1 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗЕТКА.УА» про захист прав споживачів залишити без руху, надавши позивачу час для усунення виявлених недоліків.

На підставі наведеного, та керуючись статтями 175, 177, 185, ЦПК України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

позовну заяву ОСОБА_1 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗЕТКА.УА» про захист прав споживачів - залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання даної ухвали.

У випадку, якщо зазначені недоліки не будуть усунуті в зазначений строк, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Анна Рябчун