Рішення № 133007142, 29.12.2025, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1790/25

Номер провадження 2/350/966/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2025 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі :

головуючого судді Бейка А.М.,

секретаря судового засідання Маєвської С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

з участю сторін:

представника позивача (в режимі відеоконференції) ОСОБА_3 ,

суд,-

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій сторін:

Позивачка ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Антонович О.С. зврнулася до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області із позовною заявою до відповідача, у якій просила розірвати шлюб зареєстрований між нею та відповідачем 29.09.1992 у Івано-Франківському міському відділі ЗАГС за актовим записом №1371; після розірвання шлюбу залишити їй прізвище " ОСОБА_4 "; стягнути з відповідача у її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з дня подання заяви і до повноліття дітей; стягнути з відповідача на її користь судові витрати по справі.

В основу своїх позовних вимог позивачка зіслалася на те, що з відповідачем по справі вона перебуває у зареєстрованому шлюбі. Від спільного подружнього життя мають двоє дітей, сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне сімейне життя з відповідачем не склалося і їхній шлюб має формальний характер з причин відсутності взаєморозуміння між ними, відсутності спільних поглядів на життя, шлюб та сім`ю, тощо. Це призвело до того, що на даний час вони не підтримують жодних відносин, спільно не проживають, а шлюб існує тільки формально. Подальше проживання та збереження шлюбу є неможливим, що суперечило б їхнім інтересам.

Окрім цього позивачка зазначає, що відповідач у добровільному порядку не надає грошових коштів на утримання дітей хоча має таку можливість, оскільки є фізично здоровою особою працездатного віку, на обліку у центрі зайнятості не перебуває, що свідчить про наявність у нього прихованого доходу, тому на її думку може допомагати дітям.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Антонович О.С. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав викладених у позовній заяві, просила позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не прибув, направив до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій також вказав, що позовні вимоги в частині розірвання шлюбу визнає повністю. Що стосується стягнення з нього аліментів на утримання дітей зазначив, що їхій син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 досяг повноліття ще ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому вимога позивачки про стягнення аліментів на його утримання є безпідставною та задоволенню не підлягає. Разом з тим, зазначив. що згідний сплачувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини з усіх видів його доходів.

Окрім цього просив зменшити суму стягнення з нього сплаченого позивачкою судового збору відповідно до вимог ст. 142 ЦПК України у зв`язку з визнанням ним цивільного позову про розірвання шлюбу, а також суму судового збору за подання позову про стягнення аліментів. Щодо відшкодування понесених судових витрат на правову допомогу вважає, що зазначена позивачкою сума 6500 грн. є явно завищеною і неспівмірною зі складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг). В договорі про надання правничої допомоги, ні в додатку №1 до даного договору не конкретизовано суму оплати та вартість виконаних послуг, не надано акт виконаних робіт чи наданих послуг, банківської квитанції про зарахування грошових коштів на рахунок адвоката чи квитанції адвоката про отримання грошових коштів від позивачки, а тому просив відмовити у стягненні з нього на користь позивачки витрат по оплаті за надання правничої допомоги.

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 10.12.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, відкрив провадження у справі та призначив відкрите судове засідання з повідомленням учасників справи (а.с.22).

23.12.2025 представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Антонович О.С. направила через систему «Електронний суд» заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (а.с. 24-25).

Суд своєю ухвалою від 24.12.2025 постановив судове засідання, яке призначено на 29.12.225 та всі наступні судові засідання в ході розгляду цивільної справи №350/1790/25 проводити дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із представником позивачки ОСОБА_3 відповідно до вимог Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС , з використанням власних технічних засобів та електронного підпису (а.с. 28).

29.12.2025 відповідач ОСОБА_2 направив до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій також вказав що позовні вимоги визнає частково в частині розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6 в розмірі частини з усіх видів його доходів. В іншій частині позовних вимог просив відмовити за безпідставністю, а також просив вирішити питання судових витрат по справі.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 29.09.1992 року, сторони по справі 29.09.1992 в Івано-Франківському міському відділі ЗАГС зареєстрували шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис №1371. Після реєстрації шлюбу дошлюбне прізвище відповідачки « ОСОБА_8 » змінено на « ОСОБА_4 » (а.с.7).

Копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 06.11.1998, серії НОМЕР_3 від 24.11.2021 (а.с. 10-11) підтверджено, що від спільного подружнього життя у сторін є повнолітній син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітня дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_1 являється фізичною особою-підприємцем, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 17.10.2007 року (а.с. 32).

Між сторонами виник спір з приводу розірвання шлюбу, який вони враховуючи наявність неповнолітньої дитини не можуть розірвати в позасудовому порядку.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:

Заслухавши пояснення представника позивачки, проаналізувавши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задоволити частково з таких підстав.

Щодо позовної вимоги про розірвання шлюбу суд зазначає таке.

Частиною першою ст.15, частиною 1 ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Статтею 5 Протоколу №7 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.

Частиною 3 статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Згідно з ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 110 СК України встановлено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Стаття 112 СК України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як визначено ч.2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

З матеріалів справи встановлено, що між сторонами по справі склалися такі стосунки, які призвели до припинення між ними сімейних відносин, розпаду їх сім`ї. Позивачка не бажає зберегти сім`ю, що суперечило б її інтересам, оскільки вони не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільного побуту, їх сім`я розпалася, шлюб існує формально.

Небажання відповідача зберегти шлюб також підтверджено його поясненнями викладеними у направленій до суду заяві згідно яких він не заперечує проти розірвання шлюбу з позивачкою.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання, що збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін у цій справі, а тому шлюб між ними необхідно розірвати.

Відповідно до ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Оскільки позивачка просила не змінювати обране нею прізвище « ОСОБА_4 », враховуючи її інтереси та керуючись вимогами законодавства України, суд вважає її вимогу підставною.

Вирішуючи вимогу позивачки про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання їхніх неповнолітніх дітей суд враховує наступне.

Від спільного подружнього життя у сторін є повнолітній син ОСОБА_5 та неповнолітня дочка ОСОБА_6 .

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. При цьому, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

У частині 1 статті 182 СК України зазначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Суд вважає доведеними доводи позивачки про те, що її спільна із відповідачем дитина проживає разом з нею. Відповідач проживає окремо, участі в утриманні дитини не бере, тому вона просить стягувати з нього аліменти в розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку, які забезпечать регулярне щомісячне утримання дитини. Відповідач не надав суду докази добровільного надання допомоги на утримання дитини, не довів та не обґрунтував свою неспроможність сплачувати аліменти, а також не спростував доводи, зазначені у позовній заяві, тому аліменти на утримання неповнолітньої дитини підлягають стягненню з нього в примусовому порядку.

Враховуючи, що обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задоволити та стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання їхньої неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів суд бере до уваги обставини, зазначені в ч. 1 ст. 182 СК України, у тому числі відсутність у відповідача інших документально підтверджених утриманців, тому вважає, що аліменти у вказаному розмірі є гарантованими, справедливими, розумними та необхідними для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до вимог ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до вимог ст. 430 ЦПК України, рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

V. Розподіл судових витрат:

Також, позивачкою заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається із матеріалів справи, попередній розрахунок витрат на правову допомогу адвоката становить 6500 грн. 00 коп.

Так, на підтвердження надання правничої допомоги у визначеному розмірі, до матеріалів справи долучено: копію договору (угоди) про надання правничої допомоги №24/11/1 від 24.11.2025, укладеного між адвокатом Антонович О.С. та позивачкою ОСОБА_1 (а.с. 12-13); додаток №1 до договору (а.с. 14); копію акту сплати коштів клієнтом адвокату від 24.11.2025 на загальну суму 6500 грн.; ордер на надання правничої допомоги №б/н від 28.11.2025 року (а.с. 17).

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач просив відмовити у задоволенні вимоги позивачки про стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із необґрунтовано завищеним розміром, не співмірним до складності справи та таким, що не відповідає обсягу виконаних адвокатом Антонович О.С. робіт і витраченого нею часу.

Враховуючи, що справи про розірвання шлюбу та стягнення аліментів в межах, визначених чинним законодавством, є справами незначної складності, судова практика у таких справах є сталою, суд дійшов висновку, що вартість послуг адвоката зі складання позовної заяви у цій справі є завищеною.

Відтак, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Крім того, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи сплату позивачкою при зверненні з позовом судового збору за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу, задоволення позову в цій частині, визнання позову відповідачем, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати у справі, понесені позивачкою при сплаті судового збору 605,60 грн. з відповідача, та відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України повернути позивачці з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у сумі 605,60 грн.

Беручи до уваги, що згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» позивачка була звільнена від сплати судового збору при поданні даного позову до суду в частині стягнення аліментів, тому судовий збір в розмірі 1211,20 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, ст.ст. 24, 56, 105, 110, 112, 113, 114, 141, 160, 161, 181-183 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст.206, 258, 259, 263, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задоволити частково.

Шлюб, зареєстрований 29.09.1992 у Івано-Франківському міському відділі ЗАГС за актовим записом №1371 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - розірвати.

При реєстрації розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1 - залишити ОСОБА_4 .

Проводити стягнення аліментів з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , жительки АДРЕСА_1 , на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнення аліментів розпочати з 09.12.2025 і проводити до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , жительки АДРЕСА_1 605,60 грн. сплаченого судового збору та 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , жителя АДРЕСА_1 , на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783 Банк отримувача Казначейство України (ЕАП) Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001 код класифікації доходів бюджету 22030106).

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , жительці АДРЕСА_1 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за квитанцією ID: 7581-4019-3736-2765 від 26.11.2025 у АТ «ТАСКОМБАНК» (одержувач ГУК в Ів.-ФР.об./ТГ Рожнятів/ 22030101), а саме у розмірі 605,60 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Копію рішення направити в Рожнятівський відділ ДРАЦС у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції для проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Бейко