Рішення № 133006411, 30.12.2025, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/9100/25

Провадження № 2/202/4983/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2025 року Індустріальний районний суд міста Дніпра

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Коваленко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення компенсації за невикористанні відпустки, -

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2025 року на адресу Індустріального районного суду міста Дніпра засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення компенсації за невикористанні відпустки.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилаючись на те, що в період з 15.07.2013 по 14.08.2024 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді прохідника підземного 5 розряду з повним робочим днем у шахті на дільниці підготовчих робіть №5 у шахті Відокремленого підрозділу «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля».

14.08.2024 був звільнений на підставі п. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, про що здійснено запис у його трудовій книжці.

При звільненні відповідач не виплатив йому заробітну плату в повному обсязі.

Згідно з розрахунковим листком за вересень 2024 року заборгованість по заробітній платі складає 245912,63 грн.

Довідку про заборгованість по заробітній платі, довідку про середньоденний заробіток відповідач не надав.

Вказав, що на підставі Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» 22.12.2022 № 309 (зі

змінами та доповненнями) 24.02.2022 року було включено територію Селидівської міської територіальної громади за винятком м. Українськ, Новогродівську міську територіальну громаду також було включено до даного переліку.

Зазначив, що ним пропущено строк звернення до суду за захистом своїх прав з поважних причин так з 24.02.2022 року території Селидівської територіальної громади та Новогродівської територіальної громади були у переліку списку - «можливі бойові дії».

Влітку 2024 року почались зачинятись усі установи громад, а саме банки, поштові відділення, суд, адвокатські контори, тощо.

Можливості звернутись за захистом своїх порушених прав в строк трьох місяців на той час не було. Але зазначив, що як обставини, які від нього не залежали відносяться до непереборної сили у вигляді військової агресії та проведення постійних активних бойових дій на території громад, які він зазначив вище.

Тобто, всі ці обставини і є поважною причиною для поновлення стоку для звернення до суду за захистом свої прав. Після евакуації з міста він чекав виплат, які обіцяв відповідач.

По сьогоднішній день обіцяних виплат не отримав та вирішив звернутись до суду.

За цих підстав позивач просить визнати причини пропуску ним строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк та стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену компенсацію за невикористані відпустки у розмірі 245912,63 грн.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX зі змінами, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.

Розпорядженням голови Верховного Суду від 29.04.2022 року № 26/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (Новогродівський міський суд Донецької області)» територіальна підсудність справ Новогродівського міського суду Донецької області визначена Індустріальному районному суду м. Дніпропетровська.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 вересня 2025 року, головуючим суддею у розгляді вказаної позовної заяви визначено суддю Слюсар Л.П., ухвалою якої від 26 вересня 2025 року прийнято цивільну справу до провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 23 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження.

Позивач в судове засідання не з`явився. Відповідно до заяви поданої 15.10.2025 року, через систему «Електронний суд», позивач просив суд розглядати справу без участі позивача.Просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином через підсистему «Електронний суд». Заяв та клопотань не надійшло. Відзиву на позов не надано,у зв`язку з чим, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно з записом у трудовій книжці позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді прохідника підземного 5 розряду з повним робочим днем у шахті на дільниці підготовчих робіть №5 у шахті Відокремленого підрозділу «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля».

Наказом № 579к від 14.08.2024 позивача було звільнено 14 серпня 2024 року на підставі п. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Відповідно до копії розрахункового листка за вересень 2024 року, наданого позивачем, позивачу, зокрема, була нарахована компенсація за невикористані дні відпустки, а всього 293519,82 грн.

При цьому зазначено, що заборгованість по заробітній платі на початок періоду складала 17728,11 грн.

Також зазначено, що було виплачено позивачу за період 07.2024 - 5098,33 грн., за 07.2024 - 4237,56 грн., за 08.2024 - 2000 грн.

Крім того, зазначено виплачено позивачу за період 07.2024 - 5592,94 грн., за 07.2024 - 4648,67 грн., за 08.2024 - 2000 грн.

Заборгованість по заробітній платі на кінець періоду зазначена в розмірі 245912,63 грн.

Згідно з відомостями Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суми річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, наявні відомості про нарахування позивачу Відокремленим підрозділом «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля» за вересень 2024 року доходу в розмірі 293519,82 грн., виплату доходу 15206,97 грн., суму нарахованого податку 52833,37 грн., суму перерахованого податку 85,91 грн. При цьому зазначено дату звільнення 14.08.2024.

При вирішенні між сторонами спору суд виходить із того, що відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Частиною першою статті 83 КЗпП України, частиною першою статті 24 Закону України «Про відпустки» також передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.233 КЗпП, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

{Частину першу статті 233 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1-р/2025 від 11.12.2025}.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1-р/2025 від 11.12.2025 у справі № 1-7/2024(337/24) за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (справа щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат), частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тому суд не вбачає підстав для поновлення строку звернення до суду оскільки він не пропущений.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач доказів на підтвердження проведення з позивачем повного розрахунку при звільненні не надав.

Отже, суд вважає доведеним, що відповідач має перед позивачем заборгованість у розмірі 245912,63 грн.

Таким чином, суд вважає, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити, стягнувши з Державного підприємства «Селидіввугілля» до якого належить відокремлений підрозділ «Шахта 1-3 «Новогродівська» на його користь заборгованість по заробітній платі, в тому числі компенсацію за невикористані дні відпустки, в розмірі 245912 грн. 63 коп.

Крім того, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Отже, задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, суд вважає можливим допустити негайне виконання рішення в частині виплати позивачу заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач при подачі позову був звільнений від сплати судового збору та у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати у виді судового збору в розмірі 3028 грн.00 коп. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відокремленого підрозділу «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля» (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Європейська, 41; 85483, Донецька область, м. Новогродівка, вул. Шахтна-1, код ЄДРПОУ 33621589) про стягнення компенсації за невикористанні відпустки задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (ЄДРПОУ: 33426253) на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену компенсацію за невикористані дні відпустки, в розмірі 245912 (двісті сорок п`ять тисяч дев`ятсот дванадцять) грн. 63 коп. (сума після утримання податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають перерахуванню до відповідного бюджету роботодавцем).

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (ЄДРПОУ: 33426253) на користь держави судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складений 30 грудня 2025 року.

Суддя Л.П. Слюсар