Рішення № 133003394, 09.12.2025, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/18395/24

Провадження №2/523/2815/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2025 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Аліної

за участю секретаря Томілко М.В.

розглянув в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Одеської міської ради, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача ОМР про встановлення факту проживання однією сім`єю, про визнання факту постійного проживання зі спадкодавцемта просив: встановити факт постійного проживання протягом 12 років, як дружини ОСОБА_1 та сина ОСОБА_2 з померлим ОСОБА_3 (спадкодавець) за однією адресою ( АДРЕСА_1 ), в одній квартирі на момент його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

В обґрунтування позову зазначає що, Позивач ОСОБА_1 зі своїм чоловіком ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі 20.11.1987 року, про що Троїцькою сільською радою Любашівського району зроблено відповідний запис № 26 та видано свідоцтво про укладення шлюбу Серії НОМЕР_1 від 20.11.1987 року.

У шлюбі у подружжя народився син: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 від 19.10.1988 року.

Вони були прописані та проживали за адресою: АДРЕСА_2 до 2012 року, потім після продажу зазначеної квартири Позивачка разом з сім`єю переїхали до квартири родичів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в якій прожили з чоловіком з 2012 року по дату його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що загалом склало 12 років.

У зазначеній квартирі вони прописані не були і тривалий час взагалі не мали місця реєстрації, проте факт того, що сім`я Позивачки проживала разом в одній квартирі аж до моменту, коли чоловік помер можуть підтвердити сусіди: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

В 2024 році, позивачка прописалась до квартири, в якій вона з чоловіком та сином проживали з 2012 року.

Після смерті чоловіка, Позивачка з сином звернулась до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сакал Інни Миколаївни, з метою відкриття спадкової справи та вступу у спадок, який залишився від чоловіка та батька ОСОБА_3 . Нотаріусом було відкрито спадкову справу № 68/2023, проте було пропущено строк вступу у спадок, який передбачений ст. 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Статтею 1264 ЦК України визначено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Ухвалою Пересипського районного суду міста Одеси від 11.04.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Пересипського районного суду міста Одеси від 02.06.2025 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_2 про витребування доказів у цивільній справі, витребувано від приватного нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Сакал І.М. належним чином посвідчену копію спадкової справи №68/2023.

Ухвалою Пересипського районного суду міста Одеси від 02.06.2025 року підготовче провадження у справі закрито, призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 16.09.2025р.

Сторони у судове засідання не з`явились про час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Позивачі у судове засідання не з`явились про час та місце розгляду справи були повідомлені судом належним чином надали заяви про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні.

Представник Відповідача, у судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином, у встановлений судом строк, на адресу суду відзиву на позовну заяву не надав.

Враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України та ст.6 Конвенції Про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом України 17.07.1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести за відсутності представника відповідача.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає , що заява є не доказаною, є не обґрунтованою, тому не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

На виконання ухвали суду приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сакал І.М. надала копію спадкової справи яка в спадковому реєстрі була заведена за заявою позивача 08.08.2023 року за номером № 68/2023 (а.с.101-146).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , про що Троїцькою сільською радою Любашівського району 20.11.1987 року зроблено відповідний запис № 26 та видано свідоцтво про укладення шлюбу Серії НОМЕР_1 від 20.11.1987 року. (а.с.5)

У шлюбі у подружжя народився син: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 від 19.10.1988 року. (а.с.6)

У зазначеній квартирі Позивачі прописані не були і тривалий час взагалі не мали місця реєстрації. В 2024 році, позивачка прописалась до квартири, в якій вона з чоловіком та сином проживали з 2012 року, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади (а.с.22).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, про що Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зроблений актовий запис 594 та видано свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_3 (а.с.106)

Після смерті чоловіка, Позивачка з сином звернулась до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сакал Інни Миколаївни, з метою відкриття спадкової справи та вступу у спадок, який залишився від чоловіка та батька ОСОБА_3 . Нотаріусом було відкрито спадкову справу № 68/2023, проте було пропущено строк вступу у спадок, який передбачений ст. 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Дослідивши в сукупності письмові докази, пояснення позивача, вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (ч. 2 ст. 3 СК України).

Членів сім`ї пов`язують взаємні права та обов`язки. Ця ознака є найбільш вагомою для юридичного визначення поняття сім`ї.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03.06.99 №5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Поняття «проживання однією сім`єю» та «член сім`ї» не є тотожними.

Особа може бути близьким родичем спадкодавця, тобто відноситися до членів сім`ї, проте не проживати з ним однією сім`єю.

Центральною ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Відповідно до ч.1 ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Щодо вимог про визнання спадкоємцем 4 черги на спадкування, суд зазначає наступне.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), підлягають врахуванню правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Окрім цього, Верховний Суд у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказав, що обов`язковими умовами для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст.76 ЦПК України).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 не надала суду письмових доказів в обгрунтування позовних вимог.

Також, суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 не довела суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Надаючи оцінку кожному окремому доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

При таких обставинах позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Одеської міської ради, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцемне підлягають задоволенню.

Позивачем не заявлено вимоги про відшкодування судових витрат, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для покладання цих витрат на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 18, 76-81, 89, 141, 200, 206, 211, 223, 258, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Одеської міської ради, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем- відмовити.

Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Пересипський районний суд м. Одеси, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено та підписано 18.12.2025 року.

Суддя Аліна С.С.