Постанова № 133002237, 29.12.2025, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/5237/25

Провадження № 2-а/456/109/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2025 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючої судді Гули Л. В.

з участю секретаря Дверій Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад обставин справи.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом та просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5726026 від 15 вересня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а провадження у справі закрити, поклавши судові витрати на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 15.09.2025 сержантом поліції Канафоцьким Любомиром Романовичем було складено постанову стосовно нього про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5726026, в якій поліцейський вказує, що 15.09.2025 об 11:22:47 у м. Сколе на дорозі Київ-Чоп М06 558 км водій після зупинки працівниками поліції не пред?явив реєстраційний документ на ТЗ та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чим порушив п. 2.4.а.ПДР - керування ТЗ особою, яка не пред?явила посвідчення водія, реєстраційного документа на ТЗ, а також поліса обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ.

Дійсно, 15.09.2025 його було зупинено працівниками поліції у м. Сколе на дорозі Київ-Чоп, однак не об 11:22, як зазначено в постанові, а об 11:10. Після зупинки до Т3 підійшов сержант поліції ОСОБА_2 і сказав, що він порушив ПДР, а саме: здійснив обгін автобуса перед пішохідним переходом. Він зазначене заперечив і попросив у працівника поліції надати докази на підтвердження порушення ним ПДР, однак поліцейський відмовився від свого обов?язку надати йому такі докази. Працівник поліції продовжував наполягати на тому, що він порушив ПДР під час руху ТЗ, і вимагав надати йому документ, що посвідчує особу. Він надав йому зі своїх рук посвідчення водія і поліцейський встановив дані. Після цього поліцейський знову наполягав на тому, що він здійснив обгін автобуса перед пішохідним переходом, та вимагав надати йому документи.

Крім цього, він неодноразово наголошував поліцейському, що не відмовляється надати йому будь-які документи, так як вони у нього є, але просив не порушувати його права і надати докази того, що він порушив ПДР.

Вважає причину зупинки безпідставною і незаконною, тому з метою приховування своїх протиправних дій поліцейський склав оскаржувану ним постанову.

11.11.2025 від УПП у Львівській області Департаменту патрульної поліції до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник останнього просить відмовити в задоволені позову з огляду на наступне. Поліцейський, дотримуючись вимог ст. 278, 279 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 07.11.2015, представився, пояснив правопорушнику причину зупинки та почав з`ясовувати всі необхідні обставини для початку розгляду справи по суті. Уже безпосередньо під час розгляду справи позивача було ознайомлено з вимогами ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення. Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Згідно з ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до п. 2.4. «а» ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Вказує на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів , які б свідчили про обгрунтованість заявлених позовних вимог. Просив суд врахувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 25.06.2020 у справі №520/2261/19. У зв`язку з наведеним відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

18.11.2025 ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, доводи якої зводяться до незгоди з оскаржуваною постановою з підстав, наведених у позовній заяві.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 25 вересня 2025 року головуючим у справі визначено суддю Гулу Л.В. /а.с. 15/

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10.10.2025 адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 30.10.2025. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /а.с. 16/.

11.11.2025 від УПП у Львівській області Департаменту патрульної поліції до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 25-39/.

18.11.2025 позивачем подано відповідь на відзив на адміністративний позов /а.с. 40-41/.

В судовому засіданні 20.11.2025 проведено заміну відповідача УПП у Львівській області на належного відповідача Департамент патрульної поліції /а.с. 45/.

Розгляд справи по суті відбувся 19.12.2025 за участі позивача ОСОБА_1 . По закінченні судових дебатів 29.12.2025 визначено як дату оголошення судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи. В поданому відзиві представник УПП у Львівській області Департаменту патрульної поліції позов заперечив та просив у задоволенні такого відмовити, оскільки дії поліцейського відповідали вимогам закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття в судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.

Суд, перевіривши матеріали справи, дав оцінку зібраним доказам, вважає, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, і в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5726026 від 15.09.2025 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн. Відповідно до вказаної постанови 15.09.2025 об 11:22:47 у м. Сколе, дорога Київ-Чоп М06 558 км, водій після зупинки працівниками поліції не пред?явив реєстраційний документ на ТЗ та поліс обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, чим порушив п. 2.4.а ПДР - керування ТЗ особою, яка не пред?явила посвідчення водія, реєстраційного документа на ТЗ, а також поліса обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ /а.с. 7/.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 автомобіль «Renault Trafic», н.з. НОМЕР_2 , належить ОСОБА_3 /а.с. 9/.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 причіп легковий-В, н.з. НОМЕР_4 , належить ОСОБА_1 /а.с. 10/.

Долучені поліси № 230935316 та № АТ/5794702 підтверджують наявність полісів обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності у власників вищезгаданих наземних ТЗ /а.с. 12-13/.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , володіє посвідченням водія НОМЕР_5 /а.с. 8/.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо правомірності винесення постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення за порушення ним Правил дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Так, спір між сторонами виник з приводу притягнення позивача до відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 77 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача суб`єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законом України «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, (далі -ПДР) та КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із вимогами чинного законодавства.

Згідно зі ст. 1, 13 Закону України «Про Національну поліцію» поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Частиною 3 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Згідно з вимогами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає справу. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статей 249, 276 КупАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться відкрито і за місцем його вчинення.

Приписами ст. 14 та ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`явити для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п. 1.1. ПДР України ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з п. 1.3. ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР України.

Згідно з п. 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Приписами підпункту «а» пункту 2.4. Правил дорожнього руху встановлено, що на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі Закон № 580-VIII) поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Частина 1 статті 126 КУпАП встановлює, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 21.2. статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Водночас, статтею 53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено обов`язки відповідних підрозділів Національної поліції щодо перевірки та контролю обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності

Так, відповідно до статті 53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які стосуються правил дорожнього руху.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до оскаржуваної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України.

Під час розгляду справи в суді встановлено, що 15.09.2025 об 11:22:47 у м. Сколе, дорога Київ-Чоп М06 558 км, водій після зупинки працівниками поліції не пред?явив реєстраційний документ на ТЗ та поліс обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, чим порушив п. 2.4.а ПДР - керування ТЗ особою, яка не пред?явила посвідчення водія, реєстраційного документа на ТЗ, а також поліса обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Суд звертає увагу, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення складена з огляду на те, що позивач на законну вимогу інспектора поліції не пред`явив реєстраційний документ на ТЗ та страховий поліс, чим порушив п. 2.4.а ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 126 КУпАП.

При розгляді справи позивач не заперечив вказаного факту, вказавши, що першочергово вимагав надати докази вчинення ним адміністративного правопорушення (обгону перед пішохідним переходом).

Крім цього, як вбачається з наявного в матеріалах справи запису, здійсненого самим позивачем, поліцейський повідомив, що в нього є дані про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, що в порядку п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» є законною підставою для зупинки транспортного засобу.

В свою чергу, позивач не пред`явив поліцейському реєстраційні документи на ТЗ та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі, що вказує на правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення на підставі частини першої статті 126 КУпАП.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в справі №127/19283/17 від 25.09.2019 зробив висновок, вказавши: «право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов?язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред?явити такі документи. Колегія суддів констатує, що доводи позивача, стосовно необгрунтованості винесення постанови, а саме: факту нездійснення правопорушення, за яке передбачена відповідальність за частиною першою статті 126 КУпАП, спростовуються матеріалами справи, Водночас, на думку скаржника, він має право не пред?являти посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною. Такі доводи позивача не грунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов?язку водія транспортного засобу мати при собі та пред 'явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи».

Відтак твердження позивача про те, що оскільки поліцейським не доведено належними доказами факт порушення ним як водієм ПДР, тому вимога поліцейського до водія про пред?явлення документів, передбачених п. 2.1 ПДР, є неправомірною, - є хибним, оскільки чинним законодавством визначено право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що кореспондується із обов?язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред?явити такі документи.

Таким чином, з огляду на викладене суд вважає, що відповідач дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.126 КУпАП.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Таким чином, з огляду на викладене суд вважає, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

За наведених вище обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про скасування постанови серії ЕНА № 5726026 від 15.09.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 гривень по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Зважаючи на відмову в задоволенні позову, понесені позивачем витрати на сплату судового збору в розмірі 605,60 грн відповідачем не відшкодовуються.

Керуючись ст. 5, 9, 72, 77, 241-246, 255, 286, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29.12.2025.

Суддя Л.В.Гула