Рішення № 133000927, 24.12.2025, Теплицький районний суд Вінницької області

Справа № 144/1587/25

Провадження № 2/144/634/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2025 р. с-ще Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Бондарук О.П.,

з участю секретаря судового засідання Сторожук О.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відшкодування матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в :

13 жовтня 2025 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на його користь матеріальну шкоду в сумі 50125 гривень, а саме 6925 грн оплати, яку здійснено при купівлі стажу та 43200 грн мінімальна пенсія за два роки. В обґрунтування своїх вимог вказав, що у липні 2022 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про отримання індивідуальних відомостей про застраховану особу, щодо обчислення стажу для нарахування пенсії. Справу було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, де після опрацювання документів, рішенням від 19.09.2022 року було відмовлено у призначенні пенсії в зв`язку з тим, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 18 років, 8 місяців, 25 днів, для отримання соціальної пенсії не вистачає 5 місяців. До даного стажу Пенсійним фондом у Вінницькій області у 2020 році не зараховано ОСОБА_1 період роботи у колгоспі ХХ з`їзду КПРС смт. Теплик з 01.01.1990 по 31.12.1990 року, хоча згідно трудової книжки запису про перерив у роботі з 1988 року по 1993 рік не було, та на дублікуючому листі трудової книжки за 1990 рік вказано відпрацьовані людиногодини, вказана виплачена заробітня плата. 02 грудня 2024 року Вінницьким окружним адміністративним судом даний період, 1990 рік, було зараховано.

У Теплицькому відділенні Головного УПФ України у Вінницькій області позивачеві запропонували докупити 5 місяців стажу, за які він заплатив 6925,28 грн.

Після чого, справу ОСОБА_1 направили до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області, для обчислення стажу для призначення пенсії. Рішенням від 13.10.2022 року №025050004215 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії в зв`язку з нестачею стажу, а саме: не зараховано 2 роки навчання у міському технічному училищі №9 м. Харькова в 1974-1975 роках, так як у дипломі відсутній підпис голови екзаменаційної комісії, та 2 роки праці 1975-1977 рр. у «Південьтрансстрой» м. Харкова. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року було зараховано період навчання з 01.09.1974 року по 10.07.1975 року та період роботи з 10.07.1975 року по 27.04.1977 рік.

Позивач зазначає, що у зв`язку із постійними безпідставними відмовами Пенсійного фонду він отримав пенсію при настанні 65-річного віку, коли мав би отримати при настанні 63-річного віку. Таким чином втратив пенсію, яка за два роки (при мінімальних виплатах) становить 1800 грн х 24 місяці = 43200 грн.

Ухвалою судді від 20 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Не погоджуючись з позовними вимогами, представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області Марчук Микола Олександрович подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних та необгрунтованих. Зазначив, що Головним управлінням рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справах № 120/2687/23, 120/10726/24 виконані в межах покладених судом зобов`язань, а отже вжито всіх можливих заходів у відповідності до чинного законодавства щодо виконання судових рішень на користь позивача. Натомість позивачем не надано жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв`язку між діями відповідача та завданням йому матеріальної шкоди. При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення матеріальної шкоди. Тому, Головне управління вважає, що позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди є необґрунтованими, відповідно, відсутні правові підстави щодо їх задоволення.

У відповіді на відзив позивач заперечив проти позиції Відповідача, просив суд не брати відзив до уваги, оскільки в позовній заяві є достатньо доказів заподіяння йому майнової шкоди неправомірними рішеннями Головного УПФ України.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити без його участі та врахувати обставини, викладені у ньому.

Суд, заслухавши думку позивача, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 13.09.2022 ОСОБА_1 звертався до територіальних органів Пенсійного фонду за призначенням пенсії відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі-Закон 1058). Дане звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та винесено рішення від 19.09.2022 за №025050004215 про відмову в призначенні пенсії в зв`язку з відсутністю страхового стажу. Страховий стаж позивача становив 18 років 08 місяців 25 днів (а.с. 8).

У свою чергу ОСОБА_1 здійснив доплату за травень 2006, з лютого 2007 по червень 2007 до мінімального страхового внеску для набуття необхідного страхового стажу, а саме 19 років та повторно звернувся з заявою на призначення пенсії 05.10.2022. Дане звернення було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Миколаївській області та 13.10.2022 винесено рішення №025050004215, згідно з яким страховий стаж ОСОБА_1 склав 13 років 08 місяців 26 днів.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано такі періоди: навчання з 01.09.1974 по 10.07.1975 згідно із атестатом №116 від 10.07.1975, оскільки відсутній підпис голови екзаменаційної комісії, період роботи з 10.07.1975 по 27.04.1977 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 19.06.1979, оскільки запис про роботу здійснено пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. Відсутні дані щодо видачі дублікату трудової книжки.

Для зарахування оскаржуваного періоду необхідним є надання уточнюючих довідок, що видані на підставі первинних документів підприємства, де працював позивач, про що його було повідомлено в оскаржуваному рішенні (а.с. 9, 10).

17.03.2023 Позивач звернувся з позовом до Вінницького окружного адміністративного суду, де просив визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.09.2023 № 120/2687/23 адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 13.10.2022 року №025050004215 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , зобов`язано зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1974 по 10.07.1975 у Технічному училищі №9 м. Харкова та період роботи з 10.07.1975 по 27.04.1977 у тресті «Південьтрансстрой» (а.с. 12-15).

На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.09.2023 № 120/2687/23 Головним управлінням здійснено повторний розгляд заяви позивача про призначення пенсії за віком, та зараховано до страхового стажу період навчання з 01.09.1974 по 10.07.1975 та період роботи з 10.07.1975 по 27.04.1977, що Позивачем не заперечувалось у судовому засіданні.

З рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року №120/10726/24 вбачається, що у червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.01.1990 по 31.12.1990 в колгоспі ім. ХХ з`їзду КПРС смт. Теплик Гайсинського району Вінницької області, в чому йому було відмовлено, оскільки записи про роботу не відповідають вимогам Інструкції.

Вказаним рішенням суду Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зобов`язано зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.1990 по 31.12.1990 в колгоспі ім. ХХ з`їзду КПРС смт. Теплик Гайсинського району Вінницької області (а.с. 17-19).

На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі 120/10726/24 Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії позивача, з урахуванням періоду роботи з 01.01.1990 по 31.12.1990 в колгоспі ім. ХХ з`їзду КПРС смт. Теплик, Гайсинського району Вінницької області, що підтверджено Позивачем під час розгляду справи в суді.

За таких обставин, Відповідачем рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справах № 120/2687/23, 120/10726/24, виконані в межах покладених судом зобов`язань та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення.

Водночас відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто, в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 серпня 2018 року у справі №175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі №242/65/17, від 27 лютого 2019 року у справі №423/3544/16-а та від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17 та від 31 березня 2020 року у справі №446/656/17.

Однак кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону № 1058, у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону № 1058 закріплено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із частиною третьою статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Розділом 15 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663, урегульовано порядок здійснення доплати відповідно до частини третьої статті 24 Закону №1058.

Так, застрахована особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та бажає зарахувати неповний місяць роботи до страхового стажу як повний місяць, подає до органів Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії заяву згідно з додатком 28 цієї Інструкції.

Працівник відділу надходження доходів на підставі даних персоніфікованого обліку про періоди, за які застрахована особа бажає здійснити доплату у сумі, не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, складає повідомлення-розрахунок згідно з додатком 29 цієї Інструкції.

Застрахована особа здійснює доплату в сумі, зазначеній у повідомленні-розрахунку, протягом 10 календарних днів з дня його отримання.

З аналізу наведених норм права вбачається, що чинним законодавством України передбачено можливість зарахування громадянам додаткових місяців роботи до страхового стажу, шляхом укладення ними договорів про добровільну участь та доплати коштів на рахунок Пенсійного фонду України з метою зарахування неповних місяців роботи як повних. При цьому, вказаний правовий механізм передбачений з метою отримання особами права на пенсійне забезпечення за умови досягнення ними встановленого Законом №1058 пенсійного віку, але за відсутності необхідного для цього мінімального загального страхового стажу.

В ході розгляду справи судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області направлено ОСОБА_1 повідомлення-розрахунок №43 від 26 вересня 2022 року, яким з метою зарахування неповних місяців до страхового стажу як повних місяців, йому визначено суму доплати 6925,28 грн (а.с. 10).

Для зарахування неповних місяців страхового стажу як повних за періоди травень 2006, березень 2007, квітень 2007, травень 2007, червень 2007 Позивачем було сплачено 6925,28 грн, що не заперечується Відповідачем.

Однак Позивач не звертався в порядку адміністративного судочинства з позовом про визнання недійсним повідомлення-розрахунку від 26.09.2022 №43, складеного ГУПФУ у Вінницькій області, як і не звертався до відповідного органу із заявою про повернення коштів в порядку, передбаченому Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 16 січня 2016 року №6, яким передбачено, що повернення коштів здійснюється на підставі заяви платника про таке повернення.

У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, Заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено Кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.

У випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 5 цього Порядку, заява подається до органу доходів і зборів за місцем обліку помилково сплачених Коштів у довільній формі із зазначенням суми та напряму повернення.

Помилково сплачені суми у випадках, передбачених підпунктами 3 та 4 пункту 5 цього Порядку, підлягають поверненню з урахуванням положень статті 43 Податкового кодексу України та пункту 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

У разі надходження Заяви про повернення Коштів, що надміру сплачені страхувальниками, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, Платник додає оригінал або завірену ним копію розрахункового документа (квитанцію, платіжне доручення тощо), що підтверджує сплату Коштів на рахунок 3719.

Підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення обліку платежів та складання звітності, у строк не більше ніж три робочих дні з дня отримання Заяви з відміткою про підтвердження повернення Коштів на підставі даних інформаційної системи готує висновок за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку (далі - Висновок) та два примірники Реєстру висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - Реєстр висновків) за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Висновки реєструються в журналі обліку висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку та протягом одного робочого дня від дати їх реєстрації разом з примірником Реєстру висновків передаються до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку.

На підставі Висновку та у строк не пізніше ніж три робочих дні з дня його реєстрації підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, нижчого рівня оформлює розрахунковий документ на повернення Коштів з рахунку НОМЕР_2 , на який їх було сплачено, та направляє його відповідному управлінню (відділенню) Державної казначейської служби України у районі, районі у місті, місті обласного, республіканського значення (далі - управління (відділення) Казначейства).

Враховуючи наведене, суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні позовної вимоги про стягнення з ГУ ПФУ у Вінницькій області коштів в сумі 6925,28 грн в рахунок матеріальної шкоди, з огляду на її передчасність.

Одночасно суд вважає за можливе повідомити позивачу про наявність у нього права на звернення до ГУДПС у Вінницькій області із заявою відповідно до вимог Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів.

Відповідно до статей 1166, 1173, 1174 ЦК України, шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади або їх посадових осіб, відшкодовується за наявності сукупності таких умов:

1.протиправність рішення, дії або бездіяльності;

2.наявність шкоди;

3.причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Отже, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

Таким чином, обов`язок доказування спричиненої матеріальної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 335/6977/22.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 826/20221/15, сам факт скасування рішення суб`єкта владних повноважень не є безумовною підставою для відшкодування шкоди позивач повинен довести всі елементи складу цивільного правопорушення.

Суд встановив, що рішення органів Пенсійного фонду України щодо незарахування окремих періодів страхового стажу були предметом судового контролю в адміністративному судочинстві.

За результатами розгляду відповідних адміністративних справ рішеннями Вінницького окружного адміністративного суду спірні періоди були зараховані.

Матеріалами справи підтверджено, що всі зазначені судові рішення виконані Відповідачем, здійснено перерахунок пенсії та призначено пенсію за віком з 21.01.2024 року, що позивачем не заперечується та не ставиться під сумнів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії Відповідача мали характер правозастосовної діяльності, здійснювалися на підставі чинного законодавства та не містять ознак умисної чи очевидно неправомірної поведінки.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Позивачем не доведено, яким саме рішенням чи бездіяльністю Відповідача йому заподіяно матеріальної шкоди, оскільки деякі з них визнавались протиправними та скасовувались в порядку адміністративного судочинства, не надав суду відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, навівши лише довільно розраховану суму збитків у розмірі мінімальної пенсії за два роки. Ба більше, ОСОБА_1 не надав суду навіть довідку з ПФ про отримувану ним на даний час пенсію, з якої дати Позивачу здійснено призначення пенсії, який ж саме страховий стаж йому підтверджено, в результаті чого правових підстав вважати зазначені суми «втраченими» з вини відповідача суд не встановив.

Таким чином, позивачем не доведено умови та підстави покладення цивільної відповідальності, а саме, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між цими діями та спричиненою шкодою, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Європейський суд з прав людини у справі «Кечко проти України» зазначив, що держава не несе відповідальності за затримку або відмову у соціальних виплатах, якщо така відмова ґрунтується на чинному законодавстві та підлягає судовому перегляду, яким особа фактично скористалася.

У даній справі позивач скористався ефективними засобами юридичного захисту, а попередні рішення судів виконані.

Позивачем не доведено наявності сукупності умов цивільно-правової відповідальності відповідача, зокрема причинного зв`язку між діями Пенсійного фонду та заявленою матеріальною шкодою.

Заявлені вимоги ґрунтуються на незгоді з правозастосовною діяльністю органу державної влади, що саме по собі не є підставою для відшкодування шкоди.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 7681, 141, 263265 ЦПК України, статтями 1166, 1173, 1174 ЦК України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, суд

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відшкодування матеріальної шкоди, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7 м. Вінниця, ЄДРПОУ 13322403.

Повний текст рішення виготовлено 29.12.2025 року.

Суддя