Вирок № 133000022, 30.12.2025, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

гСправа № 196/162/20 Провадження №1-кп/0187/10/25

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙСУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2025 року селище Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12019040000000255 від 18.03.2019 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в станиці Обливська Ростовської області, Російська Федерації, громадянин України, маючий повну загальну середню освіту, одружений, пенсіонер, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 і його захисника адвоката ОСОБА_5 , представника потерпілих адвоката ОСОБА_6

В С Т А Н О В И В:

18.03.2019, близько 13 години 30 хвилин, водій ОСОБА_3 , маючи посвідчення водія НОМЕР_1 від 04.10.2017, керуючи технічно справним автомобілем «MAN TGA 18.430» реєстраційний номер НОМЕР_2 , з причепом «KRONE SDR 27» реєстраційний номер НОМЕР_3 , які згідно свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів серій НОМЕР_4 від 07.04.2012 та СХІ 132491 від 07.04.2012 належить «Волинь БУДТРАНС», здійснював рух в світлий час доби по сухому асфальтованому покриттю ділянки автошляху Н 31, який має по одній смузі для руху в коленому напрямку сполученням «Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка» зі сторони смт. Царичанка в напрямку м. Дніпро, та на якому встановлено дорожні знаки 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху 50».

Під час руху по вищевказаному автошляху в районі с. Супина, яке розташоване в Царичанському районі Дніпропетровської області, ОСОБА_3 , здійснював рух зі швидкістю не менше ніж 59,3 км/год., чим грубо порушував вимоги п. 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, згідно до якого «Водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість зазначену в п. 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки, 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил», в результаті чого не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров`я громадян, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, в районі електроопори № 13, яка розташована на зустрічній смузі відносно напрямку його руху допустив наїзд передньою частиною автомобіля «MAN TGA 18.430» реєстраційний номер НОМЕР_2 на пішохода ОСОБА_7 , який перетинав проїзну частину у невстановленому місці зліва направо по ходу його руху, і якого водій об`єктивно спроможній був виявити.

Своїми діями водій ОСОБА_3 , грубо порушив вимоги п.п. 1.3., 1.5., 2.3 б), 12.3., 12.9 б) Правил дорожнього руху України, які свідчать:

п. 1.3.: «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими»;

п. 1.5.: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 2.3. (б).: «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 12.3.: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».

п. 12.9. «б»: «перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 і 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил».

Порушення п. 12.9. «б», Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 знаходиться у причинному зв`язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пішохід ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді: переломів

2,3,4-го, 9,10-го ребер по задньо-пахвинній лінії ліворуч,5,6,7,8-го ребер по середньо-пахвинній лінії ліворуч, 11,12-го ребер по задньо-пахвинній лінії ліворуч, 2,3,4,5,б,7,8-го ребер по задньо-пахвинній лінії праворуч з пошкодженням пристінкової плеври на рівні 7,8-го ребер з масивним темно- червоним крововиливом у міжреберні м`язи з обох боків на ділянці 50x29см; перелом кісток склепіння та основи черепу, крововиливи під оболонки та у речовину головного мозку; перелом тіла лонної кістки праворуч з крововиливом у м`язи малого тазу розміром 10x8,Осм; у зовнішнього краю лівої брови два овальних садна з підсохлим дном темно- червоного кольору нижче рівня шкіри розміром 1,5x1,Осм та 0,6x0,5см. такого ж характеру садна розташовані: на спинці носу ліворуч розміром 1,0x0,8см, по верхньому краю правої брови в середній третині розміром 1,0x0,5см, навколо якого смугастий багрово-червоний синець з нечіткими контурами розміром 2,0х 1,0см, на тильній поверхні лівої кисті в проекції 2-го та 5-ї п`ястних кісток розміром 0,5x0,3см та 1.5x0.3см на передній поверхні правого колінного суглобу розміром 2,0х 1,0см, на зовнішній поверхні лівого ліктьового суглобу розміром 0,7x0,5см, з багрово-червоним синцем навколо 3,5x2,0см; синці такого ж характеру, як вище описані розташовані: на зовнішній поверхні лівого вуха з розповсюдженням на щоку - уривчастий розміром 6,0x3,0см, по зовнішній поверхні лівого стегна в верхній третині на відстані 90см від підошви - овальний розміром 7,0x6,0см.

Виявлена сполучена тупа травма тіла відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, по ознаці небезпеки для життя та в даному випадку призвела до смерті ( п.п.2.1.3. Наказ №6, МОЗ України від 17.01.1995 року), яка настала 18.03.2019 о 15:00 годин в приміщенні КЗ «Кам`янська міська лікарня швидкої медичної допомоги» ДОР.

Вказаними діями, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України (в редакції Закону від 24.09.2008), а саме, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

В судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому правопорушенні заперечував та показав наступне.

До події ДТП по автошляху Н 31 він їздив майже кожного тижня. 18.03.2019, близько 13-30, керуючи сідловим тягачем з напівпричепом по автошляху Н 31 в напрямку з смт. Царичанка в напрямку м. Дніпро. На той момент він не знав, що рухався по населеному пункту - с. Супина, так як відповідного дорожнього знаку не було. Їхав зі швидкістю близько 60-70 км/год. жодних обмежень швидкості не було.

За виїздом із АЗС, яке розташоване справа, за 150 м. до пішохідного переходу, проїзну частину переходив пішохід зліва направо відносно його напрямку руху. Темп його руху був не швидким. Рухався він через зустрічну смугу в напрямку траєкторії руху його автомобіля. Коли пішохід доходив до розділової смуги, він почав зменшувати швидкість, а потім застосував екстрене гальмування. Після зупинки він підійшовши до пішохода який лежав на спині обличчям догори, попробував пульс на шиї. Пульс відчувався. Він відразу зателефонував до поліції. Через деякий час, близько через 40 хв. після ДТП, приїхала швидка. Після приїзду швидкої приїхали працівники патрульної служби, які огородили місця ДТП і склали протокол про адміністративне правопорушення за відсутність у нього поліса страхування. Через 2 години приїхав слідчий.

З протоколом огляду місця події він ознайомився. Наголошує, що дорожніх знаків щодо позначення населеного пункту не було, їх не було також на схемі місця ДТП.

За його участі проводився слідчий експеримент.

Чи контактував пішохід з кабіною автомобіля він не чув і не бачив. Слідів контактування пішохода на кабіні він не бачив. В той час, описані слідчим пошкодження на передній частині кабіни не пов`язані з контактуванням з пішоходом так як розміщені вище і нижче відносно зросту пішохода.

Заперечення щодо обвинувачення пояснює тим, що не погоджується, що смерть пішохода могла настати від зіткнення з його керованого ним автомобілем, він не міг отримати описані тілесні ушкодження від даного ДТП. Припускає, що його смерть могла настати від побиття чи інших обставин. Крім того, сумнівається, що пішоходом був саме ОСОБА_8 , так як існує багато неточностей щодо особи пішохода.

Так як свою провину він не визнає, тому заперечує проти заявленого цивільного позову.

Вина ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення за обставин, визнаних судом доведеними, підтверджується сукупністю досліджених та оцінених в судовому засіданні доказів, які ретельно перевірені та оцінені з точки зору належності, допустимості, достовірності, а її сукупність з точки зору достатності, для ухвалення даного обвинувального вироку.

Потерпіла ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що крім неї, ОСОБА_7 мав ще трьох дітей. З батьком вона підтримувала родинні стосунки. За життя батько був активним та особливих скарг на здоров`я не виказував.

18.03.2019 вони перебували вдома та їй зателефонував водій маршрутного таксі, повідомив, що в с. Супина сталося ДТП і потерпілим, можливо, є її батько. Вона зателефонувала до поліції і запитала про ДТП, але їй нічого не відповіли. Через деякий час до неї зателефонував працівник поліції і запитавши зовнішні ознаки (прикмети) її батька, далі повідомив, що постраждалий в лікарні швидкої допомоги м. Кам`янське. Вони з чоловіком негайно поїхали в м. Кам`янське де дізнались про смерть її батька. В лікарні з нею проведено впізнання і вона впізнала свого батька ОСОБА_7 , крім того в лікарні перебували документи батька (паспорт), які він завжди носив при собі.

З ОСОБА_3 вона спілкувалась по телефону під час поховання батька 20.03.2019 і він висловивши жаль сказав, що кабіна автомобіля хитнулася і сталося ДТП.

Наполягає на максимальному та реальному покаранні для ОСОБА_3 .

Заявлені в цивільному позові вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що він навесні 2019 року працював заправщиком на АЗС в с. Супина. З території АЗС він бачив, що вантажівка з причепом проїжджаючи повз АЗС в напрямку м. Дніпро почала скидати швидкість та гальмувати. Далі він зайшов до приміщення АЗС. Через деякий час вийшовши для заправки автомобіля він побачив вказану вантажівку на смузі свого руху, яка стояла перекривши виїзд із АЗС, а на дорозі лежала людина, водій вантажівки, в той час, викликав швидку. ДТП сталося не на пішохідному переході. Чоловіки, що лежав на асфальті мав сиву бороду.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що вона в складі СОГ прибула до місце ДТП за фактом наїзду на пішохода. Потерпілого на місці вже не було та його забрали працівники швидкої медичної допомоги. Особу потерпілого їй повідомив черговий по відділку поліції. ОСОБА_3 перебував на місці ДТП. Вона зафіксувала виявлені обставин ДТП та склала протокол огляду місця події. На передній частині кабіни автомобіля малися пошкодження, які вона відобразила в протоколі огляду. Деякі дорожні знаки вона не відобразила через інтенсивність руху транспортних засобів та зробила це додатковою слідчою дією. Так як в результаті ДТП потерпілий помер, всі зібрані матеріали направлено до СУ Дніпропетровської області.

Крім зазначеного винність ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю досліджених судом документів та висновками експертів.

В протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 18.03.2019, розпочатого о 15-24 слідчим ОСОБА_11 за участі понятих і в присутності ОСОБА_3 з фототаблицями та схемою зафіксовані відомості щодо обставин ДТП, зокрема: місце ДТП - ділянка автошляху Н 31, 61км+800 м; розташування транспортного засобу автомобіля «MAN» реєстраційний номер НОМЕР_2 і ушкодження пошкодження у виді тріщини на передній частині бамперу автомобіля; завантаженість водій і харчова добавка 15 тон; та гальмівний шлях довжиною: 1) 20 м., 2) 22 м. (т. 2 а.с. 106-118).

03.09.2019 проведено додатковий огляд місця події - автошлях Н 31, від с. Царичанка до м. Дніпро (розпочато зі знаку «Могилів» за яким встановлено, що на відстані близько 61 км. встановлено знак 5.53 «Новопідкряж 5»; далі на відстані близько 80 м. знаходиться дорожній знак 5.21.1; далі на відстані близько 630 метрів розташований дорожній знак 1.23.4; далі на відстані близько 50 м. дорожній знак 3.29. «Обмеження швидкості руху70» та відразу за ним, на відстані близько 20 м. розташований дорожній знак 3.29 «Обмеження швидкості руху 50»; за вказаним дорожнім знаком з правої сторони АЗС. (т. 2 а.с.156-159).

Згідно листа Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області від 30.08.19 № 1-11/2034 та викопіювання схеми організації дорожнього руху на виконання Окремого доручення Укравтодору від 26.09.2017 р. № 317-ОД для покращення безпеки руху на пішохідних переходах поза межами населених пунктів Службою у 2018 році були встановлені дорожні знаки 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 70, 50» на вищевказаній ділянці автодороги в місті пішохідного переходу, км 61+684. Заборонні знаки встановлені згідно з ДСТУ 4100:2014 «Безпека дорожнього руху. Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування» ( т. 2 а.с.160-162).

Згідно висновку експерта від 31.05.2019 № 11/10.2/375 робоча гальмова система автомобіля «MAN TGA 18.430» держ. номер НОМЕР_2 на момент експертного огляду знаходиться в працездатному стані. Система рульового керування автомобіля «MAN TGA 18.430» держ. номер НОМЕР_2 на момент експертного огляду знаходиться в працездатному стані. Робоча гальмова система напівпричепа «KRONE SDR 27» держ. номер НОМЕР_3 на момент експертного огляду знаходиться в працездатному стані. (т. 2 а.с. 130-134).

За висновком експерта від 23.04.2019 № 11/10.4/363 на підставі вище викладеного, оцінюючи ознаки, що вказують на розташування місця наїзду, і слідову інформацію, наявну в матеріалах кримінального провадження, необхідно дійти висновку, що визначити експертним шляхом розташування місця наїзду автомобіля «MAN TGA 18.430» НОМЕР_2 з тілівпричепом «KRONE SDR 27», як геометричну крапку (у метрах) щодо меж проїзної частини і нерухомих орієнтирів не надається можливим. (т. 2 а.с. 136-138).

17.05.2019 за участі ОСОБА_3 проведено слідчий експеримент під час якого останній вказав на обставини ДТП, а саме, що погодні умови відповідали умовам які були на час ДТП. Він рухаючись по вказаному автошляху в напрямку від смт. Царичанка до м. Дніпра зі швидкістю 70 км/год. В районі 61 км+600м він помітив, що по зустрічному узбіччю в протилежному йому напрямку рухається пішохід, який раптово почав переходити проїзну частину дороги зліва направо під кутом до повздовжньої вісі дороги. Місце наїзду на пішохода ОСОБА_7 розташоване на відстані 2,27 м від правого краю проїзної частини дороги.

За участі ОСОБА_3 , під час слідчого експерименту складено схему та якій відображено швидкість автомобіля 70 км/год., відстань від автомобіля до правого краю проїзної частини 0,9 м та місце наїзду на пішохода на відстані 2,27 м від правого краю проїзної частини дороги. (т. 2 а.с. 143-150).

За висновком експерта від 17.09.2019 № 11/10.1/900 у даній дорожній обстановці водій вантажного автопотягу ОСОБА_3 повинен був діяти згідно вимог п. 12.9 «б» та дорожнього знаку 3.29 Правил дорожнього руху України.

При русі з фактичною швидкістю руху (70,0 км/год) водій вантажного автопотягу ОСОБА_3 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода своєчасним застосуванням екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду, при заданих вихідних даних.

При русі з максимально допустимою швидкістю руху автомобіля на даній ділянці дороги 50,0 км/год., водій вантажного автопотягу ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода своєчасним застосуванням екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду, при заданих вихідних даних.

При заданому механізмі події, дії водія вантажного автопотягу ОСОБА_3 не суперечили вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху.

При заданому механізмі події, водія вантажного автопотягу ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 12.9 «б» та дорожнього знаку 3.29 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходилось в причинному зв`язку з даною ДТП.

Швидкість руху вантажного автопотягу згідно довжини сліду гальмування лівих коліс напівпричепа «KRONE SDR 27» була не менше ніж 59,3 км/год. (т. 2 а.с. 152-155).

Крім того, 05.12.2019 за участі підозрюваного ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_12 проведено слідчий експеримент під час якого ОСОБА_3 щодо обставин події ДТП підтвердив в повному обсязі всі надані раніше ним свідчення. На прохання захисника надані ОСОБА_3 свідчення прочитано вголос. На питання захисника ОСОБА_3 пояснив, що екстрене гальмування він застосував при виявленні пішохода , який перебував на зустрічній смузі, ближче до розділової розмітки. Підтвердив, що в момент контакту передньою частиною кабіни керованого ним автомобіля з пішоходом, автомобіль зупинився, та контакт з пішоходом відбувся лише з причини того, що автомобіль був завантажений та внаслідок різкого гальмування, та враховуючи що кабіна була закріплена на повітряних подушках, остання посунулась вперед то і контакт з пішоходом відбувся в наслідок штовхання кабіни вперед, тобто контакт з пішоходом відбувся під час штовхання кабіни вперед по енерції.

Вказані покази підозрюваного ОСОБА_3 , надані під час слідчого експерименту підтверджуються дослідженим в судовому засіданні відеозаписом вказаної слідчої дії, долученим до протоколу слідчого експерименту. (т. а.с. 165-169).

За висновком експерта від 11.12.2019 № 11/10.1/1364, судовим експертом враховано покази підозрюваного ОСОБА_3 , надані 05.12.2019 під час слідчого експерименту і зроблено наступний висновок: у даній дорожній обстановці водій вантажного автопотягу ОСОБА_3 повинен був діяти згідно вимог п. 12.9 «б» та дорожнього знаку 3.29 та 12.3 Правил дорожнього руху України.

При заданих вихідних даних, водій вантажного автопотягу ОСОБА_3 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода своєчасним застосуванням екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду.

При русі з максимально допустимою швидкістю руху автомобіля на даній ділянці дороги 50,0 км/год., водій вантажного автопотягу ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода своєчасним застосуванням екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду.

При заданому механізмі події, дії водія вантажного автопотягу ОСОБА_3 не суперечили вимогам п. 42.3 Правил дорожнього руху.

При заданому механізмі події, водія вантажного автопотягу ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 12.9 «б» та дорожнього знаку 3.29 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходилось в причинному зв`язку з даною ДТП.

Для оцінки дій пішоходів непотрібно застосування спеціальних технічних пізнань, тому оцінити дії пішохода ОСОБА_7 органи розслідування можуть самостійно відповідно до розділу 4 «Обов`язки та права пішоходів» Правил дорожнього руху України. (т. 2 а.с. 171-175).

Згідно висновку експерта № 387-Е від 09.07.19 при дослідженні трупу знайдено: переломи 2,3,4-го, 9,10-го ребер по задньо-пахвинній лінії ліворуч,5,6,7,8-го ребер по середньо-пахвинній лінії ліворуч, 11,12-го ребер по задньо-пахвинній лінії ліворуч, 2,3,4,5,б,7,8-го ребер по задньо-пахвинній лінії праворуч з пошкодженням пристінкової плеври на рівні 7,8-го ребер з масивним темно- червоним крововиливом у міжреберні м`язи з обох боків на ділянці 50x29см; перелом кісток склепіння та основи черепу, крововиливи під оболонки та у речовину головного мозку; перелом тіла лонної кістки праворуч з крововиливом у м`язи малого тазу розміром 10x8,Осм; у зовнішнього краю лівої брови два овальних садна з підсохлим дном темно- червоного кольору нижче рівня шкіри розміром 1,5x1,Осм та 0,6x0,5см. такого ж характеру садна розташовані: на спинці носу ліворуч розміром 1,0x0,8см, по верхньому краю правої брови в середній третині розміром 1,0x0,5см, навколо якого смугастий багрово-червоний синець з нечіткими контурами розміром 2,0х 1,0см, на тильній поверхні лівої кисті в проекції 2-го та 5-ї п`ястних кісток розміром 0,5x0,3см та 1.5x0.3см на передній поверхні правого колінного суглобу розміром 2,0х 1,0см, на зовнішній поверхні лівого ліктьового суглобу розміром 0,7x0,5см, з багрово-червоним синцем навколо 3,5x2,0см; синці такого ж характеру, як вище описані розташовані: на зовнішній поверхні лівого вуха з розповсюдженням на щоку - уривчастий розміром 6,0x3,0см, по зовнішній поверхні лівого стегна в верхній третині на відстані 90см від підошви - овальний розміром 7,0x6,0см.

Виявлена сполучена тупа травма тіла відноситься до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, по ознаці небезпеки для життя та в даному випадку призвела до смерті (п.п. 2.1.3. Наказ № 6, МОЗ України від 17.01.1995 року), давність у творення незадовго до потрапляння у лікарню.

Виявлена сполучена тупа травма тіла утворилася від дії тупого предмета, предметів (якими можуть бути виступаючи частини автомобілю вагонного типу), про що свідчить характер пошкоджень ( наявність синців, саден, переломів кісток), які можливо діяли по передньо-правій поверхні тіла - потерпілий був звернутим правим боком відносно транспортного засобу з послідуючим відкиданням лівим боком на покриття дороги.

При судово-токсикологічному дослідженні крові з трупа гр. ОСОБА_7 , 1945р.н. не виявлені: метиловий, етиловий, ізопропіловий. пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аміловий спирти.

Смерть його настала від сполученої тупої травми тіла, яка супроводжувалася тупою травмою грудної клітини з переломами ребер, закритою черепно-мозковою травмою з переломом кісток склепіння та основи черепу, крововиливами під оболонки та у речовину головного мозку, переломом кісток тазу та ускладнилася шоком, про що свідчать: виявлені пошкодження, данні медичної документації та ознаки шоку: рідкий стан крові, малокров`я внутрішніх органів, крововиливи під внутрішньою оболонкою серця, у правій плевральній порожнині 200мл рідкої крові.

Виявлені тілесні ушкодження перебувають в причинному зв`язку з настанням смерті.

Згідно історії хвороби на його ім`я відомо, що смерть його настала 18.03.19р. о 15:00год.

Виявлена сполучена тупа травма тіла утворилася від дії тупого предмета, предметів (якими можуть бути виступаючи частини автомобілю вагонного типу), які можливо діяли при його вертикальному або близьких до цього положеннях тіла.

Виявлена сполучена тупа травма тіла утворилася від дії тупого предмета, предметів (якими можуть бути виступаючи частини автомобілю вагонного типу), які можливо діяли по передньо-правій поверхні тіла - потерпілий був звернутим правим боком відносно транспортного засобу з послідуючим відкиданням лівим боком на покриття дороги.

Ознак переїзду та волочіння тіла при дослідженні не виявлено.

Ознак переїзду тіла при дослідженні не виявлено. (т. 2 а.с. 139-142).

Надаючи оцінку позиції сторони захисту щодо заперечення пред`явленого обвинувачення, викладеним в поданих клопотаннях, судових дебатах і останньому слові підсудного, суд приходить до наступних висновків.

Так, оцінюючи твердження сторони захисту про відсутність даних які вказують на те, що смерть ОСОБА_7 настала в наслідок саме зіткнення з автомобілем яким керував ОСОБА_3 , судом досліджено наступні документи і відповідно них встановлено наступні обставини:

1)Згідно медичної картки стаціонарного хворого № 1904 госпіталізованого до лікарем КЗ «КМЛШМД» ДОР 18.03.2019 о 15-00, чоловік. Особа вказано як невідомий (допис ОСОБА_8 ), вік 70р. дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 о 15-30. Зазначено наступний діагноз: СТТ. ЗЧМТ? Забій ГМ? ЗТГК. Перелом 4,5,6 ребер праворуч, 3,4,5,6 ребер ліворуч внутрішньо легенева кровотеча. Правобічний пневмоторакс. Правобічна підшкірна емфізема. ТГК? Внутрішньочеревна кровотеча? В розділі Судмед діагнозі причиною смерті зазначено а) шок; б) інші уточнені травми із залученням із залученням декількох ділянок тіла; г) пішохід травмований при зіткненні з важким вантажним транспортним засобом пересування або автобусом. (т. 6 а.с. 226-233)

2)За протоколом реанімаційних заходів до історії хвороби № 1904 хворого Невідомого від 18.03.2019 клінічна смерть діагностовано в 15-00 год. Реанімаційні заходи розпочато о 15-00 год., закінчено їх проведення о 15-30 год. Реанімаційні заходи проведено у повному обсязі згідно з протоколу на протязі 30хв. Без ефекту. 18.03.2019 о 15-30 констатована біологічна смерть. Діагноз основний: СТТ. ЗЧМТ? Забій ГМ? ЗТГК. Перелом 4,5,6 ребер праворуч, 3,4,5,6 ребер ліворуч внутрішньо легенева кровотеча. Правобічний пневмоторакс. Правобічна підшкірна емфізема. ТГК? Внутрішньочеревна кровотеча? (т. 6 ас. 228).

3)Відповідно до посмертного епікризу картки стаціонарного хворого № 1904 на особу: Невідомий, вік 70 років, госпіталізований 18.03.2019 о 15-00, дата смерті: 18.03.2019 15-30. Реанімаційні заходи проведено у повному обсязі згідно з протоколу на протязі 30хв. без ефекту. 18.03.2019 о 15-30 констатована біологічна смерть. (т. 6 ас. 229-230).

4)18.03.2019 з 17-40 до 18-10 слідчим Південного ВП ОСОБА_13 в присутності понятих проведено огляд трупа та складено опис ушкоджень на тілі померлого, а також складено ілюстраційну таблицю і зображення які містять крім іншого паспорт померлого ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 219-220, 222-225).

5)18.03.2019 слідчим Південного ВП ОСОБА_13 труп ОСОБА_7 направлено на судово-медичний розтин (т. 2 а.с. 221).

6)18.03.2019 лікарем КЗ «КМЛШМД» ДОР складено запит про надання дозволу на розтин трупу чоловіка, невідомий історія хвороби № 1904. В даному запиті відображено діагноз: СТТ. ЗЧМТ? Забій ГМ? ЗТГК. Перелом 4,5,6 ребер праворуч, 3,4,5,6 ребер ліворуч внутрішньо легенева кровотеча. Правобічний пневмоторакс. Правобічна підшкірна емфізема. ТГК? Внутрішньочеревна кровотеча? (т.2 а.с. 226)

7)згідно Лікарського свідоцтва про смерть № 387 ОСОБА_7 від 20.03.2019 в розділі 11, підрозділу І «Хвороба (патологічні стани ), що призвели до смерті» вказано: а) шок; б) інші уточнені травми із залученням із залученням декількох ділянок тіла; г) пішохід травмований при зіткненні з важким вантажним транспортним засобом пересування або автобусом. При цьому в примітці до даного підрозділу вказано, що основна причина смерті вказується в останню чергу. В розділі 12 вказано, що датою травми є 18.03.2019, а місце й обставини, при яких відбулася травма: травмований на трасі Царичанка-Петриківка. (т.2 а.с.215).

8)В період з 20.03.19 по 03.04.19 проведено судово медичне дослідження № 387 по факту смерті ОСОБА_7 , 1945 р.н., який мешкав: Царичанський р-н, с. Новопідкряж, та складено опис виявлених тілесних ушкоджень та інші встановлені під час дослідження обставини, зокрема:

1. Смерть його настала від сполученої тупої травми тіла, яка супроводжувалася тупою травмою грудної клітини з переломами ребер, закритою черепно-мозковою травмою з переломом кісток склепіння та основи черепу, крововиливами під оболонки та у речовину головного мозку, переломом кісток тазу та ускладнилася шоком, про що свідчать: виявлені пошкодження, данні медичної документації та ознаки шоку: рідкий стан крові, малокров`я внутрішніх органів, крововиливи під внутрішньою оболонкою серця, у правій плевральній порожнині 200мл рідкої крові.

2. При дослідженні трупу знайдено: переломи 2,3,4-го, 9,10-го ребер по задньо- пахвинній лінії ліворуч,5,6,7,8-го ребер по середньо-пахвинній лінії ліворуч, 11,12-го ребер по задньо-пахвинній лінії ліворуч, 2,3,4,5,6,7,8-го ребер по задньо-пахвинній лінії праворуч з пошкодженням пристінкової плеври на рівні 7,8-го ребер з масивним темно-червоним крововиливом у міжреберні м`язи з обох боків на ділянці 50x29см; перелом кісток склепіння та основи черепу, крововиливи під оболонки та у речовину головного мозку; перелом тіла лонної кістки праворуч з крововиливом у м`язи малого тазу розміром 10x8,0см; у зовнішнього краю лівої брови два овальних садна з підсохлим дном темно-червоного кольору нижче рівня шкіри розміром 1,5x1,0см та 0,6x0,5см, такого ж характеру садна розташовані: на спинці носу ліворуч розміром 1,0x0,8см, по верхньому краю правої брови в середній третині розміром 1,0x0,5см, навколо якого смугастий багрово-червоний синець з нечіткими контурами розміром 2,0x1,0см, на тильній поверхні лівої кисті в проекції 2-го та 5-ї п`ястних кісток розміром 0,5x0,Зсм та 1,5x0,Зсм, на передній поверхні правого колінного суглобу розміром 2,0х 1,0см, на зовнішній поверхні лівого ліктьового суглобу розміром 0,7x0,5см, з багрово-червоним синцем навколо 3,5x2,0см; синці такого ж характеру, як вище описані розташовані: на зовнішній поверхні лівого вуха з розповсюдженням на щоку - уривчастий розміром 6,0x3,0см, по зовнішній поверхні лівого стегна в верхній третині на відстані 90см від підошви - овальний розміром 7,0x6,0см.

Виявлена сполучена тупа травма тіла відноситься до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, по ознаці небезпеки для життя та в даному випадку призвела до смерті (п.п. 2.1.3. Наказ № 6, МОЗ України від 17.01.1995 року), давність у творення незадовго до потрапляння у лікарню.

Виявлена сполучена тупа травма тіла утворилася від дії тупого предмета, предметів (якими можуть бути виступаючи частини автомобілю вагонного типу), про що свідчить характер пошкоджень ( наявність синців, саден, переломів кісток), які можливо діяли по лівій поверхні тіла при його вертикальному або близьких до цього положеннях в напрямку зліва на право з послідуючим відкиданням передньо-правою поверхнею на покриття дороги.

3. Виявлені тілесні ушкодження перебувають в причинному зв`язку с настанням смерті.

4. При судово-токсикологічному дослідженні крові з трупа гр. ОСОБА_7 , 1945р.н. не виявлені: метиловий, етиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аміловий спирти.

5. За життя хворів на хронічну ішемічну хворобу серця.

6. Згідно історії хвороби на його ім`я відомо, що смерть його настала 18.03.19р. о 15:00 год. (т. 6 ас. 242-245).

Таким чином суд приходить до наступних висновків, за протоколом реанімаційних заходів протягом часу з 15-00 до 15-30 проводилися реанімаційні заходи, які не дали позитивного результату. Таким чином клінічна смерть діагностована в 15-00 год., а 18.03.2019 о 15-30 констатована біологічна смерть. Саме вказаним обумовлено зазначення в висновку експерта № 387-Е від 09.07.19, що смерть ОСОБА_7 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 о 15:00год.

Далі, 18.03.2019 з 17-40 до 18-10 слідчим проведено огляд трупа та складено опис ушкоджень на тілі померлого, а також складено ілюстраційну таблицю і зображення які містять в тому числі паспорт на ім`я ОСОБА_7 , 1945 р.н.

Отже, 18.03.2019 о 15-00 до лікарні КЗ «КМЛШМД» ДОР госпіталізовано чоловіка, пішохода, який травмований при зіткненні з важким вантажним транспортним засобом пересування або автобусом на трасі Царичанка-Петриківка, чоловік помер так як реанімаційні заходи не дали результатів.

Досліджені судом докази в своїй сукупності вказують на те, що особа зазначена як пацієнт «Невідомий» в медичної картки стаціонарного хворого № 1904 і ОСОБА_7 відносно якого складено лікарське свідоцтва про смерть № 387 мають одинакові ознаки фізичної особи і обставини їх прибуття до медичного закладу та смерті, зокрема: опис зовнішності особи, її вік та інше подібний, смерть настала в стаціонарі лікарні КЗ «КМЛШМД» ДОР, хвороби, що призвели до смерті та відомості про місце й обставини, при яких відбулася травма ідентичні.

Таким чином, у суду відсутні жодні сумніви у доведенні факту смерті ОСОБА_7 саме в результаті ДТП, що мала місце 18.03.2019 за участі останнього і автомобіля яким керував ОСОБА_3 . Твердження сторони захисту щодо іншого трактування достовірно встановлених під час досудового розслідування і в судовому засіданні фактів про обставин смерті потерпілого є обраним способом захисту, спрямованим на ухилення від відповідальності за вчинене правопорушення.

В контексті заперечень стороною захисту щодо факту смерті ОСОБА_7 саме в результаті ДТП судом детально досліджено і проаналізовано ЄО №1072 та ЄО №1074. (т 2 а.с.213, т.7 а.с. 2-5).

Аналізуючи зміст рапортів ІПНП заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події у відділенні поліції № 4 Дніпровського РУП (Царичанського ВП) за № 1074 та № 1072 судом встановлено, що відносно події ДТП в результаті якої загинув ОСОБА_7 18.03.2019 до чергової частини на лінію 102 надходило декілька повідомлень від різних осіб: як то від ОСОБА_3 о 13.29 з номера телефону НОМЕР_5 про саму подію ДТП; від Тютюннікова (орган охорони здоров`я) о 15:47 з номера телефону НОМЕР_6 про надходження до лікарні чоловіка якого збив автомобіль і який перебуває в реанімації; та ОСОБА_9 (доньки) о 16:15 з номера телефону НОМЕР_7 та ОСОБА_14 (колишня дружина) о 16:33 з номера телефону НОМЕР_8 які просили уточнити відомості та підтвердити чи дійсно ОСОБА_7 збив автомобіль на трасі в районі с. Супина Царичанського району.

Відомості про обставини ДТП, щодо часу, місця та учасників автомобіля і чоловіка не містять суттєвих розбіжностей та різняться незначними деталями, які об`єктивно не могли бути відомими особам, які здійснювали відповідні повідомлення на лінію 102.

Аналіз таких повідомлень в сукупності свідчить про те, що всі вони стосуються однієї події ДТП учасниками якої є автомобіль «MAN NGA 18.430» р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 і пішохід ОСОБА_7 , який в подальшому загинув.

Таким чином, твердження сторони захисту про те, що відмінності у вказаних повідомленнях вказують на існування двох різних подій: однієї події ДТП з травмуванням чоловіка, особу якого не встановлено, і іншої яка привела до смерті ОСОБА_7 , і про те, що слідча ОСОБА_11 в складі СОГ виїжджала на дві події: о 13:30 в с. Супина та о 15:09 на автодорогу Н31 км61+800 безпідставне та спростовується дослідженими судом матеріалами кримінального провадження.

Крім того, про безпідставність вказаного твердження сторони захисту свідчить відповідь ГУНП в Дніпропетровській області від 18.08.2025 надана на запит суду щодо надходження повідомлень про факти насильницької смерті чи смерті в результаті ДТП від 18.03.2019 в районі с. Супина Царичанського району, за якою повідомлено про надходження рапорту про реєстрацію ЄО № 1072 від 18.03.2019 з Царичанського ВП за фактом ДТП за участі контакту з автомобіля «MAN» р.н. НОМЕР_2 , який допустив наїзд на чоловіка. (т. 7 а.с. 6).

Заперечення сторони захисту про те, що встановлений експертом при огляді трупа ОСОБА_7 механізм утворення тілесних ушкоджень не відповідає обставинам ДТП безпідставне та не відповідає встановленим судом обставинам події.

Так відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 17.05.2019 і схеми до нього, проведеного за участі ОСОБА_3 на автошляху Н31 «Дніпро-Кобеляки - Решетилівка», невідомий пішохід переходив автодорогу зліва на право відносно руху транспортного засобу під кутом до повздовжньої вісі дороги.

В той час згідно висновку експерта № 387-Е від 09.07.19, аналізуючи тілесні ушкодження трупу ОСОБА_7 , надаючи відповідь на питання щодо їх характеру, локалізація і механізм утворення, експерт дійшов до наступного висновку: виявлена сполучена тупа травма тіла утворилася від дії тупого предмета, предметів (якими можуть бути виступаючи частини автомобілю вагонного типу), про що свідчить характер пошкоджень ( наявність синців, саден, переломів кісток), які можливо діяли по передньо-правій поверхні тіла потерпілий був звернутим правим боком відносно транспортного засобу з послідуючим відкиданням лівим боком на покриття дороги. (3 аркуш висновку № 387-Е, т. 2 а.с. 141).

Складаючи вказаний висновок судовим експертом враховано дані судового-медичної експертизи по акт судово-медичного дослідження трупу ОСОБА_7 .

Твердження сторони захисту щодо відсутності на кабіні автомобіля «MAN TGA 18.430» д.н. НОМЕР_2 виступаючих частин, а також щодо відсутність деформацій та пошкоджень, слідів і інших речових доказів на транспортному засобі (сліди крові, відбитки пальців, волосся, сліди відбитки фактури тканини одягу, сліди ковзання, вмятини), як підстава заперечення причетності такого автомобіля до ДТП, в результаті якої ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, від яких помер о 15 год. того ж дня помер у лікарні, суд не приймає і вважає неспроможними з огляду на встановлені судом обставин ДТП наведених вище.

Під час огляду місця події, 18.03.2019 оглянуто автомобіль «MAN TGA 18.430» д.н. НОМЕР_2 . На долученій до протоколу огляду фототаблиці зображено передню частину кабіни автомобіля, яка містить виступаючі частини: бампер, решітка радіатора. Форма кабіни автомобіля відносить його до автомобілів «вагонного типу» (т.2 а.с. 117).

Так при проведенні слідчого експерименту за участі ОСОБА_3 , на питання захисника він зазначив, що екстрене гальмування він застосував при виявленні пішохода, в момент контакту передньою частиною кабіни керованого ним автомобіля з пішоходом, автомобіль зупинився, та контакт з пішоходом відбувся лише з причини того, що автомобіль був завантажений та внаслідок різкого гальмування, та враховуючи що кабіна була закріплена на повітряних подушках, остання посунулась вперед то і контакт з пішоходом відбувся в наслідок штовхання кабіни вперед, тобто контакт з пішоходом відбувся під час штовхання кабіни вперед по енерції.

Отже, твердження ОСОБА_3 про відсутність на кабіні автомобіля, керованого ним виступаючих частин безпідставне. В той час відсутність деформацій та пошкоджень, слідів і інших речових доказів на транспортному засобі (сліди крові, відбитки пальців, волосся, сліди відбитки фактури тканини одягу, сліди ковзання, вм`ятин) цілком характерно для обставин даного ДТП.

Твердження сторони захист про те, що ОСОБА_3 , здійснюючи прямолінійний рух по дорозі національного значення, розділеній суцільною лінією в світлу пору доби, не міг в односторонньому порядку передбачити недодержання правил дорожнього руху іншим учасником руху - невідомим пішоходом і вчасно зорієнтувався в дорожній обстановці та вжив заходів для уникнення зіткнення з пішоходом суперечить висновку судового експерта № 11/10.1/1364 від 11.12.2019.

Так експертом при проведенні вказаного дослідження визначено момент небезпеки для руху місце наїзду; по критичним параметрам визначена мінімальна відстань, на якій знаходився вантажний автопотяг від місця наїзду з моменту реагування водія Жукова на дії пішохода, шляхом застосування заходів до гальмування та зупинки вантажного автопотягу 40,8 м.; порівняв їх з зупиночним шляхом вантажного автопотягу по екстренному гальмуванню в умовах місця пригоди та дійшов до висновку, що при русі з максимально допустимою швидкістю руху автомобіля на даній ділянці дороги 50,0 км/год., водій вантажного автопотягу ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода своєчасним застосуванням екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду. При цьому водій вантажного автопотягу ОСОБА_3 , при заданих вихідних даних, не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_7 шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду при русі зі швидкістю (59,3 км/год).

Суд вважає безпідставними також твердження сторони захисту про невірне визначення швидкості керованого ним автомобіля, визначеного висновком експерта від 17.09.2019 № 11/10.1/900 посилаючись на невідне застосування експертом ввідних даних, за відсутності встановленого місця наїзду, як геометричної крапки та невірного врахування завантаженості автомобіля і інформаційних джерел, які є застарілими і не відповідають характеристиці сучасних автомобілів.

Складаючи свій висновок експерт враховував величини гальмівних параметрі автомобіля «MAN TGA 18.430», які прийняті аналогічними, як для вантажних автопоїздів категорії N3 (аркуш 5 висновку експерта від 17.09.2019 № 11/10.1/900). Таким чином твердження обвинуваченого про використання експертом неактуальних даних щодо транспортного засобу безпідставні.

Розраховуючи швидкість руху вантажного автопотягу згідно довжини сліду гальмування лівих коліс напівпричепа «KRONE SDR 27» вантажного автопотягу, зафіксованих на проїзній частині дороги після ДТП. Швидкість руху вантажного автопотягу перед утворенням слідів юзу експертом визначена такою, що є не менше ніж 59,3 км/год. При цьому, розрахунок швидкості руху вантажного автопотягу є мінімальною, оскільки при розрахунках не враховуються витрати кінетичної енергії на деформацію деталей ТЗ, витрачених під час зіткнення, а частина слідів юзу шин коліс автомобіля могла не залишитися на проїзній частині. Врахувати витрати кінетичної енергії на деформацію деталей ТЗ, витрачених зіткнення за допомогою технічних розрахунків не є можливим, ось експертній практиці відсутня достатньо апробована методика (аркуші 7-8 висновку експерта від 17.09.2019 № 11/10.1/900).

Таким чином, у суду відсутні підстави не довіряти та вважати помилковим, висновок судового експерта № 11/10.1/900, яким швидкість руху вантажного автопотягу згідно довжини сліду гальмування лівих коліс напівпричепа «KRONE SDR 27» була не менше ніж 59,3 км/год.

Сторона захисту зазначає, що станом на 18.03.2019 та 17.05.2019 на місці ДТП: Н31 км 61+800 дорожні знаки 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» були відсутні, і тому слідчий під час допиту та в ході проведення слідчого експерименту на місці ДТП не міг їх пред`явити ОСОБА_3 . Саме цим обумовлено те, що 19.03.2019 та 07.06.2019 в ході допиту ОСОБА_3 , слідчий жодного разу не поставив йому запитання щодо причини та підстав порушення вимог ПДР України під час руху 18.03.2019 по автодорозі Н31 км61+800, тобто, щодо самого предмету доказування.

Захист зазначає, що знак обмеження швидкості руху 3.29 встановлено з порушенням вимог національних стандартів.

Стверджуючи про наведене сторона захисту вдається до аналізу порядку внесення змін до проектів організації дорожнього руху (ПОДР).

При цьому, як встановлено судом місцем ДТП є ділянка автошляху Н 31, 61км+800 м (протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 18.03.2019 (т. 2 а.с. 106-118)).

03.09.2019 проведено додатковий огляд місця події - автошлях Н 31, від с. Царичанка до м. Дніпро (розпочато зі знаку «Могилів» за яким встановлено, що на відстані близько 61 км. встановлено знак 5.53 «Новопідкряж 5»; далі на відстані близько 80 м. знаходиться дорожній знак 5.21.1; далі на відстані близько 630 метрів розташований дорожній знак 1.23.4; далі на відстані близько 50 м. дорожній знак 3.29. «Обмеження швидкості руху 70» та відразу за ним, на відстані близько 20 м. розташований дорожній знак 3.29 «Обмеження швидкості руху 50»; за вказаним дорожнім знаком з правої сторони АЗС. (т. 2 а.с.156-159)

В той час, згідно листа Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області (далі Служба) від 30.08.2019 ділянка автодороги державного значення Н-31 Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка, км 61+800 знаходиться на балансі Служби.

Повідомлено, що на виконання Окремого доручення Укравтодору від 26.09.2017 р. № 317-ОД для покращення безпеки руху на пішохідних переходах поза межами населених пунктів Службою у 2018 році були встановлені дорожні знаки 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 70, 50» на вищевказаній ділянці автодороги в місті пішохідного переходу, км 61+684. Заборонні знаки встановлені згідно з ДСТУ 4100:2014 «Безпека дорожнього руху. Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування». (т. 2 а.с.160-162)

Листом від 16.12.2019 Служба зазначає, встановлення вищевказаних обмежувальних дорожніх знаків було погоджено з відділом безпеки дорожнього руху УПП в м. Дніпрі.

У зв`язку з обмеженим фінансуванням в першу чергу корегування проектів організації дорожнього руху (ПОДР) виконувалися на автодорогах з індексом М (міжнародні), корегування ПОДР на автодороги з індексами Н та Р (національні, регіональні) заплановано на 2020-2021 роки.

Відповідно до копії листа Департаменту патрульної поліції УПП в м. Дніпрі від 20.10.2017 і переліку до нього, наданих Службою до листа від 16.12.2019, відділом безпеки дорожнього руху УПП в м. Дніпрі розглянуто лист Служби від 05.10.2017р № 1-11/2114 про погодження па введення обмежень по ступінчатому зниженні швидкості при наближенні до пішохідних переходів на автодорогах загального користування поза межами населених пунктів.

Після проведення обстеження ділянок автомобільних доріг державного значення з індексом М, Н та Р загального користування у місцях розміщення наземних пішохідних переходів поза межами населених пунктів вважаємо за доцільне встановлення знаків обмеження швидкісного режиму із застосуванням ступінчатого зниження швидкості до 50 км/год згідно ДСТУ 4100:2014 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування.» Згідно переліку: Н-31 «Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка», км 61+684 3.29: 700, 50 всього 4 шт, 1.32- 2 шт. (т. 2 а.с.227-229).

Таким чином, відсутність відповідного корегування в проекті організації дорожнього руху (ПОДР), про яку зазначено в листі Служби від 05.05.2025, і на яку посилається сторона захисту наполягаючи на відсутності дорожнього знаку 3.29, обумовлена обмеженим фінансуванням і жодним чином не спростовує існування зазначеного дорожнього знаку на місцевості (Н-31 «Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка», км 61+684 за напрямком руху автомобіля «MAN TGA 18.430», під керуванням ОСОБА_3 ) на момент ДТП.

Згідно наданого стороною захисту Окремого доручення Державного агентства автомобільних доріг від 26.09.2017 року №317-ОД роботи по встановленню дорожніх знаків щодо зміни швидкісного режиму на автомобільних дорогах національного значення слід виконати до 31.12.2017 та на регіонального значення до 01.03.2018. Таким чином, на момент ДТП (18.03.2019) дорожні знаки 3.29 вже мали бути встановлені, що відповідає і узгоджується з встановленими судом обставинами правопорушення.

Крім того, згідно наданого захисником дефектного акту на виконання робіт з експлуатаційного утримання автомобільної дороги Н-31 «Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка» від 01 жовтня 2018 року, підписаним начальником відділу ВТК Служби автомобільних доріг, інженером ПП НВП «СЕТ» та директором ПП НВП «СЕТ», в пункті 5 зазначено про встановлення дорожніх знаків «3.29» (70) 2 шт, «3.29» (50) 2 шт «1.32» - 2 шт, «3.42» 1 шт (ліво) км61+684 (т. 6 а.с. 156).

Суд бере до уваги, що згідно відомостей Служби та встановлених обставин події відстань від місця ДТП до місця встановлення дорожнього знаку 3.29 становить 116 м., чим об`єктивно пояснюється його відсутність на фототаблиці долученій до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 18.03.2019.

Вказане потребувало проведення додаткового огляду місця події, що проведено слідчим 03.09.2019.

Таким чином, суд вважає безпідставним і таким що не відповідає фактичним обставинам події ДТП твердження сторони захисту про відсутність дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» на автошляху Н-31 «Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка», км 61+684 станом 18.03.2019.

Щодо твердження сторони захисту про допущені органом досудового розслідування порушення вимог ст. 214 КПК України і про створення умов, які фактично позбавили ОСОБА_3 права на захист шляхом проведення додаткових слідчих дій (додаткового огляду місця події на предмет наявності дорожніх знаків 3.29 «Обмеження максимальної швидкості») з подальшим визнанням отриманих в такий спосіб доказів недопустимими суд зазначає наступне.

Аналіз усталеної судової практики, зокрема постанов Верховного Суду (від 30 травня 2019 року, справа № 164/1457/16-к, провадження № 51-8008км18; 30 травня 2019 року, справа № 522/17642/17 провадження № 51-7998км18; 18 березня 2021 року, справа № 364/1215/17 провадження № 51-1970км20; 15 червня 2022 року, справа № 130/720/17 провадження № 51-2134км19) та Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора від 06.04.2016 № 139, свідчить про те, що процесуальний закон не забороняє реєстрацію кримінального провадження саме за фактом вчинення кримінального правопорушення, а не виключно щодо конкретної особи, яка може бути до нього причетна.

Як встановлено з матеріалів даного кримінального провадження, ОСОБА_3 повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, 20.11.2019 після проведення ряду слідчих дій, за результатами яких орган досудового розслідування дійшов переконливого висновку, що саме він причетний до ДТП, в якій загинув потерпілий ОСОБА_7 .

Частиною 1 ст. 87 КПК передбачено, що ключовою умовою для визнання доказів недопустимими є їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отримання доказів завжди обумовлено вчиненням стороною кримінального провадження цілеспрямованих дій з метою їх збирання.

В свою чергу, п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК України передбачає, що суд має визнати недопустимими докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Зміст цієї норми права вказує на те, що вона має застосовуватися за умови, коли на час отримання показань від свідка уже існували дані, що його буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим, але, всупереч наявності у такої особи права на мовчання та свободи від самовикриття, слідчий чи прокурор вчиняє дії, спрямовані на отримання показань від неї. Саме такі дії, а не власне факт отримання показань від свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим, мають визнаватися істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.

Наведене узгоджується також із положеннями ч. 3 ст. 240 КПК, яка не містить заборони щодо залучення свідків для проведення слідчої дії з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження.

Із матеріалів кримінального провадження встановлено, що 18.03.2019 відомості про ДТП до ЄРДР були внесені за фактом кримінального правопорушення, а не щодо ОСОБА_3 .

Під час слідчого експерименту, який проведено 17.05.2019 слідчим з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, за участі ОСОБА_3 як свідка, а також понятих і експерта ОСОБА_15 . При проведенні даної слідчої дії ОСОБА_3 показав на місцевості, що він рухаючись в напрямку від смт. Царичанка до м. Дніпра зі швидкістю 70 км/год. В районі 61 км+600м він помітив, що по зустрічному узбіччю в протилежному йому напрямку рухається пішохід, який раптово почав переходити проїзну частину дороги зліва направо під кутом до повздовжньої вісі дороги. Місце наїзду на пішохода ОСОБА_7 розташоване на відстані 2,27 м від правого краю проїзної частини дороги. При цьому, за участі ОСОБА_3 , під час слідчого експерименту складено схему та якій відображено швидкість автомобіля 70 км/год., відстань від автомобіля до правого краю проїзної частини 0,9 м та місце наїзду на пішохода на відстані 2,27 м від правого краю проїзної частини дороги.

05.12.2019 вказані покази, щодо обставин ДТП, маючи статус підозрюваного, ОСОБА_3 підтвердив в присутності свого захисника адвоката ОСОБА_12 при проведенні слідчого експерименту за участі підозрюваного (21.11.2019 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України).

У матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які б давали підстави вважати, що слідчим були вчинені дії, які порушували права чи свободи ОСОБА_3 під час проведення за його участі як свідка слідчого експеримента, або слідчий у будь-якій формі примушував його до визнання своєї винуватості у ДТП. Не було у слідчого на той час і достатніх підстав вважати, що надалі ОСОБА_3 буде визнано підозрюваним і тільки після проведення відповідних криміналістичних експертиз останньому було оголошено про підозру.

З урахуванням наведеного, твердження сторони захисту про допущені органом досудового розслідування порушення вимог ст. 214 КПК України з подальшим визнанням доказів недопустимими є безпідставним.

Такі висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 22.02.2024, справа № 518/215/19.

Щодо твердження сторони захисту про відсутність повноважень у слідчого ОСОБА_16 на проведення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні, а у прокурора ОСОБА_4 на підтримання державного обвинувачення в судовому засіданні, слід зазначити наступне.

Постановою начальника СУ ГУНП в Дніпропетровській області від 18.03.2019 створено слідчу групу для досудового розслідування № 12019040000000255 за фактом ДТП від 18.03.2019 до складу якої ввійшли слідчі ОСОБА_16 (старший групи), ОСОБА_17 і ОСОБА_11 .

Постановою першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 16.03.2021 змінено групу прокурорів в даному кримінальному провадженні та включено до її складу прокурора ОСОБА_4 .

Підсумовуючи, з наведеного вище аналізу позиції сторони захисту щодо окремих доказів і їх сукупності, суд вважає безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню клопотання захисту про визнання доказів недопустимими.

Отже, у суду відсутні будь-які сумніви в достовірності зафіксованих в процесуальних документах, складених за результатами проведених слідчих дій, фактів, оскільки вони послідовні та узгоджується між собою, отримані в порядку визначеному КПК України та без порушень основних прав і свобод закріплених в Конвенції.

Таким чином, оцінивши всі надані сторонами докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності, кожен окремо та в їх сукупності, суд приходить до висновку, про доведеність винуватості ОСОБА_3 поза розумним сумнівом у вчиненні ним дії, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, що кваліфікується як злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України (в редакції Закону від 24.09.2008).

Твердження сторони захисту, викладені в судових дебатах і останньому слові, зокрема щодо наявності підстав для закриття кримінального провадження, недотримання процедури вручення повідомлення про підозру і обвинувального акту, недотримання вимог визначених для форми обвинувального акту та інше, вже досліджувалося судом і їм надавалась відповідна оцінка в рішеннях суду, а тому відсутні підстави надавати повторну оцінку таким посиланням захисту.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Згідно з ПДР України, пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч. (п. 4.7. ПДР).

Якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїзної частини в місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід упевниться у відсутності небезпеки. (п. 48 ПДР).

Судом встановлено, що ОСОБА_7 переходив проїзну частину поза межами пішохідного переходу.

Порушення пішоходом ПДР безумовно враховується судом при визначенні ступеню вини підсудного в настанні наслідків ДТП при призначенні покарання і визначенні розміру компенсації моральної шкоди, однак такі дії не виключають винуватість ОСОБА_3 порушенні ПДР, що привело до смерті ОСОБА_7 , що відповідає наведеному вище висновку судового експерта № 11/10.1/1364 від 11.12.2019.

Крім того, суд бере до уваги, що згідно висновку судово-психіатричного експерта № 3 від 05.04.2023 ОСОБА_7 на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 18.03.2019, страждав на хронічне психічне захворювання у формі хронічного маячного розладу (т. 4 а.с. 110-114).

Отже, вирішуючи питання про призначення покарання суд керуючись загальними засадами призначення покарання закріпленими в ст. 65 КК України через які реалізовано принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, спрямованих на досягнення мети покарання пов`язаної з виправленням засудженого, а також запобігання вчиненню ним та іншими особами нових злочинів (ст. 50 КК України). При цьому суд бере до уваги роз`яснення надані Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» N 7 від 24.10.2003 та позицію ЄСПЛ сформовану ним, зокрема, в рішенні Швидка проти України щодо покарання як заходу примусу необхідного у демократичному суспільстві для досягнення його мети.

Судом враховано тяжкість наслідків, що настали в результаті вчиненого правопорушення та привело до смерті ОСОБА_7 .

Матеріальну шкоду потерпілим не відшкодовано.

ОСОБА_3 має повну загальну середню освіту, одружений, пенсіонер, за місцем роботи ПрАТ «ВГП» і ТОВ «Вотранс Логістик» характеризується позитивно, проживає за місцем реєстрації, не перебуває на обліку у лікаря психіатра чи нарколога, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Обставин, які пом`якшують покарання підсудному, судом не встановлено.

Обставин, які в силу статті 67 КК України обтяжують покарання підсудному, судом не встановлено.

Таким чином, з урахування особи обвинуваченого, обставин справи, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення поведінки останнього після його вчинення, суд вважає можливим призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції статті закону (в редакції Закону від 24.09.2008), визначеної за вчинене правопорушення, у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде справедливим і необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових правопорушень, тобто, буде пропорційним легітимній цілі, яка переслідується таким покаранням.

Підстав для призначення покарання нижче від найнижчої межі встановленої санкцією статті чи звільнення підсудного від покарання чи його відбування, судом не встановлено.

Суд бере до уваги, що згідно карток обліку адміністративних правопорушень, ОСОБА_3 , неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, в тому числі, що привело до пошкодження транспортних засобів (ст. 124 КУпАП) (т 2 а.с. 185).

Вирішуючи питання про можливість призначення додаткового покарання суд враховуючи, що ОСОБА_3 має посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорій А1 А В1 В С1 C D1 D BE C1E CE D1E DE (т 2 а.с. 178). Працює водієм, є пенсіонером та отримує пенсійні виплати. Беручи до уваги думку учасників кримінального провадження та враховуючи обставини правопорушення, суд вважає за доцільне позбавити підсудного права керувати транспортними засобами.

Вирішуючи цивільні позови потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_18 до ПП «ВОЛИНЬ БУДТРАНС» і ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди заподіяної смертю фізичної особи внаслідок вчинення кримінального правопорушення, третя особа: ПАТ «Національна страхова компанія «ОРАНТА» суд виходить з наступного:

Згідно цивільного позову ОСОБА_9 до ПП і ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди заподіяної смертю фізичної особи внаслідок вчинення кримінального правопорушення, третя особа: ПАТ «Національна страхова компанія «ОРАНТА», позивач просить суд стягнути з ПП «Волинь Будтранс» та з ОСОБА_3 на її користь моральну шкоду у розмірі 700 000 грн. солідарно; судові витрати покласти на відповідачів.

В свою чергу, за цивільним позовом ОСОБА_18 до ПП «ВОЛИНЬ БУДТРАНС» і ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди заподіяної смертю фізичної особи внаслідок вчинення кримінального правопорушення, третя особа: ПАТ «Національна страхова компанія «ОРАНТА», позивач просить суд стягнути з ПП «ВОЛИНЬ БУДТРАНС» та з ОСОБА_3 на її користь моральну шкоду у розмірі 700 000 грн. солідарно; судові витрати покласти на відповідачів.

При цьому, потерпілі ОСОБА_9 і ОСОБА_18 , кожна окремо, подавши окремі цивільні позови посилаються на те, що вони є рідними доньками загиблого ОСОБА_7 , який помер внаслідок ДТП 18.03.2019. Так, 18.03.2019 року приблизно о 13 годині 30 хвилин, водій ОСОБА_3 , керуючи вантажним автомобілем «MAN TGA 18.430» держ.номер НОМЕР_2 з причепом «KRONE SDR 27» держ. номер НОМЕР_9 , рухався по автошляху Н31 сполученням «Дніпро- Кобеляки-Решетилівка» з боку смт.Царичанка в напрямку м.Дніпро, де на 61 км +800 м вказаного автошляху здійсним наїзд на пішохода ОСОБА_7 , який перетинав проїзну частину зліва направо відносно напрямку руху автомобіля. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, від яких 18.03.2019 року помер у 8-й міській лікарні м.Кам`янське. Своїми діями ОСОБА_3 грубо порушив вимоги п.п.1.3, 1.5, 2.36), 12.3, 12.9 б) Правил дорожнього руху України.

ОСОБА_9 і ОСОБА_18 визнані потерпілими у даному кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12019040000000255 від 18.03.2019, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України за обвинуваченням ОСОБА_3 .

Під час скоєння правопорушення водій ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ПП «Волинь Будтранс», яка є власником зазначеного вище транспортного засобу, а саме працював на посаді водія.

Внаслідок цих подій, позивачам, кожній окремо, завдано моральної шкоди, розмір якої вони оцінюють у 700 000 гривень кожній.

Так, наслідки ДТП стали для позивачів важкою психологічною травмою, оскільки їх батько був позбавлений життя через протиправні дії водія ОСОБА_3 . Дані події призвели до сильних душевних страждань. З батьком позивачка підтримувала родинні стосунки, завжди спиралась на його думку та його життєвий досвід. Мешкали вони окремо, однак постійно підтримували зв`язок один з одним. Батько перебував на пенсійному забезпеченні, а позивачі йому допомагали у побуті та у вирішенні побутових питань. Раптова смерть батька завдала тяжкого удару позивачам, вони раптово втратила близьку людину, коли вони були повідомлені про це, позивачі були настільки шоковані, що спочатку не могли в це повірити, була тривалий час розгублені. Потім перебувала у стані тривалої депресії. Позивачі втратили нормальний сон, апетит, значно погіршилися відносини з оточуючими, колегами на роботі через важкий моральний стан. Позивачі вимушені самостійно займатися похованням загиблого, оскільки водій ОСОБА_3 нічим не допоміг останній. Важкий моральний стан позивачки був поглиблений і через подальшу поведінку ОСОБА_3 , який взагалі не шкодував про те що сталося, не вважав себе винуватим, не висловлював співчуття, не вибачився, натомість, подав до правоохоронних органів якусь безглузду заяву про доведення до самогубства потерпілого ОСОБА_7 , як слід розуміти, зі сторони родичів загиблого.

Представники ПП «Волинь Будтранс» також не вважали за потрібне висловлювати співчуття, вибачатися та хоч чимось допомогти родині загиблого.

Ось таке нелюдське ставлення з боку відповідачів призводить до ще більших моральних страждань позивачів.

ОСОБА_3 подав до суду відзив на позов та заперечував проти задоволення позову вказуючи про їх безпідставність, оскільки за моральну шкоду, спричинену працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває в трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Матеріалами кримінального провадження доведено, що він не був власником, чи орендарем вантажного автомобіля MAN TGA 18430, номер державної реєстрації НОМЕР_10 з причепом НОМЕР_11 , номер, державної реєстрації НОМЕР_9 .

Суд не має законних підстав постановити судове рішення про стягнення з нього на користь потерпілих шкоди, заподіяної смертю невідомої особи, яка померла в 18.03.2019 о 16 год. 47 хвилин в реанімації Комунального, закладу Кам`янська міська лікарня швидкої медичної допомоги ДОР за адресою м. Кам`янське, вул. В.Чорновола, 79А.

Так, посилаючись на обставини, зокрема про відсутність достовірних відомостей про смерть в результаті ДТП за його участі саме ОСОБА_7 , ОСОБА_3 зазначає, що у ОСОБА_9 і ОСОБА_18 відсутні законні підстави для пред`явленні позовних вимог про відшкодування шкоди, заподіяної смертю її батька до власника названого джерела підвищеної безпеки ПП «ВОЛИНЬ ТРАНСБУД».

Крім того, заявляючи про душевні страждання і переживання з приводу смерті батька, втрати сну, апетиту, ОСОБА_18 , не надала суду жодних доказів на підтвердження тих обставин, на які вона посилається як на підставу спричинення моральної шкоди. Розмір моральної шкоди ОСОБА_18 обґрунтовує тим, що через смерть батька в неї погіршились стосунки з оточуючими.

Наявні в матеріалах досудового розслідування фотографії трупа ОСОБА_7 не складають враження, що за життя ОСОБА_19 належним чином піклувалася про батька, створила нормальні умови для його проживання, харчування. В дійсності її батько понад 10 років хворів шизофренією, зловживав алкогольними напоями, практично не бачив, не чув, тобто, він не міг проживати без постійної опіки, яку йому ОСОБА_19 не забезпечила.

Просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_9 підсудний, крім аргументів наведених вище в відзиві на позов ОСОБА_19 , посилається на те, що розмір моральної шкоди ОСОБА_9 обґрунтовує тим, що через смерть батька в неї погіршились стосунки на роботі, при цьому згідно матеріалів провадження ОСОБА_9 перебувала у статусі тимчасово не працевлаштованої, отож, у неї не було колег по роботі.

Крім того, за матеріалами досудового та судового розслідування ОСОБА_9 не мала претензій матеріального чи морального характеру до водія ОСОБА_3 , про що свідчать письмові заяви, подані до суду 25.05.2020 , 03.06.2020 і 04.12.2021.

Підсудний вважає, що після того, як слідчий СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_16 викликав потерпілу ОСОБА_9 та натиснув на неї, потерпілі подали до суду цивільні позови про стягнення з водія ОСОБА_3 моральної шкоди.

При цьому, позивачі обидві заявляють, що кожна із них понесла повністю всі витрати, пов`язані з похованням ОСОБА_7 .

В цивільних позовах обидві потерпілі вказують, що моральна шкода їм спричинена тим, що в зв`язку із смертю батька, у них погіршились стосунки з оточуючими та колегами по роботі при цьому за протоколами допиту вони вказують, що є тимчасово не працевлаштованими , а ОСОБА_18 ще й хворіє.

Водій ОСОБА_3 не несе цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну ДТП, яка мала місце 18.03.2019, оскільки він керував транспортним засобом в зв`язку із виконанням службових повноважень, а отже, цивільну відповідальність несе його роботодавець, який є власником транспортного засобу.

Потерпіла ОСОБА_18 в судове засідання не прибула та надала заяву про розгляд справи без її участі.

Цивільний відповідач ПП «Волинь Будтранс» і третя особа: ПАТ «Національна страхова компанія «ОРАНТА» жодних заяв до суду не подавали.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 23 ЦК України кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою зокрема щодо членів її сім`ї.

За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Головною умовою покладення на особу обов`язку компенсувати моральну шкоду є наявність такої шкоди.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Шкода, завдана внаслідок ДТП, з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Отже, головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність яких є джерелом підвищеної небезпеки. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».

За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13, підтриманою у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 373/1773/18-ц (провадження № 61-17948св19), від 20 листопада 2019 року у справі № 501/2298/16-ц (провадження № 61-31268св18), від 05 вересня 2018 року у справі № 534/872/16-ц (провадження № 61-11969св18), у справі 760/28302/18 від 25.11.2020 (провадження № 61-12464св20).

Відомості про страхування вантажного автомобіля «MAN TGA 18.430», р.н. НОМЕР_2 та причепу «KRONE SDR 27», р.н. НОМЕР_3 відсутні.

Згідно матеріалів справи 18.03.2019, близько 13-30 год. ОСОБА_3 керував вантажним автомобілем «MAN TGA 18.430» р.н. НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 13.09.2018 належить ПП «Волинь Будтранс» (адреса: Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука 44 кв. 11) та причепом «KRONE SDR 27», р.н. НОМЕР_12 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_13 від 13.09.2018 також належить ПП «Волинь Будтранс» (адреса: Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука 44 кв. 11).

Отже, судом встановлено факт перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з ПП «Волинь Будтранс» на момент вчинення ДТП.

Оскільки ОСОБА_3 керував транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових обов`язків, тому саме ПП «Волинь Будтранс» як володілець транспортного засобу має нести обов`язок з відшкодування шкоди (в тому числі моральної), завданої її працівником, а тому в задоволенні вимог ОСОБА_9 і ОСОБА_18 про стягнення з підсудного моральної шкоди слід відмовити.

В цивільних позовах стоїть питання про стягнення з ПП «Волинь Будтранс» на користь кожного з потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_18 моральну шкоду у розмірі 700 000 грн.

Моральна шкода - це втрати не майнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода полягає у:

- фізичному болю та стражданнях , яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров`я;

- душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї, членів її сім`ї чи близьких родичів;

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

- у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Оцінюючи розмір моральної шкоди, яка належить до відшкодування на користь потерпілих, суд враховує те, що вони є рідними доньками загиблого ОСОБА_7 , який помер внаслідок ДТП 18.03.2019. Наслідки ДТП стали для позивачів важкою психологічною травмою. Такі події призвели до сильних душевних страждань.

Обвинувачений і представники ПП ««Волинь Будтранс» жодним чином не відшкодували спричинену моральну шкоду.

При цьому, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).

Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Таким чином, порушення ОСОБА_7 ПДР та рух по проїзній частині поза межами пішохідного переходу враховується судом.

Отже, виходячи із засад розумності і співмірності, враховуючи встановлені судом обставини події ДТП, суд вважає за необхідне заявлений цивільний позов до ПП «Волинь Будтранс» задовольнити частково та стягнути з останнього на користь кожного потерпілого 200 000 грн. моральної шкоди.

Долю речових доказів вирішити згідно положень ст. 100 КПК України, зокрема вантажний автомобіль «MAN TGA 18.430», р.н. НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 13.09.2018 належить ПП «Волинь Будтранс» та причеп «KRONE SDR 27», р.н. НОМЕР_3 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_13 від 13.09.2018 належить ПП «Волинь Будтранс», що поставною слідчого від 18.03.019 визнані речовими доказами слід повернути власнику ПП «Волинь Будтранс».

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз, зокрема: № 11/10.2/375 від 31.05.2019 на суму 1570,10 грн.; № 11/10.4/363 від 23.04.2019 на суму 1256,08 грн.; № 11/10.1/900 від 17.09.2019 на суму 1256,08 грн.; № 11/10.1/1364 від 11.12.2019 на суму 1256,08 грн., а всього на 5 338,34 грн., згідно ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 124 КПК України, необхідно стягнути з підсудного на рахунок держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України слід скасувати застосований за ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 21.03.2019 під час досудового слідства арешт майна, а саме: автомобіля марки «MAN TGA 18.430» реєстраційний номер НОМЕР_2 та причепу «KRONE SDR 27» реєстраційний номер НОМЕР_3 , з урахуванням ухвали Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 15.10.2019, якою скасовано арешт, в частині заборони користування вказаними транспортними засобами.

Суд вважає, що з метою запобігання спробам вчинення ОСОБА_3 дій направлених на переховування від суду, до останнього необхідно застосувати, до набрання вироком законної сили, запобіжний захід у виді особистого зобов`язання з покладенням відповідних обов`язків прибувати до суду за першою вимогою і повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

На підставі викладеного та керуючись статтями 368-370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Строк відбування основного покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з дня приведення вироку до виконання.

Початок строку відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

Застосувати до засудженого ОСОБА_3 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, до набрання вироком законної сили.

Покласти на засудженого ОСОБА_3 наступні обов`язки:

1)прибувати до суду за першою вимогою;

2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 до Приватного підприємства «Волинь Будтранс» і ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди заподіяної смертю фізичної особи внаслідок вчинення кримінального правопорушення, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Національна страхова компанія «ОРАНТА», задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Волинь Будтранс» (ЄДРПОУ 42269409, адреса: 43026, м.Луцьк, вул.Кравчука, 6.44, кв.11) на користь ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_14 ) моральну шкоду в розмірі 200 000 грн. (двісті тисяч грн. 00 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_9 , відмовити.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_18 до Приватного підприємства «Волинь Будтранс» і ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди заподіяної смертю фізичної особи внаслідок вчинення кримінального правопорушення, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Національна страхова компанія «ОРАНТА», задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Волинь Будтранс» (ЄДРПОУ 42269409, адреса: 43026, м.Луцьк, вул.Кравчука, 6.44, кв.11) на користь ОСОБА_18 моральну шкоду в розмірі 200 000 грн. (двісті тисяч грн. 00 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_18 , відмовити.

Речові докази, зокрема:

- вантажний автомобіль «MAN TGA 18.430», р.н. НОМЕР_2 , повернути власнику ПП «Волинь Будтранс», адреса: Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука 44, кв. 11;

- причеп «KRONE SDR 27», р.н. НОМЕР_3 , повернути власнику ПП «Волинь Будтранс», адреса: Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука 44, кв. 11.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз в сумі 5 338,34 грн. (п`ять тисяч триста тридцять вісім грн. 34 коп.) стягнути з ОСОБА_3 на користь держави.

Скасувати арешти, накладені на автомобіль марки «MAN TGA 18.430», реєстраційний номер НОМЕР_2 та причеп «KRONE SDR 27», реєстраційний номер НОМЕР_3 за ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 21 березня 2019 року.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Петриківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1