Рішення № 132999528, 26.12.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2025 рокуСправа №160/29870/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.08.2025 №046150017738 про перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 по виключенню з розрахунку пенсії стажу, набутого на території Естонської Республіки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 11.01.1985 по 22.02.1985, з 22.04.1985 по 28.08.1992 та здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 29.04.2025, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.05.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивачу призначено пенсію за віком, проте, страховий стаж було враховано не у повному обсязі. Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії та відповідними документами. За результатом розгляду заяви позивачу здійснено перерахунок пенсії, однак, не зараховано до страхового стажу період роботи в Естонській Республіці. На звернення позивача Департаментом соціального страхування Естонської Республіки направлено відповідь, якою підтверджено факт неотримання позивачем пенсійних виплат на території Естонської Республіки. Позивач звернувся до відповідача з заявою та відповіддю Департамента соціального страхування Естонської Республіки, в якій просив зарахувати до страхового стажу період роботи в Естонській Республіці. Проте, відповідачем було відмовлено у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу позивача. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Відповідачем надано до суду електронну копію пенсійної справи позивача. При цьому, відповідач у встановлений судом строк, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, причини неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомив.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивачем було встановлено, що при призначенні пенсії страховий стаж розраховано не у повному обсязі, зокрема, не зараховано періоди роботи з 11.01.1985 по 22.02.1985, з 22.04.1985 по 28.08.1992 на території Естонської Республіки, що, з-поміж іншого, зазначено в рішенні від 15.08.2025 №046150017738.

Департаментом соціального страхування Естонської Республіки на звернення позивача від 17.09.2025 надано довідку, в якій повідомлено про те, що позивач жодного виду пенсії або виплат в Естонській Республіці не отримує.

З означеною довідкою позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з питання перерахунку пенсії, з урахуванням періодів роботи на території Естонської Республіки.

Листом від 29.09.2025 №47741-37335/В-01/8-0400/25 «Про розгляд звернення» на звернення позивача №ВЕБ-04001-Ф-С-25-185445 від 05.09.2025, що надійшло через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (вх. №37335/В-0400-25 від 05.09.2025) Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивачу про те, що згідно п. 1 ст. 6 Угоди між Україною та Естонською Республікою у сфері соціального забезпечення, яку ратифіковано 02.11.2011, якщо право на пенсію виникає на підставі законодавства однієї Сторони без урахування страхового стажу, набутого на підставі законодавства іншої Сторони, то відповідна Сторона призначає пенсію тільки за страховий стаж, набутий на підставі свого законодавства, незалежно від проживання на території однієї із Сторін. На виконання статей 15, 33 Договору між Урядом України і Урядом Естонської Республіки про співробітництво в галузі соціального забезпечення від 20.02.1997, статей 6, 13 Угоди між Україною та Естонською Республікою у сфері соціального забезпечення, яку ратифіковано 02.11.2011, було проведено перерахунок пенсії по виключенню з розрахунку пенсії стажу, набутого на території Естонської Республіки. Перерахунок було проведено з 01.09.2015 з урахуванням норм статті 45 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 13.10.2025 №51924-40040/В-01/8-0400/25 «Про розгляд звернення» на звернення позивача від 17.09.2025 №ВЕБ-04001-Ф-С-25-198948, що надійшло через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (вх. №40040/В-0400-25 від 17.09.2025) Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу повідомлено про те, що детальне роз`яснення з питання, порушеного позивачем у зверненні, останньому було надано листом від 29.09.2025 47741-37335/В-01/8-0400/25.

Позивач вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу періоди роботи на території Естонської Республіки, що стало підставою для звернення позивача до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачений Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Вирішуючи питання щодо неврахування періоду роботи позивача на території Естонської Республіки, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 13.06.1984, копія якої міститься у матеріалах справи, наявні наступні записи щодо спірних періодів роботи позивача:

11.01.1985 прийнята до В/Ч НОМЕР_2 рахівником у продслужбу, наказ №8 від 11.01.1985 (запис №4);

22.02.1985 звільнена за ст. 35 п. 1 ЗКпП ЕРСР за власним бажанням, наказ №36 від 20.02.1985 (запис №5);

22.04.1985 прийнята на роботу в кафе №20 на посаду кухара 4 розряду, наказ №32 від 22.04.1985 (запис №6);

28.08.1992 звільнена з роботи за власним бажанням на підставі ЗпПД ЕР пар. 79 ч. 1, наказ №139 від 20.08.1992 (запис №7).

Доказів на підтвердження визнання зазначених вище записів трудової книжки недійсними матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що при визначені права на пенсійне забезпечення, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону №1058-IV, вправі застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД.

Так, відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Судом враховано, що Естонська Республіка не є учасником аналізованої Угоди.

Разом з тим, оскільки Естонська РСР в той час входила в склад СРСР, а відповідно до ч. 2 ст. 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, Україна взяла на себе зобов`язання зараховувати в страховий стаж, що дає право на пенсію, трудовий стаж набутий на території колишнього СРСР.

Суд враховує, що Естонська Республіка проголосила свою незалежність та вийшла з СРСР з 20.08.1991. За таких обставин, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 6 Угоди, Україна визнає стаж набутий громадянам на території Естонії саме до цієї дати до 20.08.1991.

Крім того, слід зазначити, що Угода між Україною та Естонською Республікою у сфері соціального забезпечення від 05.10.2010 (набула чинності 01.02.2012) не стосуються питання визнання чи не визнання стажу, набутого за часів СРСР, а стосуються питання визнання чи не визнання стажу вже набутого на території України та Естонської Республіки після набуття незалежності обома країнами.

У свою чергу, питання врахування у страховий стаж часу роботи на підприємствах, установах та організаціях за часів СРСР врегульоване Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, частиною другою статті 6 якої передбачено, що для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах та за вислугу років, громадянам-учасникам Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цієї Угоди.

Із зазначеного вище слідує, що Україна та інші держави-учасники Угоди зазначеним документом взяли на себе зобов`язання враховувати трудовий стаж, набутий їх громадянами на території колишнього СРСР.

При цьому, в Угоді йде мова про території колишнього СРСР взагалі, та не пов`язується визнання стажу, виключно набутого на територіях союзних радянських республік, правонаступниками яких є держави-учасники Угоди.

Оскільки, Естонська РСР входила до складу СРСР, то суд дійшов висновку, що трудовий стаж позивача набутий на території колишнього СРСР, повинен бути зарахований до його загального страхового стажу.

При цьому суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

З огляду на викладене, суд вважає доцільним та необхідним зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 11.01.1985 по 22.02.1985, з 22.04.1985 по 28.08.1992 на території Естонської Республіки.

Враховуючи вищенаведене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.08.2025 №046150017738 про перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 по виключенню з розрахунку пенсії стажу, набутого на території Естонської Республіки, є протиправним та підлягає скасуванню, у зв`язку із чим, наявні підстави для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 29.04.2025, з урахуванням виплачених сум.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивач сплатив документально підтверджений судовий збір у розмірі 968,96 грн, відтак, означена сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 72-77, 139, 241-243, 245-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.08.2025 №046150017738 про перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 по виключенню з розрахунку пенсії стажу, набутого на території Естонської Республіки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 11.01.1985 по 22.02.1985, з 22.04.1985 по 28.08.1992 та здійснити перерахунок, та виплату пенсії ОСОБА_1 з 29.04.2025, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 )судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька