Рішення № 132999502, 19.12.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2025 рокуСправа №160/15032/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУТАЛІЯ" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 27.03.2025р. та від 02.04.2025р., -

УСТАНОВИВ:

22.05.2025р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРУТАЛІЯ" звернулося з адміністративним позовом до Дніпровської митниці та просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2025/000128/1 від 02.04.2025р., №UA110130/2025/000127/1 від 02.04.2025р., №UA110130/2025/000100/1 від 27.03.2025р.

- стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати, в тому числі витрати по сплаті судового збору та витрати на правову професійну допомогу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним до митного оформлення товару було подано МД №25UA110130006870U2, №25UA110130006868U0 від 02.04.2025р. та №25UA110130006385U6 від 27.03.2025р., за ціною договору, до якої додані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог ст.53 Митного кодексу України. За результатами здійснення контролю митної вартості товарів митницею не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийнято оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2025/000128/1 від 02.04.2025р., №UA110130/2025/000127/1 від 02.04.2025р., №UA110130/2025/000100/1 від 27.03.2025р., за якими митна вартість скоригована в сторону збільшення. Позивач вважає наведене оспорювані рішення відповідача протиправними, а тому звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на постанови Верховного Суду. У відповіді на відзив від 27.06.2025р. позивач посилається на ті ж самі обставини, що і у позові.

Ухвалою суду від 11.06.2025р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України та виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується змістом відповідної ухвали суду.

24.06.2025р. через систему «Електронний суд», на виконання вимог вищенаведеної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні адміністративного позову позивача посилаючись на те, що за результатами перевірки МД від 27.03.2025 №25UA110130006385U6, від 02.04.2025 №25UA110130006868U0, від 02.04.2025 №25UA110130006870U2 та доданих до них документів було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. 3 ст. 53 МКУ), а саме: 1) інвойси №1153 від 11.03.2025; №1157 від 15.03.2025 не містять умов оплати товару, в той час як специфікації №47 від 11.03.2025; №46 від 15.03.2025; №45 від 15.03.2025 містять відомості в умовах оплати товару, що визначає умови оплати протягом 60 діб після доставки. Проте, умовами контракту визначено, що саме інвойс визначає умови оплати, а не специфікація. Таким чином, контракт, інвойси та специфікації містять між собою розбіжності у відомостях, щодо умов оплати товару, що викликає сумніви та не дає змогу однозначно визначити чи була здійснена передплата за товар, оскільки відомості щодо такої передплати необхідні для здійснення перевірки числових значень сплаченої суми та ідентифікації її із заявленою вартістю товару та співставлення платіжного документу з договором на підставі якого здійснюється постачання товару, проте умовами контракту визначено, що саме інвойс визначає умови оплати, а не специфікація; 2) пакувальні листи від 11.03.2025 №б/н; від 15.03.2025 №б/н містять опис товару : «Fresh Lemon» та відомості щодо сортності товару «class I», документ містить відомості щодо розміру товару в графі Size S із зазначенням діапазону розмірів від 36 до 63. Пакувальний лист від 15.03.2025 №б/н містить опис товару : «Fresh Lemon» та відомості щодо сортності товару «class I», документ містить відомості щодо розміру товару в графі Size S із зазначенням діапазону розмірів від 32 до 63. Однак, надані до митного контролю інвойси від 11.03.2025 №1153 та від 15.03.2025 № 1157 містять опис товару Fresh Lemon без зазначення розмірів, без зазначення сортності товару. Фітосанітарні сертифікати №1174362 від 19.03.2025; № 1208354 від 26.03.2025 містять опис товару «Egyptian Fresh Lemon (Adalia) citrus Limon» також, без зазначення класу та розмірів та всупереч відомостям щодо товару зазначеним у вказаному інвойсі, оскільки інвойс не містить відомостей щодо сорту лимону - Adalia. Таким чином, наявні розбіжності у відомостях зазначених в документах, а якісні характеристики не підтверджено документально. Сорт, вид, розміри оцінюваного товару впливають на числові значення митної вартості товару. Інвойс від 15.03.2025 № 1157 та пакувальний лист від 15.03.2025 №б/н містять різні відомості щодо пакування товару. Коносамент від 24.03.2025 №250617769 містить відомості щодо наявності 21 палети. До митного оформлення заявлено упаковку: «пластикові яшики та картонні коробки» (CMR № 3630 від 26.03.2025; №2643 від 31.03.2025; № 8086 від 31.03.2025 вже не містять відомостей щодо палет, тільки щодо ящиків). При цьому, вищезазначеним контрактом не передбачено включення вартості перепакування в ціну товару; 3) згідно відомостей коносаментів № 251204484 від 19.03.2025; № 250617769 від 24.03.2025 наявні відмітки «Freight prepaid», що означає передплату за фрахт судна. Відомості щодо вартості такого фрахту відсутні у митного органу, та не підтверджені декларантом документально. Відомості про можливі здійснені операції з товаром, такі як перевантаження, демередж та детеншен (час перевищення використання контейнера та неустойка за таке перевищення відсутні. З огляду на неведені вище розбіжності в поданих до митного оформлення документах та враховуючи те, що позивачем документально не підтверджено складові митної вартості, митницею було розпочато консультацію між митним органом та декларантом, зокрема, направлено електронним повідомленням вимогу на надання додаткових документів, а саме: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) за наявності інші транспортні документи (заявка на перевезення, тощо); 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями про вартість товару; 6) копію митної декларації країни відправлення. Декларант листами від 27.03.2025 та 02.04.2025 повідомив митницю про неможливість надання додаткових документів. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом у відношенні товарів застосовано резервний метод (метод 2 ґ). Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товар, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, приблизно за тією ж вагою, оформленого за другорядним методом визначення митної вартості, скоригованої декларантом самостійно та визнаної митним органом для товару №1 - за ЕМД від 26.03.2025 № 25UA500110002370U5 (UA500110/2025/ 002370 ) на рівні 1,4 дол.США/кг, при цьому взято за основу коригування поставку товару «Лимони свіжі (citrus limon), врожаю 2025р Виробник: GELILA COMPANY FOR IMPORT AND EXPORTTRADINGТорговельна марка GELILA». Щодо витрат на професійну правничу допомогу, відповідач зазначає, що предметом судового розгляду в цій справі є три рішення про коригування митної вартості товарів, що потягло донарахування та сплату митних платежів на загальну суму 269417,44 грн., а тому, з урахуванням ціни позову, який не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа віднесена до справ незначної складності (малозначної), що також вказує на не співмірність заявленого розміру правничої допомоги.

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 19.12.2025р. було продовжено строк розгляду даної справи до 19.12.2025р.

Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається судом 19.12.2025р., у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРУТАЛІЯ" зареєстроване як юридична особа за адресою: 49000, місто Дніпро, вул. Старочумацька, буд. 6-Я, що підтверджується відомостями, що містяться у вільному доступі.

17.01.2022 р. між ТОВ «ФРУТАЛІЯ» (Покупець) і компанією AL WALAA FOR SORTING AND PACKING THE AGRICULTURAL CROPS, Єгипет (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №17/01-2022, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує товар у кількості та за ціною і на умовах, зазначених у виставлених Продавцем (або відправником) інвойсах.

Згідно п. 2.2., 2/3 контракту ціни за товар і умови поставок визначаються в інвойсах. Валюта договору USD.

Пункт 2.4 контракту передбачає що всі витрати, митні збори, податки і збори такі як митний збір, податок на додану вартість і пов`язані з виконанням даного контракту, на території Покупця, оплачуються Покупцем, а податки, мита і збори на території Продавця, оплачуються Продавцем.

Покупець робить оплату Продавцеві за товар на умовах, які прописані в інвойсі. Оплата за товар здійснюється в дол. США(п. 4.1. контракту).

На підставі вищенаведеного контракту №17/01-2022, на адресу позивача від вказаного вище постачальника надійшов товар, а саме: згідно з інвойсом №1157 від 15.03.2025 р. свіжий лимон, вага нетто 22576 кг, ціна 0,92 долара США за 1 кг, загальна вартість 20769,92 доларів США, умови поставки CFR (Інкотермс-2020) Чорноморськ, Україна, № контейнера MNBU 045808 6 (специфікація №45 від 15.03.2025 р.); свіжий лимон, вага нетто 22576 кг, ціна 0,92 долара США за 1 кг, загальна вартість 20769,92 доларів США, умови поставки CFR (Інкотермс-2020) Чорноморськ, Україна, № контейнера SUDU 821264 3 (специфікація №46 від 15.03.2025 р.); згідно з інвойсом №1153 від 11.03.2025 р. свіжий лимон, вага нетто 22576 кг, ціна 0,92 долара США за 1 кг, загальна вартість 20769,92 доларів США, умови поставки CFR (Інкотермс-2020) Чорноморськ, Україна, № контейнера MNBU 018363 0 (специфікація №47 від 11.03.2025 р.), що підтверджується змістом копій відповідних інвойсів, специфікацій та митих декларацій, наявними у справі.

Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості товарів разом із митними деклараціями ним були надані всі документи, що підтверджують митну вартість ввезених товарів, які не містять розбіжностей у числових значеннях складової митної вартості товарів, містять повні відомості про ціну товару, що підтверджується змістом графи 44 ЕМД від 27.03.2025 №25UA110130006385U6, від 02.04.2025 №25UA110130006868U0, від 02.04.2025 №25UA110130006870U2.

З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п.3 ст.53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта було зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) за наявності інші транспортні документи (заявка на перевезення, тощо); 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями про вартість товару; 6) копію митної декларації країни відправлення.

Декларант листами від 27.03.2025 та 02.04.2025 повідомив митницю про неможливість надання додаткових документів.

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митних декларацій, Митницею було встановлено наступне: 1) інвойси №1153 від 11.03.2025; №1157 від 15.03.2025 не містять умов оплати товару, в той час як специфікації №47 від 11.03.2025; №46 від 15.03.2025; №45 від 15.03.2025 містять відомості в умовах оплати товару, що визначає умови оплати протягом 60 діб після доставки. Проте, умовами контракту визначено, що саме інвойс визначає умови оплати, а не специфікація. Таким чином, контракт, інвойси та специфікації містять між собою розбіжності у відомостях, щодо умов оплати товару, що викликає сумніви та не дає змогу однозначно визначити чи була здійснена передплата за товар, оскільки відомості щодо такої передплати необхідні для здійснення перевірки числових значень сплаченої суми та ідентифікації її із заявленою вартістю товару та співставлення платіжного документу з договором на підставі якого здійснюється постачання товару, проте умовами контракту визначено, що саме інвойс визначає умови оплати, а не специфікація; 2) пакувальні листи від 11.03.2025 №б/н; від 15.03.2025 №б/н містять опис товару : «Fresh Lemon» та відомості щодо сортності товару «class I», документ містить відомості щодо розміру товару в графі Size S із зазначенням діапазону розмірів від 36 до 63. Пакувальний лист від 15.03.2025 №б/н містить опис товару : «Fresh Lemon» та відомості щодо сортності товару «class I», документ містить відомості щодо розміру товару в графі Size S із зазначенням діапазону розмірів від 32 до 63. Однак, надані до митного контролю інвойси від 11.03.2025 №1153 та від 15.03.2025 № 1157 містять опис товару Fresh Lemon без зазначення розмірів, без зазначення сортності товару. Фітосанітарні сертифікати №1174362 від 19.03.2025; № 1208354 від 26.03.2025 містять опис товару «Egyptian Fresh Lemon (Adalia) citrus Limon» також, без зазначення класу та розмірів та всупереч відомостям щодо товару зазначеним у вказаному інвойсі, оскільки інвойс не містить відомостей щодо сорту лимону - Adalia. Таким чином, наявні розбіжності у відомостях зазначених в документах, а якісні характеристики не підтверджено документально. Сорт, вид, розміри оцінюваного товару впливають на числові значення митної вартості товару. Інвойс від 15.03.2025 № 1157 та пакувальний лист від 15.03.2025 №б/н містять різні відомості щодо пакування товару. Коносамент від 24.03.2025 №250617769 містить відомості щодо наявності 21 палети. До митного оформлення заявлено упаковку: «пластикові яшики та картонні коробки» (CMR № 3630 від 26.03.2025; №2643 від 31.03.2025; № 8086 від 31.03.2025 вже не містять відомостей щодо палет, тільки щодо ящиків). При цьому, вищезазначеним контрактом не передбачено включення вартості перепакування в ціну товару; 3) згідно відомостей коносаментів № 251204484 від 19.03.2025; № 250617769 від 24.03.2025 наявні відмітки «Freight prepaid», що означає передплату за фрахт судна. Відомості щодо вартості такого фрахту відсутні у митного органу, та не підтверджені декларантом документально. Відомості про можливі здійснені операції з товаром, такі як перевантаження, демередж та детеншен (час перевищення використання контейнера та неустойка за таке перевищення відсутні, що підтверджується копіями оспорюваних рішень про коригування митної вартості товарів, наявних у справі.

Враховуючи виявлені недоліки за результатами розгляду поданих декларантом документів, Митницею були прийняті оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів від 27.03.2025 №UA110130/2025/000100/1, від 02.04.2025 №UA110130/2025/000127/1, від 02.04.2025 №UA110130/2025/000128/1, за якими митна вартість ввезеного товару скоригована та визначена декларантом самостійно та визнаної митним органом для товару №1 - за ЕМД від 26.03.2025 № 25UA500110002370U5 (UA500110/2025/ 002370) на рівні 1,4 дол.США/кг, що підтверджується копіями відповідних рішень.

Позивач не погоджується із вищевказаними оспорюваними рішеннями відповідача, просить визнати їх протиправними та скасувати посилаючись на те, що ним були надані митному органу всі документи, які підтверджують митну вартість ввезених товарів, визначені ст.53 Митного кодексу України та розбіжності вказані митним органом не впливають на визначення митної вартості товару та не можуть бути підставою для витребування додаткових документів у декларанта за приписами ст.ст.52, 53 МК України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову повністю, виходячи з наступного.

За приписами ч.1 ст.49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до вимог ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом УІІ цього Кодексу та цією главою.

Частина 2 ст.53 Митного кодексу України визначає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідності до вимог ч.5 ст.53 наведеного Митного Кодексу України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у цій статті.

Згідно до ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

У відповідності до вимог ч.3, ч.4 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості ч.1 ст.54 Митного кодексу України.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу ч.3 ст.54 Митного кодексу України.

Згідно до п.2, п.3 ч.4 ст.54 наведеного Кодексу, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, а саме:

- надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

- надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

При цьому, у відповідності до вимог ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

У відповідності до положень ч.1, ч.2 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Таким чином, тлумачення вищенаведених норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями п.2 ч.4 ст.54, ст. 256 Митного кодексу України дозволяє дійти висновку, що повідомлення про надання додаткових документів, які надсилаються на адресу декларанта, а в подальшому і рішення про коригування митної вартості повинні містити причини (сумніви) неможливості визначення заявленої митної вартості, а надання зазначених у них документів повинно усувати такі причини, при цьому, відмова у митному оформленні повинна бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими причинами, у зв`язку з якими органом доходів і зборів були витребувані додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вищенаведений правовий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 09.04.2019р. у справі №826/10733/15, від 24.04.2019р. у справі №810/2878/16, від 05.03.2021р. у справі №823/1461/17, від 18.03.2021р. у справі №820/3736/16, від 19.03.2021р. у справі №820/5525/16, яка є обов`язковою до застосування судом першої інстанції згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, зі змісту оспорюваних рішення про коригування митної вартості товарів від 27.03.2025р. та від 02.04.2025р. видно, що вони не містять будь-яких конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви саме у числових значеннях складових митної вартості ввезених товарів, у них не наведено причин неможливості визначення митної вартості імпортованих товарів на підставі поданих декларантом документів, не наведено обґрунтування, які саме відомості у наданих документах містять розбіжності, які не дозволяють підтвердити числові значення складових митної вартості імпортованого товару.

В той же час, зі змісту проаналізованих судом доданих до митних декларацій документів, які були подані для підтвердження визначення декларантом митної вартості ввезених товарів, вбачається, що вони не містили жодних розбіжностей у числових значеннях складової митної вартості товарів, що підтверджується змістом наявних у справі копій відповідних документів.

Оскільки під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у вищенаведених поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту повідомлення від митниці та оспорюваних рішень про коригування митної вартості товарів від 27.03.2025р. та від 02.04.2025р., а тому слід дійти висновку, що наведені документи не містили розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів.

Отже, у зв`язку з тим, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товару за поданими декларантом документами, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

За викладених обставин та з урахуванням аналізу змісту наведених документів та норм митного законодавства, можна дійти висновку, що оспорювані рішення про коригування митної вартості ввезених товарів від 27.03.2025р. та від 02.04.2025р. є протиправними, так як наведені оспорювані рішення суб`єкта владних повноважень не містять обґрунтованих сумнівів того, що надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх (повних) відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; оспорювані рішення не містять причин неможливості визначення заявленої митної вартості за ціною договору, у них також не наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, що передбачено положеннями ч.1, ч.2 ст.256 Митного кодексу України.

Так, відповідачем, в оспорюваних рішеннях, було повідомлено позивача про те, що у поданих до митного оформлення документах було виявлено відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: 1) інвойси №1153 від 11.03.2025; №1157 від 15.03.2025 не містять умов оплати товару, в той час як специфікації №47 від 11.03.2025; №46 від 15.03.2025; №45 від 15.03.2025 містять відомості в умовах оплати товару, що визначає умови оплати протягом 60 діб після доставки. Проте, умовами контракту визначено, що саме інвойс визначає умови оплати, а не специфікація. Таким чином, контракт, інвойси та специфікації містять між собою розбіжності у відомостях, щодо умов оплати товару, що викликає сумніви та не дає змогу однозначно визначити чи була здійснена передплата за товар, оскільки відомості щодо такої передплати необхідні для здійснення перевірки числових значень сплаченої суми та ідентифікації її із заявленою вартістю товару та співставлення платіжного документу з договором на підставі якого здійснюється постачання товару, проте умовами контракту визначено, що саме інвойс визначає умови оплати, а не специфікація; 2) пакувальні листи від 11.03.2025 №б/н; від 15.03.2025 №б/н містять опис товару : «Fresh Lemon» та відомості щодо сортності товару «class I», документ містить відомості щодо розміру товару в графі Size S із зазначенням діапазону розмірів від 36 до 63. Пакувальний лист від 15.03.2025 №б/н містить опис товару : «Fresh Lemon» та відомості щодо сортності товару «class I», документ містить відомості щодо розміру товару в графі Size S із зазначенням діапазону розмірів від 32 до 63. Однак, надані до митного контролю інвойси від 11.03.2025 №1153 та від 15.03.2025 № 1157 містять опис товару Fresh Lemon без зазначення розмірів, без зазначення сортності товару. Фітосанітарні сертифікати №1174362 від 19.03.2025; № 1208354 від 26.03.2025 містять опис товару «Egyptian Fresh Lemon (Adalia) citrus Limon» також, без зазначення класу та розмірів та всупереч відомостям щодо товару зазначеним у вказаному інвойсі, оскільки інвойс не містить відомостей щодо сорту лимону - Adalia. Таким чином, наявні розбіжності у відомостях зазначених в документах, а якісні характеристики не підтверджено документально. Сорт, вид, розміри оцінюваного товару впливають на числові значення митної вартості товару. Інвойс від 15.03.2025 № 1157 та пакувальний лист від 15.03.2025 №б/н містять різні відомості щодо пакування товару. Коносамент від 24.03.2025 №250617769 містить відомості щодо наявності 21 палети. До митного оформлення заявлено упаковку: «пластикові яшики та картонні коробки» (CMR № 3630 від 26.03.2025; №2643 від 31.03.2025; № 8086 від 31.03.2025 вже не містять відомостей щодо палет, тільки щодо ящиків). При цьому, вищезазначеним контрактом не передбачено включення вартості перепакування в ціну товару; 3) згідно відомостей коносаментів № 251204484 від 19.03.2025; № 250617769 від 24.03.2025 наявні відмітки «Freight prepaid», що означає передплату за фрахт судна. Відомості щодо вартості такого фрахту відсутні у митного органу, та не підтверджені декларантом документально. Відомості про можливі здійснені операції з товаром, такі як перевантаження, демередж та детеншен (час перевищення використання контейнера та неустойка за таке перевищення відсутні, що підтверджується копіями оспорюваних рішень про коригування митної вартості товарів, наявними у справі.

Разом з тим, як вбачається зі змісту графи 44 ЕМД від 27.03.2025 №25UA110130006385U6, від 02.04.2025 №25UA110130006868U0, від 02.04.2025 №25UA110130006870U2, позивачем було надано митному органу всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості ввезених товарів, вичерпний перелік яких визначено у ч.2 ст.53 Митного кодексу України, при цьому, митним органом не вказано яким саме чином вищезазначені виявлені розбіжності впливають на визначення числових значень складової митної вартості товару, з урахуванням надання для митного оформлення товару всіх встановлених законодавством необхідних документів.

Зазначення ж відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості товару про те, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності не можна вважати належним обґрунтуванням правомірності коригування митної вартості товарів та подальшої відмови у митному оформленні товарів відповідно до вимог п.2 ч.4 ст.54 Митного кодексу України.

З цього приводу Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011р. у справі Рисовський проти України у п.70, п.71 якого Суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування, який, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. Суд зазначив, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини у відповідності до вимог ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.1977 Про захист особи відносно актів адміністративних органів урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до резолюції. Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

Такими принципами, згідно з додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть враховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

Перелічені принципи частково імплементовані у нормах Митного кодексу України, які передбачають проведення консультацій між митним органом та декларантом, вимогами цього кодексу щодо належного мотивування при витребуванні додаткових документів під час контролю правильності визначення митної вартості, щодо вичерпного роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів.

Втім, обставини даної справи свідчать про відсутність практичної реалізації вказаних принципів в діяльності відповідача.

Відповідна правова позиція узгоджується і з позицією Верховного Суду, яка висловлена у його постанові від 12.04.2018р. у справі №820/2014/17 (адміністративне провадження №К/9901/448/17).

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних доказів та не наведено жодних підстав щодо правомірності не зазначення в оспорюваних рішеннях обґрунтованих сумнівів, які б перешкоджали митниці визначити митну вартість товару за заявленою позивачем ціною ціною договору з урахуванням аналізу наданих документів та наведених норм митного законодавства.

Є безпідставними та відхиляються судом аргументи відповідача про те, що інвойси №1153 від 11.03.2025; №1157 від 15.03.2025 не містять умов оплати товару, в той час як специфікації №47 від 11.03.2025; №46 від 15.03.2025; №45 від 15.03.2025 містять відомості в умовах оплати товару, що визначає умови оплати протягом 60 діб після доставки. Проте, умовами контракту визначено, що саме інвойс визначає умови оплати, а не специфікація. Таким чином, контракт, інвойси та специфікації містять між собою розбіжності у відомостях, щодо умов оплати товару, що викликає сумніви та не дає змогу однозначно визначити чи була здійснена передплата за товар, оскільки відомості щодо такої передплати необхідні для здійснення перевірки числових значень сплаченої суми та ідентифікації її із заявленою вартістю товару та співставлення платіжного документу з договором на підставі якого здійснюється постачання товару, проте умовами контракту визначено, що саме інвойс визначає умови оплати, а не специфікація, оскільки наведене не впливає на визначення складових митної вартості ввезених товарів.

Слід зазначити, що виконання чи не виконання умов зовнішньоекономічного договору виходить з договірних правовідносин між позивачем, як покупцем, та продавцем.

В свою чергу, Дніпровська митниця не є тим органом, на якого законодавством покладено обов`язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року, № 815/137/17.

До того ж, обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у Постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18.

Крім того, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічна позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року по справі №803/3649/15.

Судом критично надається оцінка доводам відповідача про те, що згідно відомостей коносаментів № 251204484 від 19.03.2025; № 250617769 від 24.03.2025 наявні відмітки «Freight prepaid», що означає передплату за фрахт судна. Відомості щодо вартості такого фрахту відсутні у митного органу, та не підтверджені декларантом документально. Відомості про можливі здійснені операції з товаром, такі як перевантаження, демередж та детеншен (час перевищення використання контейнера та неустойка за таке перевищення відсутні, оскільки з матеріалів справи вбачається, що поставка товару здійснювалась на умовах CFR (Інкотермс-2020), Чорноморськ, Україна.

При цьому, сторони, (п. 2.4., п. 2.5. Контракту), погодили розподіл витрат, які сторони несуть по відношенню до поставки товарів.

Так, відповідно до п. 2.4. Контракту всі витрати, митні збори, податки і збори, на території Покупця, оплачуються Покупцем, а податки, мита, витрати і збори на території продавця, оплачуються Продавцем. Тобто, усі витрати, пов`язані з постачанням товарів за Контрактом на території продавця, оплачуються продавцем.

Окрім того, відповідно до п. 2.5. Контракту, (в редакції додаткової угоди від 11.12.2023 р. до Контракту), ціни товару включають: вартість товару, вартість упаковки товару та її маркування, вартість доставки товару до місця постачання (місця призначення), вартість навантаження товару у відповідний засіб у місці постачання (місці призначення), вартість оформлення супровідних документів на товар, вартість експортного митного оформлення товару.

Таким чином, суд вважає, що позивач для здійснення митного оформлення товарів за митними деклараціями надав достатні документи, що належним чином підтверджують усі складові митної вартості цих товарів. При цьому, відповідачем не наведено належного обґрунтування щодо невідповідності заявлених числових значень митної вартості товарів за митними деклараціями.

Судом відхиляються і доводи відповідача про те, що пакувальні листи від 11.03.2025 №б/н; від 15.03.2025 №б/н містять опис товару : «Fresh Lemon» та відомості щодо сортності товару «class I», документ містить відомості щодо розміру товару в графі Size S із зазначенням діапазону розмірів від 36 до 63. Пакувальний лист від 15.03.2025 №б/н містить опис товару : «Fresh Lemon» та відомості щодо сортності товару «class I», документ містить відомості щодо розміру товару в графі Size S із зазначенням діапазону розмірів від 32 до 63. Однак, надані до митного контролю інвойси від 11.03.2025 №1153 та від 15.03.2025 № 1157 містять опис товару Fresh Lemon без зазначення розмірів, без зазначення сортності товару. Фітосанітарні сертифікати №1174362 від 19.03.2025; № 1208354 від 26.03.2025 містять опис товару «Egyptian Fresh Lemon (Adalia) citrus Limon» також, без зазначення класу та розмірів та всупереч відомостям щодо товару зазначеним у вказаному інвойсі, оскільки інвойс не містить відомостей щодо сорту лимону - Adalia. Таким чином, наявні розбіжності у відомостях зазначених в документах, а якісні характеристики не підтверджено документально. Сорт, вид, розміри оцінюваного товару впливають на числові значення митної вартості товару. Інвойс від 15.03.2025 № 1157 та пакувальний лист від 15.03.2025 №б/н містять різні відомості щодо пакування товару. Коносамент від 24.03.2025 №250617769 містить відомості щодо наявності 21 палети. До митного оформлення заявлено упаковку: «пластикові яшики та картонні коробки» (CMR № 3630 від 26.03.2025; №2643 від 31.03.2025; № 8086 від 31.03.2025 вже не містять відомостей щодо палет, тільки щодо ящиків). При цьому, вищезазначеним контрактом не передбачено включення вартості перепакування в ціну товару, оскільки в оскаржуваних рішеннях відповідачем не наведено обґрунтування, яким саме чином відомості щодо якісних характеристик товару та опис товару впливають на визначення митної вартості товарів за митними деклараціями, окрім того, в сертифікатах якості (що надавались митниці разом з ЕМД) продавцем товарів зазначено про відповідність товару європейським стандартам та вимогам щодо відсутності ГМО та придатності до вживання, а тому надані декларантом разом з митними деклараціями документи дають можливість повно і об`єктивно визначити постачання саме цього товару.

Окрім того, судом враховується і те, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16, які є обов`язковими для врахування адміністративним судом за приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши з дотриманням вимог ч.2 ст.2 наведеного Кодексу, правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень вищенаведеного оспорюваного рішення, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару відповідачем прийняте не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваних рішень про коригування митної вартості від 27.03.2025р. та від 02.04.2025р. відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними та скасування наведених рішень, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати сплачуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

За таких обставин підлягають стягненню з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Дніпровської митниці на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3233 грн. 01 коп. (виходячи зі ставки судового збору за подання даного позову, встановленої ст.4 Закону України «Про судовий збір») понесені позивачем згідно платіжної інструкції №375 від 21.05.2025р.

Щодо стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн., то такі судові витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню судом до 3000,00 грн. з урахуванням незгоди відповідача із розміром витрат на правничу допомогу, викладеною у відзиві, що розцінюється судом як клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.1ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи - ч.3 ст.132 наведеного Кодексу.

За приписами ч.3, ч.4 та ч.5ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом для справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами ч.6 наведеної статті.

Так, зі змісту наданих суду копій договору №16/01-06/23 від 16.06.2023 про надання професійної правничої (правової) допомоги, додаткової угоди від 18.12.2024р. до наведеного договору, додатку до договору від 12.05.2025р., акту приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги від 25.06.2025р. вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФРУТАЛІЯ" та Адвокатським об`єднанням «АДВІС» був укладений договір предметом якого є надання клієнту правової допомоги зокрема щодо оскарження рішень про коригування митної вартості товарів №UA110130/2025/000128/1 від 02.04.2025р., №UA110130/2025/000127/1 від 02.04.2025р., №UA110130/2025/000100/1 від 27.03.2025р.

Проаналізувавши вищенаведені норми процесуального законодавства, умови договору про надання правової допомоги, суд приходить до висновку, що обсяг і розмір наданих Адвокатським об`єднанням послуг в межах даної справи у загальній сумі 8500,00 грн. не відповідає критеріям розумності та обґрунтованості, оскільки предмет позову не є складним з урахуванням наявної сталої правової позиції, зокрема і Верховного Суду, з даного питання, тому вартість послуг є завищеною, а відповідно не є співмірною, тому, з урахуванням незгоди відповідача із розміром витрат на правничу допомогу, викладеною у відзиві, такі судові витрати на правову допомогу підлягають зменшенню судом до 3000,00 грн.

Також, зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 3000 грн., судом враховується і те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 27.11.2019р. у справі №160/3114/19, яка підлягає застосуванню адміністративним судом відповідно до положень ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що саме сума судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3000 грн. підлягає відшкодуванню позивачеві солідарно за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів - суб`єктів владних повноважень згідно до вимог ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 134, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУТАЛІЯ" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 27.03.2025р. та від 02.04.2025р. задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2025/000128/1 від 02.04.2025р., №UA110130/2025/000127/1 від 02.04.2025р., №UA110130/2025/000100/1 від 27.03.2025р.

Стягнути з бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Ольги княгині, 22; код ЄДРПОУ ВП 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУТАЛІЯ" (49000, місто Дніпро, вул. Старочумацька, буд. 6-Я; код ЄДРПОУ 42424288) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3233 грн. 01 коп. (три тисячі двісті тридцять три грн. 01 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. 00 коп. (три тисячі гривень 00 копійок).

У частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн. - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва