Ухвала суду № 132994198, 12.12.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/47696/25-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2025 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання директора ТОВ «ТЕХНОГАЗ-С», про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42022000000000435 від 11.04.2022, -

В С Т А Н О В И В :

Директор ТОВ «ТЕХНОГАЗ-С» ОСОБА_3 звернувся до слідчого суддіПечерського районного суду м. Києва із клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.05.2023 у справі № 757/20981/23-к в рамках кримінального провадження № 42022000000000435 від 11.04.2022.

Директор ТОВ «ТЕХНОГАЗ-С» ОСОБА_3 в обґрунтування клопотання зазначає, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба.

Директор ТОВ «ТЕХНОГАЗ-С» ОСОБА_3 до початку судового засідання подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги підтримав та просив задовольнити.

Прокурор у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, що у відповідності до ст. 174 КПК України не є перешкодою для розгляду клопотання.

Вивчивши клопотання, дослідивши документи, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000000435 від 11.04.2022 за фактами провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором та фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади в особливо великому розмірі за ч. 4 ст. 111-1, ч. 4 ст. 110-2 КК України.

З тексту клопотання вбачається, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.05.2023 у справі № 757/20981/23-кнакладено арешт серед інших на нежитлові будівлі та споруди за адресою: м. Суми, вул. Горького, буд. 58, (частка 395/10000), (РНОНМ 10801559101), які належать ТОВ «Техногаз-С» (ЄДРПОУ 43287900).

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (ч. 2 ст. 170 КПК України).

Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Так, оскільки матеріали клопотання не містять ухвали слідчого судді про накладення арешту, слідчий суддя позбавлений можливості ознайомитись з мотивувальною частиною зазначеної ухвали, а відтак встановити обставини, підстави та мету з яких виходив слідчий суддя накладаючи арешт на вилучене майно, а також перевірити у відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України чи в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слід зазначити, що слідчий суддя позбавлений права витребовувати докази за власною волею.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом у порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2 ст. 22 КПК України).

При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Вказані норми кримінального процесуального законодавства та відповідна практика Європейського суду з прав людини, вказує, що особі, яка звертається із клопотанням до суду, процесуальним законодавством надаються не лише права, а і покладаються обов`язки.

Так, виходячи із тих питань, які відносяться до компетенції слідчого судді, при дослідженні матеріалів клопотання про скасування арешту майна слідчим суддею встановлено, що доказів в його обґрунтування не надано, в тому числі не надано ухвали про накладення арешту, що позбавляє слідчого суддю можливості встановити чи в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, що є обов`язковим елементом доведення стороною підстав для скасування арешту у відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, а тому сторона заявника при зверненні до суду не довела обставин, на які посилається у своєму клопотанні.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини того, що досудове розслідування триває, потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна не відпала, а заявником не доведено, що арешт накладено необґрунтовано, приходжу до висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 22, 26, 92, 98, 106, 167, 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -

П О С Т А Н ОВ И В :

У задоволенні клопотання - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_4