Ухвала суду № 132991440, 29.12.2025, Оржицький районний суд Полтавської області

543/1179/25

2/543/716/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.12.2025 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Попадюка С.С., за участю секретаря судового засідання Щерби А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «Споживчий центр» - Медведєва Н.О., за допомогою підсистеми «Електронний Суд», 18.11.2025 звернулася до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №02.05.2025-100002907 від 03.05.2025 у розмірі 68076 грн 08 коп. та понесені судові витрати.

Ухвалою від 01.12.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 13 год. 15 хв. 29.12.2025.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просить проводити розгляд справи без участі позивача та його представника - за наявними в матеріалах справи доказами..

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Надав до суду відзив, сформований 26.12.2025 за допомогою підсистеми «Електронний Суд», у якому зазначив, що вважає позов безпідставним та необгрунтованим, мотивуючи наступним.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявна в матеріалах справи паперова роздруківка договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що саме такий правочин підписувався електронним підписом уповноважених на те осіб (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Наявна в матеріалах справи паперова копія спірного кредитного договору не може вважатися електронним документом (копією електронного документа), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення договору між відповідачем та позивачем. Наголошує, що він не укладав кредитний договір, роздруківку якого долучає представник позивача в якості копій до позовної заяви, відповідно не погоджував процентну ставку, неустойку та інші кабальні умови кредитування. Жоден поданий позивачем доказ не підтверджує узгодження саме цих, а не інших кредитних умов. Отже, наведене вказує на недоведеність погодження, в тому числі в електронному вигляді, договірних умов оспорюваного правочину - Кредитний договір від 03.05.2025 №02.05.2025-100002907, що вказує на необгрунтованість вимог про стягнення з відповідача процентів та неустойки за ставкою, яку він нібито погодив із позивачем у цьому договорі. Також зазначає, що з урахуванням положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, нарахування 13000,00 грн. неустойки за договором є безпідставним і протиправним, оскільки прострочення виконання зобов`язань (за твердженням позивача) відбулося після 24.02.2022 року, в період дії воєнного стану, а правильність нарахувань позивач не довів відповідними доказами. Наголошує, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є виключно первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Позивачем не надано до суду первинних бухгалтерських документів, які підтверджували б факт зменшення активів первісного кредитора (перерахування саме з його банківських рахунків або видачу готівки з каси, яка належала первісному кредитору) та зарахування цих коштів на банківський картковий рахунок відповідача. Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу. Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами банку (фінансової установи) та не містять відомостей, що дозволили перевірити, чи видавалися кредитні кошти, на який строк, правильність нарахування відсотків та штрафів позивачем, часткове погашення боргу відповідачем тощо. З цього документа неможливо дослідити, яким чином позивач використав платежі на часткове погашення боргу (на тіло кредиту, проценти тощо), як саме позивач вирахував саме такий розмір процентів, неустойки, комісій. Тобто, позовні вимоги не обгрунтовані належним чином. Крім того, звертає увагу, що на підтвердження перерахування мені коштів позики позивач зазначає, що таке перерахування підтверджується інформаційною довідкою стороннього фінансового сервісу, відповідно до якої нібито, як зазначає позивач, відповідачу було перераховано тіло кредиту. Втім, зазначений файл не може бути належним підтвердженням здійснення переказу, оскільки повністю перебуває в залежності від сторони позивача. Фактично позивач міг скласти довідку будь-якого змісту, що нівелює значення такого документа. Також не відомо, кому належить карткові рахунки, на які нібито переказано дані кошти, оскільки лист фінансового сервісу не містить ідентифікуючих даних про відповідача (із фрагментів номеру карти, що відображені в повідомленні, неможливо встановити належність карти (рахунку) саме відповідачу). Відтак, інформаційна довідка не є документом первинного бухгалтерського обліку, не підтверджує фінансову операцію, не містить повних відомостей про учасників фінансової операції, повної інформації про погоджений сторонами у кредитному договорі номер платіжного засобу, на який потрібно було перерахувати суму кредиту, а також не містить повної інформації про номер платіжного засобу на який, згідно з доводами позивача, було перераховано суму кредиту. Матеріали справи також не містять даних, що підтверджують належність електронного платіжного засобу саме відповідачу. Також до позову не додано цей договір, який би підтверджував повноваження та умови посередника здійснення фінансових операцій на замовлення платника - ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», а також з цієї довідки не вбачається, що перерахування на карту відбулося саме на виконання договору споживчого кредиту від 03.05.2025 №02.05.2025-100002907. Крім того, суду не надано саму платіжну інструкцію, на підставі якої відбувся переказ коштів надавачем платіжних послуг, в результаті чого не можливо перевірити належне виконання платіжної операції, оскільки неможливо встановити відповідність унікального ідентифікатора, що має бути зазначений у платіжній інструкції, з ідентифікатором, що вказаний у довідці про переказ коштів. Інших доказів, які б підтверджували надання відповідачу кредитних коштів саме на виконання договору споживчого кредиту позивачем не надано. Тому наголошує, що матеріали справи не містять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування мені суми позики (платіжне доручення, квитанція, чек тощо). Зазначає, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема не довів укладення договору позики (кредиту) з відповідачем на умовах, що вказані в наданій копії договору позики (кредиту), не довів перерахування мені тіла кредиту, не довів розмір фактично наданих у кредит коштів та розмір відсотків, які він просить стягнути за період користування кредитними коштами, а тому у задоволенні позову варто відмовити повністю. З наданих позивачем документів не вбачається, що гонорар в сумі 6000,00 грн. взагалі стосується надання правової допомоги по справі щодо стягнення заборгованості конкретно з відповідача. Вказані документи можуть стосуватися будь-яких інших справ за позовом цього кредитора щодо будь-якого із сотен або тисяч інших позичальників, що вказує на відсутність мого обов`язку сплачувати (компенсувати) такі витрати позивача, навіть якщо такі й мали місце. Оскільки до суду не надано ЖОДНОГО платіжного документа із зазначенням ПІБ боржника та номеру кредитного договору, що дозволило б однозначно пов`язати факт оплати з цією справою, не виключається спроба безпідставного стягнення з відповідача вартості правової допомоги, яка фактично не оплачувалася в зазначеному розмірі. Вказана вартість послуг адвоката 6000,00 грн., на думку відповідача, не співмірна з необхідним часом, які міг витратив би адвокат на виконання відповідних робіт (надання послуг) у спірних правовідносинах, та є явно завищеною, оскільки відсутні докази безпосередньої участі адвоката в підготовки шаблонних документів по цій справі. Більше того, враховуючи факт подання всіх документів представником позивача БЕЗ статусу адвоката, надання будь-якої професійної правничої допомоги по цій справі взагалі не може вважатися підтвердженим і достовірним. Вважає, що правові підстави для стягнення з нього 6000,00 грн. витрат на професійну (правничу) допомогу на користь позивача відсутні, а тому в задоволенні заяви представника про стягнення таких витрат варто відмовити. Враховуючи вищевикладене та керуючись нормами законодавства України, просить суд врахувати надані пояснення та відмовити ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, на підставі ч. 5 ст. 100 ЦПК України витребувати у позивача оригінал електронного доказу: Кредитний договір від 03.05.2025 №02.05.2025-100002907 (з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами), а в разі ненадання оригіналів витребуваних документів - визнати недопустимими в якості доказів надані позивачем паперові копії електронних документів на підтвердження факту надання кредиту відповідачу, судові витрати покласти на позивача - ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР».

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 100 ЦПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Частиною 3 ст. 100 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Відповідно до ч. 5 ст. 100 ЦПК України, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

У відзиві міститься клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналу електронного доказу: Кредитний договір від 03.05.2025 №02.05.2025-100002907 (з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами.

Зважаючи на викладене, з огляду на те, що позивачем не надано оригінал кредитного договору від 03.05.2025 №02.05.2025-100002907, укладеного в електронній формі, а відповідачем ставиться під сумнів його укладення, суд вважає за необхідне витребувати зазначені докази, оскільки вони мають істотне значення для правильного вирішення спору, таким чином задовольнивши клопотання відповідача.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що, згідно приписів ч. 6 ст. 84 ЦПК України, будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Керуючись ст. 81, 84, 100, 223, 240, 247, 258, 260 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання відповідача про витребування доказів - задовольнити.

Витребувати від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» оригінал електронного доказу: Кредитний договір від 03.05.2025 №02.05.2025-100002907 (з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами.

Витребовувані докази направити до Оржицького районного суду Полтавської області у термін до 27 січня 2026 року.

Роз`яснити, що відповідно до ч. 7 та 8 ст. 84 ЦПК України:

- особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали;

- у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Відкласти розгляд справи на 13 год. 15 хв. 28 січня 2026 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на неї включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Попадюк С.С.