Рішення № 132987444, 09.12.2025, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/2983/25

2/296/1844/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

09 грудня 2025 року м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира у складі:

головуючої судді - Петровської М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Дзюман О.І.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Гуртовенка Р.М.,

відповідачки - ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 ,

відповідачки - ОСОБА_4 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5 ,

представника відповідачки ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , - адвоката Шматко Н.Г.,

представника відповідачки ОСОБА_4 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5 , - адвоката Демчик Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_4 , ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2 , Житомирської міської територіальної громади в особі Житомирської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Житомирі, в 60 (шістдесят) днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 26 червня 2023 року. ОСОБА_6 на день смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . 31 серпня 2020 року ОСОБА_6 склала заповіт, в якому заповіла ОСОБА_1 належну їй 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, в шестимісячний термін після смерті спадкодавця, ОСОБА_1 не зміг подати заяву про прийняття спадщини, оскільки про вказаний заповіт дізнався лише 20.01.2024 випадково, шляхом прибирання у квартирі ОСОБА_6 , яка є його сестрою. ОСОБА_6 до своєї смерті проживала разом зі своїм сином ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер. Через 10 днів після його смерті позивач потрапив до цієї квартири, де й знайшов заповіт. Для оформлення права на спадкування позивач звернувся до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С., де йому відмовили в прийнятті заяви про прийняття спадщини за пропуском шестимісячного строку, встановленого ст.1270 ЦК України та у зв`язку із заведенням спадкової справи на майно померлої ОСОБА_6 іншим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Фещенко А.С. за номером 102/2023. 27 грудня 2023 року, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №75427268. У зв`язку з наведеними обставинами єдиним належним способом захисту права позивача ОСОБА_1 на спадщину після померлої заповідачки є надання йому додаткового строку для прийняття спадщини.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 17 квітня 2025 року у даній справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання та повідомленням сторін. Зобов`язано приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Фещенко Аллу Сигизмундівну надати на адресу суду належним чином завірену копію спадкової справи №102/2023, заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .

07 травня 2025 року на адресу Корольовського районного суду м.Житомира від адвоката Шматко Наталії Геннадіївни - представника відповідача Красовської Інни Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_3 , як законний представник, надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. В обгрунтування відзиву зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся її сина ОСОБА_6 . Після її смерті відкрилась спадщина, що складалась з 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , єдиним спадкоємцем першої черги якої був її рідний син ОСОБА_5 , який прийняв спадщину фактично, оскільки на день смерті проживав разом із спадкодавцем. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , батько ОСОБА_3 , помер. За три місяці до смерті, ОСОБА_7 звертався до неї за допомогою в отриманні дублікатів документів про його народження та права власності на квартиру АДРЕСА_2 , оскільки, зі слів ОСОБА_8 , покійна мати ще за життя віддала всі документи своєму рідному брату, ОСОБА_1 , в тому числі заповіт на належну їй частину квартири. Отже, з моменту написання заповіту ОСОБА_6 на користь позивача, останній знав про його наявність та зберігав його у себе. У ОСОБА_6 були досить погані стосунки із своїм сином, оскільки ОСОБА_7 зловживав спиртними напоями, його поведінка була нестабільною, покійна переживала за своє майно, бо вважала, що її син може скористатись її безпорадним станом та розпорядитись нерухомістю на власний розсуд. Брат покійної, позивач по справі, підтримував свою сестру, постійно наголошував на тому, що оскільки він після сина є її єдиним родичем, вона має оформити всі права на нерухомість, що належала ОСОБА_6 саме на нього, тим самим він гарантував їй збереження майна та догляд за нею до її смерті. За життя ОСОБА_6 мала на праві приватної власності разом із своїм сином два об?єкти нерухомості: квартиру АДРЕСА_3 про АДРЕСА_4 та спірну квартиру АДРЕСА_5 . 31.08.2020 ОСОБА_6 заповіла ОСОБА_1 належну їй частину в квартирі квартири АДРЕСА_2 , а 10.09.2021 подарувала ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_6 . ОСОБА_6 віддала ОСОБА_1 свою банківську карту, на яку отримувала свою пенсію, коштами на свій розсуд розпоряджався ОСОБА_1 , визначав які продукти харчування та інше купувати ОСОБА_6 . Усі дії ОСОБА_6 були спрямовані на збереження свого майна, та вказують на те, що ОСОБА_6 довіряла своєму братові та про наявність заповіту ОСОБА_1 знав з моменту його складання. Також, зі слів її покійного бувшого чоловіка їй відомо, що після смерті матері він разом із своєю співмешканкою ОСОБА_9 , здійснювали генеральне прибирання спірної квартири, та ніяких правовстановлюючих документів та заповіту на ім?я ОСОБА_1 в квартирі не було Після генерального прибирання, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 дозволили проживати в квартирі своїм знайомим, які сплачували комунальні платежі та орендну плату за користування квартирою. Квартиранти в спірній квартирі проживали до квітня 2024 року, тому і відомості про те, що ОСОБА_1 знаходився в квартирі АДРЕСА_2 20.01.2024 та здійснював там прибирання неправдиві. ОСОБА_1 неодноразово особисто їй ще в період 6- місячного терміну після смерті ОСОБА_6 повідомляв про наявність заповіту на його користь, торгувався та пропонував сплатити йому вартість 1/2 частини квартири. На таку пропозицію вона погодитись не могла, оскільки розуміла, що єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_10 є її син. Позивач по справі не звернувся з заявою у встановлений законом термін, бо розумів, що син покійної, який проживав в даній квартирі та був її співвласником, може оспорювати наявність такого розпорядження своєї матері, тому і свідомо пропустив строк на прийняття спадщини після смерті своєї сестри. Отже, ОСОБА_1 , свідомо, не маючи ніяких перешкод та обставин, які б унеможливлювати вчасно подати заяву про відкриття спадщини пропустив строк на прийняття спадщини. ОСОБА_1 зазначає, що саме 20.01.2024 в процесі прибирання в квартирі ОСОБА_6 він випадково знайшов заповіт на своє ім?я, тоді як до позову додає Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру за №75427262, яка сформована приватним нотаріусом Гораєм О.С. 15.01.2024 про наявність спадкової справи після смерті ОСОБА_6

12 травня 2025 року до суду від відповідача ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , як законний представник, надійшов відзив, у якому просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 . В обгрунтування відзиву вказує, що аргумент позивача щодо необізнаності про існування заповіту не може бути поважною причиною для продовження позивачу строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки йому було достеменно відомо про наявність заповіту на його ім`я та те, що він є спадкоємцем за законом другої черги спадкування за законом, відповідно мав право заявити своє право на спадкування за законом. Щодо посилання ОСОБА_1 на необізнаність про наявність заповіту на його ім`я варто зауважити, що заповіт після його складання ОСОБА_6 знаходився на зберіганні у позивача. Окрім того, правовстановлюючі документи на спадкове майно, паспорт ОСОБА_6 також зберігалися у позивача. Паспорт ОСОБА_6 був переданий ОСОБА_1 цивільній дружині ОСОБА_5 - ОСОБА_11 , за її проханням, за декілька днів до її смерті, оскільки ОСОБА_6 перебувала у тяжкому стані. На похованні ОСОБА_6 . ОСОБА_1 був присутній, відповідно був обізнаний про смерть спадкодавця та відкриття спадщини. Відразу після смерті ОСОБА_6 , її син, ОСОБА_5 , який прийняв спадщину, передав спадкове майно, а саме квартиру, в користування гр. ОСОБА_12 на підставі договору оренди в строк до 05.06.2024, що підтверджується відповідним договором. Протягом всього часу в квартирі проживали орендарі, відповідно доступу до квартири у ОСОБА_1 не було, прибирання в квартирі не здійснювалося. Тому, ОСОБА_1 пропустив строк для подачі заяви про прийняття спадщини з власної необачності та недбалості. Навіть незнання про наявність заповіту не перешкоджало ОСОБА_1 реалізувати право на прийняття спадщини за законом. У випадку, якщо б позивач не був спадкоємцем за законом другої черги спадкування, він дійсно не мав би підстав звертатися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, аж доки б не дізнався про існування заповіту і така обставина могла бути підставою для подання заяви про надання додаткового строку. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

16.05.2025 на адресу Корольовського районного суду м. Житомира від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гуртовенка Романа Михайловича надійшла відповідь на відзиви, в яких вказує, що суть заперечень відповідачів зводяться до бездоказового припущення, що ОСОБА_1 , нібито, на їх думку, знав про існування заповіту від 31 серпня 2020 року і що такий був переданий позивачу ще за життя ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зауважує, що ОСОБА_1 через 10 днів після смерті ОСОБА_5 потрапив до квартири та виявив там зазначений вище заповіт. Слід взяти до уваги, що спадкова справа до майна померлої ОСОБА_6 №02-14, не містить жодних доказів того, що нотаріус здійснював виклик ОСОБА_1 , доводив до його відома інформацію про наявний заповіт на його ім`я після смерті ОСОБА_6 , чи здійснював будь-які дії щодо сповіщення позивача про це у будь-який інший спосіб. У даній справі відповідачами не заперечується той факт, що приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Фещенко А.С. не було повідомлено позивача про наявний заповіт на його ім`я після смерті ОСОБА_6 . Даної обставини достатньо, аби стверджувати про те, що до 20.01.2024 за тих обставин, які пояснює позивач, а саме про те, що в дану дату ним було знайдено заповіт, коли він потрапив до квартири заповідачки, позивач не знав та не міг знати про існування даного заповіту.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 23.06.2025, зазначеною у протоколі судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача адвокат Гуртовенко Р.М. в судовому засіданні підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні просив позов задовольнити. Пояснив, що в квартирі АДРЕСА_2 , разом з сестрою ОСОБА_6 проживав син покійної ОСОБА_7 , позивач мав ключі від квартири, які дав йому ОСОБА_7 . З сестрою були у нормальних стосунках, її пенсійна картка була у нього, він сплачував за комунальні послуги, знімав готівку та віддавав сестрі, оскільки син ОСОБА_7 крав у неї кошти і пропивав їх. Поховання сестри ОСОБА_6 здійснював за його гроші ОСОБА_7 , перед смертю сестра самостійно пересуватися вже не могла. Паспорт ОСОБА_6 був у нього на зберіганні, віддав його після її смерті співмешканці ОСОБА_13 . Всі правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_7 зберігалися в цій квартирі. Після смерті сестри не навідувався в квартиру, а прийшов туди після смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 , бо хотів дізнатися, в якому стані квартира, взяти фото для пам`ятника, подивитися, хто там живе, прибирав там, та у ванній кімнаті знайшов заповіт. З приводу того, що квартира здавалася в оренду, спочатку пояснив, що йому нічого невідомо, а потім на запитання учасників вказав, що знав, що квартира (вже станом на 20.01.2024) здавалась в оренду. До квартири ІНФОРМАЦІЯ_4 заходив з сусідкою ОСОБА_14 , яка була присутня під час прибирання, квартиру відкрив власними ключами. До нотаріуса Горая О.С. звернувся одразу, як знайшов заповіт. Також пояснив, що у вересні 2024 року відбулась зустріч з ОСОБА_15 , її співмешканцем, та за участю його дружини ОСОБА_16 , під час якої відповідачка пропонувала поділити квартиру порівну, документи на цю квартиру були у відповідачки. Після смерті ОСОБА_6 не відвідував квартиру і не цікавився її станом. Правовстановлюючих документів на квартиру у нього не було.

Представник ОСОБА_4 адвокат Демчик Наталія Олександрівна в судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити. Пояснила, що позивач вводить суд в оману та зазначає недостовірну інформацію про необізнаність із наявністю заповіту. Позивач сам зазначив, що паспорт та банківська картка ОСОБА_6 знаходилися у нього. Після смерті ОСОБА_6 спірна квартира була здана в оренду квартирантам, що підтверджується долученим до відзиву договором з датою закінчення його дії до червня 2024 року. ОСОБА_1 знав, що існує заповіт. Ним не надано жодних належних, допустимих доказів, які б свідчили про поважність пропуску строку для прийняття спадщини.

Відповідачка ОСОБА_4 у судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та пояснила, що перебувала у шлюбі з ОСОБА_17 7 років з 2013 по 2019 роки. ОСОБА_6 за життя не повідомляла їй про бажання залишити комусь в спадок квартиру АДРЕСА_2 . У вересні 2024 року під час зустрічі з ОСОБА_1 вирішували питання щодо поділу квартири, до відмови від спадщини його ніхто не схиляв. До зустрічі він телефонував, повідомляв, що всі документи на квартиру у нього. Після смерті матері ОСОБА_7 здавав квартиру в оренду молодій парі ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , а тому ОСОБА_1 не міг туди потрапити, бо там з грудня 2023 року жили квартиранти. Після смерті ОСОБА_7 вона вирішувала питання з квартирантами щодо зміни замків від вхідних дверей, оскільки вони повідомляли, що до квартири часто навідується ОСОБА_1 з дружиною. Зокрема, приблизно в січні-лютому 2024 їй телефонував ОСОБА_18 і говорив, що до квартири АДРЕСА_7 приходив позивач, говорив їм, що вони проживають там незаконно, мають сплачувати йому кошти, бо квартира його і він має заповіт. Замок від вхідних дверей було змінено у лютому 2024 року. Після смерті ОСОБА_7 комунальні послуги за кватиру оплачувала вона, правовстановлюючі документи на квартиру відновила сама.

Відповідачка ОСОБА_2 , яка допитана, як свідок, в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову. Показала, що перебувала у шлюбі з ОСОБА_7 з 2010 по 2014 роки. ОСОБА_6 хворіла, а з 2019 року, зі слів її родичів ОСОБА_20 (двоюрідний дядько) та ОСОБА_7 (його дружини), з квартири не виходила взагалі, всі документи на квартиру були передані ОСОБА_21 . Після смерті ОСОБА_6 мала розмову з ОСОБА_7 , який повідомив їй, що не може оформити спадщину, бо правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_2 , у нього не було, навіть не було свідоцтва про його народження. В квартирі під час прибирання таких документів ОСОБА_7 не знайшов. Вона оплачувала ОСОБА_7 дублікат свідоцтва, аби він міг вступити у спадщину. Під час відвідування приватного нотаріуса ОСОБА_22 разом з ОСОБА_7 в грудні 2023 року, остання повідомила, що на квартиру наявний заповіт на користь ОСОБА_1 , та ОСОБА_7 одразу подзвонив позивачу і запитав його з приводу такого заповіту, а ОСОБА_1 повідомив, що не буде претендувати на спадщину. При цій розмові була присутня і чула її. На момент смерті ОСОБА_7 в квартирі проживали квартиранти. 11.01.2024 ОСОБА_1 повідомив, що поверне всі документи на квартиру, щоб оформити спадщину.

Представник ОСОБА_2 адвокат Шматко Наталія Геннадіївна в судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначила, що позивач стверджує, що про існування заповіту йому стало відомо 20.01.2024, однак до позовної заяви він долучив витяг зі Спадкового реєстру, в якому вказано про заповіт, датований 15.01.2024. Отже, про існування заповіту, складеного на його ім`я, позивач дізнався раніше. Щодо позиції, що ОСОБА_1 прибирав у спірній квартирі, то він цього не міг зробити, так як там проживали квартиранти. Усі правовстановлюючі документи на квартиру знаходились саме у ОСОБА_1 і він їх мав передати відповідачці ОСОБА_23 .

Представник відповідача Житомирської міської ради Сищук Н.М. 05.06.2025 подала до суду заяву, відповідно до змісту якої просить розгляд справи провести у відсутність представника міської ради. Вказує, що міська рада є неналежним відповідачем у справі.

Заслухавши пояснення сторін по справі, показання свідків, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 17.03.2025 у справі № 296/1435/24, яка набрала законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Житомирської міської територіальної громади в особі Житомирської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено, оскільки справу судом першої інстанції розглянуто з неналежним суб`єктним складом, а саме малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яких не було залучено до участі у справі як відповідачів.

Вказаною постановою встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 від 09.03.1999 ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_2 .

ОСОБА_5 є сином ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 21.12.1977.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №2124.

У відповідності до заповіту від 31.08.2020, ОСОБА_6 на випадок своєї смерті заповіла належну їй 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1 .

Згідно відповіді приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича від 26.01.2024 №19/01-16 ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 та відкритті спадкової справи, оскільки останній пропустив встановлений законом строк для прийняття спадщини. Окрім того, ОСОБА_1 було повідомлено, що спадкова справа щодо майна померлої ОСОБА_6 заведена іншим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Фещенко А.С. за номером 102/2023 27 грудня 2023 року.

Відповідно до відповіді Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради від 26.01.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано місце проживання: з 14.12.1978 по 26.06.2023 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , знята з зареєстрованого місяця проживання в зв`язку із смертю; з 05.10.2021 по ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , знятий з зареєстрованого місяця проживання в зв`язку із смертю.

Із інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №75427268 від 15.01.2024 вбачається, що спадкова справа №102/2023 після смерті ОСОБА_6 заведена 27.12.2023 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Фещенко А.С.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 10.01.2024.

Згідно довідки приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Фещенко А.С. №45/02/14 від 01.10.2024 у відповідності до відомостей, якими володіє нотаріус, спадкоємцями за законом після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_5 є його діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є синами ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_6 від 02.12.2015 та серії НОМЕР_7 від 04.09.2012.

Із спадкової справи №102/2023, заведеної після смерті ОСОБА_6 , вбачається, що вона відкрита 27 грудня 2023 року за заявою її сина ОСОБА_5 про прийняття спадщини.

Згідно довідки Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради від 27.12.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано місце проживання: з 05.10.2021 ОСОБА_5 , з 14.12.1978 ОСОБА_6 , яка знята 26.06.2023 з реєстрації місця проживання у зв`язку із смертю.

28.05.2024 до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Фещенко А.С. звернувся ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 .

Із спадкової справи №4/2024, зведеної після смерті ОСОБА_5 , вбачається, що вона відкрита 24 січня 2024 року за заявами ОСОБА_4 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 , та ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 , про прийняття спадщини.

Разом зі спадкодавцем ОСОБА_6 на час її смерті та відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 проживав її син ОСОБА_5 , що підтверджується відповідями Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради від 27.12.2023 та 26.01.2024.

27 грудня 2023 року ОСОБА_5 звернувся до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Фещенко А.С. із заявою про прийняття спадщини.

Отже, ОСОБА_5 вважається таким, що прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_6 , однак не оформив своїх спадкових прав у зв`язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно копії договору вбачається, що ОСОБА_5 і ОСОБА_12 уклали дану угоду про те, що ОСОБА_5 надає у використання квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_12 на строк до 05.06.2024 з можливістю продовження цього договору, з оплатою оренди 8 000 грн щомісячно.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно ст.1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини 1 статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом, зокрема, можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Частина перша статті 1269 Цивільного кодексу України передбачає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Частиною 1 статті 1270 Цивільного кодексу України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно положень ч.3 ст.1272 Цивільного кодексу України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 Цивільного кодексу України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 23 серпня 2017 року №6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі №766/14595/16 (провадження №61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі №487/2375/18 (провадження №61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі №450/1383/18 (провадження №61-21447св19).

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 23 серпня 2017 року №6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі №643/3049/16-ц (провадження №61-39398св18), від 03 березня 2020 року у справі №145/148/20 (провадження №61-16153св20).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, має стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 11.11.2020 у справі №750/262/20 зазначив, що правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Подібний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 23 серпня 2017 року №6-1320цс17, та від 01 квітня 2019 року у справі №643/3049/16-ц (провадження №61-39398св18).

Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини немає.

Подібний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 11 листопада 2020 року у справі №750/262/20 (провадження №61-14038св20).

У постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) Велика Палата Верховного Суду зазначила нижченаведене:

«57. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

58. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців -в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

73. Важливим під час вирішення питання про надання особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини також є факт прийняття спадщини іншими спадкоємцями за законом, оскільки в такому разі може відбутися втручання у право власності інших осіб, порушення принципу правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права. Наведене зумовлює потребу в дотриманні принципу «пропорційності» втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину.

76. У спірних правовідносинах дотримання принципу пропорційності безпосередньо залежить від наявності об`єктивних, непереборних та істотних обставин, які є підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини. У разі якщо таких обставин суд не встановив, то не можна допускати втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину, навіть з огляду на такий фундаментальний принцип спадкового права, як свобода заповіту, оскільки це порушить принцип правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно скористалася власними цивільними правами, та не відповідатиме принципу пропорційності втручання у право власності на спадкове майно.

77. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду висновує, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність суд не повинен ототожнювати з його (спадкоємця) незнанням про його право на спадкування загалом, оскільки в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.»

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, позивач ОСОБА_1 , обгрунтовуючи пропуск шестимісячного строку для прийняття спадщини, вказує що такий пропущено з поважних причин, адже він не знав про наявність складеного на його заповіту, а дізнався про це під час прибирання у квартирі лише 20.01.2024.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , проживає за адресою: АДРЕСА_8 , є дружиною позивача, показала, що її чоловік не знав про наявність складеного на його ім`я заповіту, та дізнався про це лише 20.01.2024, коли прийшов до квартири. Пішов туди, бо було якраз 9 днів після смерті ОСОБА_7 , йому було потрібно фото на пам`ятник. До квартири заходив з сусідами. На запитання учасників та суду показала, що про наявність у чоловіка ключів від квартири, проживання у спірній квартирі орендарів, сплату чоловіком комунальних послуг за квартиру, їй нічого невідомо, чи був у нього паспорт та пенсійна картка ОСОБА_6 , де знайшли заповіт, їй теж невідомо. Правовстановлюючих документів на квартиру у ОСОБА_1 не було, після смерті ОСОБА_6 , позивач та вона не навідувались до квартири. З ОСОБА_6 спілкувалися (вона з чоловіком) не часто, чи хворіла вона, їй невідомо. Влітку 2024 року відбулась зустріч з ОСОБА_15 і чоловіком, вона була також присутня, ОСОБА_24 хотіла, щоб чоловік відмовився від спадщини, також повідомила, що зробила дублікати правовстановлюючих документів на квартиру. Після смерті ОСОБА_7 на 2-ий день вона та ОСОБА_1 хотіли заїхати в квартиру, дізнатися, чому помер ОСОБА_7 , думали, що квартиранти щось знають. Двері відчинив квартирант, повідомив, і вони пішли, своїх ключів від квартири не було.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , проживає за адресою: АДРЕСА_9 , сусідка, пояснила, що після смерті ОСОБА_7 , сина покійної ОСОБА_6 , який помер зимою, точно дати не пам`ятає, через 10 днів після смерті, до неї в січні 2024 року прийшов ОСОБА_26 , попросив сходити з ним до квартири АДРЕСА_7 . До квартири з ним не заходила, чекала біля дверей. Квартиру ОСОБА_26 відкрив своїм ключем, квартиранти вже звідти виїхали, там нікого не було. Через хвилин 10 він вийшов з якоюсь бумагою в руках, сказав, що це заповіт. ОСОБА_26 повідомив її, що в квартирі хотів знайти щось і він знайшов, що хотів. Після смерті ОСОБА_27 в квартирі проживав ОСОБА_7 з ОСОБА_9 , ОСОБА_26 до квартири не заходів, в січні був єдиний такий випадок. Скільки проживали в квартирі квартиранти їй невідомо. Також на запитання суду свідок пояснила, що ОСОБА_26 не казав їй, чому прийшов, вона сама зробила суб`єктивний висновок, навіщо він прийшов. Замки від вхідних дверей в квартирі змінили вже після візиту ОСОБА_26 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , проживає за адресою: АДРЕСА_10 , показав, що проживає в цивільному шлюбі з ОСОБА_15 . У вересні 2024 року з позивачем та його дружиною, Вітою, за його участю, відбулась зустріч, на якій обговорювалось питання поділу квартири. ОСОБА_26 сказав, що всі документи на квартиру у нього, про заповіт нічого не казав. Також йому відомо, що в квартирі станом на січень та приблизно до червня 2024 року проживали квартиранти, особисто він спілкувався з квартирантом ОСОБА_18 . Зі слів ОСОБА_18 , ОСОБА_26 після смерті ОСОБА_7 неодноразово приходив до них, говорив, що він господар квартири і показував заповіт. Тому ОСОБА_18 попросив заради безпеки змінити замок на вхідних дверях у квартирі, замок змінив у лютому 2024 року. У січні 2024 року ніхто в квартирі не прибирав, уборка була після того, як квартиранти з`їхали у травні 2024 року.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , проживає за адресою: АДРЕСА_11 , показала, що проживала з ОСОБА_6 , ОСОБА_17 , з яким перебувала у цивільному шлюбі, в квартирі АДРЕСА_7 приблизно з 2021 року, до смерті ОСОБА_27 . ОСОБА_6 пересувалася самостійно, але мало що розуміла, реченнями не говорила, була як дитина, себе обслуговувати не могла, вона та ОСОБА_29 за нею доглядали, купали. Після смерті ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , переїхали жити до неї на ОСОБА_30 , квартиру ОСОБА_7 здав орендарям ОСОБА_18 і його дружині на півроку. ОСОБА_18 їй дзвонив та казав, що приходив ОСОБА_26 , показував їм заповіт. Перед тим, як здати квартиру, ОСОБА_29 все непотрібне виніс до підвалу, і речі ОСОБА_31 . У Петра були ключі тільки від нижнього замка у вхідних дверях. ОСОБА_7 після смерті своєї матері шукав в квартирі документи на квартиру, нічого не знайшов, ніякого заповіту там теж не було. Як виявилось, правовстановлюючі документи на квартиру були у ОСОБА_26 . Замок від вхідних дверей було змінено ще до смерті ОСОБА_7 . ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_10 . Після смерті ОСОБА_7 , через місяць, заходила в квартиру лише один раз, щоб забрати свої речі, квартиранти в квартирі тоді ще жили, вони її і впустили. Паспорт та пенсійна картка померлої були у ОСОБА_26 , вона просила його дати паспорт, щоб укласти декларацію з лікарем для ОСОБА_6 , і вдруге просила дати паспорт перед її смертю, бо було вже зрозуміло, що вона помирає. ОСОБА_26 не міг потрапити до квартири після смерті ОСОБА_7 .

Отже, як встановлено із пояснень сторін, показань свідків, ОСОБА_1 був у довірливих стосунках з покійною сестрою ОСОБА_6 , зберігав в себе її паспорт, пенсійну картку, знімав з неї гроші та оплачував певний час комунальні послуги в квартирі, де проживала ОСОБА_6 . ОСОБА_1 пояснював, що син сестри ОСОБА_32 зловживав алкогольними напоями, чого не заперечували і відповідачі, був неблагонадійним, тому вказані документи сестри були у його розпорядженні. Отже, позивач, з високою долею ймовірності, міг мати законні сподівання на отримання спадкового майна після смерті сестри ОСОБА_6 .

Та обставина, на яку посилається позивач, а саме, що він дізнався про заповіт під час відвідування квартири 20.01.2024, знайшовши його у ванній кімнаті, а до цього часу не знав про існування заповіту, не відповідає дійсності, спростовується дослідженими судом матеріалами справи, поясненнями учасників справи та показаннями свідків.

Судом з`ясовано, що в січні 2024 року в квартирі АДРЕСА_2 , проживали квартиранти, про що позивач був обізнаний. Будучи обізнаним з таким фактом, ОСОБА_1 , як слідує з його пояснень, 20.01.2024 відчинив своїми ключами вхідні двері, шукав фото на пам`ятник, прибирав (в квартирі, де проживали сторонні особи зі своїми речами), а до цього часу, тобто до 20.01.2024, не цікавився, в якому стані перебуває квартира, відповідно, не міг знати, що там можуть бути якісь фото, чи взагалі якісь документи. При цьому, до таких дій, як сторонній спостерігач, була залучена свідок ОСОБА_25 .

Зокрема, свідок ОСОБА_25 , сусідка покійної ОСОБА_6 , вказала, що не заходила разом з позивачем до квартири, а перебувала біля дверей квартири, в той час як позивач вказав, що остання перебувала разом з ним в квартирі. З якою метою вона перебувала біля квартири, чому добре пам`ятає обставини події саме січня 2024 року, а дату смерті ОСОБА_7 та інші події не так чітко, пояснити не змогла. Спочатку вказувала, що не знала, для чого прийшов ОСОБА_26 , а потім, на запитання суду, зазначила, що позивач знайшов те, що шукав. Також вказала, що на момент, коли приходив ОСОБА_26 до квартири, орендарів там вже не було, що не узгоджується із показаннями інших свідків.

ОСОБА_16 не була безпосередньо свідком того, що її чоловік знайшов заповіт саме 20.01.2024, проте стверджувала, що про наявність заповіту чоловіку стало відомо лише 20.01.2024 під час відвідування ним квартири з метою знайти фото на пам`ятник.

Також слід вказати, що пояснення ОСОБА_1 з приводу того, що він звернувся до нотаріуса Горая О.С. 24.01.2024 одразу після того, як йому стало відомо про заповіт 20.01.2024 не узгоджуються з наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру№ 75427268, яка була сформована та надана нотаріусом 15.01.2024, оскільки така довідка не могла бути сформована нотаріусом за його власної ініціативи без звернення позивача, тобто раніше, ніж подана ним заява.

Отже, судом не встановлено у цій справі об`єктивних та істотних перешкод для прийняття ОСОБА_1 спадщини в установлений законом шестимісячний строк з часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 , як і не встановлено поважності причин незвернення до нотаріуса із відповідною заявою у вказаний законом строк.

Окрім того, матеріали справи не містять обґрунтованої постанови нотаріуса ОСОБА_33 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 , що спонукало б позивача звернутися до суду із цим позовом.

Враховуючи наведене у сукупності, у задоволенні позову ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, слід відмовити.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, -

ухвалив:

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_8 ) до ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_4 ( АДРЕСА_13 , РНОКПП НОМЕР_9 ), ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_14 , РНОКПП НОМЕР_10 ), Житомирської міської територіальної громади в особі Житомирської міської ради (10014, м.Житомир, м-н ім.С.П.Корольова, 4/2, код ЄДРПОУ 13576954) про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 22.12.2025.

Суддя М. В. Петровська