Рішення № 132987361, 29.12.2025, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/1958/25

Провадження по справі №2/276/1065/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2025 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Бобра Д.О.,

з участю секретаря судового засідання Свиридок А.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №691193346 в розмірі 17688,5 грн., з яких: 5500 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 12188,5 грн. - заборгованість за відсотками.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 16.02.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач або Позичальник) було укладено кредитний договір №691193346, в межа якого первісний кредитор надав відповідачу кредит у гривні, а відповідач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені кредитним договором.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ « Таліон Плюс», Первинний кредитор) укладено Договір факторингу № 28/1118-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ « Таліон Плюс» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

31.12.2020 додатковою угодою №26 до договору факторингу №28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції.

Відповідно до реєстру боржників №127 від 29.03.2021 до договору факторингу №28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №691193346.

20.10.2022 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», було укладено договір факторингу №20102022, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) ТОВ «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників.

Позивач зазначає, що відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 21.10.2022 до договору факторингу №20102022 від 20.10.2022 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 17688,5 грн., з яких: 5500 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 12188,5 грн. - заборгованість за відсотками. Проте, станом на момент подачі позову, відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань та не погашає заборгованість за вказаним договором, що є підставою для позивача звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Хорошівського районного суду Житомирської області від 21.11.2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Представник позивача в позовній заяві просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, не заперечує проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзив до суду не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідача, яка повернута до суду з відміткою Укрпошти про причини повернення «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із ч. 10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Судом встановлено, що 16.02.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №691193346, відповідно до якого товариство зобов`язується надати позичальнику кредит на суму 5500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених в договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику (а.с. 7-9).

Кредитна лінія надається строком на 10 днів від дати отримання кредиту позичальником (пункт 1.2 договору). За користування кредитом сплачуються проценти (п. 1.4 договору).

Також до позову було додано паспорт споживчого кредиту до договору №691193346 від 16.02.2021, в якому зазначені умови кредитування (а.с. 6).

Отже, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що 16.02.2021 року між ТОВ « Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір в електронній формі.

31.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладена додаткова угода № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, якою було викладено текст договору у новій редакції (а.с. 13-17).

Згідно з п. 1.3. даного договору факторингу, "право вимоги" - це права грошових вимог Клієнта до Боржників по сплаті суми боргу за Кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

В пункті 1.4. цього ж договору визначено, що "Борг" означає суми грошових коштів, які підлягають оплаті Клієнту Боржниками за умовами Кредитних договорів, строк оплати яких настав на момент переходу Прав вимоги до Фактора (наявна вимога), а також строк оплати яких настане в майбутньому (майбутня вимога), включаючи зобов`язання Боржників повернути суму наданого кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, сплатити неустойку (у разі прострочення умов Кредитних договороів), а також будь-які інші зобов`язання по оплаті Клієнту грошових коштів за Кредитними договорами.

20.10.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги, зокрема до ОСОБА_1 (а.с. 18-19).

Відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 21.10.2022 до договору факторингу №20102022 від 20.10.2022 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 17688,5 грн., з яких: 5500 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 12188,5 грн. - заборгованість за відсотками (а.сп. 21).

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги, правонаступництва).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст.203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

Системний аналіз положень ст.ст. 512, 514 ЦК України свідчить, що відступлення права вимоги можливе лише у зобов`язанні, яке існує на момент укладення договору про відступлення права вимоги (у т.ч. договору факторингу).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач указує на те, що він отримав право вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 , уклавши договір факторингу № 20102022 від 20.10.2022 з ТОВ «Таліон плюс», яке, в свою чергу, отримало право такої вимоги згідно договору факторингу № 28/1118-01 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Разом із тим, з матеріалів справи судом встановлено, що договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 , за яким позивач просить стягнути заборгованість, було укладено 16.02.2021.

Натомість, зі змісту п. 1.4. вищезгаданої додаткової угоди від 31.12.2020, якою викладено в новій редакції договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, слідує, що Фактор набуває права первісного кредитора за укладеними з ним кредитними договорами, строк оплати по яким настав на момент переходу прав вимоги до Фактора, так і за укладеними кредитними договорами, строк оплати за якими настане в майбутньому.

Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не могла відчужити право вимоги за майбутнім кредитним договором №691193346 від 16.02.2021, тобто за договором, який станом як на 28.11.2018 (день укладення договору факторингу №28/1118-01), так і станом на 31.12.2020 (день укладення додаткової угоди №26, якою викладено договір факторингу у новій редакції), ще не був укладений (не існував).

Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до пунктів 1.2, 1.7 договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 року, укладеного між ТОВ «Таліон плюс» (клієнт) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор), під терміном кредитний договір слід розуміти, що це кредитний договір, укладений між первісним кредитором, яким є ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і боржником, право грошової вимоги за яким отримав клієнт на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеного між клієнтом та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Під терміном документація слід розуміти оригінали документів, що стосуються заборгованостей окремих боржників, які підтверджують дійсність права грошових вимог клієнта до боржників по заборгованостям, а також є необхідними для пред`явлення вимоги до боржника щодо погашення заборгованості, що підлягають передачі первісним кредитором клієнту на умовах договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.

Аналіз змісту договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 року свідчить про те, що ТОВ «Таліон плюс» (клієнт) передало право грошової вимоги, отриманої на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеного між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Копія витягу з Реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2023 року до договору факторингу №20102022 від 20.10.2022 року містить інформацію лише про прізвище боржника та номер кредитного договору №691193346 без зазначення дати його укладання, тобто позивачем не доведено, що саме за спірним договором було передано право вимоги.

Також, згідно з п.4.1. додаткової угоди № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, сторони визначили порядок відступлення права вимоги, зокрема, наявне право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру права вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром права вимоги.

У позовній заяві зазначено, що відповідно до реєстру боржників № 127 від 29.03.2021 до договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», до останнього перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №691193346.

Разом з цим, відповідного реєстру боржників № 127 від 29.03.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 позивачем суду не надано, у зв`язку з чим не підтверджено належними доказами перехід прав вимог за кредитним договором №691193346 від 16.02.2021 від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс».

Із наведеного слідує, що позивачем не доведено належними доказами, що у ТОВ «Таліон Плюс» виникло право вимоги до відповідача за кредитним договором №691193346 від 16.02.2021, що, у свою чергу, виключає подальший перехід права вимоги за вказаним кредитним договором до позивача.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Дослідивши надані позивачем докази в обґрунтування заявлених позовних вимог, суд вважає, що позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» не довів належними та допустимими доказами перехід права вимоги за кредитним договором №691193346 від 16.02.2021 до ТОВ «Таліон плюс», що, у свою чергу, виключає перехід права вимоги за вказаним кредитним договором до позивача на підставі договору факторингу №20102022 від 20.10.2022, оскільки такий договір є похідним від договору факторингу, на підставі якого б ТОВ «Таліон плюс» належало право вимоги за кредитним договором №691193346 від 16.02.2021.

У своїй позовній заяві ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просило розглянути справу за відсутності його представника та на підставі наявних у справі доказів, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів заявлено не було.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа 755/18920/18.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні позовних вимог, то на підставі ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 83, 89, 141, 263-265, 279, 280-282, ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження за адресою: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя Д.О. Бобер