Ухвала суду № 132985781, 29.12.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про передачу адміністративної справи

29 грудня 2025 року справа №520/33540/25

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Дмитро Волошин, розглянувши позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки № 8477-п від 18.12.2024.

Пунктом 4 частини 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Перевіряючи відповідність позовної заяви вказаній вимозі, суддя зазначає наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що "судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.2 ст.26 КАС України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Таким чином, КАС України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).

Тобто, якщо предметом адміністративного позову є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність.

Отже, такий спір може бути розглянуто адміністративним судом за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача.

Даний позов подано до суду фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). У позовній заяві позивачем зазначено його адресу проживання - АДРЕСА_1 .

При цьому, згідно паспорту позивача вбачається, що позивач зареєстрований у місті Києві.

На виконання вимог ч. 6 ст. 171 КАС України суддею було направлено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо фізичної особи - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), згідно якого вбачається, що останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (дата реєстрації - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що підтверджується відповіддю від 26.12.2025 № 2184648 з Єдиного державного демографічного реєстру, наданою на запит судді.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що позивач також зареєстрований як фізична особа-підприємець за вищевказаною адресою: АДРЕСА_3 .

Також, судом встановлено, що позивачем у позовній заяві визначено в якості відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві, та зазначено адресу відповідача - АДРЕСА_4 .

Тобто, ні позивач, ні відповідач не зареєстровані на території Харківської області.

В обґрунтування обставин подання позову до Харківського окружного адміністративного суду позивач посилається на наявність договору оренди від 27.11.2025, згідно якого позивач фактично проживає за адресою: АДРЕСА_5 .

Однак, суд зазначає, що обставини щодо укладення позивачем договору оренди житлового приміщення від 27.11.2025 за адресою: АДРЕСА_5 , не свідчить про реєстрацію або постійне проживання позивача за адресою: АДРЕСА_5 .

Будь-яких належних доказів на підтвердження реєстрації у встановленому порядку місця проживання або перебування позивача або реєстрації місцезнаходження відповідача на території м. Харків чи Харківської області матеріали справи не містять.

Як вже було зазначено судом, зважаючи на положення статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України, даний спір може бути розглянуто адміністративним судом за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача.

Суддя звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 318 КАС України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

Таким, чином, порушення окружним адміністративним судом правил як предметної, так і територіальної підсудності є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Наведене дає підстави стверджувати, що процесуальний закон забороняє адміністративним судам розглядати справи, які йому територіально не підсудні, і зобов`язує суд направити таку справу на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до частин 6 та 8 статті 29 КАС України питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного п.п. 4-6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.

Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 30 КАС України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дана справа не підсудна Харківському окружному адміністративному суду, а її розгляд має здійснюватися окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місце реєстрації позивача та місцезнаходження відповідача - Київським окружним адміністративним судом.

Керуючись ст. ст. 25, 29, 248, 293-295, КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративну справу № 520/33540/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу - передати на розгляд до Київського окружного адміністративного суду (бульвар Лесі Українки, будинок 26, м. Київ, 01133).

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН