Ухвала суду № 132985613, 29.12.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа № 500/7239/25

29 грудня 2025 рокум.ТернопільСуддя Тернопільського окружного адміністративного суду Баб`юк П.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , через представника, - адвоката Сумцову Олену Володимирівну, звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому просить:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 та його розшук;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення обліку ОСОБА_1 правил військового обліку;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 звернутися до відповідних державних органів (у тому числі до органів поліції) щодо вилучення запису про порушення правил військового обліку щодо ОСОБА_1 та зняття його з розшуку;

визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 протиправною та зобов`язати розглянути заяву від 30.10.2025 про надання або ненадання відстрочки ОСОБА_1 ;

визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 протиправною та зобов`язати прийняти рішення про придатність або непридатність ОСОБА_1 до військової служби, щодо проходження ВЛК від 05.05.2023, 14.08.2024;

визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 протиправною та зобов`язати прийняти рішення про придатність або непридатність ОСОБА_1 до військової служби, щодо проходження ВЛК від 27.09.2025.

26.12.2025 від позивача до суду також надійшла заява про забезпечення позову шляхом:

зупинення дії будь-яких рішень (наказів) відповідачів щодо призову (мобілізації) ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням у справі;

заборони ІНФОРМАЦІЯ_7 вчиняти будь-які дії щодо направлення ОСОБА_1 до місць проходження військової служби (навчальних центрів, військових частин тощо) до вирішення справи по суті;

заборони відповідачам подавати до органів Національної поліції звернення про доставлення (затримання) ОСОБА_1 у зв`язку з начебто порушенням правил військового обліку за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання рішенням суду законної сили.

В обґрунтування вказаної заяви представник зазначає, що позивач неодноразово (у 2023, 2024 та 2025) проходив медичні огляди ВЛК, де лікарями встановлено діагноз "вроджений іхтіоз", що згідно зі ст. 74 п. "а" Наказу МОУ № 402 передбачає непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, проте відповідачі умисно затягують видачу остаточного рішення, посилаючись на відсутність погодження від 16-ї Регіональної ВЛК, хоча остання повідомила, що документи позивача до них не надходили.

Вказує, що позивач має на утриманні трьох дітей, що дає йому право на відстрочку згідно зі ст. 23 Закону "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Відповідна заява та документи були подані 30.10.2025, проте відповіді досі немає.

Зазначає, що щодо позивача ініційовано заходи розшуку та затримання через органи поліції під надуманим приводом "зміни адреси", хоча позивач не змінював місце проживання з 2003 року.

Вказує, що існує очевидна небезпека, що до прийняття рішення у справі позивач може бути примусово мобілізований та відправлений до військової частини, попри статус непридатності та право на відстрочку. У разі його мобілізації, виконання майбутнього рішення суду про визнання його непридатним стане значно складнішим або неможливим, а права позивача на охорону здоров`я будуть безповоротно порушені.

Розглянувши подану заяву суд зазначає таке.

Як передбачено у ч.1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ж ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За приписами ч. 1 та 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Суд також має враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Положеннями ч. 1 ст. 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Отже, ч.2 ст. 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання судового рішення про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась із таким клопотанням, позовним вимогам.

Суд зауважує, що регулювання підстав і порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв "адекватності", тобто наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема і те, чи спроможний відповідний захід забезпечити фактичне виконання рішення суду в разі задоволення позову, а також "співмірності", тобто співвідношення негативних наслідків від вжиття певних заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття таких заходів. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.08.2022 в постанові №990/99/22.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби закріплено у Законі України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 р. №2232-XII, згідно з ч.1 ст.1 якого, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

У силу ч.2 ст. 17 Закону України "Про оборону України", громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно з законом.

Частиною 3 ст. 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

У відповідності до п. 1 "Положення про ТЦК та СП" (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 р. за №154), ТЦК та СП є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

З 24.02.2022 відповідно до вимог Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII в Україні введено режим воєнного стану, який триває і дотепер.

Таким чином, виконання громадянами України, придатними до військової служби, в період дії воєнного стану свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, як і дії відповідних державних органів щодо забезпечення виконання відповідних завдань, урегульовано законом, а тому, не можуть вважатись очевидно протиправними.

Вимоги поданої заяви про забезпечення позову фактично обґрунтовані посиланням на можливість вчинення відповідачем дій щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , а також можливістю затримання та доставлення заявника до ТЦК.

Суд зазначає, що порушення правил військового обліку - це невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством вимог щодо реєстрації, оновлення даних та виконання обов`язків військовозобов`язаними, призовниками, а також резервістами. Такі дії можуть виражатися у непостановці на облік, несвоєчасному оновленні даних, ухиленні від медичних оглядів чи військової служби, а також у порушеннях з боку роботодавців тощо. У разі виявлення порушення особою правил військового обліку така особа підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

Відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, в разі виявлення порушення правил військового обліку районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення особи, яка скоїла адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку.

Після отримання такого звернення органи поліції здійснюють розшук та доставлення особи до ТЦК та СП для складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.

Отже, відмітка в електронному військово-обліковому документі про порушення правил військового обліку означає, що ТЦК звернувся до органів поліції щодо доставлення громадянина за вчинення адміністративного правопорушення для складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та можливого притягнення до відповідальності.

Сам по собі факт відображення в електронному військово-обліковому документі (Резерв+) даних щодо порушення позивачем правил військового обліку не вказує на очевидну протиправність таких дій відповідача.

Такі дії і рішення відповідача є предметом позовних вимог, а їх правомірність може бути встановлена лише під час розгляду справи та ухвалення судового рішення.

Як уже зазначалось судом, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

З огляду на предмет цього спору, наведене свідчить про непропорційність та неспівмірність заходів забезпечення позову.

Обраний позивачем спосіб забезпечення позову фактично призведе до вирішення спору по суті позовних вимог, що є недопустимим за умови відсутності очевидної протиправності оскаржених дій та рішень.

Також, відсутні будь-які докази вчинення відповідачем дій щодо призову позивача на військову службу. Поряд з цим, виконання військового обов`язку, що закріплений в Конституції та законах України, не може вважатись негативним та таким, що направлений на порушення прав позивача.

Крім цього, позивач зазначає, що має на утриманні трьох дітей, що дає йому право на відстрочку згідно зі ст. 23 Закону "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Відповідна заява та документи були подані 30.10.2025, проте відповіді досі немає.

При цьому, відповідно до п.60 "Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період", затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560:

"До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період."

При цьому, питання розгляду заяви про надання відстрочки від призову є предметом спору у даній справі.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що існує очевидна небезпека порушення прав позивача до ухвалення рішення у справі.

З урахуванням зазначеного, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 152, 154, 169, 243, 248, 294, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви від 26.12.2025 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 29 грудня 2025 року.

Суддя Баб`юк П.М.