Рішення № 132985558, 29.12.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №640/8791/19

29 грудня 2025 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, у якому просив:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Києві форми "Р" від 25.02.2019 №0012974204,

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Києві форми "Р" від 25.02.2019 №0012994204,

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Києві форми "В4" від 25.02.2019 №0013054204,

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Києві форми "ПС" від 25.02.2019 №0013064204,

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Києві форми "ПС" від 25.02.2019 №0013084204,

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Києві форми "ПС" від 25.02.2019 №0013094204,

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Києві форми "Н" від 25.02.2019 №0013004204,

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у м. Києві №0013104204 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 25.02.2019,

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у м. Києві № 0013124204 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 25.02.2019,

визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у м. Києві від 25.02.2019 №Ф-61.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.02.2019, рішення про застосування штрафних санкцій від 25.02.2019 та вимога про сплату боргу від 25.02.2019 є протиправними, винесеними всупереч нормам чинного податкового законодавства України, та підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2019 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Головне управління ДФС у м. Києві у відзиві поданому 26.07.2019 заперечило проти задоволення позову. Відповідач вказав, що не погоджується з позовними вимогами та вважає оскаржувані рішення цілком обґрунтованими та прийнятими в межах чинного законодавства.

Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-IX (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Станом на 15.12.2022, дату набрання чинності Законом №2825-IX, рішення в адміністративній справі №640/8791/19 Окружним адміністративним судом м. Києва не ухвалене.

На підставі пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2825-IX (в редакції Закону №3863-ІХ) та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, проведено автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України; за його результатами дана справа передана на розгляд та вирішення Тернопільському окружному адміністративному суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 дану справу передано для розгляду судді Осташу А.В.

04.03.2025 ухвалою суду прийнято до провадження адміністративну справу 640/8791/19 за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Замінено відповідача у справі Головне управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ: 39439980) на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44116011).

У зв`язку з відрахуванням зі штату Тернопільського окружного адміністративного суду судді Осташа А.В. (у провадженні якого перебувала дана справа) 31.03.2025 проведено повторний автоматизований розподіл цієї адміністративної справи. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Тернопільського окружного адміністративного суду цю справу передано для розгляду судді Мартиць О.І.

Ухвалою суду від 04.04.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/8791/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Відповідно до акту про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 дотримання податкового, валютного та іншого законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності чергування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 від 16.01.2019 №40/26-15-42-04-2666902314 встановлено, що ФОП ОСОБА_1 порушено норми визначені п.п.16.1.7 п.16.1 ст.116 , п.п.177.10 ст.177, п. 177.4 ст177 п.16 1 підрозділ. 10 XX, п. 162.1 ст.162, п. 176,2 "б" ст176, п.188.1 ст.188, п.198.5 "г" ст.,198, пп.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-V зі змінами та доповненнями, а також п.1ч.2 ст. 6, ч.2 ст.7, ч.11 ст.8, ст.,9 Закону 2464-VI.

Не погоджуючись із висновками Акта перевірки, відповідно до п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_1 було подано до ГУ ДФС у м. Києві заперечення на Акт перевірки за Вих. №01 від 08.02.2019.

За результатами розгляду заперечень контролюючим органом було частково переглянуто висновки Акта перевірки та частково враховано надані ФО-П ОСОБА_1 пояснення та копії документів.

За результатами акту від 16.01.2019 року №40/26-15-42-04-2666902314 ГУ ДФС у м. Києві винесено:

податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 25.02.2019 №0012974204 на суму 237861,45 грн;

податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 25.02.2019 №0012994204 на суму 19821,80 грн;

податкове повідомлення - рішення форми "В4" від 25.02.2019 №0013054204 на суму 11637,00 грн;

податкове повідомлення - рішення форми "ПС" від 25.02.2019 №0013064204 на суму 170,00 грн;

податкове повідомлення - рішення форми "ПС" від 25.02.2019 №0013084204 на суму 510,00 грн;

податкове повідомлення - рішення форми "ПС" від 25.02.2019 №0013094204 на суму 510,00 грн;

рішення №0013124204 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 25.02.2019 у сумі 69,82 грн;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.02.2019 № Ф-61 у сумі 128357,68 грн;

податкове повідомлення - рішення форми "Н" від 25.02.2019 №0013004204 на суму 3939,99 грн;

рішення №0013104204 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 25.02.2019 у сумі 31799,50 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеними рішенням ГУ ДФС у м. Києві, позивачем подано до Державної фіскальної служби України скаргу Вих. №02 від 13.03.2019.

Рішенням ДФС України №17829/6/99-99-11-05-02-25 від 15.04.2019 скаргу в частині оскарження рішення ГУ ДФС у м. Києві №0013124204 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 25.02.2019, вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у м. Києві від 25.02.2019 №Ф-61, рішення ГУ ДФС у м. Києві №0013104204 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 25.02.2019 залишено без розгляду.

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги №20173/6/99-99-11-05-01-25 від 26.04.2019 податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві №0012974204, №0012994204, №0013054204, №0013064204, №0013084204, №0013094204. №0013004204 від 25.02.2019 було залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення.

Не погоджуючись із висновками викладеними в Акті перевірки, прийнятими на його основі вимогою №Ф-61 від 25.02.2019, рішенням №0013124204 від 25.02.2019, №0013104204 від 25.02.2019, №0012974204, №0012994204, №0013054204, №0013064204, №0013084204, №0013094204, №0013004204 від 25.02.2019, та вважаючи їх такими, що суперечать нормам чинного законодавства України, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Перевіркою встановлено, що фактично в періоді, що перевірявся з 01.01.2016 по 31.12.2017 ФОП ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність у сфері автомобільного транспорту, застосовуючи загальну систему оподаткування, обліку і звітності.

Перевіркою правильності визначення витрат, відображених у декларації про майновий стан і доходи, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, та даних про суми витрат, визначеними в ході перевірки встановлено розбіжність на загальну суму 880968,35 грн, в т.ч. у 2016 році - в сумі 179917,07 грн, у 2017 році - в сумі 701051,28 грн.

Перевіркою встановлено неправомірність віднесення ФОП ОСОБА_1 до складу витрат сум, сплачених за спожиту електроенергію по об`єктам, розташованим в АДРЕСА_1 у розмірі 56099,76 грн, в т.ч. у 2016 році - 11073,18 грн та у 2017 році - в сумі 45026,58 грн. На письмовий запит ГУ ДФС у м. Києві від 21.12.2018 №86808/Д/26-15-42- 04-27 та від 28.12.2018 №88353/Д/26-15-42-04-27, щодо надання інформації в тому числі з питання наявності об`єктів, які перебувають у власності або користуванні (окремо за 2016 та 2017 роки), в яких здійснювалась господарська діяльність, складських приміщень, земельних ділянок, ФОП ОСОБА_1 було письмово проінформовано (вх. ГУ ДФС у м. Києві від 03.01.2019 №Д/805/ФОП) про використання в господарській діяльності тільки частини нежитлового приміщення для розміщення офісу за адресою АДРЕСА_2 . Нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_1 не було зазначено як місце здійснення господарської діяльності. ФОП ОСОБА_1 на перевірку та до заперечень не надано документальних підтверджень щодо використання в господарській діяльності нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 .

Також під час перевірки ФОП ОСОБА_1 не надано документальних підтверджень вартості витрат у сумі 400563,43 грн, в т.ч. у 2016 році - 168843,89 грн, у 2017 році - 231719,54 грн.

Крім того на порушення вимог п.177.4.5, п.177.4.6 ст.177 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 у 2017 році неправомірно включено до складу витрат, пов`язаних з провадженням його господарської діяльності витрати на утримання основних засобів подвійного призначення - вантажних автомобілів, зокрема витрати на запчастини, технічне обслуговування і ремонт у загальній сумі 424305,16 грн.

До складу витрат включаються тільки витрати, які пов`язані з отриманням доходу та підтвердженні відповідними первинними документами.

Перевіркою встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу у загальній сумі 880968,35 грн, в т.ч. у 2016 році - 179917,07 грн, у 2017 році - 701051,28 грн.

Внаслідок вищевикладених порушень, перевіркою встановлено заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну на суму 158574,30 грн, у тому числі: за 2016 рік -98442,97 грн, за 2017 рік - 5698,86 грн.

Крім того, враховуючи вищевикладене ФОП ОСОБА_1 , також, порушено вимоги пункту 16і підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України у частині не нарахування, не утримання та не сплати військового збору на загальну суму 13214,53 гривень.

Також перевіркою правильності визначення податку на додану вартість встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 , вимог пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, не нараховано податкові зобов`язання по операціях з придбання товарів/послуг, що не використовуються в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника, відповідно до отриманих податкових накладних протягом перевіряємого періоду. У зв`язку з порушенням п.198.5 "г" ст.198 Податкового кодексу України перевіркою встановлено завищення суми від`ємного значення (різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з ПДВ) у періоді, що перевірявся, що призвело до завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у загальному розмірі 11637 гривень. Також встановлено, не складання, не реєстрація в ЄРПН зведених податкових накладних за товарами/послугами щодо яких суми податку були включені до складу податкового кредиту та використані в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, в порушення вимог п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Також, перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 , вимог пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, в частині неподання відомостей про об`єкти оподаткування платника податків (форма № 20-ОПП).

Крім того, на порушення вимог п. 176.2 "б" ст.176 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 вказано недостовірні відомості у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за І, ІІ, III, ІV квартали 2016 року та за I, III, ІV квартали 2017 року;

За розглядом акта перевірки, ГУ ДФС у м. Києві сформовані та вручені ФОП ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення від 25.02.2019 №0012974204 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - 158574,30 грн та штрафною санкцією у розмірі 79287,15 грн, №0012994204 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору за основним платежем - 13214,53 грн та штрафною санкцією у розмірі 6607,27 грн, №0013054204 щодо зменшення від`ємного значення по податку на додану вартість у загальному розмірі 11637 грн, №0013064204 про збільшення грошового зобов`язання за штрафною санкцією у розмірі 170 грн, №0013084204 про збільшення грошового зобов`язання за штрафною санкцією у розмірі 510 грн, №0013094204 про збільшення грошового зобов`язання за штрафною санкцією у розмірі 510 грн, №0013004204 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість за штрафною санкцією у розмірі 3939,99 грн.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання-з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до вимог статті 83 Податкового кодексу України, матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Статтею 51 Цивільного кодексу України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно - правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Статтями 3,9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Абзацом першим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 №168/704) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності встановлений статтею 177 Податкового кодексу України.

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

З 01.01.2015 внесені зміни до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України відповідно до якого до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, зокрема, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Законом України від 21.12.2016 №1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" з 01.01.2017 внесені зміни у статтю 177 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пп. 177.4.5 і 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат підприємця, зокрема, витрати на придбання та утримання гсновних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею.

Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення, як зокрема легкові та вантажні автомобілі (пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України).

Таким чином, фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування не має права включити до складу витрат вартість ремонту майна, вартість запчастин, що використовується в господарській діяльності, зокрема автомобіля, який належить до основних засобів подвійного призначення.

Фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування зобов`язані вести книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати (пункт 177.10 статті 177 Податкового кодексу України).

Міністерством доходів і зборів України зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 року за №1686/24218 наказ Міндоходів від 16.09.2013 №481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення" (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 Порядку записи у книги обліку доходів і витрат виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.

Підпунктом 2 пункту 6 Порядку визначено, що у графі 2 "Сума доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності" книги обліку доходів і витрат відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 5 пункту 6 документами, які безпосередньо пов`язані з отриманим доходом, можуть бути, зокрема, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг.

У графі 6 "Сума витрат, пов`язаних з придбанням товарів (робіт, послуг)" книги обліку доходів і витрат відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня (підпункт 6 пункту 6 Порядку). У графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг.

Згідно зі пунктом 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотків об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Відповідно до підпункту 161 1.1 пункту 161 Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 Податкового кодексу України, а саме фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Згідно з підпунктом 161 1.5 пункту 161 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені статтею 171 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

При цьому під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001. 3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001. 3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом Податкового кодексу України.

Платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Відповідно до пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України, неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 510 гривень. У разі неусунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Відповідно до п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

На час вчинення порушення діяв Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (далі - Порядок), затверджений Міністерством фінансів України від 13.01.2015 №4 і зареєстрований в Мін`юсті України 30.01.2015 за №111/26556.

Пунктом 1.2 розділу І Порядку встановлено, що дія цього Порядку поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, інвесторів (операторів) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

Пунктом 3.2 Порядку передбачено, що у графі 3а "Сума нарахованого доходу" відображається (за звітний квартал) доход, який нараховано фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. У разі нарахування доходу його відображення у графі За є обов`язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.

Згідно з пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну (розрахунок коригування) та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Пунктом 1201.1 статті 1201 Податкового кодексу України, передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такс: податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів: 20 відсотків сухш податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування. - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми додатку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування. - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Щодо заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі ЄВ) за 2016 та 2017 роки.

Відповідно до п.4 частини 1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`якове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI із змінами та доповненнями (далі - Закон №2464) платниками єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування є фізичні особи-підприємці.

Порядок обчислення і строки сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування визначено п.5 розділу ІУ Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449). Так, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі річних податкових декларацій та результатів перевірок, що призвели до збільшення, або зменшення розміру доходу, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб (п.п. 1 п.5 розд. ІV Інструкції №449).

При визначенні правильності обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 2016р. враховані вимоги, що діяли станом на 31.12.2016р.: базою нарахування ЄВ є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений в податковій декларації, поділеній на кількість місяців, протягом яких він отриманий. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році, або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом №2464 (абзац третій п.п.2 п.5 розд. ІV Інструкції №449 ).

ФОП ОСОБА_1 задекларовано чистого доходу за 2016 рік у сумі 538300,00 грн та відображено помісячно суми доходу за даними платника у поданому звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого ЄВ з додатком №5 (таблиця 1) за 2016 рік у сумі, що відповідає задекларованому чистому доходу, при цьому у додатку №5 (таблиця 1) місяці в яких не отримано дохід (прибуток) відсутні. Тобто, базою нарахування ЄВ є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений в податковій декларації в сумі 538300,00 грн, поділеній на кількість місяців, протягом яких він отриманий - 12 місяців.

Перевіркою правильності визначення оподатковуваного доходу, відображеного в податкових деклараціях про майновий стан і доходи встановлено заниження оподатковуваного доходу у 2016 році - в сумі 179917,07 грн.

При визначенні правильності обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 2017 рік враховані вимоги, що діяли станом на 31.12.2017р.: базою нарахування ЄВ є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений в податковій декларації, поділеній на кількість місяців, протягом яких він отриманий (абзац другий п.п.2 п.5 розд. ІV Інструкції №449 ).

У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році, або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом №2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац 2 п.2 ст.7 Закону №2464.)

Перевіркою правильності визначення оподатковуваного доходу, відображеного в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рsr встановлено заниження оподатковуваного доходу у 2017 році в сумі 701051,28 грн. Враховуючи, що за результатом перевірки чистий дохід збільшено платнику за рахунок не підтвердження витрат (в т.ч. техогляди, ремонт, запчастини), що не пов`язані безпосередньо з отриманням конкретного доходу.

Отже, ФОП ОСОБА_1 порушено п.1 ч.2 ст. 6, ч. 2 ст. 7, ч.11 ст.8, ст. 9 Закону №2464-VI, не нараховано та не сплачено до бюджету єдиного внеску у загальній сумі 128357,68 грн, в т.ч.: за 2016 рік у розмірі 61279,68 грн, за 2017 рік - 67078,00 грн в результаті чого було винесено рішення №0013104204 від 25.02.2019, №0013124204 25.02.2019 та вимога про сплату боргу №Ф-61 від 25.02.2019.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області та вимога про сплату боргу в спірних правовідносинах є правомірним та таким, що відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України, а доводи позивача не спростовують вказаних висновків суду.

Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд наголошує на тому, що в силу вимог частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У контексті зазначених положень КАС України, суд звертає увагу позивача на те, що закріплені у частині другій статті 77 КАС України норми права щодо обов`язку суб`єкта владних повноважень доведення правомірності прийняття оспорюваного рішення не звільняє позивача від обов`язку доведення заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

На думку суду відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виконано та доведено правомірність та законність його рішення, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено і підписано 29 грудня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19,м. Київ,04116, код ЄДРПОУ: 44116011).

Головуючий суддя Мартиць О.І.