Рішення № 132985437, 29.12.2025, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2025 року Справа № 640/12690/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №640/12690/19 за позовом ТОВ "Унітех Бау" до Головного управління ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ ДПС України про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить суд визнати протиправними і скасувати вказані податкові повідомлення-рішення від 19.04.2019 № 04912615140102 та № 04922615440102 відповідача.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідач визнав про те, що первинні документи, виписані ТОВ "НВЦ "Полісервіс" (код 37506583) від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до складу загально виробничих витрат є безпідставним.

Позивач не погоджується з такою позицією відповідача оскільки ревізором в Акті перевірки робляться висновки не на підставі перевірки первинних документів, а на підставі якихось пояснень, листів та інформації з системи ІС "Єдиний реєстр податкових накладних", і це в той час, коли вказані документи за своєю природою не віднесені Податковим кодексом України до документів, на підставі яких юридична особа формулює витрати та податковий кредит.

Наголошує, що доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам контролюючим органом в акті перевірки не вказано.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.08.2019 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

09.10.2019 представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що ГУ ДФС у м. Києві отримано Інформацію, яка свідчить про непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ "НВЦ "Полісервіс" (код 37506583) засновника, директора та головного бухгалтера ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: відповідно до інформації що міститься в ІС "Податковий блок" встановлено, що ОУ ГУ ДФС у Деснянському районі м. Києва було внесено "Облікову картку суб`єкта фіктивного підприємництва" по ТОВ "НВЦ "Полісервіс" (код 37506583) за № 379/8/26-52-21-04 від 20.04.2018, відповідно до якої встановлено, що згідно вироку Печерського районного суду м. Києва № 757/56085/16-к від 30.03.2017 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України. Ознаки фіктивності - зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

За вироком Печерського районного суду м. Києва № 757/56085/16-к від 30.03.2017 ОСОБА_1 , 26 червня 2015 року, підробив документи ТОВ "НВЦ "Полісервіс" з метою їх використання іншими особами.

Згідно даних ЄРПН за період, що перевірявся ТОВ "НВЦ "Полісервіс" було придбано будівельні матеріали для монтажу газосистем, номенклатура яких суттєво відрізняються від номенклатури, яка наведена в актах виконаних робіт КБ2-В та фактично передана Замовнику ТОВ "Унітех Бау".

В період взаємовідносин (за серпень, вересень, жовтень, грудень 2017 року, січень 2018 року) директором ТОВ "НВЦ "Полісервіс" був ОСОБА_1 .

По ланцюгу постачання основним контрагентом ТОВ "НВЦ "Полісервіс" був ТОВ "БК УКР-ПРОЕКТ" (код 41155592).

Відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ "БК УКР-ПРОЕКТ" (код 41155592) в серпні, вересні, жовтні, грудні 2017 року, січені 2018 року зареєстровано податкові накладні з номенклатурою послуг - монтаж зовнішніх мереж газопостачання та будівельно-монтажні роботи на адресу покупця ТОВ "НВЦ "Полісервіс" (код 37506583) в яких відображено формування податкового зобов`язання на суму ПДВ 509 918,32 гривень.

Згідно ІС "Податковий блок" встановлено:

-ТОВ "БК УКР-ПРОЕКТ" (код 41155592), зареєстроване в ГУ ДФС Еолосіївського району у м. Києві в , стан платника - 0 - платник податків за основним місцем обліку.

Податкові декларації з транспортного податку, з податку на нерухоме майно відсутні, тому відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. За 2017 рік згідно звіту про фінансовий результат у ТОВ "БК УКР-ПРОЕКТ" (код 41155592) відсутні основні засоби та запаси, тощо. Імпортні операції відсутні. Відповідно до розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форма № 1 ДФ) за 2017 протягом року на Товаристві обліковувалась 1 особа. Останній звіт по податку на додану вартість до контролюючих органів подано за березень 2018 року.

- Анульовано свідоцтво платника ПДВ 28.03.2019, причина анулювання - ненадання декларацій протягом року.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна ухвали Дніпровського районного суду м. Києва по справі № 755/15458/16-к від 22.02.2018, в яких зазначено, що здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016100090000038 від 18.03.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212, КК України в якому вбачається, що група осіб створили та придбали суб`єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), серед яких ТОВ "БК УКР-ПРОЕКТ" (код 41155592) з метою прикриття незаконної діяльності, отримали можливість складати та видавати від імені зазначеного підприємства підроблені первинні фінансово-господарські документи про безтоварні операції з продажу (придбання) товарів, виконання робіт, надання послуг.

Зазначене стало підставою для висновку про те, що первинні документи, виписані ТОВ "НВЦ "Полісервіс" (код 37506583) від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до складу загальновиробничих витрат є безпідставними (постанова від 24.05.2016 № 21-5332а15 ВСУ). У задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" № 2825-ІХ, визначено Ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" наказом ДСА України від 16.09.2024 № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва.

Пунктами 4-7 Порядку № 399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.

На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку № 399, матеріали даної адміністративної справи передано на розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Сумського окружного адміністративного суду, дана справа передана судді Шаповалу М.М.

Ухвалою суду від 14.03.2025 прийнято справу № 640/12690/19 до свого провадження. Розгляд адміністративної справи № 640/12690/19 розпочато спочатку зі стадії відкриття провадження у справі та проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Крім того, вказаною ухвалою здійснено процесуальне правонаступництво відповідача по справі № 640/12690/19, а саме: Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на правонаступника - Головне управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ 44116011) як відокремлений підрозділ ДПС України.

Копію ухвали сторони отримали.

Вивчивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 26.03.2019 № 448/26-15-14-01-02, від 26.03.2019 № 449/26-15-14-01-02, виданих Головним управлінням ДФС у м. Києві відповідачем відповідно до пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, у зв`язку з ненаданням в повному обсязі пояснень та їх документального підтвердження ТОВ "Унітех Бау" листом від 05.12.2018 № 96 (вх. ГУ ДФС у м. Києві від 05.12.2018 № 136350/10) на письмовий запит контролюючого органу від 05.11.2018 № 95959/10/26-15-14-01-02 по взаємовідносинах із ТОВ "НВЦ "ПОЛІСЕРВІС" (код 37506583) за серпень, вересень, жовтень, грудень 2017 року, січень 2018 року, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 22.03.2019 № 3634, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Унітех Бау" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "НВЦ "ПОЛІСЕРВІС" (код 37506583) за серпень, вересень, жовтень, грудень 2017 року, січень 2018 року показників декларацій з податку на додану вартість та за 2017, 2018 роки - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено акт від 04.04.2019 № 205/26-15-14-01-02/39440341.

Згідно висновків акту, товариством порушення ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.10.2010 № 2755-VI, ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 134 Податкового кодексу України від 02.10.2010 № 2755-VI.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 04922615140102, яким ТОВ "Унітех Бау" збільшено грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 94 343,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 23 586,00 грн та № 04912615140102, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 84 909,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 21 227 грн.

Таких висновків контролюючий орган дійшов встановивши, що згідно даних ЄРПН ТОВ "НВЦ "Полісервіс" (код 37506583) не придбавало товари з номенклатурою зазначеною в актах виконаних робіт виписаних в адресу ТОВ"Унітех Бау", а саме: труба ПЕ 80 SDR -17.6 110x6.3, сигнальна стрічка, коліно секційне 9О°0 110, з`єднання Пе/сталь 110x4, муфта для терморезисторного зварювання SDR - 17,60110 та інші.

В обґрунтування правомірності таких висновків відповідач в акті перевірки зазначив, що ГУ ДФС у м. Києві отримано Інформацію, яка свідчить про непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ "НВЦ "Полісервіс" (код 37506583) засновника, директора та головного бухгалтера ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Так, згідно даних ЄРПН за період, що перевірявся ТОВ "НВЦ "Полісервіс" було придбано будівельні матеріали для монтажу газосистем, номенклатура яких суттєво відрізняються від номенклатури, яка наведена в актах виконаних робіт КБ2-В та фактично передана Замовнику ТОВ "Унітех Бау".

В період взаємовідносин (за серпень, вересень, жовтень, грудень 2017 року, січень 2018 року) директором ТОВ "НВЦ "Полісервіс" був ОСОБА_1 .

По ланцюгу постачання основним контрагентом ТОВ "НВЦ "Полісервіс" був ТОВ "БК УКР-ПРОЕКТ" (код 41155592).

Відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ "БК УКР-ПРОЕКТ" (код 41155592) в серпні, вересні, жовтні, грудні 2017 року, січені 2018 року зареєстровано податкові накладні з номенклатурою послуг - монтаж зовнішніх мереж газопостачання та будівельно-монтажні роботи на адресу покупця ТОВ "НВЦ "Полісервіс" (код 37506583) в яких відображено формування податкового зобов`язання на суму ПДВ 509 918,32 гривень.

Згідно ІС "Податковий блок" встановлено:

-ТОВ "БК УКР-ПРОЕКТ" (код 41155592), зареєстроване в ГУ ДФС Голосіївського району у м. Києві в , стан платника - 0 - платник податків за основним місцем обліку.

Податкові декларації з транспортного податку, з податку на нерухоме майно відсутні, тому відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. За 2017 рік згідно звіту про фінансовий результат у ТОВ "БК УКР-ПРОЕКТ" (код 41155592) відсутні основні засоби та запаси, тощо. Імпортні операції відсутні. Відповідно до розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форма № 1 ДФ) за 2017 протягом року на Товаристві обліковувалась 1 особа. Останній звіт по податку на додану вартість до контролюючих органів подано за березень 2018 року.

- Анульовано свідоцтво платника ПДВ 28.03.2019, причина анулювання - ненадання декларацій протягом року.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна ухвали Дніпровського районного суду м. Києва по справі № 755/15458/16-к від 22.02.2018, в яких зазначено, що здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016100090000038 від 18.03.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212, КК України в якому вбачається, що група осіб створили та придбали суб`єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), серед яких ТОВ "БК УКР-ПРОЕКТ" (код 41155592) з метою прикриття незаконної діяльності, отримали можливість складати та видавати від імені зазначеного підприємства підроблені первинні фінансово-господарські документи про безтоварні операції з продажу (придбання) товарів, виконання робіт, надання послуг.

Дані факти, на думку податкового органу, свідчать про безтоварність проведених фінансово-господарських операцій та про їх лише документальний характер, який суперечить нормам цивільного, податкового законодавства України.

Вищенаведене, на думку відповідача, вказує на неможливість придбання послуг у контрагента-постачальника та неправомірність документального оформлення взаємовідносин, що фактично не здійснювалося із вказаним контрагентом.

Вважаючи, що вказані податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, те, що до перевірки було надано первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ "Унітех Бау" та ТОВ "НВЦ "Полісервіс" (код 37506583), позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від № 290 від 29.11.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 за № 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Пунктом 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" встановлено, що Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від № 318 від 31.12.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2000 № 20, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У силу положень підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат.

Такі висновки кореспондують приписам пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, у силу якого для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 N 996-XIV визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, під господарською операцією згідно статті 1 вказаного закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 № 88.

За умовами пункту 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, за рахунок якого утворюється від`ємне значення ПДВ, що підлягає відшкодуванню платнику податків з бюджету.

Суд зазначає, що вимоги, які пред`являються до оформлення первинних документів, мають імперативний характер. Законом встановлені ті реквізити, які мають бути обов`язково вказані при складенні первинного облікового документа та які дозволяють ідентифікувати господарську операцію.

Отже, первинні документи повинні не лише містити повну інформацію про виконану господарську операцію, але й виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Для аналізу сформованих платником даних податкового обліку реальність операції визначається не лише фактичною наявністю та рухом товарів (робіт, послуг), але й реальністю виконання поставки саме задекларованим контрагентом, тобто наявністю прямого зв`язку з конкретним постачальником.

Власне наявність формально складених первинних документів, не опосередкованих фактичним рухом активів між конкретними учасниками господарської операції, не породжує податкових наслідків у вигляді зменшення фінансового результату до оподаткування чи збільшення податкового кредиту.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Щодо наявності вироку суду відносно контрагента позивача, та вплив цих обставин на юридичне значення первинних документів, що слугували підставою для отримання спірних податкових вигод, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що вироком Печерського районного суду міста Києва від 30.03.2017 у справі №757/56085/16-к, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16.05.2018, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України.

Втім, як свідчать матеріали справи, постановою Верховного Суду від 20.12.2018 у справі №757/56085/16-к скасовано вирок Печерського районного суду міста Києва від 30.03.2017 та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16.05.2018 та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

Поряд з цим, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26.08.2019 обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 205 КК України повернуто прокурору Київської місцевої прокуратури №6.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У розумінні статті 94 КАС України, будь-який доказ підлягає обов`язковій оцінці судом у сукупності, разом з іншими доказами, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 КАС України).

Отже, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України вина посадових осіб ТОВ "НВЦ "Полісервіс" у фіктивному підприємництві, фальсифікації бухгалтерських чи інших документів, ухиленні від сплати податків має підтверджуватись відповідними доказами.

Сама по собі наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, безвідносно до зібраних у рамках такого кримінального провадження доказів, що підтверджують вину особи, не може бути підставою для автоматичного спростування реальності усіх фінансово-господарських операцій з платником податків, у відношенні до якого здійснюються заходи кримінально-процесуального характеру.

Суд звертає увагу, що відповідач додаткових доказів на підтвердження доводів, що між позивачем і його контрагентом мали місце злагоджені узгоджені дії, спрямовані на безпідставне отримання податкових вигід, принаймні, що платник (позивач) взагалі був обізнаним з приводу дійсного стану правосуб`єктності свого контрагента, не навів ні в акті перевірки ні під час судового розгляду.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що зазначений вище вирок не є належним доказом недійсності правочину між позивачем та ТОВ "НВЦ "Полісервіс".

У зв`язку з цим суд констатує, що судом за результатами вчинених процесуальних дій у межах своєї компетенції не отримано, а відповідачем не надано жодного належного доказу фіктивності господарських операцій з ТОВ "НВЦ "Полісервіс".

Щодо обриву ланцюга постачання товарів, робіт і послуг, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Інтерсплав проти України" (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес АД проти Болгарії" (2009 рік, заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії" (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. При цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, якщо платник ПДВ не знав і не міг знати про зловживання інших учасників ланцюга постачання.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх нереальність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагент чи інші учасники ланцюга постачання, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не надав.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим вважається, що дії платника, які мають результатами отримання податкової вигоди, є економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності, - достовірними.

Подання платником податковому органові усіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством з питань оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Обов`язок довести обставини, що слугували підставою для збільшення контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків у зв`язку з відображенням у бухгалтерському обліку нереальних господарських операцій, покладено на такий орган, як це передбачено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. У зв`язку з цим, при вирішенні в адміністративному суді спору податковим органом мають бути представлені суду докази необґрунтованого виникнення у платника податкової вигоди. Ці докази, як і докази, подані платником, підлягають дослідженню у судовому засіданні у їх сукупності та взаємозв`язку згідно з вимогами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи оцінку тим доводам відповідача, що слугували підставою для висновку про нереальність спірних фінансово-господарських операцій, суд також керується принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі "Кобець проти України". Так, відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Тобто, у податкових спорах недобросовісність платника податків має бути встановлена безумовними та недвозначними доказами.

Суд враховує також і те, що відповідно до частини 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Під час розгляду справи відповідач не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчених поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з`ясування обставин, які б підтвердили або спростували висновки про неможливість виконання контрагентами позивача господарських операцій.

Відтак суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та необ`єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов`язань та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, спираючись на наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ТОВ "НВЦ "Полісервіс" правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, викладений в акті перевірки висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 та пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, є необґрунтованим.

За таких обставин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності свого рішення.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів, робіт і послуг та реальність понесених витрат.

Враховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено його недобросовісності, тому суд визнає про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ТОВ "Унітех Бау" до Головного управління ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ ДПС України про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 19.04.2019 № 04912615140102 та № 04922615440102.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Унітех Бау" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві витрати зі сплати судового збору в розмірі 3360,97 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал