Ухвала суду № 132983475, 29.12.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ВІДМОВУ У ВІДКРИТТІ ПРОВАДЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ

29 грудня 2025 рокуСправа № 280/11221/25 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суду у складі головуючого судді Калашник Ю.В., розглянувши матеріали позовної заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському районі (69096, м. Запоріжжя, вул. Петра Сагайдачного, буд. 1а, код ЄДРПОУ 37573513), третя особа Приватне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А. М. Кузьміна (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 81, ЄДРПОУ 00186536) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дій, -

ВСТАНОВИВ:

22.12.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському районі, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А. М. Кузьміна, у якій позивачка просить:

визнати протиправною та скасувати відмову Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, викладену у листі від 07.08.2024, у приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_2 ;

зобов`язати відповідача вчинити всі необхідні дії для реалізації права позивача на приватизацію квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до вимог чинного законодавства України.

У позові зазначає, що позивачка з моменту фактичного заселення та до теперішнього часу постійно проживає у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане житлове приміщення було отримане позивачкою у порядку обміну житла ще у період існування радянської системи житлових правовідносин. Фактичне заселення до квартири відбулося на законних підставах, однак ордер на зайняття жилого приміщення не видавався, що було обумовлено практикою того часу та специфікою передачі житла при обмінах, коли оформлення ордера не здійснювалося або такі документи не зберігались. До 1993 року житловий будинок, у якому розташована зазначена квартира, перебував на балансі ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. A.M. Кузьміна», після чого в подальшому житловий фонд було передано до комунальної власності м. Запоріжжя згідно з рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461/2 від 30.09.1999. З метою реалізації свого гарантованого законом права на приватизацію державного житлового фонду, 21.10.2025 позивачка подала заяву до Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради щодо приватизації зазначеної квартири та отримання довідки про участь або неучасть у приватизації житла з державного житлового фонду. У подальшому, зазначена заява була перенаправлена за належністю до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району. Листом від 07.08.2024 відповідач повідомив про відмову у приватизації квартири з мотивуванням відсутності у копії ордера на зайняття житлового приміщення, посилаючись на пункт 18 Положення, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396. Вважаючи таку відмову протиправною, позивачка звернулась до суду із цим позовом.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Визначення поняття «адміністративної справи» наведено у статті 4 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

При цьому, публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Таким чином, до адміністративних відносяться ті справи, що виникають зі спорів в публічно-правових відносинах, що стосується тих відносин, в яких один із його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Між тим, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. В цьому випадку спір носитиме приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При цьому, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно із частиною 3 статті 9 Житлового кодексу України, громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

У силу положень частин 1, 4 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право майнового або особистого характеру на конкретний об`єкт цивільних правовідносин, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Таким чином, суду необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Судом встановлено, що предметом спору в цій справі є дії Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському районі щодо зобов`язання вжити заходів щодо приватизації позивачкою квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року № 2482-XII.

Згідно із частиною 11 статті 8 цього Закону спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) державного житлового фонду, вирішуються судом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Цивільно-процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суд зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду вже вирішувалося питання предметної юрисдикції у подібних правовідносинах, зокрема, у справі №200/10822/18-а (постанова від 19 лютого 2020 року) було зазначено, що у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, установлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов`язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними), незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача.

При цьому, той факт, що відповідачем є Районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському районі, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.

Спори щодо реалізації райрадою функцій та відчуження майна на користь інших осіб не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки не підпадають під визначення публічно-правового спору, наведеного у статті 4 КАС України, з огляду на те, що Районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському районі у таких правовідносинах не виконує владних управлінських функцій, а реалізує повноваження власника майна, що свідчить про приватноправовий характер цього спору.

Подібний підхід щодо визначення юрисдикції у подібних спорах застосований Верховним Судом у справі № 260/374/19 (постанова від 16 червня 2020 року).

Таким чином, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку такої особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки пов`язані з поновленням порушеного права у сфері житлових відносин, то такі спори відносяться до тих, що спрямовані на захист цивільних (житлових) прав.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №806/104/16, від 21 березня 2018 року у справі №К/9901/12678/18, від 22 серпня 2018 року у справі № 826/13571/17, від 03 жовтня 2018 року у справі №757/37024/15-а, від 12 грудня 2018 року у справі №685/1346/15-а, від 19 лютого 2020 року у справі № 200/10822/18-а, від 22 липня 2021 року у справі №320/10329/20, від 31 серпня 2022 року у справі №760/12670/21, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що заявлений позивачем спір про зобов`язання Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському районі, як органу приватизації, вжити заходів щодо приватизації позивачкою квартири за адресою: АДРЕСА_2 , не може здійснюватися у порядку адміністративного судочинства, а підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Також, суд зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини в пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п.1 ст.6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до п.1.ч.1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому суд, що відмова у відкритті провадження в адміністративній справі не являється обмеженням права на доступ до суду, оскільки судом роз`яснено позивачу, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до приписів ст. 170 КАС України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

На виконання вказаних вимог суд роз`яснює, що вказаний спір відноситься до юрисдикції місцевого суду у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 170, 243, 248, 287 КАС України, суддя,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі № 280/11221/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському районі (69096, м. Запоріжжя, вул. Петра Сагайдачного, буд. 1а, код ЄДРПОУ 37573513), третя особа Приватне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе 81, код ЄДРПОУ 00186536) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дій.

Копію даної ухвали надіслати ОСОБА_1 разом з усіма матеріалами позовної заяви.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.В.Калашник