Рішення № 132983283, 29.12.2025, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 грудня 2025 року м. Ужгород№ 260/9376/25 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

18 листопада 2025 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), якою просить суд: "1. Визнати протиправними дії Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України, щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року № 153; 2. Зобов`язати ВЧ № НОМЕР_1 Національної гвардії України, одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року № 153..

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року даний позов було залишено без руху

02 грудня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, якою розгляд справи постановлено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) викликом учасників справи.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року у задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін було відмовлено.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року у задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про виклик та допит у судовому засіданні свідків було відмовлено.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що покликаючись на приписи пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану", позивач стверджує, що має право на виплату одноразової грошової допомоги за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 мільйона гривень, оскільки ним дотримані всі умови, передбачені цією Постановою для отримання такої винагороди.

До суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, в якому останній заперечує щодо задоволення позовних вимоги, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити. Вказав, що оскільки позивач був призваний на строкову військову службу 06 листопада 2020 року, станом на 24 лютого 2022 року вже перебував на такій службі та уклав контракт 23 квітня 2022 року. Таким чином, позивач не підпадає під визначену в Постанові Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану" категорію осіб, які були прийняті або призвані на військову службу саме в період дії правового режиму воєнного стану, що є однією з ключових і невід`ємних умов для набуття права на отримання зазначеної одноразової грошової винагороди. Окрім того, зазначив, що ОСОБА_1 безпосередньо брав участь у бойових діях упродовж 132 діб, а відтак відповідно до пункту 4 абзацу 6 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану", ОСОБА_1 не відповідає вимогам щодо наявності підстав для виплати йому одноразової грошової винагороди.

Згідно зі статтею 262 частиною 5 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 10 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що відповідно до послужного списку, на підставі наказу командира військової частини № НОМЕР_4 Національної гвардії України 06 листопада 2020 року №256, позивача було призвано на строкову військову службу (а.с. 10 (на звороті)).

Відповідно до наказу командира військової частини № НОМЕР_4 Національної гвардії України від 23 квітня 2022 року №106, позивача було прийнято на військову службу за контрактом (а.с. 70).

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_5 від 30 жовтня 2023 року №1225 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, позивач в період з 13 серпня 2022 року по 02 листопада 2022 року, та з 13 березня 2023 року по 01 травня 2023 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (а.с. 69).

22 квітня 2023 року під час виконання службово-бойового завдання на позиції « ІНФОРМАЦІЯ_1 » поблизу населеного пункту Хромове Бахмутського району Донецької області внаслідок ворожого артилерійського обстрілу по позиціям Захисників України, де перебував й позивач, ОСОБА_1 , отримав мінно-вибухове поранення та був доправлений до медичної установи «ЛСП Часів Яр» військової частини НОМЕР_6 .

Згідно висновку комісії, який міститься в Акті форми Н-5 від 15 вересня 2023 року, нещасний випадок з старшим солдатом ОСОБА_1 , стався в період проходження служби при виконанні службових обов`язків (а.с.а.с. 74-80).

28 липня 2025 року позивач звернувся із заявою до командування Військової частини НОМЕР_1 щодо отримання грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 постанови від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Листом Військової частини НОМЕР_1 позивачу було відмовлено у виплаті одноразової грошової винагороди в розмірі 1000000 грн згідно пункту 4 постанови від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (а.с. 14).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно із статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з статтею 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому була неодноразово продовжена та наразі триває.

Воєнний стан в розумінні положень статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року №389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Окрім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі по тексту Закон України № 2232-ХІІ).

Статтею 1 частиною 3 Закону України № 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно із статтею 1 частиною 9 Закону України № 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до статті 4 частини 1Закону України №2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі по тексту Постанова № 153) та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Згідно із пунктом 3 Постанови №153 ( у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 установлено, що: громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Аналізуючи зазначений пункт, суд зазначає, що пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153 встановлює, що одноразова грошова винагорода у розмірі 1 млн грн виплачується громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців станом на дату набрання чинності постановою. Для військовослужбовців, які брали участь у бойових діях менше шести місяців, винагорода встановлюється пропорційно часу їх участі з розрахунку 1/6 від 1 млн грн за кожні 30 днів участі. Разом з тим, якщо така менша тривалість зумовлена пораненням, захворюванням, одержаними під час захисту України, або перебуванням та звільненням з полону (крім добровільної здачі), винагорода виплачується у повному обсязі незалежно від фактичної кількості днів участі у бойових діях. Винагорода не виплачується військовослужбовцям, які притягувалися до кримінальної відповідальності, двічі або більше до адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення, або мають чинні дисциплінарні стягнення. Право на зазначену винагороду також мають особи, які відповідають установленим критеріям та були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану із числа строковиків, атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання молодший лейтенант або переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Отже, позивач відповідно до пункту 4 абзацу 2 Постанови №153 у віці до 25 років уклав контракт про проходження військової служби під час воєнного стану, брав безпосередню участь у бойових діях в районі ведення воєнний (бойових) дій.

Судом встановлено, що відповідно до послужного списку, на підставі наказу командира військової частини № НОМЕР_4 Національної гвардії України 06 листопада 2020 року №256, позивача було призвано на строкову військову службу (а.с. 10 (на звороті)).

Відповідно до наказу командира військової частини № НОМЕР_4 Національної гвардії України від 23 квітня 2022 року №106, позивача було прийнято на військову службу за контрактом (а.с. 70).

Отже, позивач з 06 листопада 2020 року проходив строкову військову службу, а після введення воєнного стану на території України прийнятий на військову службу за контрактом з 23 квітня 2022 року.

Водночас правова конструкція пункту 4 постанови №153 не передбачає визначення дати, коли особа була прийнята на службу за призовом, лише встановлює умови: «були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану» та «з числа осіб, які проходили строкову військову службу».

Позивач відповідає вказаним умовам, оскільки був прийнятий на військову службу за контрактом під час воєнного стану 23 квітня 2022 року, та був призваний на строкову військову службу з 06 листопада 2020 року.

Отже, твердження відповідача про те, що на позивача не розповсюджуються норми постанови №153 є помилковими та не відповідають наведеному правовому регулюванню.

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_5 від 30 жовтня 2023 року №1225 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, позивач в період з 13 серпня 2022 року по 02 листопада 2022 року, та з 13 березня 2023 року по 01 травня 2023 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (а.с. 69).

Період, протягом якого позивач брав участь у бойових заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в сукупності становить менше 6 місяців, позаяк постановою №153 передбачено, що виплата винагороди здійснюється громадянам України з числа осіб, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.

Водночас пункт 4 абзац 4 Постанови №153 передбачає, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Судом встановлено, що 22 квітня 2023 року під час виконання службово-бойового завдання на позиції « ІНФОРМАЦІЯ_1 » поблизу населеного пункту Хромове Бахмутського району Донецької області внаслідок ворожого артилерійського обстрілу по позиціям Захисників України, ОСОБА_1 , отримав мінно-вибухове поранення та був доправлений до медичної установи «ЛСП Часів Яр» військової частини НОМЕР_6 .

Згідно висновку комісії, який міститься в Акті форми Н-5 від 15 вересня 2023 року, нещасний випадок з старшим солдатом ОСОБА_1 , стався в період проходження служби при виконанні службових обов`язків (а.с.а.с. 74-80).

Проаналізувавши вказані документи, судом встановлено, що позивач відповідає умовам пункту 4 абзацу 4 Постанови №153, оскільки у позивача наявні травми та поранення, одержані під час захисту Вітчизни.

Отже, враховуючи той факт, що позивач не досяг 25 років станом на день заключення контракту про проходження військової служби, контракт було заключено у період дії на території України воєнного стану, брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності постановою №153, та має травми та поранення, одержані під час захисту Вітчизни, позивач має право на виплату винагороду в повному обсязі відповідно до пункту 4 абзацу 4 Постанови №153.

Отже відмова викладена у листі від 01 серпня 2025 року є протиправною.

Що стосується тверджень відповідача про те, що позивач був прийнятий на військову службу до введення воєнного стану, то суд їх до уваги не приймає, оскільки перший контракт на проходження військової служби позивачем було укладено у квітні 2022 року, тобто під час дії воєнного стану.

Крім того, суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 2025 року № 942"Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153", яка набула чинності 07 серпня 2025 року, внесені зміни до Постанови № 153, зокрема, пункт 4 доповнений абзацами такого змісту: «виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу». Тобто автором нормативно-правового акту усунуту всі сумніви, що могли бути в учасників спірних правовідносин і призводили до певної несправедливості. Тобто на даний час спірна ситуація усправедливлена.

Зважаючи на внесені Постановою № 942 зміни до Постанови № 153, суд звертає увагу, що законодавець у такий спосіб усунув прогалини цього нормативного акту щодо права на виплату одноразової грошової винагороди у разі укладення контракту військовослужбовцями, які проходили строкову військову службу.

Позаяк, інше тлумачення приписів Постанови № 153, на переконання суду, не відповідало б меті прийняття Постанови № 153 підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану та мало б ознаки дискримінації.

Відтак, доводи відповідача в цій частині щодо відсутності підстав у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн, оскільки позивач до укладання контракту проходив строкову військову службу, не гуртуються на вимогах чинного законодавства.

За правилами встановленими статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надаючи оцінку доводам і доказам, якими обґрунтовані позовні вимоги за встановлених судом обставин і перевірених аргументів, суд не встановив порушеного права позивача відповідачами, які діяли відповідно до закону, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням усіх обставин, тому дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяС.Є. Гаврилко