Ухвала суду № 132981013, 22.12.2025, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/45383/25

Провадження № 1-кс/947/18934/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2025 року м. Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 за участю представника власника майна адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання детектива Підрозділу детективів ТУ БЕБ в Одеській області ОСОБА_4 , що погоджено з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 72025161050000033 від 12.12.2025 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. ст. 201-3 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, підрозділом детективів (на правах самостійного Управління) Територіального управління БЕБ в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №72025161050000033 від 12.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. ст. 201-3 КК України.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні здійснюється Одеською обласною прокуратурою.

Підрозділом детективів Територіального управління Бюро економічної безпеки в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72025161050000033 від 12.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 201-3 КК України, відповідно до матеріалів якого службові особи ТОВ «ОПТОНЛАЙН» (код ЄДРПО У 45850585) до митного оформлення надали товаросупровідні документи, в яких містяться недостовірні відомості щодо товарів, що підлягають митному оформленню в режимі «імпорт», здійснили закінчений замах на контрабанду, тобто переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю товарів у значному розмірі, а саме обладнання (станки), яке не заявлено в товаросупровідних документах, без будь-якого заводського маркування.

Встановлено, що 08.12.2025 до пункту пропуску «Рені Джюрджюлешть» відділ митного оформлення 4 митного поста «Придунайський» прибув вантажний транспортний засіб, д.н.з. НОМЕР_1 з причіпом, д.н.з. НОМЕР_2 з вантажем «Обладнання промислове з електричним нагріванням для обробки матеріалів», шляхом зміни температури» вагою 9540 кг (відправником є PL SENS-TRADE Spolka (Польща)», отримувачем є компанія ТОВ «ОПТОНЛАЙН», код ЄДРПОУ 45850585), після чого 10.12.2025 при проведенні митного огляду було виявлено обладнання (станки), яке не заявлено в товаросупровідних документах, без будь-якого заводського маркування.

Крім того, на виявленому обладнанні містились залишки тютюнової сировини та готові тютюнові вироби, що може свідчити про намагання запуску лінії з виробництва цигарок на території Одеської області.

Враховуючи, що до митного оформлення надано товаросупровідні документи, в яких містяться недостовірні відомості щодо товарів, що підлягають митному оформленню в режимі «імпорт», дані обставини підтверджують факт підробки суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності документів з метою протиправного переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

Підприємство ТОВ «ОПТОНЛАЙН» (код ЄДРПОУ 45850585) зареєстроване за адресою: Одеська обл., місто Одеса, вулиця Середньофонтанська, будинок 19а, офіс 229. Засновник та директор ОСОБА_6 . Основний вид діяльності (46.47) оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям.

Встановлено та допитано водія транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований як ФОП та надає послуги перевезення вантажів. Під час допиту останній повідомив, що 08.12.2025 року він направився до пункту пропуску «Рені авто» на транспортному засобі марки «MAN» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , причіп ВН6050XF. Під час перетину державного кордону України подав на оформлення СMR № 987 від 04.12.2025 року, інвойс № 768 від 05.11.2025 року та пакувальний лист № 768 від 05.11.2025 року.

Встановлено, що автотранспортний засіб MAN TGX 18.440, VIN НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_1 з причепом KRONE SDP 27, VIN - НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_2 знаходиться в пункті пропуску «Рені Джюрджюлешть» відділ митного оформлення 4 митного поста «Придунайський» Одеської митниці за адресою: м. Рені, вул. Дорога Дружби, 20.

Так, 17.12.2025 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 від 16.12.2025 проведено обшук автотранспортного засобу MAN TGX 18.440, VIN - НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_1 з причепом KRONE SDP 27, VIN - НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_2 який перебував в пункті пропуску «Рені Джюрджюлешть» відділ митного оформлення 4 митного поста «Придунайський» Одеської митниці за адресою: м. Рені, вул. Дорога Дружби, 20, за результатами якого виявлено та вилучено:

1.Автотранспортний засіб MAN д.н.з. НОМЕР_1 ;

2.Причеп KRONE SDP 27 д.н.з. НОМЕР_2 ;

3.Свідоцтво про реєстрацію автотранспорту MAN серія СТР №866768;

4.Свідоцтво про реєстрацію причепу KRONE серія НОМЕР_6 ;

5.Контрольний талон на проходження по зеленому коридору;

6.Certificat de masurare №1273444 від 08.12.2025;

7.Акт проведення огляду (переогляду) товарів № UA500380/2025/001906 від 10.12.2025 на 1 арк.;

8.ТТН 25TR330100227358М7 на 1 арк.;

9.CMR № 987 на 1 арк. у 4 прим.;

10.Invoice № 768 2025/11/05 на 1 арк. у 3 прим.;

11.Packing List № 768 date 2025/11/05 на 1 арк. у 2 прим.;

12.Копія протоколу про порушення митних правил №0845/ UA500000/2025 від 16.12.2025 на 6 арк.;

13.Обладнання у вигляді станка з маркуванням JW-FG400A 1 шт.

14.Обладнання у вигляді станка з маркуванням SW-180-ST100 1 шт.

15.Обладнання з маркуванням SW-180 з вбудованим цифровим керуванням з маркуванням «SIEMES SIMATIC OP 37» з наявністю в середині тютюнових виробів (кількість встановити неможливо) 1 шт.;

16.Обладнання з маркуванням LA 20 1 шт.;

17.Обладнання з маркуванням LW-VL 300 1 шт.;

18.Частина обладнання в асортименті без маркування (шланги, полички, дроти та ін,) у кількості 51 шт.;

19.Обладнання бежевого кольору у вигляді ящиків без маркування розміром 2,15 х 0,8 х 0,6 м, з пристроєм чорного кольору з маркуванням Collamat9100 у кількості 1 шт.;

20.Обладнання без маркування з ємністю для завантаження з залишками тютюнової сировини 1 шт.;

21.Обладнання без маркування бежевого кольору з двома кришками металевого кольору, в середині наявні механізми типу конвеєра, стрічки та щітки 1 шт.;

22.Копія протоколу опитування ОСОБА_7 від 10.12.2025 на 3 арк.

Враховуючи, що вищевказані документи, обладнання (станок) автотранспортний засіб містить на собі сліди кримінального правопорушення та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, постановою детектива Підрозділу детективів ТУ БЕБ в Одеській області від 18.12.2025 вилучені документи, транспортний засіб, обладнання (станок) для виготовлення сигарет визначено речовим доказом.

Детектив звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів,

Прокурор надав заяву в якій клопотання підтримав в повному обсязі, просив розглянути у його відсутності. Надав копію протоколу огляду відео фіксації слідчої дії від 22.12.2025 року.

Представник ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала щодо накладення арешту на транспортний засіб, зазначила, що його власник не має жодного відношення до обставин кримінального провадження, вилучений автомобіль не відноситься до предмету або знаряддя кримінального правопорушення, подальше утримання транспортного засобу перешкоджає власнику вільно володіти, користуватись та розпоряджатись власністю та є неправомірним втручанням в мирне володіння майном. Просила розглянути клопотання без участі власника та його представника, відмовити у його задоволенні.

Вивчивши клопотання та матеріали, які його обґрунтовують, вислухавши думку представника ОСОБА_8 , слідчий суддя вважає, що клопотання детектива підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1, п.2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

У відповідності до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

В судовому засіданні встановлено, що вилучене під час обшуку майно, може відповідати критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки є всі підстави вважати, що вилучене майно є предметами, що були об`єктом кримінально протиправних дій та містять відомості, які будуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження, є всі підстави вважати, що були знаряддям вчинення злочину, що в свою чергу свідчить про наявність необхідності в забезпеченні збереження вилученого майна.

Викладене в повній мірі підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою детектива про визнання та залучення в якості речових доказів, згідно якої вищезазначене вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

В свою чергу не накладення арешту на зазначене тимчасово вилучене майно може призвести до його знищення, приховання, що в свою чергу призведе до втрати доказів в рамках кримінального провадження та суттєво ускладнить процес встановлення істини по кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою згідно положень ч.1 ст.94 КПК.

Відповідно до ст.ст.89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.

Так, слідчий суддя на даній стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для вирішення питання про арешт майна, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Таким чином, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання детектива про накладення арешту на вилучене майно підлягає задоволенню, й, відповідно захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підлягає застосуванню.

Положеннями статей 2,7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У відповідності до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною другою статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею на даний час встановлено, що майно на яке накладається арешт відповідає критеріям ст.98 КПК України.

Вилучене стороною обвинувачення під час обшуку майно може свідчити про переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, а тому є важливими доказами можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 1 ст. 201-3 КК України.

Так, під час розгляду клопотання встановлено, що вилучений стороною обвинувачення під час проведення обшуку транспортний засіб MAN д.н.з. НОМЕР_1 з причепом KRONE SDP 27 д.н.з. НОМЕР_2 , в якому знаходилися митні документи, обладнання з наявними залишками тютюнових виробів та сировини для їх виробництва, міг використовуватися як знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що на даній стадії кримінального провадження існують достатні підстави для накладення арешту на зазначене майно, які виправдовують таке втручання у право власності та є співрозмірним із завданнями кримінального провадження.

В судовому засіданні встановлено, що вилучене в ході обшуку майно відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки вилучене майно могло зберегти на собі сліди вчинення зазначеного у клопотанні кримінального правопорушення, є всі підстави вважати що могло бути знаряддям вчинення злочину, що в свою чергу свідчить про наявність необхідності в забезпеченні збереження вилученого майна.

Зв`язок даного майна із вчиненням злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 1 ст. 201-3 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.

В клопотанні про арешт майна прямо зазначено підставу та мету арешту майна, наведено відповідне обґрунтування, вказано обсяг та вид майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а також зазначено про відповідність цього майна критеріям ст.98 КПК України.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У кримінальному провадженні відповідно до ст.91 КПК України підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.

Стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого передбачає ч.3 ст.170 КПК України, не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що на даній стадії кримінального провадження існують достатні підстави для накладення арешту на зазначене майно, які виправдовують таке втручання у право власності та є співрозмірним із завданнями кримінального провадження.

Керуючись ст. ст.170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання детектива Підрозділу детективів ТУ БЕБ в Одеській області ОСОБА_4 , що погоджено з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 72025161050000033 від 12.12.2025 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. ст. 201-3 КК України задовольнити.

Накласти арешт на майно, що було вилучене 17 грудня 2025 року під час здійснення обшуку автотранспортного засобу MAN д.н.з. НОМЕР_1 та причепу KRONE SDP 27, д.н.з. НОМЕР_2 , які перебували за адресою: м. Рені, вул. Дорога Дружби, 20, а саме:

-Автотранспортний засіб MAN д.н.з. НОМЕР_1 ;

-Причеп KRONE SDP 27 д.н.з. НОМЕР_2 ;

-Свідоцтво про реєстрацію автотранспорту MAN серія НОМЕР_7 ;

-Свідоцтво про реєстрацію причепу KRONE серія НОМЕР_6 ;

-Контрольний талон на проходження по зеленому коридору;

-Certificat de masurare №1273444 від 08.12.2025;

-Акт проведення огляду (переогляду) товарів № UA500380/2025/001906 від 10.12.2025 на 1 арк.;

-ТТН 25TR330100227358М7 на 1 арк.;

-CMR № 987 на 1 арк. у 4 прим.;

-Invoice № 768 2025/11/05 на 1 арк. у 3 прим.;

-Packing List № 768 date 2025/11/05 на 1 арк. у 2 прим.;

-Копія протоколу про порушення митних правил №0845/ UA500000/2025 від 16.12.2025 на 6 арк.;

-Обладнання у вигляді станка з маркуванням JW-FG400A 1 шт.

-Обладнання у вигляді станка з маркуванням SW-180-ST100 1 шт.

-Обладнання з маркуванням SW-180 з вбудованим цифровим керуванням з маркуванням «SIEMES SIMATIC OP 37» з наявністю в середині тютюнових виробів (кількість встановити неможливо) 1 шт.;

-Обладнання з маркуванням LA 20 1 шт.;

-Обладнання з маркуванням LW-VL 300 1 шт.;

-Частина обладнання в асортименті без маркування (шланги, полички, дроти та ін,) у кількості 51 шт.;

-Обладнання бежевого кольору у вигляді ящиків без маркування розміром 2,15 х 0,8 х 0,6 м, з пристроєм чорного кольору з маркуванням Collamat9100 у кількості 1 шт.;

-Обладнання без маркування з ємністю для завантаження з залишками тютюнової сировини 1 шт.;

-Обладнання без маркування бежевого кольору з двома кришками металевого кольору, в середині наявні механізми типу конвеєра, стрічки та щітки 1 шт.;

-Копія протоколу опитування ОСОБА_7 від 10.12.2025 на 3 арк.,

шляхом заборони будь-кому розпоряджатися, відчужувати та користуватися зазначеним майном до скасування арешту у встановленому КПК України.

Виконання ухвали покласти на уповноваженого детектива, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72025161050000033.

Роз`яснити, що відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду, водночас відповідно до ст.175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно.

Слідчий суддя ОСОБА_1